Євр 2,11-18;
Мт 2,13-23.
Достойні та дорогі Господні молільники святого храму, прийміть щирі та глибокі вітання у ці святкові дні Різдва Христового, нашого любого Спасителя. У світ прийшов в людському тілі Ісус, Еммануїл, з нами Бог! Хоч народження Ісуса Христа поважно віддалене епохою від сучасності нашого життя, однак ми щорічно тріумфально святкуємо цю подію, бо живемо великою вірою в Бога. Віримо у те, що народжений у Вифлеємі Ісус Христос, Син Божий і син Марії – правдивий Бог, Друга Особа Божа. Це – вияв нашої глибокої віри, пов’язаної з надією на вічне щасливе життя, а за тим повинна слідувати практика любові до нашого Спасителя! Ми переконані, що у народженому дитяті від Марії Діви у Вифлеємі прийшов на світ Божий Син, обіцяний Небесним Отцем Месія! Постава тамошнього люду внаслідок непростої ситуації була своєрідною, ніби холодною, бо не занадто перейнялися мешканці Вифлеєму допомогти матері, що знайшлася у складних обставинах народження дитини. Марія була дуже далеко від дому, й невідомо, наскільки приготована до народження дитини в такій ситуації. Ніхто не зголосився прийняти пологи, крім святого Йосифа, який був поруч Богородиці. Святий Йосиф допомагав Марії повивати маленьке щойно народжене немовля, Божого Сина. Цей праведний муж був чоловіком Марії, але не батьком Ісуса, бо Марія зачала дитя за справою Святого Духа (пор. Лк 1,35). Прихід Бога на світ був убогим: без почестей, без лікарів, без повитух, навіть не в приміщенні якоїсь будівлі, лиш, як повідомив ангел пастухам: «… Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Лк 2,12). Розуміємо, що ясла – це жолоб, з якого худоба споживала пашу, здебільшого, траву чи сіно. Спаситель не шукав вигоди, а свята родина не звинувачувала людей… Жодного невдоволення не видали серця й уста пресвятої Богородиці та святого Йосифа на невигідні умови народження Божого Сина, ані не скаржилися Небесному Отцеві. Можливо, господарі бачили, що молода жінка буде родити й такий стан їх відстрашував, мовляв, зайві клопоти? А ясла – спільні, і пастухи не мали жодних претензій, коли побачили сповите немовля у жолобі. З одного боку, пастухам було приємно, що вони мають безпосереднє відношення до ясел, в яких лежав народжений Спаситель світу; з іншого боку, вони не розуміли: чому в таких умовах Марія повила святе, особливе дитя, про яке самі ангели небесні сповістили їм? А Господь винагородив пастирів худоби, посилаючи ангела, щоб сповістив їм, як одним із перших, благородну новину: «Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк 2,11). У Святому Писанні не описано, щоб ще комусь було сповіщено про народження Месії. Правда, вчені мудреці зі сходу «бачили його зорю» та прибули в Єрусалим до царя Ірода, щоб довідатися про народження дивного нового царя, про кого сповіщало зоряне небо (пор. Мт 2,2). Ці вчені та багаті волхви, які прийшли з далекої країни привітати народженого Ісуса, символізують далекі народи, що приймають віру в Христа, як Бога. Мудреці судили, що Ірод, як цар, повинен знати про таку подію, а він злякався з усім Єрусалимом, здогадуючись, що приходить кінець його царюванню. Але Ірод сильно помилявся, бо Ісус прийшов, щоб царювати у людських серцях, і Христос продовжує повсякчас стукати до людських душ, щоб люди прийняли Його у своє життя.
Багато роздумів висловлюємо у ці дні про народження Сина Божого у вертепі, в місці постою худоби, просто покладеного в яслах – подивляємо й не можемо до кінця цього збагнути. Така убогість і простота повинна промовляти й до нас, що не годиться гнатися за багатством та розкошами в цьому житті. Свята родина навчає нас мудрості життя, заохочує обходитися обмеженою кількістю речей, ніколи не нарікати на долю, не висувати жодних претензій або не заздрити тим, хто тоне у багатстві. І коли згодом, святій родині прийшлося втікати вночі у Єгипет – усе відбувалося спокійно. Святий Йосиф піднявся зі сну, взяв Дитя та Його Матір і подався відразу в Єгипет. Це уже було після того, як їх відвідали мудреці, що склали свої дари народженому цареві. Пригадую, в роздумах святого Бонавентури описується, що Марія роздала дарунки, принесені волхвами. Не відомо чи усі, чи певну частину? Якщо Марія віддала бідним усе, тоді вони у повній убогості, здаючись на Божу волю, подалися в дорогу до Єгипту. Богородиця не надіялася благословенного життя від отриманих багатих дарів, бо довіряла Господу. Свята родина навчає, щоб завжди й гідно виконувати Божу волю, вповні довіряючи Господу. Так вчинив Авраам, коли до нього промовив Господь: «… Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу» (Бут 12,1). Не знав куди має йти, але довірився Господу, знаючи, що Бог усе виведе на добро. Подібно, Авраам вірив Господу тоді, коли почув, щоб принести в жертву свого єдиного і любого сина, від котрого праведник очікував потомства, як піску на морі (пор. Бут 22,2; 22,17). Праведний патріарх вірив більше Господові, як собі, тому Бог благословив його життя. В апостольському читанні написано: «Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама» (Євр 2,16). І нам, як Божому людові необхідно наново починати жити вірою, бо це означає велику надію та любов до Господа. Хай Пресвята Богородиця та святий обручник Йосиф опікуються нашим духовним життям та життям усього нашого народу!
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
8 січня 2020 р. Б., Храм Собору Пресвятої Богородиці, монастир Василіян, Брюховичі
