Рм 5,1-10;
Мт 6,22-33.
Достойні молільники, в почутому сьогодні уривку з Євангелії від Матея Ісус Христос говорить про здорове око, про світло, служіння двом панам та про вартість життя. Господь порівнює світло ока зі світлом духа, бо коли око не бачить – людина обмежена, фактично, не дала б собі ради в житті. Подібна ситуація з духом: коли людина служить мамоні, тобто не зважає на Заповіді Бога, живе для свого задоволення, не прислухається до ближніх, жодної молитви, легковажить відвідування храму у неділі та свята тощо – як може очікувати нагороди у вічності, якщо про це не дбала та не вірила у вічне життя? Такий спосіб життя приємний для демона, бо він тримає таку особу в своєму посіданні й не бажає її відпустити, заздрить, що люди можуть бути вічно щасливими. Господь знає, що людина мало покладається на Нього, майже не довіряє Йому, здебільшого трудиться лиш над тим, щоби добре з’їсти, гарно одягнутися, придбати відповідне помешкання, мати авто та інші зручності в житті… І ще дуже важливо: бути здоровою! А Ісус Христос вказує на птахів та польові квіти, про яких ніхто не дбає, як про квіти в городі, а птахи живуть і квіти одягаються в чудові барви! Господь ніби охарактеризував життя людини з її стараннями, а вкінці зробив висновок, щоби покладатися на Отця Небесного, який знає наші потреби. Звичайно, що необхідно їсти, одягатися, заробляти, а Спаситель закликає, щоб на першому місці в житті поставити шукання Божого Царства! Багато із людей не думають про Царство Боже, яке Господь пропонує після короткого відданого Йому життя на землі. У людини все виходить – і дім збудує, одяг купує, про їжу дбає, набуде авто, комп’ютер, старається про зручні та необхідні речі у своєму домі, а про Царство Боже – якось буде?!
Сьогодні наша Церква вшановує пам’ять та молиться до святого Єроніма. Він народився в далекому 340 році, в багатій родині на кордоні Далматії та Угорщини, в місті Стридоні. Навчався у Римі у славного філософа Донатія. Чудово володів латинською та грецькою мовами. Був світилом науки. Мимо того, підлягав багатьом облудам та гріхам, властивим молодому зіпсованому вікові. Не був охрещеним. У Римі через певних осіб пізнав, що найбільша наука не заступить невинності душі. Залишив грішний шлях життя, охрестився. У неділі й свята відвідував підземні цвинтарі та катакомби, де молився при гробах святих мучеників. По усьому повернувся додому через місто Трир, але швидко покинув рідне місто й прибув до Аквілеї. Запізнався з єпископами: святим Валерієм та святим Хромантієм… З Аквілеї подався в Антіохію, де важко захворів й від того часу посвятив своє життя науці Святого Письма. Прибув на пустиню Халькис, що лежить між Сірією та Аравією, де проводив строге життя в молитві, пості, неспанні та розважав над правдами віри. Перебуваючи на пустині в постах та молитві, святий Єронім писав: «Як часто серед тої глухої та далекої пустині, де сонце жаром пекло мене, мені здавалося, що я знаходжуся серед забави та розкошів Риму. Я плакав і стогнав день і ніч, а, коли сон зморив мене… я опускав моє покривлене тіло на землю більше для муки, як для відпочинку. Не говорю нічого про їжу та напиток, бо монахи тої пустині, навіть під час хвороби п’ють лише воду…» (І. Я. Луцик «Ілюстроване життя святих», Львів 1907, стр.275). На пустині від одного єврея навчився єврейської мови, так міг перекладати Святе Писання з єврейської на латинську мови. Повернувся в Антіохію і був висвячений на священика 379 року. За свої 39 років життя дуже багато добра зумів довершити святий Єронім! Папа Дамазій I покликав його у Рим, щоби перевірив переклад Святого Письма Нового Завіту і виправив перекладений текст псалмів з єврейської на латинську мови. Римські архієреї часто радилися у справах віри зі святим Єронімом, який боровся проти різних єретичних наук, що поставали в ті часи. В часі спілкування зі святим Єронімом багато поганських родин в Римі наверталися до Бога. Праведника не любили й переслідували, бо він був скалкою в оці, а він, залишивши Рим, поїхав у Антіохію, а згодом – в Александрію, де слухав сліпого учителя Дидима, який своїм учням пояснював Святе Письмо. Потім прибув у Вифлеєм, де залишався молитися та розважати над Святим Писанням. У Вифлеємі не вщухали гоніння та переслідування святого Єроніма, але він усе приймав з дозволу Божого. Не нарікав, не просив кари для лихих людей, лиш усіх поручав Господу та Його святому милосердю. Уважав такі досвіди як покуту за вчинені раніше гріхи, за що перепрошував Господа та дякував Йому. Праведник усе своє життя мав перед очима вічність і старався найкраще служити Господу.
Дорогі сестри й брати, звичайно, що ми не дорівняємо нічим, щоб жити так, як своє життя прожив святий Єронім. Скажу, що ми маємо можливість бути добрими та милосердними, чинити невеликі діла покути, давати милостині, сказати добре слово, простити ближньому, чинити молитву, добре виховувати дітей, бути вірними у подружньому житті, часто сповідатися та причащатися тощо. Пам’ятаймо про святу тайну Сповіді, яка завжди чинить людину більш праведною. Святий Учитель Церкви навчає: «Немає, певна річ, не існує жодного гріха, щоб не покорився і не був переможений силою покаяння чи точніше, Божою благодаттю» (св. Ів. Золот. Бесіда XXII на Мт п.5). Стараймося примирюватися з Отцем Небесним смертю Його Сина, бо це – вірний спосіб спасіння! Пресвята Богородице, допоможи нам у порятунку наших душ!
Усіх вітаю з річницею проголошення Конституції в нашій Україні!
+Ігор
Митрополит Львівський
28 червня 2020 р. Б., с. Цетуля
