Ді 9,32-42; Ів 5,1-15.
Було якесь юдейське свято, і в Єрусалим прийшов Ісус. Нічого не пишеться про учнів, мабуть, ніхто Йому не товаришував. Господь не бажав розголосу про себе, старався бути незнаним. Уникав хвальби, тим самим навчав мудрих людей способу позбуватися гордині. Сам знайшовся поміж недужими біля якогось збірника води, куди Господній ангел приходив заколочувати воду. Там зібралося дуже багато людей, які очікували руху води, і хто першим входив, видужував від будь-якої хвороби. Виходить, що там не існувало жодної черги, хворі спішили один поперед другого, щоб швидше зануритися в порушену ангелом воду. Навіть були присутні сліпі, які не бачили зрушеної води, але якось довідувалися, вірили й спішили теж до збірника. У нас час також не дивно, що вода лікує. Правда, не бачимо ангелів, щоб зрушували воду, але існує у світі багато різних цілющих басейнів, куди направляються люди, щоби лікувати своє тіло, скажімо: суглоби, шкіру, хворі внутрішні органи тощо. Знаємо такі місця біля Одеси, в Закарпатті, у інших місцях України, багато таких місць є в Угорщині, Італії, у світі тощо. Очевидно, що самі води не вибрали для себе відповідних елементів, лікуючих складників, їх створив Господь, бо творив цілий світ й передбачив ліки для людей у воді, в парі, землі і т.д.
Ісус ступав обережно, оглядав лежачих та сидячих недужих, проходячи поміж ними. Нічого не говорив, не допитувався, ніби когось шукав, а хворі не знали Його, лиш цікаво споглядали на незнайомця, дивлячись Йому вслід. Господь докладно цікавиться життям кожної людини. Ісус знайшов того, кого шукав, хоч зовсім не були знайомі між собою. Христос, як Бог, знав цю людину, був свідомий його хвороби та часу тривання у недузі. Нав’язав розмову з незнайомцем, довідався, що той уже 38 років нездужає. Дуже довгий час недуга тримала чоловіка у пригнобленні та болях. Тоді Ісус дивно відізвався до слабого: «Бажаєш одужати?» Недужий не прийняв цього питання за насмішку, не обурився й не замовчав на незвичне запитання. Чоловік спокійно відповідав – можливо, за 38 років до нього жодного разу ніхто не підходив та не цікавився ним? Для нього було великим щастям те, що його зауважили, він не покинутий, хоч сам сказав: «Не маю нікого, пане, … хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль…» Поки він стартував з місця лежанки до порушеної ангелом води, інші випереджували його й зцілювалися, а він продовжував лежати. Не відомо – чи він 38 років лежав тут і підраховував тих осіб, що уже зцілилися, і це вселяло в нього надію? Не знаємо, скільки осіб було зцілених? А тут перед важко хворим появився молодий чоловік і поставив несумісне запитання: «Бажаєш одужати?» Такого питання, такої мови протягом своєї він хвороби не чував? Розуміється, само собою, кожна хвора людина бажає найшвидше одужати. Він не заглиблювався у запитання, залишив це, лиш вказав, що нікого немає, щоб опустив його у воду. Був усім чужий, опущений, бідний та незнаний. Виходить, що недуга виховала його на покірну людину – не нарікав, лиш спокійно вступив у розмову, нікого не оскаржував, не мав претензій навіть до тих, хто перший заходив у воду, а Ісуса назвав паном! Хворий не обурився на Ісуса й не відповів Йому: «Пане, смієшся, запитуючи, чи хочу бути здоровим?» Запитайте хворої людини, чи вона хоче бути здоровою? Почуєте несподівані відповіді: «Ти з Марса прилетів, що таке питаєш? Думаєш, хвороба приносить приємність? Більше нічого кращого не вмієш запитати? Не насміхайся з мене…» Приблизно такі й подібні слова пролунали б у відповідь. Можливі ще різні варіанти? Багато їх, а деякі слова пролунали б й такі, що трудно було б і паперу витримати! А той хворий був упокорений хворобою, багато передумав, можливо й картав себе за своє життя, бо Ісус, коли зустрів його пізніше у храмі, пригадав чоловікові, щоб не грішив більше. Господові стало жаль людини, промовив до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» І недужий, кому було трудно й крок зробити, відразу встав, без реабілітації на ходьбу, без масажів та підтримки. Сам підвівся, ще й узяв лежанку та пішов. А була субота, і юдеї відразу нападали на оздоровлену людину, яка носила лежанку, вважаючи, що цього не годиться чинити. Чоловік, що одужав, не кинув лежанки, лиш в присутності багатьох людей відповів: «Візьми ложе твоє і ходи, – сказав мені, хто мене оздоровив». Цей чоловік був для нього великим авторитетом! Тим самим сміливо поставив незнану людину, яка його оздоровила, вище від їхнього заперечення! Багато із юдеїв та старших синагоги уже роками проходили мимо недужого й не допомогли йому навіть доповзти до зрушеної води в басейні. Не цікавилися хворим чоловіком. А після видужання, побачивши лежанку в руках людини, нападали на нього. Зацікавилися, хто оздоровив його, але той не знав, бо Ісус відразу відійшов, не декларуючи себе. Часом у наші дні чуємо, як певні особи відзиваються з погордою: «Може ви зі священиком говорите!? Хіба я для вас не диякон? Чи ж перед вами не стоїть настоятель?» тощо. Це хвороблива й низька думка про себе. А юдеї знали Ісуса, були свідомі вчинених Ним чудес, мабуть, здогадувалися, що це Його вчинок. Про такий спосіб оздоровлення не знаходимо ніде записів в жодних писаних виданнях! Так, Мойсей чинив певні чуда, пророки та апостоли, святі Церкви теж мали дар творити чуда, але вони чинили це не своєю силою, лиш з Господнього благословення. А Ісус сам оздоровляв, проганяв демонів з людей, воскрешав мертвих своєю силою чинив це, бо Він – Бог, Син Божий.
Оздоровлений опинився у храмі, щиро дякував Богові за видужання. Ісус зустрів його там і аж тоді сказав йому: «Оце ти видужав, – тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось». Спаситель повідомив оздоровленого, що його хвороба була за гріхи. Наголосив, щоби більше не грішив, бо можлива й гірша недуга, яка може довести до вічного покарання. Не відомо, якими гріхами чоловік ображав Бога, але відомо, що терпів більше літ, як грішив. Звісно, що не усі хвороби накликає на себе людина за гріхи. Але часто гріхи викликають хворобу тіла, щоб лікувати духа. Бувають допусти Господні і для доброї людини, як у випадку праведного Іова, щоб випробувати людину на вірність Богу. Практикуймо любов, допомогу ближнім, нашу підтримку та прихильність їм! Уникаймо підступу, всяких хитрощів та диявольських задумів, які готові задавити кожну особу, що вірно служить Богові! Хай пресвята Богородиця, яка виступила з допомогою молодим на весіллі в Кані Галилейській, навчить нас чинити добро, за що Господь нагороджує! Зло наражає на покарання!
+Ігор,
Митрополит Львівський
10 квітня 2020 р. Б., Каплиця сестер Милосердя, вул. Сельських, м. Львів
