Слово Митрополита Львівського на реколекціях для дружин священиків

Гл 5,22-6,2;

Лк 10,19-21.

Доброчесні отці, достойні учасниці духовного дня відновлення духу, вітаю усіх вас, які прибули у святиню, щоб спільно молитися та прославляти нашого Бога. Це – реколекційний день, тобто час, у якому маємо можливість глибше приглянутися до нашого життя, особливо стану нашого духа. Реколекції – означає збирати, зв’язувати докупи, в нашому випадку, щиро поглянути на свій духовний доробок. Зауважуємо, що наше життя мчить швидше від сучасних електричок чи навіть літаків та ракет, бо вони рухаються з великою швидкістю по землі чи у повітрі, а людська душа іншими просторами відразу переноситься до неба, до Бога. Люди не завжди думають про їхню швидку зустріч з Богом, а найважливіше, забувають про здачу звіту зі свого життя. А про це не годиться забувати, бо ми – тимчасові мешканці на землі, Господь приготував для людства небо. Бог чекає нас у щасливій вічності, якою бажає нагородити кожну добру людину! Усілякі розкоші у вічності чекають на особу, на кожну людину, яка змагається бути вірною Господу, кається за свої гріхи та примирюється з ним. Життя людини на землі – недовге, ось слова Мудреця, що твердить: «… Коротке й журливе життя наше, і нема ліків на кончину людині…» (Мудр 2,1). В іншому місці Святого Писання знаходимо переконливе  твердження:  «Людського життя дні обраховані…» (Сир 36,25). Церква пропонує своїм вірним духовні дні, щоб подивитися на себе збоку, в тиші на розмові з Богом, вникнути у свою духовну спадщину, в душу духовну. Звертаюся до вас, дружин священиків, що ділите частку свого життя з чоловіком, якого Бог покликав  до свого служіння і носить ім’я священик. Ясно, що вірні бажають бачити добрий приклад не тільки від священика, але від його дружини та дітей. Коли син Президента вчинить лихо, майже усі знають в державі, завдяки засобам масової інформації. Але йдеться не про засоби інформації, а про увагу людей до особи, яка стоїть на чолі країни. І коли  син чи донька священика скоїть погане діло, вірні сприймають це дуже критично. Не говоримо про справу судити ближніх, це – інший аспект, лише про зло, яке чинить особа й тим погано впливає на спільноту. Краще послухаймо слів Спасителя, який про цю матерію так відзивається: «Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, – краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та кинуто в море» (Мр 9,42). Дуже строге порівняння, у якому кладеться на шальки духовних терезів поганий вчинок особи, яка спокушає інших і порівнюється з людиною, що з прив’язаним каменем тоне у воді. Трудно думати про таке, але Бог не жартує, він – путь, правда й життя! За поганий вчинок перед очима інших, покарання: втопити у морі з прив’язаним до шиї каменем!? І  Спаситель твердить, краще було б таку особу втопити, ніж вона мала б спокушати малих гріховним життям. Це порівняння, що втопити людину великий гріх, а спокушати менших – ще більший. І вірні, мабуть, часто каються за промахи свого життя. Але тут виникає інше питання: чи люди каються за поганий, також, спокусливий приклад, що впливає на ближніх? Святий апостол Петро з апостолами, звинувачений в синедріоні промовив: «… Слухатися слід більше Бога, ніж людей!» (Ді 5,29). Велика мудрість: прислухуватися до голосу сумління, через яке промовляє Господь.

Уривок Святого Писання пригадує, щоб пам’ятати про те, що наші імена записані у небі. Це значить, що Бог пам’ятає про нас, що ми для нього не байдужі, ми його створіння, діти, він очікує гідного життя від кожної особи. Записані на небі імена людей потребують підтвердження достойного життя на землі відносно Господа, виконання його волі, щоб, відповідно, нагородити людей у вічності. Знати про Бога – добре, але, лише  за сповнення його волі, за практичну пошану до Заповідей Бога, за любов до нього та ближніх, також до ворогів, дається нагорода. Ось, слова притчі, яку розповів Ісус Христос про використання талантів: «… Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана» (Мт 25,23). «У малому ти був вірний», Господь не вимагає у людини чогось такого, що їй не під силу, лише малого, простого, вірного служіння йому кожного дня. Від Бога походить сила проганяти злих духів, чинити їх підневільними його словам, однак більша радість від того, що людина перебуває у мирі з Господом, яка виконує його заповіді та зростає у любові.

Свята Церква кожного дня пропонує когось із святих, які були вірні Богові, це особа, як усі інші. Святі відзначалися різним способом життя, багатьох переслідували, гонили, жорстоко мучили за віру в Бога, вони ж, помираючи в муках, не нарікали на Бога, не злословили мучителям, лише, за прикладом Христа, просили, щоб Господь помилував їх (пор. Лк 23,34). Чи вони, мученики, своєю силою здолали муки й поводилися так, ніби не відчували болів? Ні! Надіялися на Бога, довірили йому своє життя і він давав їм силу, духовну енергію, витривати в доброму до кінця. Святий Аліпій, втративши батька, був відданий матір’ю в опіку єпископа Теодора. Був дуже вірний Богові й поступав у святості життя. Залишив місто, знайшов поганську гробницю, звідки злі духи лякали людей, став жити у ній. Встановив на цій гробниці хрест, замість попереднього пам’ятника. Поряд спорудив стовп, на якому прожив 53 роки. Народ приходив до нього, а Господь дав йому силу чинити чуда. 13 років перед смертю терпів страшні болі від ран на ногах. Не звинувачував нікого, не нарікав на Бога. Не міг навіть стояти, лежав на одому боці. Прожив 119 років в таких трудних обставинах, без лікарів і ліків, без м’якої постелі, без смачних страв та вигідного вбрання… Господь дав цілющу силу мощам святого Аліпія (+632) оздоровляти хворих. Люди користали з цього, прославляючи Господа та подивляючи строге життя преподобного Аліпія. Коли подивимося на життя цього святого, лякаємося строгості, але Господь від нас такого не вимагає. Такий приклад повинен заохочувати до гідного життя, до вірності Богові в різних життєвих й трудних обставинах. Хай пресвята Богородиця благословить нам  й допомагає здобувати щасливу вічність!

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

 

9 грудня 2017 р. Б., Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського у празник Введення у храм Пресвятої Богородиці

Євр 9,1-7;

Лк 10,38-42; 11,27-28.

Доброчесні отці, преподобні сестри і брати, достойні молільники, дякуємо Богові, що зволить нам приходити у церкву, щоб його прославляти, перепрошувати, дякувати, звертатися з різними потребами, виявляти любов до нього та приймати Христа у святому Причасті! Така постава перед Богом називається молитвою. Господь любить нас такими, якими ми є насправді, очевидно, він бажає, щоб людина ставалася досконалішою. Колись, у давнину Бог звертався до Аврама: «…  Ходи зо мною і будь бездоганний» (Бут 17,1). Ступінь досконалості чи, бажаємо сказати, святості, різний у людей, але він не вимірюється жодним приладом чи інструментом. Про стан людського духа добре знає лише Господь! Хтось, для прикладу, вчинив тяжкі злочини, як грабунки, кривди, крадежі тощо. Коли така особа не кається, тоді перебуває в злочинному стані перед Богом, коли ж покається, стає досконалим у якійсь мірі, бо через покаяння наступає примирення з Господом. Духовний стан особи міняється, але не вимірюється, бо існує різний рівень покаяння. Коли покаяння дуже сердечне, тоді Господь відгукується щедрішими духовними дарами. Одного разу Ісус Христос був у домі фарисея на гостині, туди прибула непрошена жінка, грішниця, як оцінювали її. Певний Симон судив жінку в своєму серці, коли вона плакала в ногах Ісуса, цілуючи їх та, намащуючи пахучими олійками. А Син Божий знав осудливі мислі фарисея. Вказав Симонові на жінку, повідомляючи його та присутніх: «… прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить» (Лк 7,47). Люди бачили дію жінки й осуджували її, а Бог дивися по-іншому: простив їй багато гріхів! Ця особа щиро й глибоко жаліла за свої гріховні вчинки, тому отримала велике прощення, особа, яка менше кається перед Богом, отримує менше прощення.

Наша Церква пропонує нам роздуми про подію Введення у храм Марії, малої, як твердить передання, трилітньої дочки Йоакима та Анни, згодом, матері Сина Божого, Пресвятої Богородиці. Святе Писання промовчує цю подію, зрештою, у Святому Писанні мало знаходимо текстів про Марію, матір Ісусову. У данину існував звичай та можливість віддати малих дітей на виховання у святиню (пор. 1Сам 1,27-28). І батьки Марії, Йоаким та Анна, віддали свою малу дочку, яку довго очікували, на виховання у святиню. Нам нічого не відомо про спосіб виховання у святині малих дітей. Чим вони займалися? Який був їхній денний розпорядок? Можемо ствердити лише те, що на Марію перебування у святині вплинуло дуже позитивно. Здогадуємося, що її серце проявляло постійну чуйність з Богом. До неї віднесемо святі слова «Я сплю, та моє серце не засинає…» (Пп 5,2). Господь від віків вибрав її на матір свого Сина, Ісуса Христа. Нам відомі особи зі святинь та синагог, покликані Богом пророки та судді, священики й левіти, які служили Богові й виховувалися при святих домах, однак, не усі були праведниками, як священик Захарія, батько святого Івана Хрестителя. А Марія, перебуваючи на вихованні у святині, гідно та вміло використовувала час для пізнання Бога та зростання у його любові. Вона, хоч мала, однак її серце чувало, не марнувала часу, не ховалася за осіб старших віком, навпаки, виконувала усе їй доручене, служила гарним прикладом любові ближніх та поклоніння Богові. Пресвята Марія не тільки зростала віком у святині, але мудрістю й ласкою в Бога та людей (пор. Лк 2,52).

Не усі, хто виховувався у святині чи для святині, були праведними особами та відзначалися любов’ю до ближніх. Згадаємо слова Ісуса Христа, який охарактеризував певних служителів святинь такими словами: «На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять» (Мт 23,2-3). Однією із притч Ісус Христос відобразив поставу певних священиків та левітів до особи, яка знаходилася в крайній нужді, будучи побита й покалічена розбійниками (пор. Лк 10,25-32). Священик й левіт, слуги Бога, святого храму служителі, які бачили закривавлену людину, не змилосердилися над нужденною особою, не похилилися над нею, просто, пройшли мимо, не запитуючи про небезпечний стан здоров’я. Для багатьох осіб знання Святого Писання, виховання й служіння у храмі, мало що означало. Відношення служителів святині до людей та служіння Богові, було мінімальне, часто, поверхневе. Відомо, що Бога так любимо, як практично й теоретично любимо ближніх, усіх, хто трапляється на життєвому шляху.

Ми, також, приходимо у храм, щоб виховуватися на добрих. Чуємо повчання, як необхідно жити, щоб свою душу вчинити щасливою у вічності. Стараймося, щоб почуті Божі слова, які проголошує священик, впроваджувати в життя. А святий апостол Павло пригадує нам ще більше: «Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?» (1Кр 3,16). Дбаймо за добрий стан храму нашої душі, щоб у ньому постійно перебував Христос.

Помолімося за наших сестер, які сьогодні будуть проголошувати перед Богом й людьми присягу вірно служити Господу, його любити й витривати в цій любові аж до останнього віддиху. Хай пресвята Богородиця надихає їх у цьому й допомагає гідно виконати волю Бога у Згромадженні.

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

 

4 грудня 2017 р. Б., храм Покрову Пресвятої Богородиці, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на 26-тю неділю по Зісланні Святого Духа

Еф 5,9-19;

Лк 12,16-21.

Достойні молільники, дякую вам за те, що ви прибули в цю церкву, щоб стати перед обличчям Бога й заносити до нього свої прохання. Усі ми прибули молитися за себе, за рідню, ближніх, за потреби нашого краю, за мир в нашій Україні, взагалі, щоб «усі були спасенні й прийшли до пізнання правди».  Отримати спасіння – найголовніше завдання кожної людини і це відбувається через вірне служіння Богові. Що означає вірно служити Богові? – Постійно стояти на колінах й молитися, постити, ніколи не сміятися, ходити понурими, не піднімаючи очей тощо? – Ні! Ісус Христос, наш Спаситель, такими словами звертається до нас, якими давно промовляв до своїх слухачів: «… Дочко, тебе спасла віра твоя…» (Мр 5,34). В інших місцях навчав: «Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр 8,35). Необхідна дієва віра в Бога та душа, яка виконуватиме волю Бога об’явлену в Євангелії. Дуже важливо вірити словам, якими промовляв Ісус Христос і чесно сповняти волю Господню, яка запропонована в десяти Заповідях Божих.

Святий апостол Лука записав притчу про багату людину, яку розповів не хто інший, а сам Ісус Христос, наш Спаситель, який з любові до нас помер на хресті. Син Божий відкупив нас, помираючи на хресті, це – найвищий та неосяжний нашому розуму рівень любові Бога до своїх створінь! Спаситель розказав притчу про одну багату людину, якій Господь благословив дуже багатий урожай, якого ще ніколи не збирав цей багач. Земля вродила дуже рясно! Очевидно, розуміємо, що усі погодні умови та родючість землі благословив Господь. Ми цього свідомі, а цей чоловік, багач, не розумів чи не бажав цього прийняти. Нива вродила так щедро, що він не посідав приготованих приміщень, не був готовий, щоб помістити це зерно у своїх клунях. Усе приписував собі та вирішував сам. Не дякував Богові, не радився зі своїми управителями та слугами, – постановив повалити усі дотеперішні клуні й збудувати значно більші, щоб помістити дуже багато зібраного збіжжя. Неймовірно радів такому багатому й неочікуваному урожаю. Не міг зрозуміти, звідки походить такий щедрий врожай ниви. Жаль, що поза нивою не бачив головної Особи, Бога, навіть, не зауважував робітників, які працювали на цій землі, лише зосередився на собі й уявляв своє майбутнє розкішне життя повне достатку: «спочивай, їж, пий, веселися». Планував життя на довгі роки, уважаючи себе розпорядником і паном свого життя, не допускаючи можливості швидко відійти у вічність. Своє панування над працівниками та землею переніс на довге життя. Виключав можливість втручання Творця в його життя. Ця людина думала лише за тіло, щоб любуватися в достатку їжі, напоїв та веселощів. На початку Ісус назвав цю особу багатим чоловіком, а після певних  прийнятих рішень заможною людиною відносно урожаю, Син Божий окреслив його словом «нерозумний». Коли посідав менше, тоді був розумніший, ніж після великого збагачення. Втратив розум, бо мислив не тільки про розбудову своїх стодол, але керував своє життя на втрату дорогоцінного часу, який дарував йому Господь. Вирішив віддатися лінивству, а ще гірше те, що за пиятикою та веселощами тягнеться гріховне життя. Вседержитель дав людині життя, щоб любити Господа Бога всім серцем, усією душею, усім людським єством, а також, ближнього як себе (пор. Мр 12,30-31). А людина нерозумно постановляє, тобто обмежує себе до «їсти, пити й веселитися». Господь наголосив, що таке життя нерозумне, так жити – означає втрачати, що й грозило тій багатій особі. Чоловік виключив Бога зі свого життя, не бажав Господнього втручання, а Творець пам’ятав про нього, постановляючи забрати душу й нагромаджене багатство. Великий урожай не принесе йому жодної користі, бо Господь кличе його до вічності. Чоловік думав про земні багатства, забуваючи про розкоші небесні, які пропонує Бог кожній людині, яка приходить на світ. Ось слова Ісуса Христа, нашого Спасителя: «…  Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу» (Мт 25,34). Слід, жити так, щоб постійно перебувати у Божому благословенні, як наголошував сам Христос: «І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде» (Лк 12,40). Очікуймо Господа, як добрі його діти в кожній годині, бо це обов’язково станеться з нами.

Сьогодні наша Церква згадує про святого Прокла, улюбленого учня святого Івана Золотоустого. Він був поставлений єпископом в місті Кизиці. Був змушений залишити своє служіння у цьому місті й повернути в Царгород. Тут прилюдно виступав проти єресі патріарха Несторія. Після смерті патріарха Миксиміана (434р.), святий Прокл залишив патріархію і засіяв великою святістю життя. За його старань мощі святого І. Золотоустого були перенесені з міста Комани до Царгороду. В 430 році, коли в Царгороді був землетрус, св. Прокл з усім народом вчинив хресні обходи і за нього було введено в Богослужіння пісню «Святий Боже…» Цей святий не шукав багатства та признання, лише, Божої волі, яку старався чесно виконувати. Був матеріально убогий, а багатий в духовні дари.

Зараз, після закінчення Служби Божої, усім миром візьмемо участь у відкритті пам’ятника патріарху Йосифу (Сліпому). Цей побожний муж посідав великий пост у нашій Церкві та був одним, в числі перших богословів, що написав знамениті трактати про Святого Духа. Його несправедливо засудили і сімнадцять років карався в радянських в’язницях й таборах. Не нарікав, не відрікся своєї Церкви та святої віри; цінив й любив Бога та Церкву, народ, за що тяжко страждав. Багатів у Бога і Господь допоміг йому звільнитися від ув’язнення після довгого терміну випробування. Отримав ім’я великого мужа Церкви і слуги Божого. Гідно закінчив біг свого життя, зберігаючи віру. Стараймося пізнавати волю Бога, яку він пропонує нам, гідно сповнити її, щоб у любові до Господа закінчити наше життя на землі. Наше завдання не збирати земних багатств, які швидко залишимо, подібно, до багача із притчі, а зростати в любові до Бога та ближніх. Хай пресвята Богородиця допомагає нам у виконанні Божої волі.

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

3 грудня 2017 р. Б., м. Трускавець

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського у празник Собору святого архистратига Михаїла та всіх святих небесних сил безплотних

 

Євр 2,2-10;

Лк 10,16-21

 

Достойні молільники, борці за вічну радість у небі – так називати необхідно тих, хто думає  та докладає усіх зусиль, щоб жити гідно й здобути вічну нагороду. Здобути нагороду – означає отримати спасіння, яке пропонує Бог кожній людині, яка приходить на цей світ. Нагорода даремно не дається, як дехто думає, що вистарчить: Ісус Христос помер за нас на хресті, тим самим ми усі спасенні. Бо не буде справедливо, коли хтось убиває, кривдить, грабує інших, живе обманом, неморально тощо, – і такому належалася б вічна нагорода? За що? За негідне життя? Святе Писання наголошує: «Бог – суддя справедливий…» (Пс 7,12). «Господь бо – справедливий, любить правду; праведники лице його побачать» (Пс 11,7). А праведниками не є ті, хто порушує Божий закон й не мириться з Богом! Так, необхідно щиро покаятися з гріхів, тоді Господня благодать відновить грішника. Господь покликав людей до життя, щоб зростали у його любові, вдивлялися у життя його Сина, Ісуса Христа, й через вірність Божому закону отримали вічне спасіння. Святі ангели допомагають нам жити праведно. Святе Писання часто й багато разів згадує про ангелів та їхню благородну дію в житті людей. У молитві на Утрені канону сьогоднішнього свята проказуємо: «Прийдіть, вірні, прославмо піснями розумних безплотних сил собори, бо вони за наше спасіння безперестанно моляться, і покаянню нашому радіють» («Собор св. арх. Михаїла», Утреня, троп., п.1). Ангели знають про нас, уболівають за наше освячення, допомагають нам, коли ми їх просимо, приходять на поміч. Про це пише святий пророк Даниїл, який бачив ангела, розмовляв з ним і впав лицем до землі від страху, що побачив небесного духа. Пророк написав  наступне: «І володар царства персів стояв напроти мене двадцять один днів, і ось Михаїл один з перших володарів прийшов мені помогти, і я його оставив там з володарем царства персів» (Дан 10,13). Один ангел стояв проти усього перського війська, який не мав жодної проблеми розбити ворогів, коли б така воля Бога. Коли ізраїльський народ виходив із Єгипту, Господь поставив ангела, щоб провадив вибраний народ в обіцяну землю. Народ рушив, а фараону було не до вподоби, що втратив дешеву робочу силу. Зібрав військо і кинувся наздоганяти ізраїльтян. Тоді: «Піднявся ж божий ангел, що ішов перед полком синів Ізраїля, і пішов позаду…. І ввійшов між табір єгиптян і між табір Ізраїля. І була темрява і чорнота, і пройшла ніч, і не змішалися одні з одними всю ніч» (Вих 14,19-20). Один ангел затримав вороже військо фараона, яке не змогло напасти на ізраїльтян. Пізніше, воїни кинулися дном сухого моря здоганяти Ізраїля, але Мойсей силою Божою з’єднав води, що стояли по обидва боки й чуже військо втонуло у морі. Побожний цар Давид порушив Божий закон, переписуючи ізраїльський народ, чого не повинен був чинити. Господь послав пророка Ґада, щоб заговорив до царя: «… Вибери собі, щоб сталися: або найде на тебе три роки голоду в твоїй землі, або три місяці тобі втікати перед твоїми ворогами і будуть тебе переслідувати, або три дні буде смерть в твоїй землі…» (2Сам 24,13). Давид вибрав смерть і померло «сімдесят тисяч мужів». «І сказав Давид до Господа, коли він побачив ангела, що вбивав народ, і сказав: Ось я, згрішив я, і я пастир, що вчинив зло, і ці вівці, що вчинили. Хай твоя рука буде на мені і на домі мого батька» (2Цар 24,17). Сила небесного ангела надзвичайна, їй не може нічого протистояти, бо посланець діє в ім’я Господнє! Коли Ірод убив мечем Якова, брата святого апостола Івана, а потім ув’язнив апостола Петра, Господь вирішив по-іншому: «…  тієї ночі Петро спав між двома вояками, скований двома залізними кайданами; а сторожі перед дверима стерегли в’язницю. І ось Господній ангел став перед ним, – і світло засяяло в кімнаті. Штовхнувши Петра у бік, підвів його, кажучи: Швидко вставай! І спали залізні кайдани з його рук. Сказав же ангел до нього: Підпережися і взуйся в свої сандалі. Зроби же це. І каже йому: Зодягнися в свою одіж і йди за мною» (Ді 12,6-8). В такий спосіб ангел вивів Петра на вулицю, звільнив із в’язниці, мимо того, що стояла навкруги сторожа, яка не могла нічого вдіяти. Пам’ятаємо про архангела Гавриїла, який приходив, щоб сповістити Богородицю про зачаття Божого Сина та народження його (пор. Лк 1,31). Цей же ангел говорив з пророком Захарією, який не хотів повірити ангелові у його слова про народження в нього сина. Тоді ангел рішуче промовив: «… Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це. І ось ти замовкнеш і не зможеш мовити до того дня, поки це не збудеться…» (Лк 1,19-20). І пророк втратив мову, не говорив аж поки не народився син, бо так повелів Господь через свого ангела. Ангели слухаються свого Господа, стоять перед ним, чітко виконуючи волю Вседержителя. На Службі Божій священик промовляє слова вдячності Богові: «Дякуємо тобі і за цю службу, яку ти з рук наших зволив прийняти, хоч і стоять перед тобою тисячі архангелів і десятки тисяч ангелів, херувими і серафими, шостокрилі, багатоокі, що високо ширяють, пернаті» («Божественна Літургія»). Під час Служби Божої у церкві невидимо присутні тисячі ангелів!  Зрештою, кожна людина прибула у церкву зі свої ангелом! Святий Іван Золотоустий навчає про безтілесні сили: «Велич цих сил не стільки доказується тим, що вони серафими скільки тим, що вони стоять близько Царського престолу»  (св. Ів. Золот., Бесіда VI «Про Серафимів» п.2). Тому наша участь у Службі Божій – повна вдячності Богові, пам’ятаючи, що стоїмо при престолі Всевишнього, це священики та вірні, які присутні дещо оподаль престолу. Молімося до наших ангелів про припинення війни, за мир у світі та допомогу у спасінні наших дух. Святі ангели, духи небесні, які постійно стоїте перед Божим маєстатом, заступайтеся за нас, вірний Божий люд!

 

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

 

 

 

21 листопада 2017 р. Б., храм Блаженного Святого архистратига Михаїла, м. Львів

 

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на 22-гу неділю по Зісланні Святого Духа

Гл 6,11-18;
Лк 16,19-31

Достойні молільники, дякувати Богу, що ми свідомі того, щоб прийти у церкву та стати на молитві перед Богом. Приходимо сюди як віруючі люди, особи, які очікують щасливого вічного життя. Не знаю, хтось сказав, що не усі, хто моляться та відвідують церкву, вірять у позагробове життя? Це звучить дивно, бо тоді виглядало б на втрату часу, який посвячуємо на прославу Бога, коли молимося вдома, у церкві, використовуємо час на прощі і т.д. Цей час можна б використати на якісь розваги, відпочинок тощо? Можливо, знайдуться особи, які практикують молитву та свого роду релігійне життя на всякий випадок, бо твердять: не вірю у вічне життя, але, можливо, воно існує? Такими були садукеї, давня секта, часів Ісуса Христа, що не вірили в безсмертність душі та позагробове вічне життя, нагороду чи покарання…

Ісус Христос, Син Божий, як правду для тих, хто заперечував безсмертність душі та нагороду чи її покарання, розповів притчу про багату людину та бідного хворого Лазаря, які мали свою долю на землі. Нам не відомо про життя Лазаря до того часу, коли він був уже бідним та ходив покритий струпами. Яка була його доля до цього часу? Можливо, прогайнував своє майно? А може походив із бідної сім’ї, тому був позбавлений, навіть, мінімальних достатків? – Не знаємо. Як буває, що й ми бачимо осіб з простягнутою рукою, нещасних, хворих, які очікують милосердя від тих, хто проходить мимо. Про таких люди висловлюють по-різному: хтось скаже, що звели себе до жалюгідного стану внаслідок вживання наркотиків, пияцтва, вони дармоїди, не хочуть працювати, використовують інших… Ми не знаємо їхнього попереднього життя. Можливо, хтось і знає, що самі звели себе до такого нужденного стану, внаслідок потурання пристрастям, над якими необхідно було панувати. А прийшов час, що пристрасть запанувала над розумом і ослаблена воля дала хід не опанованій схильності, що привело до гіркого стану тіла чи, теж, душі? – Невідомо. Бо, може бути, що людина з простягнутою рукою бідна тілом, але багата духом. Покаялася, навернулася до Бога, але не може дати собі ради, щоб стати матеріально на ноги. Мені пригадався випадок, який розповідав світлої пам’яті отець Бахталовський Роман ЧНІ, що стався у 1930-тих роках у Львові. Він, як молодий священик, проходив мимо чоловіка, який, сидячи на вулиці просив допомоги. Отець сказав своєму співбратові французькою мовою, щоб не давав милостині. У відповідь почув слова бідака французькою мовою: «А чому не давати?» Відразу питання розв’язали: дали милостиню.

Коли Ісус розповідав притчу, ясно вказав про вічне життя після смерті тіла. Помер Лазар, померла багата людина. Лазаря зустріли ангели, а багатому, у вічності не допомогли друзі, не пригодилася вишукана дорога одежа, не враховані розкішні бенкети, не порятувало велике багатство. Лазар був щасливий серед ангелів, а багатий мучився у вогняному полум’ї, відбулася велика зміна. Не сказано у притчі, чи Лазар за свого життя думав про Бога. Чи надіявся на нього? Знаємо, що не нарікав, не звинувачував Господа, що він бідний, а ось, поряд багатий та здоровий чоловік… Не говорив, що Господь несправедливий тощо. Лазар покірно прийняв свою хворобу та стан бідності, можливо й за більші чи менші попередні провини. Чинимо здогади та припущення, але до кінця не відаємо, що стало причиною крайньої убогості чоловіка з іменем Лазар. Зрештою, ім’я Лазар, означає: Бог допомагає. Нічого не згадується про благочестиве життя бідного. Одне відомо: він не нарікав, лише прийняв цей стан у великій покорі духа. Цей навіть не просив багату людину, щоб допоміг йому. Бо вистарчало того, що його бачили у такому пониженому стані, слід, за Божим Провидінням, таким допомагати. Ось, слова, які Ісус пропонує на страшний суд: «Бо голодував Я, а ви не дали мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене… не мав одягу – а ви не зодягли Мене; хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене» (Мт 25,42-43). Нічого не говориться про те, що людина сама винна у своїй хворобі та злиденності, лише, побачивши таку особу в біді, необхідно їй допомогти. Не проста й не легка ця справа. З притчі Сина Божого довідуємося правду про вічне життя, нагороду або терпіння у вічності. Усі стоїмо перед вибором та здобуванням заслуг, перед гідним служінням Богові. Звичайно, що Господь нікого не заставляє чинити добрі діла, лише пропонує у різний спосіб, щоб гідно та справедливо жити на землі. Мабуть, кожна людина може чинити добрі та милосердні діла. Не йдеться тільки про милостиню, як написано у книзі Товита: «Милостиню роби згідно з тим, що маєш; коли у тебе є достатків повно, роби з них, а коли мало маєш, то не бійся й з того дати» (Тов 4,8). Різні добрі діла можна чинити відносно наших ближніх: хворого відвідати, померлого похоронити, у сумнівах добре порадити, подарувати усміх… І усім відомо, як багато і в різний спосіб, наші вірні стараються допомогти тим, хто зустрівся з бідою на сході України, внаслідок бойових дій. Досі люди приносять одяг, книжки, взуття, передають туди їжу тощо, а це усе – діла милосердя. Хай добрий Господь благословить та надихає усіх нас на великодушні вчинки милосердя! Пригадаймо про пресвяту діву Марію, яка спішила допомогти своїй тітці Єлизаветі, коли та у старості носила немовля, що ним був святий Іван Хреститель. Пресвята Богородице, допомагай нам у чиненні добрих та спасенних справ.

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ

5 листопада 2017 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського з нагоди благословення пам’ятника Праведному Митрополиту Андрею у Червнограді

2Кр 5,1-10;
Лк 7,2-10. церква св. Юрія, м. Червоноград 04.11.2017.

Преподобні та доброчесні отці,
Шановні представники місцевої влади,
Благородні представники «Громадської організації Святий Юр»,
Достойні молільники,

дуже приємно бачити вас сьогодні зібраних на молитві у цьому вимоленому, старинному, та чудовому храмі. Дякую усім вам, що стараєтеся у своєму житті ставити Бога на першому місці! Час невмолимо летить, це, особливо зауважують люди поважнішого віку, бо багато із молодших багатьма справами завантажені так, що їм здається, ніби перед ними на землі безконечність. Правда, що ми вже живемо у безконечності, лише вповні вона буде оформлена після нашої смерті: розлучення матеріального тіла від душі. Як навчає святий апостол Павло: «Знаємо, що коли наша земна хатина тіла зруйнується, то маємо будівлю від Бога, оселю нерукотворну, вічну на небі» (2Кр 5,1). Тому нам усім слід так жити, щоб бути завжди готовими стати у вічності перед справедливим Суддею й добре здати звіт з нашого життя на землі. Добре пам’ятати, що в другому світі, у духовному вимірі, не буде адвокатів, не прибудуть свідки, лише наші добрі вчинки, слова та думки зможуть заступатися за нас. Тому необхідно уповати на Боже милосердя та Господню любов до своїх створінь, надіючись на оправдання від Всевишнього.

Святий апостол Лука описав подію про одного сотника, який був доброю людиною, дорожив кожним своїм працівником. У нього занедужав слуга, уже помирав, сотник чув про Ісуса Христа та його всемогутню силу, тому послав старшин юдейських, щоб просили Господа про зцілення недужого. Ті прибули до Христа й просили, щоб зарадив нещастю, вказуючи на добрі діла військового, який любить чужий, їхній, народ й навіть, збудував для них синаґоґу. Ісус радо пішов з ними, але сотник напроти послав друзів, коли усі були недалеко його дому, щоб сказати Христові не приходити до нього, бо уважав себе негідним такої великої ласки та честі. Він, навіть, не наважився сам йти до Ісуса, щоб просити його про оздоровлення хворого, лише послав інших людей, а тут Спаситель сам йшов до нього в дім. Сотник соромився такої честі. Просив Господа, щоб сказав тільки слово, бо він вірить, що цього вистарчить, щоб видужав його слуга. Бо його слуги слухаються те, що він скаже – виконують. Уважав себе підлеглим, який очікував розуміння від начальства й сам старався шанувати своїх слуг, своїх підлеглих. Управитель був добрим до людей! Цінив своїх підлеглих, не понижував їх, не уважав себе за вищого, гординя не запанувала його розумом. Керувався тверезим розсудком. Ісуса приємно вразила така віра й довіра чужинця до нього. Поставив його в приклад іншим, своїм, старшині юдейській, які прибули до нього й тішилися, що сотник збудував їм храм, синаґоґу. Сотник випередив юдеїв своєю вірою в Сина Божого, вони бачили синаґоґу, а він вдивлявся у Христа, Спасителя людства. Добрі діла, які чинив сотник, відкривали йому світло на Божого Сина. Господь дарував йому велику віру, бо чиновник поступав по справедливості відносно підвладних, шанував та любив їх. Помирав раб, але сотник цінив кожного свого працівника, незважаючи на його соціальний стан. Просив Бога, щоб зберіг життя рабові. Дійсно, велике любляче й милосердне серце посідав сотник, який стан поганина змінив на віру в Христа. Так просто, легко й невимушено можна спілкуватися з Богом, отримати від нього духовні та інші дари, коли у житті шукається правди, практикується глибока віра й смирення серця. Ісус сповістив присутнім: «… Кажу вам, навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри!» (Лк 7,9). Звідки у сотника появилася така велика віра, якою не могли похвалитися прихильники юдаїзму, сини й дочки Ізраїлю? – Бог дарував йому за виконання добрих й милосердних вчинків, за відкритість його душі, за правдиву любов до ближніх! Хворий видужав Божою силою через довіру, яку посідав сотник.

Сьогодні, також згадуємо та вшановуємо чеснотливого Митрополита Андрея, благословимо пам’ятник присвячений його гідній та святій постаті. Він виконував багато добрих діл, хоч би згадати його порятунок десятків чи сотень євреїв. Наражав своє життя на небезпеку, але показав велику любов до чужого народу, зберігав їхнє життя, коли їм загрожувала неминуча смерть від куль. Митрополит Андрей найбільше уболівав за сій народ, але не забував за інших. Він закликав людей чинити добрі діла. Писав, щоб спільно молилися у своїх домівках. Дуже дивувався тоді, коли так сердечно просив про добро, а з цього, як сам писав «сліду нема». Зокрема, дуже настановляв, щоб не занедбувати молитов. Звертався: «Родичі, і діти, і челядь най рано і вечір або бодай раз в день, най всі клякнуть перед іконою Матінки Божої тай на голос поволи і виразно молитви всі най говорять» (Митроп. Андрей «О церковнім братстві», розд. «А у християнськім життю перша річ – не клясти», 1905р., лютий 19). Він звертався, щоб проказувати молитви спільно у церкві, не перекручувати слів, щоб неписьменні могли гідно молитися. Митрополит напоумляв батьків, щоб гідно виховали та любили дітей. Прочитаю кілька повчальних та простих його слів: «Родичі мусять з дітьми і часто, і добре говорити, в кожній річі їх поучувати. Родичі мусять для дітей добрими бути, щоб не боялися, але любили тата і маму і сміло в кожній справі до них удавалися. … Родичі най перед всім дуже о то дбають, щоб діти свої провадили до церкви і на катехизм. … Дбайте о то, щоб она (дитина) в школі добре училася» (там же). Коли праведник так уболівав за гідне виховання дитини, що ж можна сказати про батьків та їхню відповідальність за виховання дітей перед Богом. Хай ці роздумування додадуть нам сили й відваги бути пильними за усі свої обов’язки, щоб гідно сповнити волю Бога на землі! Хай пресвята Богородиця зарадить нам у цій справі!

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ

4 листопада 2017 р. Б., храм святого Юрія, м. Червоноград

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського у 73-ї річниці відходу до вічності Праведного Митрополита Андрея

Достойні молільники, кожного року молимося та згадуємо про праведного Митрополита Андрея Шептицького, який ступав своїми ногами у цьому храмі, молився з Божим людом у цьому соборі, проповідував Боже слово, уболівав за спасіння кожної душі, яку довірив йому Господь. Ця Божа особа була дуже відповідальна за своє покликання у духовному стані. Митрополит молився, терпів, переживав за долю свого народу в цьому соборі, поряд, у палаті, в якій мешкав, не один раз томився душею, щоб усі трудні питання та скрутне церковне, соціальне й політичне становище розв’язати найкраще в дусі Божої справедливості та Провидіння. Він був не лише, близький до свого народу, а взагалі, до кожної людської особи, але жив справедливим християнським духом спільно з своїми вірними. Коли до нього прибули німецькі офіцери на вечерю, запрошені чи самі напросилися, він вечеряв з ними. На стіл подали просту їжу: картоплю та капусту тощо, а це образило військових. Митрополит спокійно відповів, приблизно такими словами, що він їсть те, що його вірні, тому вечеря була такою, яку він споживав кожного дня.

Не знаю чому, але мені, випадково, чи з Божого Провидіння став вперед очима документ Митрополита з 1937 року про події у Мадриді, в Іспанії. Відозву єпископам світу написали владики Іспанії, а Митрополит Андрей пояснив це, написавши вступ до цього документу. Справа тривала від 1931 року, коли іспанський уряд переслідував вірних Церкви та прихильників правди. Церква закликала до слухняності влади, а владні особи надуживали своїх прав. До влади приходили хитрими засобами комуністи. В 1936-ому році відбувалися вибори, на яких християнські партії отримали понад пів мільйона голосів більше. І тут уряд пошахрував вибори так, що комуністам запевнив більшість у парламенті. Єпископи Іспанії написали відозву до різних країн та Церков, як «Спільне пастирське послання…» першого липня 1937 року. Вони пояснили дійсний стан в країні, бо появлялися різні фальшиві публікації у пресі в Іспанії та за кордоном. До уряду насильно пробивалися комуністи, яких підтримувала значна частина обдуреного народу. У своєму документі єпископи стверджували, що незадовго до перевороту з Росії в Іспанію прибуло 79 агітаторів-спеціалістів (див. Митроп. Андрей том IV «Спільне пастирське послання 43 єпископів Іспанії…» док. №37, 1937р. 1 липня, VI розд.). Метою комуністичного уряду було нищення церков, щоб їх перемінювати на магазини, бібліотеки, лазні, будинки гігієни тощо, відповідно до місцевих потреб. Було знищено й пограбовано біля 20 000 церков, вбито 6000 осіб духівництва, 10 єпископів, 300 000 мирян. Переважно вбивали за гідну поставу до Бога та свідчення правди, за спротив комуністичному режимові. Вбивства відбувалися без суду чи доведення провини, розправа та нечувані тортури відбувалися на місці або у приготованих для тортур місцях. Люди були введені в оману, викрикували: «Хай живе Росія». Так, що делегат посланий з Іспанії у Москву на конгрес безбожників, міг так виразитися: «Іспанія далеко перевершила радянських, бо Церкву в Іспанії зруйновано до тла» (там же). В Іспанії тривала нечувана війна спровокована комуністичними агітаторами, що впровадили народ в обман. Людей мучили, навіть, розпинали, винаходили нові методи тортур, завдяки винайденій новій техніці… Проколювали Розп’яття, зневажали ікони Божої Матері, висміювали святі Тайни і т. д. Один із більшовиків кричав на Спасителя, замкненого у святому кивоті: «Я присягнув, що помщуся на тобі», – стріляв до Христа з револьвера та кричав: «Піддайся червоним, піддайся марксизмові!» (там же). Єпископи написали: «… ненависть до релігії, до патріотичних традицій доказана фактом, що стільки скарбів навіки загинуло. Вона прийшла із Росії, принесена людьми Азії, переворотного, дотла зігнилого духа» (там же, розд. VI). Дуже велику руїну вчинили безбожні люди та введені в оману вірні, винищуючи усе, що святе, правдиве, національне… Не оглядалися нінащо, порвані завзятістю, забували на Божі Заповіді й страчували своїх же громадян. Згодом, коли комуністичний уряд не закріпився, багато каялися, також, засуджені на кару смерті. Багато інших злочинів було вчинено, які легко можна відчитати у документі.

Митрополит подав це до відома так, як просили єпископи Іспанії, щоб вірні його Церкви знали правду й пам’ятали про відповідальність перед Богом. Подивляємо нашого праведного Митрополита, дякуємо йому за те, що відразу реагував, незважаючи на обставини, бо незадовго комуністи прибули аж до Львова, правда, впрост, не знущалися над Митрополитом Андреєм, бо незадовго він помер. Хай правда про праведного Митрополита живе у наших серцях. Молімося за його церковну прославу! Молімося до нього, щоб заступався за свій народ, особливо, коли на сході нашого краю точиться війна, загарбаний Крим, відбуваються підступні вбивства та терористичні напади. Пресвята Богородице, молися за спокій в нашій країні та навернення нашого люду до Бога!

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ

1 листопада 2017 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського у празник Покрову Пресвятої Богородиці

Слово Митрополита Львівського у празник Покрову Пресвятої Богородиці

Євр 9,1-7;
Лк 10,38-42;11,27-28

Доброчесні отці, добрі та любі наші молільники, дякую вам, що ви прибули у собор, щоб помолитися в день, присвячений пресвятій Богородиці. Свято називаємо Покров пресвятої Богородиці, а це походить від: покривати, оберігати, виставляти заслону, споруджувати дах, простягати захисне покривало, щоб берегти від нещастя, від пошкодження, негараздів, нападу, бути більше готовими проганяти зло, не дати можливості проникати йому в благородні сфери життя. Це свято бере початок з 903 року, коли у Царгороді запанувала страшна хвороба й люди падали трупами внаслідок гріховного життя. В такий гіркий спосіб прийшло опам’ятання народу й навернення до Бога. Вірні спішили на молитву до церков. По своєму звичаю, ночами у церкві молився і святий Андрій, Христа ради юродивий, тобто – відданий Богу до кінця. Після цілонічної молитви, вчасного ранку він побачив величаву жінку в супроводі багатьох світлих осіб, що пересувалися у церкві. Світла жінка молилася біля престолу, згодом, повернувшись до народу зняла зі своєї голови сіяюче покривало, яке широко розтягнула над людьми. В супроводі святих осіб, а це була Богородиця, віддалилася видимо із церкви, а присутні голосно прославляли пресвяту Богородицю. Пошесть, яка панувала у місті, припинилася. Люди славили Богородицю, дякували їй, співали пісні на її честь та довго молися, дякуючи за вислухані молитви та припинення лютої хвороби. Це свято назвали Покровом, це означало, що Богородиця захистила вірний люд від хвороби, покриваючи їх своєю силою у вигляді покривала, омофору. Народ покинув гріх, тому сталася позитивна зміна, яку довершила Марія. У нашій Україні багато церков названі Покровом пресвятої Богородиці, а це означає, що люди довіряють небесній Матері, надіються на її поміч в різних обставинах життя.

В Україні свято Покрови проголошено, також, державним святом і неробочим днем. Цей святковий день офіційно проголошений Днем захисника України. Свято встановлене 14 жовтня 2014 р. указом Президента України, Петра Порошенка, з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу… Ми, як вірні сини та дочки святої Церкви та України, повинні щиро молитися про закінчення війни, яка ведеться на сході нашого краю. Благаймо Богородицю, щоб вона своїм Покровом захистила наш народ від ворожих куль, гранат, ракет та різного роду розривних вбивчих снарядів… Ми бажаємо миру та спокою, бо війна – це проект злого духа, диявола, який ловить душі у кровавій метушні та знущається у вічності. Необхідно довіряти Матері Божій, бо вона наша Мати, так заповів нам Ісус Христос, вмираючи на хресті. Син Божий залишив своєму людові Марію, свою Матір, віддаючи нас в опіку їй в особі святого Івана Богослова словами заповіту: «… Жінко, ось твій син. Потім звернувся до учня: Ось твоя мати. І відтоді взяв її учень до себе» (Ів 19,26-27). Ми – нерозривні з Богородицею, не відокремлені від неї, навпаки, прикріплені її піклуванню найдорожчим Сином Богоматері. Плекаймо набожність до нашої небесної Матері, яка бажає нам більше допомогти, як ми це розуміємо. Любімо її не лише словами, але ділом, стараючись щиро виконувати Божі Заповіді, заповіді любові. Чим більше хто любить Бога, тим менше зло сунеться до такої особи. Злий дух настільки спокушає людину, наскільки вона віддалена від любові до Господа. Чиє серце вщерть наповнене Божою любов’ю, там зло немає місця, бо Господь володар цього серця, а, хто виявляє частинну любов, або на половину любить Бога, до такої душі зло має легший приступ. Любімо Господа усім серцем, тоді в такій душі не буде місця жодному злу, бо Він, Бог, буде повним володарем людини. Хай Божа Мати береже нас від усякого зла та виблагає миру нашій Україні!

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ

14 жовтня 2017 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського у празник Воздвиження Чесного і Житворящого Хреста Господнього

 

1 Кр 1,18-24;

Ів 19,6-11,13-20,25-28,30-35

 

Свято Воздвиження хреста Господнього звіщає нам про те, що хрест, на якому помирав Ісус Христос, був віднайдений та піднесений вверх. Віднайти хрест Ісуса було дуже складною справою, бо римляни вщент знищили Єрусалим, а на його місце започаткували оселю, яку назвали Капітоліна. І свята Олена, мати праведного князя  Костянтина, вирушила у Єрусалим – цю назву місту повернув її син – прибула з наміром відшукати хрест, на якому помер Ісус Христос. Тому що була віруючою людиною, Олена залучила до пошуку хреста Господнього місцевого єпископа Макарія. І Господь благословив їм віднайти хрест, на якому розіп’явся і помер Ісус Христос. Побожний єпископ показував людям хрест, а вірний Богові народ припадав до землі й чинили поклони, вшановуючи хресне знамення. Цю подію приписують на 326 рік. Для нас важливо це, що Ісус Христос визволив нас з-під гніту диявола, умираючи на хресті. Колись у раю через непослух перших людей, з’ївши плід із забороненого дерева, прийшов гріх на землю й осудження людського роду; а через важку смерть на хресному дереві, Ісус повернув синівство усім людям. З дерева – гріх через підступ змія і з дерева – життя через любов Сина Божого до людського роду. Ми не відповідальні за гріх перших родичів, але ми отримуємо спадкову гріховну рану, яку зцілив сам Бог. Святий апостол Павло з любов’ю та відповідальністю написав слова: «Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові» (Гл 4,7). І ми не нарікаємо, але дякуємо Богові за діло спасіння, якого він сам довершив. Ми – сини й дочки Бога, його діти, яких він любить і спасає! Тому наше життя повинно бути гідним Божих синів та дочок!

 

Ми любимо хрест тому, що Господь, помираючи на ньому, показав любов до нас, яка немає кордонів! Бо навіть гріх та зневага, якої він зазнав від покликаних ним до життя людей, не применшили Господньої любові до нас. Коли, одного разу, молодий чоловік приступив до Ісуса й турбувався, що йому чинити, «щоб успадкувати життя вічне?» Спаситель, вподобавши його, відповів: «… піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною» (Мр 10,21). Не вистарчало продати майно й роздати бідним, але Христос додав, щоб взяти хрест, тобто, більшу відповідальність за життя, прийняти невигоди та переслідування, у скрутних обставинах вірно прямувати за Ісусом. Чудові слова повчання написав святий апостол: «Христос же послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним» (1Кр 1,17). Це означає, що завдання слуг Христових не лише звершувати Тайни чи молитися, але проповідувати слова правди, яких багато хто не приймає, навіть переслідує за них. Символ хреста, перетин двох ліній чи напрямних, це – любов до Бога – вертикаль і любов до ближніх – горизонталь. Це – воля Бога, що веде до спасіння і воля людська, часто помилкова, що шукає себе, немудрого та пристрасного задоволення. Задоволення, що йде врозріз із волею Бога, провадить до пагубних наслідків. У житті, коли перетинаються воля Бога та людська, коли приходиться вибирати, слід вибрати волю Бога, яка провадить до спасіння, до вічного щасливого життя. Святий і мудрий Іван Золотоустий написав про хрест пишномовні слова: «Хрест зламав ворожість Божу до людей, здійснив примирення, вчинив землю небом, з’єднав людей з ангелами, зруйнував твердиню смерті, сокрушив могутність диявола, знищив силу гріха, спас землю від заблудження, … насадив чесноти, оснував церкви. Хрест – бажання Отця, слава Сина, радість Духа, похвала Павла…» (св. Ів. Золот., «Бесіда на слова: … Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти» (Мт 26,39). Ми любимо святий хрест, покланяємося та з пошаною цілуємо його, бо Ісус Христос, Син Божий, викупив увесь людський рід, в тому числі й мене – так скаже кожна мудра людина – від вічної неволі диявола. Христос переміг усю диявольську злобу, а нам дарував силу своєї любові та спасіння! Хай ім’я Господнє буде благословенне: Отця і Сина, і Святого Духа! У нас є Князь миру і Спаситель наших душ: Ісус Христос, якому слава, честь і поклін на віки віків! Відповідаймо Богові завжди любов’ю нашого життя! Хай пресвята Богородиця допоможе нам глибше збагнути силу любові Господа до нас!

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

27 вересня 2017 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Для яворівської молоді відбувся християнський літній табір у с. Заріччя

З 22 по 28 липня 2017 року відбувся християнський літній табір для молоді м. Яворова і с. Коти у реколекційному домі свв.. Кирила і Методія (с. Заріччя). Головним організатором і керівником табору був о. Тарас Собешкевич, котрий вирішив присвятити даний табір екотематиці: «Навколишній світ, як дар Божий».

 

Табір розпочався відвідинами музею у с. Крилосі (Давній Галич) та Молебнем перед чудотворною іконою Божої Матері. У вечері усі учасники табору взяли участь у вечірньому бденії та у недільній Божественній Літургії. У неділю молодь на чолі із о. Тарасом Собешкевичем і о. Русланом Сідельником підкорили вершину українських Карпат найвищу точку України – гору Говерлу.

 

Кожен таборовий день мав еко-тему, щодо поводження і відповідальність людини за Божі земні дари – воду, повітря, ліс, харчування та засмічення твердим і органічними відходами нашої планети. Розпочинався таборовий день Божественною Літургією під час якої можна було приступити і пережити глибину святих Тайн Покаяння та Євхаристії. Невід’ємною частиною таборового життя було щоденне молитовне читання Святого Письма та молитва на вервиці із розважанням над заповітом Патріарха Йосифа (Спліпого).

 

Час табору був наповненний, також, різними інтелектуальними та спортивними іграми, бансами, танцями, тематичними театральними сценками і т. д. Слід зауважити, що таборовиків відвідали еко-референти Івано-Франківської Архиєпархії та Коломойсько-Чернівецької єпархії – о. Назар Мицко та о. Михайло Дзуль.

 

Завершився табір великою еко-ватрою, співами християнських і українських народних пісень під гітару. Повертаючись додому учасники табору відвідали катедральний собор Преображення ГНІХ у м. Коломия і музей Писанки.

 

Організатор, управа та молодь табору, дякує усім жертводавцям і о. Володимиру Гавриленкові за підтримку і молитву.

Фоторепортаж

Повідомив: о. Руслан Сідельник, докторант Папського Григоріанського Університету

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube