Слово Митрополита Львівського на 22-гу неділю по Зісланні Святого Духа

Гл 6,11-18;
Лк 16,19-31

Достойні молільники, дякувати Богу, що ми свідомі того, щоб прийти у церкву та стати на молитві перед Богом. Приходимо сюди як віруючі люди, особи, які очікують щасливого вічного життя. Не знаю, хтось сказав, що не усі, хто моляться та відвідують церкву, вірять у позагробове життя? Це звучить дивно, бо тоді виглядало б на втрату часу, який посвячуємо на прославу Бога, коли молимося вдома, у церкві, використовуємо час на прощі і т.д. Цей час можна б використати на якісь розваги, відпочинок тощо? Можливо, знайдуться особи, які практикують молитву та свого роду релігійне життя на всякий випадок, бо твердять: не вірю у вічне життя, але, можливо, воно існує? Такими були садукеї, давня секта, часів Ісуса Христа, що не вірили в безсмертність душі та позагробове вічне життя, нагороду чи покарання…

Ісус Христос, Син Божий, як правду для тих, хто заперечував безсмертність душі та нагороду чи її покарання, розповів притчу про багату людину та бідного хворого Лазаря, які мали свою долю на землі. Нам не відомо про життя Лазаря до того часу, коли він був уже бідним та ходив покритий струпами. Яка була його доля до цього часу? Можливо, прогайнував своє майно? А може походив із бідної сім’ї, тому був позбавлений, навіть, мінімальних достатків? – Не знаємо. Як буває, що й ми бачимо осіб з простягнутою рукою, нещасних, хворих, які очікують милосердя від тих, хто проходить мимо. Про таких люди висловлюють по-різному: хтось скаже, що звели себе до жалюгідного стану внаслідок вживання наркотиків, пияцтва, вони дармоїди, не хочуть працювати, використовують інших… Ми не знаємо їхнього попереднього життя. Можливо, хтось і знає, що самі звели себе до такого нужденного стану, внаслідок потурання пристрастям, над якими необхідно було панувати. А прийшов час, що пристрасть запанувала над розумом і ослаблена воля дала хід не опанованій схильності, що привело до гіркого стану тіла чи, теж, душі? – Невідомо. Бо, може бути, що людина з простягнутою рукою бідна тілом, але багата духом. Покаялася, навернулася до Бога, але не може дати собі ради, щоб стати матеріально на ноги. Мені пригадався випадок, який розповідав світлої пам’яті отець Бахталовський Роман ЧНІ, що стався у 1930-тих роках у Львові. Він, як молодий священик, проходив мимо чоловіка, який, сидячи на вулиці просив допомоги. Отець сказав своєму співбратові французькою мовою, щоб не давав милостині. У відповідь почув слова бідака французькою мовою: «А чому не давати?» Відразу питання розв’язали: дали милостиню.

Коли Ісус розповідав притчу, ясно вказав про вічне життя після смерті тіла. Помер Лазар, померла багата людина. Лазаря зустріли ангели, а багатому, у вічності не допомогли друзі, не пригодилася вишукана дорога одежа, не враховані розкішні бенкети, не порятувало велике багатство. Лазар був щасливий серед ангелів, а багатий мучився у вогняному полум’ї, відбулася велика зміна. Не сказано у притчі, чи Лазар за свого життя думав про Бога. Чи надіявся на нього? Знаємо, що не нарікав, не звинувачував Господа, що він бідний, а ось, поряд багатий та здоровий чоловік… Не говорив, що Господь несправедливий тощо. Лазар покірно прийняв свою хворобу та стан бідності, можливо й за більші чи менші попередні провини. Чинимо здогади та припущення, але до кінця не відаємо, що стало причиною крайньої убогості чоловіка з іменем Лазар. Зрештою, ім’я Лазар, означає: Бог допомагає. Нічого не згадується про благочестиве життя бідного. Одне відомо: він не нарікав, лише прийняв цей стан у великій покорі духа. Цей навіть не просив багату людину, щоб допоміг йому. Бо вистарчало того, що його бачили у такому пониженому стані, слід, за Божим Провидінням, таким допомагати. Ось, слова, які Ісус пропонує на страшний суд: «Бо голодував Я, а ви не дали мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене… не мав одягу – а ви не зодягли Мене; хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене» (Мт 25,42-43). Нічого не говориться про те, що людина сама винна у своїй хворобі та злиденності, лише, побачивши таку особу в біді, необхідно їй допомогти. Не проста й не легка ця справа. З притчі Сина Божого довідуємося правду про вічне життя, нагороду або терпіння у вічності. Усі стоїмо перед вибором та здобуванням заслуг, перед гідним служінням Богові. Звичайно, що Господь нікого не заставляє чинити добрі діла, лише пропонує у різний спосіб, щоб гідно та справедливо жити на землі. Мабуть, кожна людина може чинити добрі та милосердні діла. Не йдеться тільки про милостиню, як написано у книзі Товита: «Милостиню роби згідно з тим, що маєш; коли у тебе є достатків повно, роби з них, а коли мало маєш, то не бійся й з того дати» (Тов 4,8). Різні добрі діла можна чинити відносно наших ближніх: хворого відвідати, померлого похоронити, у сумнівах добре порадити, подарувати усміх… І усім відомо, як багато і в різний спосіб, наші вірні стараються допомогти тим, хто зустрівся з бідою на сході України, внаслідок бойових дій. Досі люди приносять одяг, книжки, взуття, передають туди їжу тощо, а це усе – діла милосердя. Хай добрий Господь благословить та надихає усіх нас на великодушні вчинки милосердя! Пригадаймо про пресвяту діву Марію, яка спішила допомогти своїй тітці Єлизаветі, коли та у старості носила немовля, що ним був святий Іван Хреститель. Пресвята Богородице, допомагай нам у чиненні добрих та спасенних справ.

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ

5 листопада 2017 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського з нагоди благословення пам’ятника Праведному Митрополиту Андрею у Червнограді

2Кр 5,1-10;
Лк 7,2-10. церква св. Юрія, м. Червоноград 04.11.2017.

Преподобні та доброчесні отці,
Шановні представники місцевої влади,
Благородні представники «Громадської організації Святий Юр»,
Достойні молільники,

дуже приємно бачити вас сьогодні зібраних на молитві у цьому вимоленому, старинному, та чудовому храмі. Дякую усім вам, що стараєтеся у своєму житті ставити Бога на першому місці! Час невмолимо летить, це, особливо зауважують люди поважнішого віку, бо багато із молодших багатьма справами завантажені так, що їм здається, ніби перед ними на землі безконечність. Правда, що ми вже живемо у безконечності, лише вповні вона буде оформлена після нашої смерті: розлучення матеріального тіла від душі. Як навчає святий апостол Павло: «Знаємо, що коли наша земна хатина тіла зруйнується, то маємо будівлю від Бога, оселю нерукотворну, вічну на небі» (2Кр 5,1). Тому нам усім слід так жити, щоб бути завжди готовими стати у вічності перед справедливим Суддею й добре здати звіт з нашого життя на землі. Добре пам’ятати, що в другому світі, у духовному вимірі, не буде адвокатів, не прибудуть свідки, лише наші добрі вчинки, слова та думки зможуть заступатися за нас. Тому необхідно уповати на Боже милосердя та Господню любов до своїх створінь, надіючись на оправдання від Всевишнього.

Святий апостол Лука описав подію про одного сотника, який був доброю людиною, дорожив кожним своїм працівником. У нього занедужав слуга, уже помирав, сотник чув про Ісуса Христа та його всемогутню силу, тому послав старшин юдейських, щоб просили Господа про зцілення недужого. Ті прибули до Христа й просили, щоб зарадив нещастю, вказуючи на добрі діла військового, який любить чужий, їхній, народ й навіть, збудував для них синаґоґу. Ісус радо пішов з ними, але сотник напроти послав друзів, коли усі були недалеко його дому, щоб сказати Христові не приходити до нього, бо уважав себе негідним такої великої ласки та честі. Він, навіть, не наважився сам йти до Ісуса, щоб просити його про оздоровлення хворого, лише послав інших людей, а тут Спаситель сам йшов до нього в дім. Сотник соромився такої честі. Просив Господа, щоб сказав тільки слово, бо він вірить, що цього вистарчить, щоб видужав його слуга. Бо його слуги слухаються те, що він скаже – виконують. Уважав себе підлеглим, який очікував розуміння від начальства й сам старався шанувати своїх слуг, своїх підлеглих. Управитель був добрим до людей! Цінив своїх підлеглих, не понижував їх, не уважав себе за вищого, гординя не запанувала його розумом. Керувався тверезим розсудком. Ісуса приємно вразила така віра й довіра чужинця до нього. Поставив його в приклад іншим, своїм, старшині юдейській, які прибули до нього й тішилися, що сотник збудував їм храм, синаґоґу. Сотник випередив юдеїв своєю вірою в Сина Божого, вони бачили синаґоґу, а він вдивлявся у Христа, Спасителя людства. Добрі діла, які чинив сотник, відкривали йому світло на Божого Сина. Господь дарував йому велику віру, бо чиновник поступав по справедливості відносно підвладних, шанував та любив їх. Помирав раб, але сотник цінив кожного свого працівника, незважаючи на його соціальний стан. Просив Бога, щоб зберіг життя рабові. Дійсно, велике любляче й милосердне серце посідав сотник, який стан поганина змінив на віру в Христа. Так просто, легко й невимушено можна спілкуватися з Богом, отримати від нього духовні та інші дари, коли у житті шукається правди, практикується глибока віра й смирення серця. Ісус сповістив присутнім: «… Кажу вам, навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри!» (Лк 7,9). Звідки у сотника появилася така велика віра, якою не могли похвалитися прихильники юдаїзму, сини й дочки Ізраїлю? – Бог дарував йому за виконання добрих й милосердних вчинків, за відкритість його душі, за правдиву любов до ближніх! Хворий видужав Божою силою через довіру, яку посідав сотник.

Сьогодні, також згадуємо та вшановуємо чеснотливого Митрополита Андрея, благословимо пам’ятник присвячений його гідній та святій постаті. Він виконував багато добрих діл, хоч би згадати його порятунок десятків чи сотень євреїв. Наражав своє життя на небезпеку, але показав велику любов до чужого народу, зберігав їхнє життя, коли їм загрожувала неминуча смерть від куль. Митрополит Андрей найбільше уболівав за сій народ, але не забував за інших. Він закликав людей чинити добрі діла. Писав, щоб спільно молилися у своїх домівках. Дуже дивувався тоді, коли так сердечно просив про добро, а з цього, як сам писав «сліду нема». Зокрема, дуже настановляв, щоб не занедбувати молитов. Звертався: «Родичі, і діти, і челядь най рано і вечір або бодай раз в день, най всі клякнуть перед іконою Матінки Божої тай на голос поволи і виразно молитви всі най говорять» (Митроп. Андрей «О церковнім братстві», розд. «А у християнськім життю перша річ – не клясти», 1905р., лютий 19). Він звертався, щоб проказувати молитви спільно у церкві, не перекручувати слів, щоб неписьменні могли гідно молитися. Митрополит напоумляв батьків, щоб гідно виховали та любили дітей. Прочитаю кілька повчальних та простих його слів: «Родичі мусять з дітьми і часто, і добре говорити, в кожній річі їх поучувати. Родичі мусять для дітей добрими бути, щоб не боялися, але любили тата і маму і сміло в кожній справі до них удавалися. … Родичі най перед всім дуже о то дбають, щоб діти свої провадили до церкви і на катехизм. … Дбайте о то, щоб она (дитина) в школі добре училася» (там же). Коли праведник так уболівав за гідне виховання дитини, що ж можна сказати про батьків та їхню відповідальність за виховання дітей перед Богом. Хай ці роздумування додадуть нам сили й відваги бути пильними за усі свої обов’язки, щоб гідно сповнити волю Бога на землі! Хай пресвята Богородиця зарадить нам у цій справі!

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ

4 листопада 2017 р. Б., храм святого Юрія, м. Червоноград

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського у 73-ї річниці відходу до вічності Праведного Митрополита Андрея

Достойні молільники, кожного року молимося та згадуємо про праведного Митрополита Андрея Шептицького, який ступав своїми ногами у цьому храмі, молився з Божим людом у цьому соборі, проповідував Боже слово, уболівав за спасіння кожної душі, яку довірив йому Господь. Ця Божа особа була дуже відповідальна за своє покликання у духовному стані. Митрополит молився, терпів, переживав за долю свого народу в цьому соборі, поряд, у палаті, в якій мешкав, не один раз томився душею, щоб усі трудні питання та скрутне церковне, соціальне й політичне становище розв’язати найкраще в дусі Божої справедливості та Провидіння. Він був не лише, близький до свого народу, а взагалі, до кожної людської особи, але жив справедливим християнським духом спільно з своїми вірними. Коли до нього прибули німецькі офіцери на вечерю, запрошені чи самі напросилися, він вечеряв з ними. На стіл подали просту їжу: картоплю та капусту тощо, а це образило військових. Митрополит спокійно відповів, приблизно такими словами, що він їсть те, що його вірні, тому вечеря була такою, яку він споживав кожного дня.

Не знаю чому, але мені, випадково, чи з Божого Провидіння став вперед очима документ Митрополита з 1937 року про події у Мадриді, в Іспанії. Відозву єпископам світу написали владики Іспанії, а Митрополит Андрей пояснив це, написавши вступ до цього документу. Справа тривала від 1931 року, коли іспанський уряд переслідував вірних Церкви та прихильників правди. Церква закликала до слухняності влади, а владні особи надуживали своїх прав. До влади приходили хитрими засобами комуністи. В 1936-ому році відбувалися вибори, на яких християнські партії отримали понад пів мільйона голосів більше. І тут уряд пошахрував вибори так, що комуністам запевнив більшість у парламенті. Єпископи Іспанії написали відозву до різних країн та Церков, як «Спільне пастирське послання…» першого липня 1937 року. Вони пояснили дійсний стан в країні, бо появлялися різні фальшиві публікації у пресі в Іспанії та за кордоном. До уряду насильно пробивалися комуністи, яких підтримувала значна частина обдуреного народу. У своєму документі єпископи стверджували, що незадовго до перевороту з Росії в Іспанію прибуло 79 агітаторів-спеціалістів (див. Митроп. Андрей том IV «Спільне пастирське послання 43 єпископів Іспанії…» док. №37, 1937р. 1 липня, VI розд.). Метою комуністичного уряду було нищення церков, щоб їх перемінювати на магазини, бібліотеки, лазні, будинки гігієни тощо, відповідно до місцевих потреб. Було знищено й пограбовано біля 20 000 церков, вбито 6000 осіб духівництва, 10 єпископів, 300 000 мирян. Переважно вбивали за гідну поставу до Бога та свідчення правди, за спротив комуністичному режимові. Вбивства відбувалися без суду чи доведення провини, розправа та нечувані тортури відбувалися на місці або у приготованих для тортур місцях. Люди були введені в оману, викрикували: «Хай живе Росія». Так, що делегат посланий з Іспанії у Москву на конгрес безбожників, міг так виразитися: «Іспанія далеко перевершила радянських, бо Церкву в Іспанії зруйновано до тла» (там же). В Іспанії тривала нечувана війна спровокована комуністичними агітаторами, що впровадили народ в обман. Людей мучили, навіть, розпинали, винаходили нові методи тортур, завдяки винайденій новій техніці… Проколювали Розп’яття, зневажали ікони Божої Матері, висміювали святі Тайни і т. д. Один із більшовиків кричав на Спасителя, замкненого у святому кивоті: «Я присягнув, що помщуся на тобі», – стріляв до Христа з револьвера та кричав: «Піддайся червоним, піддайся марксизмові!» (там же). Єпископи написали: «… ненависть до релігії, до патріотичних традицій доказана фактом, що стільки скарбів навіки загинуло. Вона прийшла із Росії, принесена людьми Азії, переворотного, дотла зігнилого духа» (там же, розд. VI). Дуже велику руїну вчинили безбожні люди та введені в оману вірні, винищуючи усе, що святе, правдиве, національне… Не оглядалися нінащо, порвані завзятістю, забували на Божі Заповіді й страчували своїх же громадян. Згодом, коли комуністичний уряд не закріпився, багато каялися, також, засуджені на кару смерті. Багато інших злочинів було вчинено, які легко можна відчитати у документі.

Митрополит подав це до відома так, як просили єпископи Іспанії, щоб вірні його Церкви знали правду й пам’ятали про відповідальність перед Богом. Подивляємо нашого праведного Митрополита, дякуємо йому за те, що відразу реагував, незважаючи на обставини, бо незадовго комуністи прибули аж до Львова, правда, впрост, не знущалися над Митрополитом Андреєм, бо незадовго він помер. Хай правда про праведного Митрополита живе у наших серцях. Молімося за його церковну прославу! Молімося до нього, щоб заступався за свій народ, особливо, коли на сході нашого краю точиться війна, загарбаний Крим, відбуваються підступні вбивства та терористичні напади. Пресвята Богородице, молися за спокій в нашій країні та навернення нашого люду до Бога!

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ

1 листопада 2017 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського у празник Покрову Пресвятої Богородиці

Слово Митрополита Львівського у празник Покрову Пресвятої Богородиці

Євр 9,1-7;
Лк 10,38-42;11,27-28

Доброчесні отці, добрі та любі наші молільники, дякую вам, що ви прибули у собор, щоб помолитися в день, присвячений пресвятій Богородиці. Свято називаємо Покров пресвятої Богородиці, а це походить від: покривати, оберігати, виставляти заслону, споруджувати дах, простягати захисне покривало, щоб берегти від нещастя, від пошкодження, негараздів, нападу, бути більше готовими проганяти зло, не дати можливості проникати йому в благородні сфери життя. Це свято бере початок з 903 року, коли у Царгороді запанувала страшна хвороба й люди падали трупами внаслідок гріховного життя. В такий гіркий спосіб прийшло опам’ятання народу й навернення до Бога. Вірні спішили на молитву до церков. По своєму звичаю, ночами у церкві молився і святий Андрій, Христа ради юродивий, тобто – відданий Богу до кінця. Після цілонічної молитви, вчасного ранку він побачив величаву жінку в супроводі багатьох світлих осіб, що пересувалися у церкві. Світла жінка молилася біля престолу, згодом, повернувшись до народу зняла зі своєї голови сіяюче покривало, яке широко розтягнула над людьми. В супроводі святих осіб, а це була Богородиця, віддалилася видимо із церкви, а присутні голосно прославляли пресвяту Богородицю. Пошесть, яка панувала у місті, припинилася. Люди славили Богородицю, дякували їй, співали пісні на її честь та довго молися, дякуючи за вислухані молитви та припинення лютої хвороби. Це свято назвали Покровом, це означало, що Богородиця захистила вірний люд від хвороби, покриваючи їх своєю силою у вигляді покривала, омофору. Народ покинув гріх, тому сталася позитивна зміна, яку довершила Марія. У нашій Україні багато церков названі Покровом пресвятої Богородиці, а це означає, що люди довіряють небесній Матері, надіються на її поміч в різних обставинах життя.

В Україні свято Покрови проголошено, також, державним святом і неробочим днем. Цей святковий день офіційно проголошений Днем захисника України. Свято встановлене 14 жовтня 2014 р. указом Президента України, Петра Порошенка, з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу… Ми, як вірні сини та дочки святої Церкви та України, повинні щиро молитися про закінчення війни, яка ведеться на сході нашого краю. Благаймо Богородицю, щоб вона своїм Покровом захистила наш народ від ворожих куль, гранат, ракет та різного роду розривних вбивчих снарядів… Ми бажаємо миру та спокою, бо війна – це проект злого духа, диявола, який ловить душі у кровавій метушні та знущається у вічності. Необхідно довіряти Матері Божій, бо вона наша Мати, так заповів нам Ісус Христос, вмираючи на хресті. Син Божий залишив своєму людові Марію, свою Матір, віддаючи нас в опіку їй в особі святого Івана Богослова словами заповіту: «… Жінко, ось твій син. Потім звернувся до учня: Ось твоя мати. І відтоді взяв її учень до себе» (Ів 19,26-27). Ми – нерозривні з Богородицею, не відокремлені від неї, навпаки, прикріплені її піклуванню найдорожчим Сином Богоматері. Плекаймо набожність до нашої небесної Матері, яка бажає нам більше допомогти, як ми це розуміємо. Любімо її не лише словами, але ділом, стараючись щиро виконувати Божі Заповіді, заповіді любові. Чим більше хто любить Бога, тим менше зло сунеться до такої особи. Злий дух настільки спокушає людину, наскільки вона віддалена від любові до Господа. Чиє серце вщерть наповнене Божою любов’ю, там зло немає місця, бо Господь володар цього серця, а, хто виявляє частинну любов, або на половину любить Бога, до такої душі зло має легший приступ. Любімо Господа усім серцем, тоді в такій душі не буде місця жодному злу, бо Він, Бог, буде повним володарем людини. Хай Божа Мати береже нас від усякого зла та виблагає миру нашій Україні!

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ

14 жовтня 2017 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського у празник Воздвиження Чесного і Житворящого Хреста Господнього

 

1 Кр 1,18-24;

Ів 19,6-11,13-20,25-28,30-35

 

Свято Воздвиження хреста Господнього звіщає нам про те, що хрест, на якому помирав Ісус Христос, був віднайдений та піднесений вверх. Віднайти хрест Ісуса було дуже складною справою, бо римляни вщент знищили Єрусалим, а на його місце започаткували оселю, яку назвали Капітоліна. І свята Олена, мати праведного князя  Костянтина, вирушила у Єрусалим – цю назву місту повернув її син – прибула з наміром відшукати хрест, на якому помер Ісус Христос. Тому що була віруючою людиною, Олена залучила до пошуку хреста Господнього місцевого єпископа Макарія. І Господь благословив їм віднайти хрест, на якому розіп’явся і помер Ісус Христос. Побожний єпископ показував людям хрест, а вірний Богові народ припадав до землі й чинили поклони, вшановуючи хресне знамення. Цю подію приписують на 326 рік. Для нас важливо це, що Ісус Христос визволив нас з-під гніту диявола, умираючи на хресті. Колись у раю через непослух перших людей, з’ївши плід із забороненого дерева, прийшов гріх на землю й осудження людського роду; а через важку смерть на хресному дереві, Ісус повернув синівство усім людям. З дерева – гріх через підступ змія і з дерева – життя через любов Сина Божого до людського роду. Ми не відповідальні за гріх перших родичів, але ми отримуємо спадкову гріховну рану, яку зцілив сам Бог. Святий апостол Павло з любов’ю та відповідальністю написав слова: «Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові» (Гл 4,7). І ми не нарікаємо, але дякуємо Богові за діло спасіння, якого він сам довершив. Ми – сини й дочки Бога, його діти, яких він любить і спасає! Тому наше життя повинно бути гідним Божих синів та дочок!

 

Ми любимо хрест тому, що Господь, помираючи на ньому, показав любов до нас, яка немає кордонів! Бо навіть гріх та зневага, якої він зазнав від покликаних ним до життя людей, не применшили Господньої любові до нас. Коли, одного разу, молодий чоловік приступив до Ісуса й турбувався, що йому чинити, «щоб успадкувати життя вічне?» Спаситель, вподобавши його, відповів: «… піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною» (Мр 10,21). Не вистарчало продати майно й роздати бідним, але Христос додав, щоб взяти хрест, тобто, більшу відповідальність за життя, прийняти невигоди та переслідування, у скрутних обставинах вірно прямувати за Ісусом. Чудові слова повчання написав святий апостол: «Христос же послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним» (1Кр 1,17). Це означає, що завдання слуг Христових не лише звершувати Тайни чи молитися, але проповідувати слова правди, яких багато хто не приймає, навіть переслідує за них. Символ хреста, перетин двох ліній чи напрямних, це – любов до Бога – вертикаль і любов до ближніх – горизонталь. Це – воля Бога, що веде до спасіння і воля людська, часто помилкова, що шукає себе, немудрого та пристрасного задоволення. Задоволення, що йде врозріз із волею Бога, провадить до пагубних наслідків. У житті, коли перетинаються воля Бога та людська, коли приходиться вибирати, слід вибрати волю Бога, яка провадить до спасіння, до вічного щасливого життя. Святий і мудрий Іван Золотоустий написав про хрест пишномовні слова: «Хрест зламав ворожість Божу до людей, здійснив примирення, вчинив землю небом, з’єднав людей з ангелами, зруйнував твердиню смерті, сокрушив могутність диявола, знищив силу гріха, спас землю від заблудження, … насадив чесноти, оснував церкви. Хрест – бажання Отця, слава Сина, радість Духа, похвала Павла…» (св. Ів. Золот., «Бесіда на слова: … Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти» (Мт 26,39). Ми любимо святий хрест, покланяємося та з пошаною цілуємо його, бо Ісус Христос, Син Божий, викупив увесь людський рід, в тому числі й мене – так скаже кожна мудра людина – від вічної неволі диявола. Христос переміг усю диявольську злобу, а нам дарував силу своєї любові та спасіння! Хай ім’я Господнє буде благословенне: Отця і Сина, і Святого Духа! У нас є Князь миру і Спаситель наших душ: Ісус Христос, якому слава, честь і поклін на віки віків! Відповідаймо Богові завжди любов’ю нашого життя! Хай пресвята Богородиця допоможе нам глибше збагнути силу любові Господа до нас!

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

27 вересня 2017 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Для яворівської молоді відбувся християнський літній табір у с. Заріччя

З 22 по 28 липня 2017 року відбувся християнський літній табір для молоді м. Яворова і с. Коти у реколекційному домі свв.. Кирила і Методія (с. Заріччя). Головним організатором і керівником табору був о. Тарас Собешкевич, котрий вирішив присвятити даний табір екотематиці: «Навколишній світ, як дар Божий».

 

Табір розпочався відвідинами музею у с. Крилосі (Давній Галич) та Молебнем перед чудотворною іконою Божої Матері. У вечері усі учасники табору взяли участь у вечірньому бденії та у недільній Божественній Літургії. У неділю молодь на чолі із о. Тарасом Собешкевичем і о. Русланом Сідельником підкорили вершину українських Карпат найвищу точку України – гору Говерлу.

 

Кожен таборовий день мав еко-тему, щодо поводження і відповідальність людини за Божі земні дари – воду, повітря, ліс, харчування та засмічення твердим і органічними відходами нашої планети. Розпочинався таборовий день Божественною Літургією під час якої можна було приступити і пережити глибину святих Тайн Покаяння та Євхаристії. Невід’ємною частиною таборового життя було щоденне молитовне читання Святого Письма та молитва на вервиці із розважанням над заповітом Патріарха Йосифа (Спліпого).

 

Час табору був наповненний, також, різними інтелектуальними та спортивними іграми, бансами, танцями, тематичними театральними сценками і т. д. Слід зауважити, що таборовиків відвідали еко-референти Івано-Франківської Архиєпархії та Коломойсько-Чернівецької єпархії – о. Назар Мицко та о. Михайло Дзуль.

 

Завершився табір великою еко-ватрою, співами християнських і українських народних пісень під гітару. Повертаючись додому учасники табору відвідали катедральний собор Преображення ГНІХ у м. Коломия і музей Писанки.

 

Організатор, управа та молодь табору, дякує усім жертводавцям і о. Володимиру Гавриленкові за підтримку і молитву.

Фоторепортаж

Повідомив: о. Руслан Сідельник, докторант Папського Григоріанського Університету

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на сьому неділю по Зісланні Святого Духа

Слово Митрополита Львівського на сьому неділю по Зісланні Святого Духа

Рм 15,1-7;

Мт 9,27-35

Свята Церква дбає за своїх вірних, кормить їх словом Божим, духом молитви, вправами духовними, підкріплює святими Тайнами та особливою, таємничою духовною їжею святого Причастя. Вона ставить перед людські очі життя святих, подібних осіб, як усі інші, кого Господь покликав до життя на цьому світі у свій час. Сьогодні – день, присвячений святому Антонію Печерському Київському, який народився в місті Любечі біля Чернігова у 983 році. Любив молитву, шукав з дитинства самітного місця, печеру тощо, де радо віддавався довгій молитві, сердечній розмові з Богом. Бог заклав у серце юнака внутрішню жагу, яка спонукала його до внутрішньої молитви. Підріс й помандрував аж на гору Афон, де його прийняли й дали ім’я Антоній, замість мирського Антипа. Жив праведним життям, навіть, старші монахи дивувалися його святій поставі серця. Ігумен Теоктист, після певного часу становлення монаха, благословив йому повертатися на Русь, щоб інших заохочувати до святого життя та молитися за благословення для свого краю. Повернувся у Київ у 1013 році. На Русі провадилися братовбивча боротьба за владу. Душа Антонія не витримала такого гріховного тиску. Повернувся на Афон і перебув до 1028 року. Наставник Теоктист вдруге послав його додому, на Русь. Коли святий повернувся другий раз, то в Україні знайшов багато монастирів, у яких розцвітало монаше життя. Однак, він вибрав печеру, а до нього приєдналися інші, подібні анахорети, які провадили строге життя у молитві та постах. Згодом, внаслідок певних обставин, змушений покинути вибрану печеру і посилитися в іншій. До нього прибували особи, які старалися про благословення на строге життя в печерах. По певному часі, монахам прийшлося збудувати першу дерев’яну церкву печерської лаври, присвячену Успіню пресвятої Богородиці. Число монахів зростало і вони вибрали на ігумена святого Теодозія, якого благословив Антоній. Потім заселили цілу гору за погодженням із князем Ізяславом. Святий Антоній прожив у печері до кінця свого життя у молитві та постах. Не шукав жодної вигоди, чинив покуту та провадив святе життя ради свого освячення та спасіння інших, задля благословення для руського краю. Святий Антоній заснув у Господі у 1073 році, коли йому було 90 років. Він прожив 40 років у першій печері, а потім ще 14 років в іншій. Ось, великий подвижник Церкви, духовний діамант нашого народу, герой побожного життя, який любив Бога і людей, не шукаючи для себе слави та багатства! Святець уникав керівництва і радо молився за тих, хто відповідав за духовне життя інших осіб. Коли до нас приходять хвилі розчарування, духовної, фізичної чи матеріальної кризи, пригадаймо на  життя святого трударя, який нічим не знеохочувався, лише бажав одного: подобатися Богу й зростати у його любові.

Кожній людині йдеться про спасіння своєї душі, про вічне життя з Господом! Праведний Митрополит Андрей описав певні міркування про розмови з братом Альбертом Хмельовським, коли перебував у Верхраті в монастирі. Він стверджував, що розмови з братом Альбертом були реколекційними науками. І ставив питання, про що йдеться в подібних науках-розмовах? Відповідав: «… про те, щоби пригадати собі, якими марними є всі добра світу, яке коротке життя, як треба поспішати, щоби зібрати нагороди на вічне життя…» (Митрополит Андрей «Спогади про брата Альберта» док. № 17, 1934р). Великі люди турбувалися про те, щоби гідно виконувати волю Бога на землі. Їх не цікавили людські та політичні справи, земська слава, не думали про багатства, будучи багатими, жили скромно, допомагали іншим, роздавали милостині та служили бідним й убогим так, як могли. Погляд мудрих людей завжди спроектований на Бога, на вічність, на справжнє щастя тощо. Тому думка та усі зусилля кожної людини, як сам Господь ствердив Мойсеєві, основуються на приписах: «Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю. Оці слова, що їх я заповідаю тобі сьогодні, мусять бути в твоєму серці» (Втор 6,5-6). З цим твердженням можна не годитися, можна заперечувати та не виконувати, але необхідно думати про кінець життя та, яка користь із цього, щоб заперечувати Богові.?

Сьогоднішній уривок Святого Писання пригадує про доброту та любов Ісуса Христа до простолюддя. Спаситель не шукав себе, не уболівав за свою слава, бо сам говорив: «Слави для себе я не шукаю. Є – хто шукає і судить» (Ів 8,50). «Слави не приймаю я від людей» (Ів 5,41). У свій час, якісь сліпці йшли за Ісусом, кричали в його бік, а він простував й не відповідав. Увійшов у хату, вони ж прибули за ним. Запитав чи вони вірять, що він може їх зцілити, зробити зрячими? Ті відповіли, що не сумніваються. «… Нехай вам станеться за вашою вірою!» (Мт 9,29). Прозріли. Господь страхував себе перед розголошенням про чудесне зцілення два рази: увійшов у приміщення, щоб не чинити чуда при людях і наказав оздоровленим, щоб не розповідали про видужання. Святий Учитель Церкви стверджує, що Ісус, в цьому випадку, навчає нас «уникати людської слави» (пор. св. Ів. Золот., Бесіда XXXII на Мт п.1). Господь домагався віри в хворих і вони мали її, не бажав, просто, їх оздоровити, але, щоб інших спонукати вірити в Божу силу та, що він посланник, Син Небесного Отця. Скеровував увагу на себе, щоб розбудити віру у його силу, що він сам може це вчинити. Не заявляв, що він Божий Син, Господь, бо так його не сприйняли б, запитав: «… Чи віруєте, що я можу це зробити?…» (Мт 9,28). Мав владу й силу в собі чинити різні чуда, бо він – Божий Син, Творець неба й землі, Володар усього видимого й невидимого. Коли виходив із хати, зустрів біснувату німу людину, яку привели до нього. Вигнав біса і німий відразу почав говорити. Це – знак справжнього чуда, сили та панування Ісуса Христа над нечистими духами. Німому розв’язався язик, бо він був зв’язаний злим духом, який не давав йому можливості звернутися до Бога. Трапляється так, що люди володіють мовою, вміють гарно розправляти про різні речі, але до Бога не звертаються, ходять німі та глухі у відношенні до свого Спасителя й Творця.?

Фарисеї бачили це чудо, сумували і судили Господа, мовляв, виганяє бісів, їхнім, злим князем, якого посідає. Навіть, Господь не може догодити усім людям: поганим, заздрісним, нерозкаяним грішникам… Глядімо прозорими духовними очима на наше життя, яке невпинно несе нас до вічності. Ми близькі до вічності, вона поруч нас, завжди близька, незважаючи на вік, здоров’я, місце, стан, маєтки, плани, духовне положення, бажання тощо. Уважаймо на життя! Святий апостол Павло звертався до мешканців Риму з важливим проханням: «Щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа» (Рм 15,6). Стараймося прославляти Бога, для нього жити й у його любові засинати! Хай пресвята Богородиця та святий Антоній Печерський, виблагають нам мудрості, щоб гідно використати час життя дарований Богом!

 

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський

 

23 липня 2017 року, Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube