Контакти Трибуналу Львівської Митрополії УГКЦ
Поштова адреса:
79000, м. Львів,
пл. Святого Юра, 5 (останні двері зліва від собору святого Юра)
Контактний телефон:
моб. 097 702 17 96
Електронна адреса:
mtrybunal.lviv@gmail.com
Дні прийому вірних
понеділок, вівторок, четвер, п’ятниця: з 10:00 год. до 13:00 год.
У середу прийом з 10:00 до 17:00
Вихідні дні: субота, неділя, державні та церковні свята.
Неробочі дні Трибуналу Львівської Митрополії УГКЦ з нагоди церковних та державних свят на 2024 р.
Січень
01 січня – Обрізання ГНІХ. Новий Рік
05 січня – Навечір’я Святого Богоявлення
30 січня – Трьох святителів
Лютий
02 лютого – Стрітення Господнє
Березень
25 березня – Благовіщення Пресвятої Богородиці
Квітень
23 квітня – Св. вмч. Юрія Переможця
Травень
02 квітня – Великий Четвер
03 квітня – Велика П’ятниця
06 квітня – Світлий Понеділок
07 квітня – Світлий Вівторок
Червень
13 червня – Вознесіння ГНІХ
24 червня – Пресвятої Тройці
28 червня – День Конституції України
Серпень
06 серпня – Преображення ГНІХ
15 серпня – Успення Пресвятої Богородиці
29 серпня – Усікновення чесної голови пророка і предтечі Івана
Жовтень
01 жовтня – Покров Пресвятої Богородиці
Листопад
08 листопада – Собор Св. Архистратига Михаїла
21 листопада – Введення в храм Пресвятої Богородиці
Грудень
06 грудня – Св. Миколая Чудотворця
24 грудня – Навечірʼя Різдва ГНІХ
25 грудня – Різдво ГНІХ
26 грудня – Собор Пр. Богородиці
27 грудня – Первомученика Стефана
Церковний Трибунал Львівської Митрополії
Католицька Церква, керована наступником Святого Апостола Петра та Єпископами, з’єднаними з ним, утворена у цьому світі як спільнота, члени якої утворюють Божий народ і по-своєму беруть участь у священичій, пророчій і царській службі Христа. Здійснювати цю службу (місію) покликаний кожен вірний відповідно до власного становища. Отже, йдеться про певну організовану церковну структуру, котра має своє керівництво через уряд єпископів, та вірних. Відповідно усі члени Церкви зобов’язані підкорятися певним правилам та приписам, з метою належного і мирного функціонування Вселенської Церкви.
Відповідно до кан. 43 та 178 Кодексу Канонів Східних Церков, Римському Архиєрею та єпархіальному Єпископу довірено керувати Божим людом та надано відповідні повноваження. Від самих початків заснування, Церква вважала за необхідність встановлення певних норм (церковного права) щоби через виконання приписів закону, провадити вірних до Бога.
У Церкві, як у кожній цивілізованій правовій спільноті, існує поділ на три гілки влади – законодавчу, виконавчу та судову. Проте на відміну від держави, де кожна гілка незалежна одна від одної, у Католицькій Церкві ці три гілки зосереджені в особі Римського Архиєрея (на вселенському рівні) та Єпископа (на єпархіальному рівні). Якщо законодавчу та виконавчу владу Римський Архиєрей і Єпископ виконують особисто, то судову владу, зазвичай, вони делегують судовим вікаріям і суддям, які виконують її церковному Трибуналі в межах своєї компетенції та від їхнього імені (див. кан. 1086 ККСЦ). І саме Церковний Трибунал, через свою діяльність має на меті встановлювати істину для оберігання та відновлення справедливості у Церкві. В результаті історичного розвитку, в Католицькій Церкві з’явилися Трибунали різних ступенів судочинства. Відповідно до сучасного церковного законодавства, в УГКЦ існує наступний поділ ступенів судочинства: Єпархіальний, Митрополичий та Верховно-Архиєпископський.
Трибунал Львівської Митрополії є Трибуналом першого ступеня судочинства для Львівської Архиєпархії, яка охоплює територію м. Львова, Яворівського, Золочівського та Пустомитівського районів Львівської області. Також, згідно з кан. 1064 § 1 ККСЦ, є другим (апеляційним) ступенем судочинства для Дрогобицької, Сокальсько-Жовківської та Стрийської Єпархій УГКЦ.
На підставі кан. 133 § 1 п. 3 ККСЦ, Трибунал Львівської Митрополії УГКЦ був створений Декретом Високопреосвященнішого Кир Ігора (ВОЗЬНЯКА), Архиєпископа і Митрополита Львівського. Відповідно до даного Декрету, Трибунал діє на підставі ККСЦ і Статуту, затвердженого згідно з кан. 1070 ККСЦ Архиєпископом і Митрополитом Львівським та має компетенцію розглядати подружні, спірні та карні справи.
ПЕРСОНАЛ ТРИБУНАЛУ ЛЬВІВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УГКЦ
Судовий вікарій:
о. Ростислав Бубняк
Судді:
о. Микола Стронянський
о. Андрій Джигалюк
п. Андрій Ханас
Промотор справедливості:
о. Роман Іванців
Адвокат:
о. Петро Проців
Захисники подружнього вузла і авдитори:
о. Ярослав Максимців,
о. Петро Проців,
підд. Олег Кравчук
Нотарі:
о. Олег Островський
о. Зіновій Завидівський
Подружні процеси Трибуналу Львівської Митрополії УГКЦ
Процес визнання недійсності церковного шлюбу
Святе Таїнство Подружжя – це нерозривний союз між чоловіком і жінкою, заснований Богом, який призначений для сумісного життя членів подружжя та народження й виховання дітей. Церква чітко дотримується власних принципів і приписів подружнього права для того, щоб зберегти стабільність, нерозривність і святість подружжя.
Передумовою укладення правосильного церковного подружжя є дотримання трьох загальних приписів: відсутність канонічних перешкод до вінчання; добра та непримушена воля взяти шлюб та додержання канонічної форми вінчання. Законно уділене і благословенне подружжя є нерозривним. Однак існує низка чинників, які можуть стати на перешкоді його дійсного встановлення, навіть якщо й були дотримані зовнішні церемонії.
У таких ситуаціях церковний законодавець передбачив спеціальну канонічну процедуру (див. нижче), яку хибно називають «церковне розлучення». Насправді йдеться про процес визнання недійсності церковного шлюбу . Під час цього судового процесу відбувається з’ясування обставин, за яких було укладене подружжя, вивчення фактів спільного проживання чоловіка і дружини і того, наскільки відповідально вони ставляться до взятих на себе подружніх обов’язків стосовно одне одного та своїх дітей, а також чи було дотримано канонічну форму вінчання. У разі недодержання принаймні одного з вищеперелічених пунктів подружжя визнають недійсним. Іншими словами, подружжя не існувало від початку, а тому чоловік і дружина вільні та можуть законно вступити в новий подружній союз. Або ж, навпаки, укладене раніше подружжя визнається дійсним – чоловік і жінка зобов’язані дотримуватися обов’язків, які випливають із його нерозривності. Отже, процес визнання недійсності церковного шлюбу – це один із передбачених церковним законодавцем процесів, за допомогою якого вірні християни, звернувшись до судового органу Церкви, можуть отримати підтвердження недійсності власного подружжя.
Процес визнання недійсності церковного шлюбу регулюють кан. 1185–1342 і кан. 1357–1377 Кодексу канонів Східних Церков (далі ККСЦ). Сам процес відбувається кількома етапами.
Усі матеріали, пов’язані з веденням процесу, є конфіденційними. Право доступу до інформації мають лише працівники трибуналу, які складають присягу про нерозголошення таємниці, і сторони, що беруть участь у процесі, або їх уповноважені.
Про процес ствердження недійсності подружжя розповідає с.Франциска Туманевич CSFN, суддя Єпископського суду Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ
Джерело: CREDO
Вступний етап
Консультація
Зазвичай, звертаючись до трибуналу з проханням визнати недійсним власне подружжя, зацікавлена особа не володіє інформацією, як саме слід діяти, щоб розпочати подружній процес. Для надання такої інформації в трибуналі присутній компетентний працівник, який консультує сторону, допомагає визначити підстави чи принаймні сумніви для оскарження подружжя, розповідає, які документи слід подавати і куди саме, у разі необхідності допомагає підготувати і заповнити позовну скаргу та інші необхідні документи.
Визначення компетентного трибуналу
Один із перших кроків, який належить зробити особі, котра звертається до трибуналу з проханням визнати недійсним власне подружжя, – це з’ясування, який саме церковний трибунал є компетентним і може вести процес. Згідно з кан. 1358 ККСЦ це може бути:
1. трибунал місця, де було укладено подружжя;
2. трибунал місця, де одна із сторін або обидві мають постійне або тимчасове місце проживання;
3. трибунал місця, де фактично потрібно збирати більшість доказів. У цьому разі також необхідно отримати згоду судового вікарія (голови трибуналу) тієї єпархії, де відповідач має постійне місце проживання. Для надання такої згоди судовий вікарій повинен вислухати і врахувати думку відповідача.
Подання позовної скарги
Позовна скарга в подружньому процесі – це юридичний документ, за допомогою якого зацікавлена особа (зазвичай позивач) звертається до компетентної церковної судової влади з позовом про оскарження дійсності подружжя і просить суд визнати подружжя недійсним. Отже, позовна скарга є основним документом для того, щоб розпочати подружній процес. Без її пред’явлення суддя не може розглядати жодної справи, оскільки не має на це законних підстав (див. кан. 1104, § 2 ККСЦ).
Позовну скаргу може подавати одна сторона (позивач) або обидві сторони спільно, якщо вони зацікавлені і мають намір оскаржити дійсність власного подружжя. Від імені сторони чи сторін у процесі може виступати уповноважена особа (взірець мандату уповноваженого можна отримати безпосередньо в трибуналі). Це, однак, не звільняє сторону чи сторони від обов’язку з’явитися до трибуналу за викликом судді.
Для того щоб церковний трибунал прийняв позовну скаргу, вона повинна містити такі дані (див. кан. 1187 ККСЦ):
1. вказівку, до якого судді подається справа і яка мета подачі позовної скарги.
Наприклад: Позивач звертається до судового вікарія Львівської архиєпархії УГКЦ з проханням визнати недійсним подружжя (обов’язково зазначається дата і місце вінчання);
2. посилання на певний канон ККСЦ і перелік (принаймні в загальному) фактів і доказів для підтвердження позову; тобто у письмовій формі слід відповісти на запитання, список яких можна отримати в трибуналі.
3. підпис позивача або його уповноваженого із зазначенням дня, місця і року, а також місця проживання позивача чи його уповноваженого або ж адресу місця перебування позивача для одержання актів;
4. вказівку про постійне або тимчасове місце проживання відповідача.
Разом із позовною скаргою до трибуналу потрібно подати такі документи:
1. копію паспорта (перша сторінка, відомості про сімейний стан, відомості про місце проживання);
2. копію свідоцтва або рішення суду про цивільне розлучення;
3. копію свідоцтва про Хрещення та Миропомазання;
4. свідоцтво про церковний шлюб (оригінал);
5. анкету для з’ясування подробиць справи;
6. список свідків, які погодилися дати свідчення про подружжя (свідками у справі можуть виступати особи, котрі володіють достатньою інформацією про подружжя сторін від моменту знайомства молодих людей до часу розірвання цивільного шлюбу; батьки; родичі; близькі друзі; колеги; люди, з котрими сторона чи сторони ділилися проблемами в стосунках);
7. інші документи, які можуть слугувати доказовим матеріалом у судовому процесі (наприклад: медичні довідки, експертизи, судові рішення, документи з правоохоронних органів і т.п.).
Бланки відповідних документів можна отримати після консультації безпосередньо в приміщенні трибуналу.
ЕТАП ПРИЙНЯТТЯ ПОЗОВНОЇ СКАРГИ, ВИЗНАЧЕННЯ
ПРЕДМЕТУ СПОРУ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ КОЛЕГІЇ СУДДІВ
Відповідно до кан. 1084, § 1 п. 2 ККСЦ, подружні справи розглядає колегіальний трибунал у складі трьох суддів. Колегію суддів, яка розглядатиме справу, створює і призначає своїм декретом судовий вікарій. Один із суддів цієї колегії є її головою, інший – доповідачем у справі.
Прийняття позовної скарги і виклик відповідача до трибуналу для висловлення власної позиції
Відповідно до канн. 1188, § 1 та 1362, § 1 ККСЦ, судовий Вікарій, упевнившись, що справа належить до його компетенції і що позивач має законні підстави виступати в суді, своїм декретом якнайшвидше приймає позовну скаргу. Тим самим декретом судовий Вікарій наказує вручити копію позовної скарги захиснику подружнього вузла та, якщо позовна скарга не було підписано обома сторонами, також відповідачеві, надаючи їм п’ятнадцятиденний термін для висловлення власної позиції щодо справи. Цей декрет разом із копією позовної скарги, як велить кан. 1191, § 1, кан. 1192, § 1 ККСЦ, надсилається рекомендованим поштовим повідомленням відповідачеві та іншим особам, які повинні з’явитися до трибуналу.
Якщо у визначений час відповідач чи інші особи, яких викликав голова колегії суддів, не матимуть можливості з’явитися до трибуналу, вони можуть подати свої зауваження у письмовій формі.
Згідно з кан. 1192, § 3 ККСЦ, відповідач, який відмовляється прийняти виклик до суду або заважає його врученню, вважається законно викликаним.
Встановлення предмету спору, призначення Колегії суддів
Відповідно до канн. 1195, § 1 та 1362, § 2 ККСЦ, після закінчення встановленого в декреті прийняття позовної скарги терміну та (якщо і наскільки судовий Вікарій вважає це за потрібне для попереднього з’ясування справи) повторного попередження іншої сторони щодо представлення її позиції, настає зав’язка спору. Іншими словами, судовий Вікарій, попередньо вислухавши сторони, на підставі їх домагань і відповідей, своїм декретом визначає правові підстави, на основі яких розглядатиметься справа.
Трапляється, що в ході справи предмет спору необхідно змінити або доповнити. Для правосильності такого кроку законодавець вимагає, щоб ця процесуальна дія була здійснена на вимогу сторони лише з поважної причини за допомогою нового декрету голови колегії суддів. Крім того, останній зобов’язаний вислухати інші сторони, які беруть участь у процесі і врахувати їхні доводи (див. кан. 1196 ККСЦ).
Відповідно до кан. 1362, § 3 ККСЦ, тим самим декретом, яким визначено зав’язка спору судовий Вікарій визначає тип процесу, яким буде провадитися дана справа (звичайний або скорочений). В даному випадку ми говоримо про звичайний процес, процедура скороченого процесу подана нижче. Також, тим самим декретом, судовий Вікарій призначає Колегію суддів, яка розглядатиме дану справу.
ЕТАП дослідження справи і збору доказів
Збирання доказів у справі відбувається через:
• судові свідчення учасників процесу (позивача, відповідача та свідків), дані під присягою. Згідно з кан. 1272 ККСЦ, у разі неявки відповідача до трибуналу за законним викликом судді (навіть повторним) або неподання трибуналові достатнього виправдання чи відповіді голова колегії суддів своїм декретом проголошує його відсутність у справі. У цьому випадку відсутньому відповідачеві слід повідомити лише остаточний вирок і вказати на можливість ознайомлення з ним в осідку трибуналу;
• представлення і подання до трибуналу різного роду документів (якщо такі є). Наприклад: медичні довідки, експертизи, судові рішення, документи з правоохоронних органів і т. п.;
• думку експерта (якщо в цьому є необхідність на підставі припису права або на підставі рішення судді відповідно до кан. 1255 ККСЦ).
Згідно з кан. 1208, § 1 ККСЦ, можна наводити докази будь-які докази, які видаються корисними для вирішення справи і є дозволені суддею.
ЕТАП ДИСКУСІЙ ТА ОБГОВОРЕННЯ СУТІ СПРАВИ
Ознайомлення з актами справи
Зібравши необхідні докази, голова Колегії суддів, відповідно до кан. 1281, § 1 ККСЦ, своїм декретом встановлює корисний час, протягом якого дозволяє сторонам, їх уповноваженим та адвокатам (якщо такі беруть участь у процесі) переглянути в приміщенні трибуналу акти справи та подати свої зауваження, якщо такі будуть.
Закриття у справі, представлення захистів і зауважень
Коли сторони, ознайомившись з актами справи, заявили, що не мають нічого більше додати, або коли минув корисний час, призначений суддею для представлення доказів, або коли сам суддя вирішить, що вважає справу достатньо з’ясованою, він своїм декретом оголошує про закриття у справі (див. кан. 1282 ККСЦ).
Після цього, згідно з кан. 1284 ККСЦ, суддя своїм декретом призначає відповідний час для представлення захистів або зауважень. Ця фаза процесу дає можливість обом сторонам, особисто або з допомогою адвоката, завдяки фактам здобутим під час етапу дослідження справи, вказати необхідні аргументи на захист своєї процесуальної позиції.
Обов’язок подати свої зауваження на захист таїнства Подружжя має також захисник подружнього вузла, завданням якого є пошук і подання судді всіх прямих чи непрямих аргументів на користь подружжя.
Якщо в процесі бере участь промотор справедливості, обов’язком якого, згідно з кан. 1094 ККСЦ, є забезпечення громадського добра, він також повинен подати свої зауваження.
ВИРІШАЛЬНИЙ ЕТАП ПРОЦЕСУ
Коли зібрано достатньо доказів і справа є достатньо з’ясованою для моральної впевненості судді, як того вимагає законодавець у кан. 1291 ККСЦ, голова колегії, відповідно до кан. 1292 ККСЦ, повинен призначити день і годину наради колегії суддів у трибуналі з метою обговорення і вирішення справи по суті.
Якщо судді не осягнули такої моральної впевненості, вони зобов’язані винести негативне рішення у справі, відповідно до принципу, установленого в кан. 779 ККСЦ, згідно з яким подружжя користується прихильністю права.
Згідно з кан. 1293, § 3 ККСЦ, вирок на першому ступені судочинства повинен бути винесений (написаний) не пізніше ніж через місяць від дня, коли справа була вирішена на засіданні колегії суддів, хіба що з поважної причини судді призначили довший час.
Вирок на першому ступені судочинства, відповідно до кан. 1294, 1295, 1297 ККСЦ, повинен:
а) вирішити спір, який було розглянуто перед трибуналом. Це означає, що колегія суддів виносить позитивний або негативний вирок. Позитивний вирок – церковний шлюб був визнаний недійсним, негативний вирок – недійсність церковного шлюбу не була встановлена чи доведена, тому шлюб продовжує тривати;
б) визначити обов’язки сторін: або сторони є вільного стану і можуть укладати новий церковний шлюб, або, навпаки, мають заборону, яку може зняти тільки єпархіальний єпископ чи церковний трибунал;
в) викласти правові і фактичні обґрунтування, на які спирається виконавча частина вироку;
г) вказати терміни для подання апеляції (таку можливість мають сторони, які вважають вирок несправедливим, і захисник подружнього вузла), а також застереження з можливістю подання скарги про недійсність вироку, відповідно до кан. 1302-1308 ККСЦ, якщо на це будуть підстави.
Відповідно до кан. 1297 ККСЦ, остаточний вирок має бути якнайшвидше доведений до відома зацікавлених сторін. Це означає, що сторона, отримавши рекомендоване поштове повідомлення про винесення вироку, повинна з’явитися до трибуналу для ознайомлення з ним. Без цього повідомлення зацікавлених сторін вирок не має жодної правової сили, навіть якщо за дозволом судді сторони були ознайомлені з його вирішальною частиною.
АПЕЛЯЦІЯ
Згідно з кан. 1309 ККСЦ, сторона, яка вважає себе покривдженою вироком чи визнає його несправедливим, а також промотор справедливості і захисник вузла у справах, в яких вимагається їхня присутність, мають право апелювати проти вироку до вищого судді.
Відповідно до змін запроваджених Святішим Отцем Франциском, які ввійшли в дію 8 грудня 2015 року, якщо трибунал першого ступеня судочинства визнав Подружжя недійсним, і не було подано у приписаний правом час апеляції, обидві сторони є вільного стану і можуть, якщо бажають і не мають перешкод чи заборон установлених церковним трибуналом, взяти церковний шлюб. Іншими словами, більше не потрібно потвердження позитивного вироку першої інстанції трибуналом другої інстанції.
Відповідно до кан. 1370 ККСЦ, ті, чиє подружжя було визнане недійсним, отримавши відповідний декрет або вирок, можуть одружитися і укласти новий церковний шлюб, хіба що це недозволено забороною, про яку сказано у вироку або в декреті, або встановлено місцевим ієрархом. Така заборона має тимчасовий характер, і її мета упевнитися, чи справді сторона (сторони) готові до укладення нового церковного шлюбу та чи не існує жодних перешкод до цього важливого кроку.
СКОРОЧЕНИЙ ПРОЦЕС
Вважається за необхідне пролити світло на т. зв. скорочений процес, передбачений канн. 1369-1373 ККСЦ. Законодавець постановив, що провадження даного процесу можливо лише у випадках: 1) коли прохання подане обома сторонами, чи одним із подружжя, однак за згодою іншого; 2) коли недійсність подружжя підтверджена фактами чи особами, підтримана очевидними доказами і документами, які не потребують довгого дослідження, однак чітко свідчать про недійсність подружжя.
Серед причин, які можуть бути підставою для проваження процесу за скороченою процедурою Арт. 14 § 1 Процесуальних правил ведення процесів визнання недійсності Таїнства Подружжя, які є частиною Motu Proprio Mitis et misericors Iesus, виокремлює зокрема наступні: брак віри, який може спричинити симуляцію подружньої згоди; помилка, яка впливає на вольове рішення особи про шлюб; дуже коротке спільне подружнє життя; вчинення аборту з метою запобігти дітонародженню; перелюб вчинений в часі вінчання або ж відразу після укладення Таїнства Подружжя; умисне приховання стерильності чи іншої важкої хвороби або дітей, народжених від попередніх відносин чи то приховання факту ув’язнення; непередбачена і не планована передшлюбна вагітність; фізичне насильство спричинене з метою висловлення подружньої згоди; брак достатнього користування розумом, засвідчений відповідними медичними документами тощо.
Будь які документи, прохання, а головно Позовну скаргу, навіть якщо йдеться про можливість провадження скороченого процесу безпосередньо єпархіальним Єпископом, слід подавати до канцелярії єпархіального трибуналу, на ім’я судового Вікарія єпархії. Він у свою чергу, відповідно до кан. 1362 § 2 ККСЦ, вивчивши всі факти та представлені докази, приймає рішення чи процес слід провадити за звичайною процедурою чи за скороченою.
Отримавши відповідне прохання судовий вікарій, якщо вирішить, що можна провести подружній процес за скороченою процедурою, відповідно до кан. 1362 § 4 ККСЦ і кан 1371 ККСЦ визначивши предмет спору, повинен призначити інструктора справи (ним, відповідно до Арт. 16 Процесуальних правил ведення процесів визнання недійсності Таїнства Подружжя, може бути сам судовий вікарій ) і асесора (помічника). Далі, судовий Вікарій власним Декретом повинен викликати до трибуналу усіх тих, хто зобов’язаний правом брати участь у процесі, а саме обидві сторони та захисника подружнього вузла. Сторони зобов’язані протягом тридцяти днів з’явитися до трибуналу для дачі свідчень.
Відповідно до нового кан. 1372 ККСЦ, інструктор, зібравши факти та докази, призначає п’ятнадцятиденний термін для подання зауважень на користь дійсності і правосильності подружжя, а також зауваження сторін, якщо такі будуть.
Єпархіальний Єпископ і тільки він, отримавши всі акти справи, проконсультувавшись з інструктором і асесором (помічником), зваживши на зауваження захисника подружнього вузла, а також зауваження сторін, у випадку коли такі будуть, якщо осягнув моральну впевненість щодо визнання подружжя недійсним, то оголошує вирок. Якщо Єпископ не осягнув моральної впевненості, то справа скеровується до розгляду згідно зі звичайною процедурою (див. кан. 1373 § 1 ККСЦ).
Відповідно до кан. 1373 § 2 ККСЦ, текст вироку з відповідними мотиваціями повідомляється сторонам у звичний спосіб.
Законодавець у кан. 1373 § 3 ККСЦ передбачив можливість подати апеляцію проти вироку єпархіального Єпископа до Митрополита. Якщо ж вирок, яким визнано недійсним якесь подружжя, був винесений самим Митрополитом, або Єпископом, який немає вищої влади ніж сам Римський Архиєрей, то апеляція подається до Єпископа, якого сам Митрополит визначив порадившись перед тим з Патріархом чи Верховним Архиєпископом, або ж з Ієрархом про якого мова в кан. 175 ККСЦ, тобто Ієрархом делегованого Апостольським Престолом. Якщо говорити про Митрополитів УГКЦ то апеляцію на їх вирок слід подавати до Єпископа, якого самі Митрополити визначать порадившись перед тим з Отцем і Главою УГКЦ.