Еф 6,10-17;
Лк 13,10-17.
Ісус Христос, наш Бог, дуже любить усіх нас! Чому? Не лиш тому, що Він – наш Творець, що Він милосердний, всемогутній та всесильний. Бог любить нас тому, що Його така природа, про що найкраще написав святий Іван євангелист, який клав свою голову на груди Ісуса і слухав вухом биття Його люблячого серця! (пор. Ів 21,20). У текстах своїх послань святий Іван Богослов ніби готує вірних, щоб сказати вповні про Господа, й видає таке твердження: «… Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1Ів 4,16). Божа любов – це онтологічна любов, внутрішньо-троїста, яка існує в Трьох Божих Особах (внутрішньо), належить до суті Бога; яка виливається назовні – її можна пізнати – й допомагає довіритися Богові. Божа любов присутня в особах людей і ангелів, як надприродний дар… Любов’ю, якою Божі Особи люблять себе взаємно, обдаровують людей та увесь світ. Любов – одна з чеснот, досконаліша від інших й триває вічно (пор. 1Кр 13,13). Святий апостол Павло, пишучи до коринтян, зробив таке визначення: «Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить» (1Кр 13,4-7). Любов – важлива чеснота, найбільша та найперша, яка огортає людський рід та веде його до Господа! Під час моління Утрені у десятій молитві проказуємо такі слова: «Бо перед тобою згинається всяке коліно: на небі, на землі й під землею, і все, що живе і все створіння оспівує неосяжну твою славу…» Говориться про поклін Господу, який відбувається не зі страху, не з переляку – але усі створіння покланяються Богові з любові на землі, на небі й підземні, розуміється ті, хто служить Господу.
Святий апостол Лука описав подію оздоровлення жінки у суботу в синагозі. Злий дух тримав її скорченою вісімнадцять років. Жінка не могла ходити просто, як інші здорові люди. Вона не зверталася до Ісуса, можливо тому, що була субота? Очевидно, хвора бажала видужання! Ісус сам покликав її до себе, промовив слова, поклав на голову жінки руки, й вона стала здоровою. Лука зауважує, що жінка відразу випросталася і славила Бога. Коли перенесемо цю історію на духовну площину, то зрозуміємо, що скороченість тіла означає гріховну недугу людини. В такому стані людина не може прославляти Господа, поки не звільниться від гріха. У цьому випадку не згадується впрост, що Господь прощав її гріхи, але звільнення від недуги тіла може означати звільнення від гріховного безладдя. Начальник синагоги був обурений цим оздоровленням й посилався на суботній святий день, який мав певні приписи. Звертався до людей, так, щоб це чув Христос, і сказав, що є шість робочих днів – тоді приходьте оздоровлюватися. Мабуть, ця жінка приходила і в робочі дні, але начальник, який бачив її, не мав сили звільнити її від недуги. Спаситель дав йому відповідь, що в помочі людині служитель вбачає провину, а в суботній обслузі вола чи осла, що, мабуть й чинив сам начальник синагоги, провини немає? З цієї історії виходить, що у начальника синагоги напоїти тварин оцінювалося вище, як зцілити хвору людину. Начальник синагоги залишився на рівні лицеміра, так Ісус сказав про нього, а хвора жінка, яка вісімнадцять років терпіла, поверталася змінена, випростаною духом і на тілі, ще й прославляла Бога. Щось подібного, як митар й фарисей? Начальник, принаймні, міг підійти до Христа й подякувати Йому, що Господь довершив чуда, оздоровляючи жінку в синагозі, де він був старшим! І це було б великою духовною зміною для нього, але він не спромігся на те, бо заздрість і злоба тримали скорченим його духа.
Свята Церква у спеціальний спосіб ставить нам перед очі Пресвяту Богородицю та святу Анну, її матір, що зачала у лоні Марію й привела Її на світ. Кожна людина, яка зачинається у лоні матері, поражена гріховною плямою, яку, як спадщину, від першої матері Єви отримають зачаті особи. А Марію Господь охоронив – і ні первородний, ані жодний інший гріх не наніс духовної плями Пречистій Діві Марії. Коли святий ангел прибув до священника Захарії, сповіщаючи йому, що його молитва вислухана й дружина породить сина, між іншим, він додав: «… і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї» (Лк 1,15). Господь очистив душу святого Предтечі в лоні матері, а пречисту Богородицю охоронив та багато більше освятив, бо вона вибрана на Матір Божого Сина. Марію обдаровуємо вигуком: «Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!» (Пп 4,7).
Молімося щиро до святої Анни та пренепорочної Діви Марії, щоб опікувалися нашими душами та душами нашого народу, щоб на землі й на небі перебувати спільно у Божій славі. Пресвята Богородице й свята Анно, заступайтеся перед Господом за спасіння наших душ!
Дякую Господу за те, що він благословив нашій Церкві уже 30 років славити його, як вірні, що звільнені від переслідування! Дякуємо Богородиці, святим ангелам та усім святим, особливо, з нашого народу, які повсякчас допомагали нам у часи переслідування! Дякую тим чернечим особам, які гідно несли служіння Господу, святій Церкві та ближнім у часи підпілля! За тридцять років наша Церква зробила великий прорив у духовному житті! Хай буде благословенне ім’я Господнє у наших серцях! Звертаюся до тих, хто був вірний святій Церкві у часи переслідування, щоб ставатися ще вірнішими Богові та святій Церкві в теперішній час! Прислухаймося до слів святого апостола Павла і одягнімося в Божу зброю, підперезавши наш пояс правдою, одягнімося в броню справедливості та взуймося у готовість, щоб дати відсіч хитрощам диявола та проповідувати Євангелію миру! (пор. Еф 6,11-15).
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
22 грудня 2019 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
