Слово Митрополита Львівського у Навечер’я Різдва Христового

Слово Митрополита Львівського у Навечеря Різдва Христового

Гл 3,8-12;

Лк 13,18-29.

Молимося у храмі, соборі святого Юрія, в переддень великого християнського свята: Різдва Господа нашого Ісуса Христа. Святий апостол Лука в другій главі  Євангелія гарно описав подію народження Спасителя світу, згадуючи про історичний перепис населення, який відбувалося у Сирії (Палестині). З міста Назарет, що у Галилеї, до Вифлиєму, що знаходиться в Юдеї, направився святий Йосиф з Марією, що походив з роду Давидового, взяти участь у переписі населення. Ця сім’я долала немалий шлях, тим більше, що не потягом, чи автомобілем, але пішки. А подорож була непростою ще й тому, що Марія була вагітна й могло статися так, що необхідно було родити під час подорожі. Це був певного роду ризик, пов’язаний з труднощами й невигодою. Але Йосиф з Марією прибули щасливо у Вифлеєм і в першу ніч, не знайшовши ще місця для нічлігу, Марії настав час родити. Ніхто із мешканців Вифлеєму не змилосердився, щоб зглянутися над молодою жінкою, якій прийшов час родити. Йосиф шукав місця то в одній, то в другій оселі, але зустрічалися із заперечливими рухами рамен та голови про барк місця. Час не чекав. Залишили ходіння по дворах, подалися за місто й знайшли місце постою худоби, де Марія у яслах, тобто, у жолобі, повила народженого Сина на сіні. В такий спосіб люди прийняли Спасителя світу, а він не шукав особливого місця, був задоволений з цього, що прийшов до людей, щоб їх спасти. А любов Бога до людей і його місія спасіння людства стоїть вище людського самолюбства, обмеженості та браку милосердя. Син Божий не знеохотився тим, що людство не розуміло його пониження та невимовної любові до людей. Господь запропонував себе людям, простягнув й положив перед ними спасіння, люди ж були зайняті собою та іншою послугою, бо їм було ближче людське ніж Боже. Ангел Божий таки знайшов на пасовищах пастухів, простих людей, які посідали духа віри, бо, почувши про народження Спасителя, поспішили до місця, щоб побачити його. Цей же ангел виразно сказав, що народжене дитя – «Спаситель, він же Христос Господь». Пастухів «осіяла Господня слава» і вони були дуже уважні на слова ангела, хоч їх огорнув великий страх, однак, вони вирішили піти й переконатися про те, що почули. А Господь був щедрий до пастухів, бо вони стали, теж свідками того, що до побаченого ангела пристала велика сила небесних духів, які прославляли Бога й проголошували людям мир. Пастухи поспішили до місця, де народився Божий Син. Вони були переконані, що сам «Господь об’явив їм цю подію». Спішили й, прибувши на місце, пастирі знайшли Марію, Йосифа та дитятко. Можливо, ангели сказали їм щось більше про народженого Ісуса, бо вони, повертаючись від місця, де побачили Боже хлоп’ятко, багато розповідали усім про те, що було їм відомо про Месію. У Євангелії читаємо про прегарне народження хлоп’яти та спів небесних ангелів, що розповідали пастухи, свідки події, а ті, хто чув від них про цю новину дуже дивувалися. Ми також не знаємо усього, що пастухи говорили з Марією та святим Йосифом, очевидно, вони розповіли їм про ангелів, а також запитували Марію та Йосифа про народженого Господа. Мабуть, питали: хто вони? Звідки? Чому тут народилося дитятко? Можливо, пропонували свою допомогу… У самих пастирів відбулася якась дивовижна та благословенна зміна, бо їх так захопило бачення ангелів та народженого дитяти, що не знали як поводитися, просто йшли та славили вголос Бога. Радість Господня наповнила вщерть серця пастирів і усе це проявлялося назовні, бо вони не могли цього втримати у собі. У глибоку давнину вносили кивот Господнього завіту в Давидгород, а цар Давид з радості не міг втриматися, бо він охоче скакав та танцював (пор. 1Хр 15,29). Цар Давид не соромився людей, лише з любові до Бога підстрибував та танцював, прославляючи Господа. Його серце захопила велика радість, бо з переповнення духа світлом заговорило танцем тіло! Подібна повнота любові, радості та Божої слави наповнювала серця пастухів, які ділилися побаченим та почутим.

А Марія не критикувала мешканців міста. Вона була задивлена у народжене Сина-дитя, дякувала Богові за усе, що сталося і потонула у глибоких сердечних роздумах про цю спасенну й благородну подію. І ми прославляймо Бога нашим життям, розповідаймо усім про його спасенну місію та любов до людини. Хай це наше знання й любов до Сина Божого поширюється розповідями про милосердя Господнє! Хай співами колядок лине слава народженому Ісусу! Хай між людьми росте справжня Господня любов! Ісусе, Маріє, Йосифе, спасайте наші душі та приверніть мир Україні та усьому світу!

 

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

6 січня 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського у день празника Собору Пресвятої Богородиці

Слово Митрополита Львівського у день празника Собору Пресвятої Богородиці

Євр 2,11-18;

Мт 2,13-23.

Дякую вам, достойні богомольці, за вашу участь у сьогоднішньому святковому молінні, на якому славимо Сина Божого, що прийшов до людей у людському тілі. Господь мав тіло, ідентичне нашому, бо їв, пив, плакав, уболівав над долею інших, відпочивав, «спав на подушці» човна тощо, подібно, як і ми чинимо. Як немовля, кормився материним молоком, посідав усі людські прикмети й фізіологічні властивості, як кожна інша народжена дитина. Очевидно, Ісус – Бог, один із Трьох Божих Осіб, але він був теж людиною з усіма вимогами тіла. Лише його тіло не було пристрасне. Так, його спокушав злий дух, відзиваючись до голодного Спасителя у пустині: «… Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом» (Мт 4,3). Згодом читаємо, що диявол знову взяв Ісуса й поставив на наріжнику храму та запропонував: «Коли ти Син Божий, кинься додолу…» (Мт 4,6). Спокуса не принесла успіху, злий дух отримав поразку, гострий опір. Адам у раю навпаки – повівся на підступність змія, а Христос дав злобному духу безоглядну відсіч. Подібно зі спокусами повинна поступати кожна людина, коли злий дух пропихає їх в людську душу, очікуючи позитивної реакції людини на грішний вибір. Вона повинна звертатися до Бога про допомогу й здолати грішного.

Коли народився Ісус Христос, цар Ірод, довідавшись про народження незнаного йому царя, шукав його, щоб погубити. Він не завагався послати воїнів, щоб повбивати в околиці дітей менше двох років. Утримання трону відбувалося жорстокою й неоправданою розправою з невинними дітьми. Плакали матері, батьки, сумувала уся рідня від вбитих дітей. Пізніше, на суді, Пилат запитував Ісуса Христа – чи він цар? Спаситель дав йому чітку відповідь: «Царство моє не від світу цього…» (Ів 18,36). А Ірод наважився воювати проти Царя-Бога. Віддавши себе в руки злій силі, лихий цар чинив те, що нашіптував диявол, не опирався спокусі, не шукав правди, лише відразу вирішив покінчити з народженим царем всесвіту, Месією. Більше любив трон та похвалу, як життя людей. Небесний Отець, натомість, послав ангела, який під час сну сказав Йосифові, щоб втікав у Єгипет, у далекий край. Господь не вчинив чудесних заходів, наприклад, міг засліпити очі воїнам та цареві, щоб не могли знайти народженого Сина Божого. Усе відбувалося своєю чергою. Правда, що святий Йосиф та Марія, праведні особи, спокійно виконували волю Бога. Вони не вживали своєї людської мудрості, не заперечували Небесному Отцеві, коли він велів тікати у Єгипет, не пропонували свого погляду, лише поспіхом виконували те, що їм повелів ангел Божий. Повставали уночі, щоб негайно виконувати волю Бога, рятуючи Сина Божого від загрози. А Ісус, правдивий Бог, Друга Особа Божа, міг сам себе захистити, але «дитя росло» і лише, в міру дозрівання Син Божий проявляв свою мудрість та силу. Не спішив проявляти Божих дій у віці немовляти, бо сам сказав: «Бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав» (Ів 6,38). Був слухняний своєму Отцеві і це приклад для нас, щоб ми шукали волі Бога та виконували її. Бо хто не виконує волі Бога, той противиться Господові! Ірод постав проти волі Бога, уважав себе «всемогутнім царем» й уважав, що йому все дозволено. Трони, посади, псують багатьох осіб, коли вони не чинять правди й не шукають волі Бога. Ми кожного дня про те переконуємося, що не усі, але багато із посадових осіб, уважають уряд вищим від любові до ближніх. Їм здається, що вони усе можуть, а тим часом кожна людина обмежена, смертна своїм тілом, теж відповідальна перед Богом за усе своє життя, тим самим і за спосіб урядування. Сам Ісус сказав Пилатові: «… Не мав би ти наді мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори…» (Ів 19,11). Отже, влада від Бога, хоч людина може її надуживати, неправильно нею користуватися, кривдити осіб та ціле суспільство, як це чинив Ірод, але настане час відповідальності перед Господом, який поручав владу. Бог дає владу, щоб нею служити людям, а не скеровувати її проти суспільства. В одній із притч Ісус Христос сказав про управителя, якого покликав вельможа: «… Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити» (Лк 16,2). Такий звіт очікує кожну людину, яка навіть не займає суспільної урядової посади. Перед Богом необхідно здати звіти про використаний на добро час, з життя в родині та у сім’ї, звіт батька й матері, сина, дочки, зі своєї відповідальності на праці тощо.

У Євангелії йдеться про невелику сім’ю, за яку відповідав святий Йосиф. Цей праведний чоловік довіряв Богові, вслухувався у його голос, старався, не лише почути його, але гідно виконати волю Бога. Хоч та воля видавалася складною, не простою, праведник не радив Богові нічого, тільки слухав та виконував. Праведний Митрополит Андрей написав наступне: «Святий Йосиф був головою дому і наказував. Але як наказував, коли знав, що Ісус Христос – то Син Божий, а Пречиста Діва – Мати Божа?! … завжди наказував на добре і заодно з любов’ю»  (Митроп. Андрей «Християнська родина» п.12, 1900р). Кожен батько та мати повинні дбати, насамперед, щоб виховати із дітей гідних людей, християн, які знатимуть Бога,  свідомість про вічність, нагороду чи покарання за пристойне життя, за виконання волі Бога. Праведний Митрополит Андрей у свій час звертався до жінок: «Як матері, як сестри, як християнки дбайте про те, щоб діти знали святу віру. Всі разом подбайте про те, щоб й у школі вчили катехизму. Будьте апостолками Ісуса Христа, ширіть Його царство, працюйте для Нього й у своїх родинах, і в цілій громаді» (Митроп. Андрей, «Про виховання у родині», листопад 1939, том III). А праведний Йосиф дочекався повідомлення від ангела, щоб повертатися назад в Ізраїльську землю. Не спішив, не радив Богові, але очікував, що скаже Господь. Пізнавав волю Бога. Дуже важливо дбати про єдність та любов у сім’ї. Старайтеся про гідне життя у подружжі, хто перебуває у такому стані, споглядайте на життя святої Родини й просіть їх допомоги, щоб в такому стані гідно сповнити Господню волю.

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

8 січня 2018 р. Б., с. Соколівка

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Різдвяне послання Архиєпископа і Митрополита Львівського Української Греко-Католицької Церкви

Різдвяне послання Архиєпископа і Митрополита Львівського Української Греко-Католицької Католицької Церкви

Преосвященні владики, доброчесні отці, преподобні ченці і черниці, достойні брати і сестри,

«Готуйся, Вифлеєме… Вертепе, привітай – тінь минула і Бог від Діви появився людям, прийнявши нашу подобу і обожествивши тіло» (I час. стихири г. 8, самогласний).

Син Божий прийшов у людському тілі на землю як пророкований, очікуваний, обіцяний Небесним Отцем Месія. Спаситель світу – той, хто відновив зв’язок людини з Богом, що людство перервало через непослух перших людей на землі. Син Божий відновив зв’язок, народжуючись в тілі та помираючи на хресті. Він прийшов свідчити людям любов, а люди не приймали Його, відкинули Любов. Хтось тужив за приходом пророкованого Месії, очікував, а інші не бажали Його, згордили Спасителем. Пророк Міхей писав: «Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий… З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі…» (Міх 5,1). І святий величний Ісая написав пророцтво: «…Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть Йому ім’я Еммануїл» (Іс 7,14). А очікуваний Месія, Друга Божа Особа, прийшов до людей на землю, як народжене дитя від Діти Марії. Народився від Неї, без батька, бо так вчинив Святий Дух, як заповідав ангел: «…Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий» (Лк 1,35). Ми приймаємо Сина Божого, Його навчання та перестороги, щоб, виконуючи Його волю, отримати спасіння й постійне буття з Богом. До цього закликав Ісус Христос, і продовжує звати усіх народжених від матерів. Спастися і бути щасливими після короткого життя на землі є можливим і необхідним усім людям – ми теж прямуємо до щастя, бажаємо бути блаженними! Про щастя й нещастя, нагороду та покарання заповідав Спаситель світу. Очевидно, спасіння не дається даром, його пропонує Господь, але з нашою практичною участю. Вже у глибоку давнину Авраам говорив до Господа: «.. Невже ж Ти справді хочеш погубити праведного з грішним?» (Бут 18,23). Людина розуміла різницю між праведним й грішним. Звичайно, що Господь не зацікавлений карати, навіть грішника, але людина сама одягається у такий пагубний духовний стан, а Бог шанує вибір людини. Ісус прибув усіх спасти, тому людині необхідно вдягнутися у Господа, зодягнутися в Його любов. Життя кожної людини дороге Богові, бо Він творить для неї окремо безсмертну душу, і Спаситель прийшов на землю немовлям, щоб вчинити людину щасливою.

До Бога необхідно завжди повертатися лицем, Він приходить до нас більше «як свій до своїх». Візьмімо Його у наше життя! Це означає – жити за Його законами, сумлінно виконувати Його волю. Святий Іван Богослов переконує: «Це бо любов до Бога: берегти Його заповіді. А заповіді Його не тяжкі» (1Ів 5,3). Бог приніс любов на землю і хоче, щоб люди жили нею: «…Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого» (1Ів 4,21). Коли Ісус мав народитися, поселився у лоно Марії. Не знаючи того, опікун Йосиф хотів тайкома відпустити Марію, але ангел переконав його під час сну: «… Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа» (Мт 1,20). Божий ресурс, тобто Провидіння Господнє, діяло, щоб переконати людей про народження Бога, про прихід Сина Божого в людському тілі на світ до людей! І у цьому немає жодної заслуги людини, тому що ініціатива любові походить від Творця: «Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас…» (1Ів 4,10).

Прихід Спасителя на світ відбувся дуже спокійно. Люди жили так, як до цього часу, бо ніхто нічим занадто не переймався. Свята Марія та Йосиф спішили у Вифлиєм, щоб взяти участь у переписі населення, яке зарядив цісар Август. А Марії там прийшов час родити дитя. Шукали місця з праведним Йосифом у принагідній господі, але нічого не знайшли, бо усі відмовляли. Всюди було повно людей, які не запропонували маленького куточка для ніжного немовлятка Ісуса. Йосиф заспокоївся, прийняв рішення шукати місця поза людськими оселями. Знайшли забуті ясла на якійсь окраїні, в які худобі накладали пашу. Була темна ніч. І у таких складних обставинах Марія породила дитя Ісуса, «він же Христос Господь». У знаних нам колядках співається: «Віл і осел знає, де ся Бог раждає…» В цю ніч темрява була освітлена приходом Месії, нашого Спасителя, він же – Світло, якого не змогла обійняти темнота. Ісус прийняв низьке упокорення, бо народився Бог-немовля, погорджений людством. Син Божий прийшов спасти людей, а вони не допускали Його до себе. Правда, знайшлися прості діти-пастухи, які повірили ангелу й «знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало у яслах». Діти усім розповідали про дивне видіння. Вони стали першими проповідниками про народженого Месію. Хай вістка про Ісуса, народженого Божого Сина, дістанеться до кожного серця й освітить його, усуваючи духовну темряву! Хай радість від народження Христа огорне кожну душу! Хай Бог-Ісус вчинить щасливою кожну людину від немовляти до особи поважного віку!

Христос Раждається! Славімо Його!
Благословення Господнє на Вас!

+Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський

Дано у Львові при Архикатедральному Соборі святого Юра

Дня 29 грудня 2017 року Божого

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на 28-му неділю неділю по Зісланні Святого Духа

Кл 1,12-18;

Лк 14,16-24.

Одного разу Ісус з іншими присутніми сидів за столом. Велася певна розмова, хтось із присутніх сказав: «Щасливий той, хто їсть хліб у Царстві Божім» (Лк 14,15). А Ісус, почувши це, став розповідати, що якийсь чоловік влаштував вечерю та запросив  багатьох гостей. Він посилав слугу, який повідомляв гостей, що усе готове для бенкету. Але запрошені чомусь уважали, що ця гостина їм не така вже й важлива. Хтось з них сказав, що купив поле, інший купив п’ять пар волів, а ще один виправдовувався, що одружився. Слуга повернувся до свого пана й представив сумну історію із запрошеними, яких господар дуже очікував, а вони відмовилися в останній момент. Не прийшли ті, кого господар дуже чекав. Це його образило.  Він навіть розгнівався і послав слугу, щоб збирав усіх, кого зустріне, слуга привів багатьох вбогих, калік, сліпих тощо. Сказав панові, що мимо такого успіху, ще є багато місць. Щедрий цар не вгавав, не заспокоївся, а звернувся до слуг, щоб той спішив на шляхи й огорожі та наполягав, щоб люди прийшли на вечерю, бо господареві дуже на тому залежало. Сам же господар промовив, що з тих запрошених ніхто не скуштує вечері. Такою притчею Ісус відповів особі, яка правильно судила про Царство Боже й щастя прибути туди. А Спаситель порівняв перебування у щасливій вічності з чудовим бенкетом. Хоч наголосив, що відмова людей прибути у Небесне Царство через їхню зайнятість іншим справами, стане великою втратою для душі.

Ми з вами також запрошені Богом до щасливої вічності. І це запрошення повинно стояти нам перед очима й бути на першому місці. Так, потрібно поле і воли, одруження й гроші, але ці речі не повинні стати перешкодою здобувати вічне щастя. Ісус звертається словами: «Прийдіть благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготовлене вам від створення світу» (Мт 25,34). Бог людям пропонує, дає і це потрібно брати, правда, вимагає гідного життя. Погане життя, гріховний стан духа, не дозволяють людині увійти в небо, щоб отримати нагороду. Туди Богом запрошені усі, як ми зрозуміли із притчі, але багатство може стати перешкодою до здобуття Царства Небесного, якщо людина ставить майно на перше місце. А убогі, кульгаві, сліпі, які будуть приймати свій стан, не нарікати, не звинувачувати Бога, а виконувати його волю в такому, навіть, жалюгідному стані, здобудуть щастя. Варте уваги у цій притчі те, що господар не зневірився, а посилав слугу, щоб той переконував людей про необхідність бути на вечері. Бог просить нас устами Церкви, закликами священиків, текстами Святого  Писання, статтями  та писаннями побожних авторів, що за Царство Небесне необхідно змагатися. Господь аж досі й до кінця існування світу створює усі умови, щоб здобувати щасливу вічність. Небесний Отець, навіть, не пожалів свого Сина, Ісуса Христа, який помер на хресті з любові до нас, щоб вчинити нас щасливими. Вслухаймося у слова Спасителя, який вжив слова «наполягай», тобто, Богові залежить на спасінні кожної людини. Господь добрий для усіх: багатих і бідних, здорових і хворих, вчених і малограмотних, успішних і тих, хто не становить поважного авторитету в суспільстві. І на цей час, зараз, усі люди перебувають у духовному стані спасіння або осудження? Хай пресвята Богородиця допоможе нам увійти в радість Небесного Отця!

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

 

17 грудня 2017 р. Б., Собор св. Софії, Рим

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Звільнення від посту

Задля добра вірних та відповідно до канону 115 §6 п.4 Канонів партикулярного права УГКЦ Кир Ігор, Митрополит Львівський, звільнив від обов’язку посту усіх вірних, які перебувають на території Львівської Архиєпархії, у свято Зачаття святої Анни, коли зачала Пресвяту Богородицю (Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії) 22 грудня 2017 року.

2102.pdf

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на реколекціях для дружин священиків

Гл 5,22-6,2;

Лк 10,19-21.

Доброчесні отці, достойні учасниці духовного дня відновлення духу, вітаю усіх вас, які прибули у святиню, щоб спільно молитися та прославляти нашого Бога. Це – реколекційний день, тобто час, у якому маємо можливість глибше приглянутися до нашого життя, особливо стану нашого духа. Реколекції – означає збирати, зв’язувати докупи, в нашому випадку, щиро поглянути на свій духовний доробок. Зауважуємо, що наше життя мчить швидше від сучасних електричок чи навіть літаків та ракет, бо вони рухаються з великою швидкістю по землі чи у повітрі, а людська душа іншими просторами відразу переноситься до неба, до Бога. Люди не завжди думають про їхню швидку зустріч з Богом, а найважливіше, забувають про здачу звіту зі свого життя. А про це не годиться забувати, бо ми – тимчасові мешканці на землі, Господь приготував для людства небо. Бог чекає нас у щасливій вічності, якою бажає нагородити кожну добру людину! Усілякі розкоші у вічності чекають на особу, на кожну людину, яка змагається бути вірною Господу, кається за свої гріхи та примирюється з ним. Життя людини на землі – недовге, ось слова Мудреця, що твердить: «… Коротке й журливе життя наше, і нема ліків на кончину людині…» (Мудр 2,1). В іншому місці Святого Писання знаходимо переконливе  твердження:  «Людського життя дні обраховані…» (Сир 36,25). Церква пропонує своїм вірним духовні дні, щоб подивитися на себе збоку, в тиші на розмові з Богом, вникнути у свою духовну спадщину, в душу духовну. Звертаюся до вас, дружин священиків, що ділите частку свого життя з чоловіком, якого Бог покликав  до свого служіння і носить ім’я священик. Ясно, що вірні бажають бачити добрий приклад не тільки від священика, але від його дружини та дітей. Коли син Президента вчинить лихо, майже усі знають в державі, завдяки засобам масової інформації. Але йдеться не про засоби інформації, а про увагу людей до особи, яка стоїть на чолі країни. І коли  син чи донька священика скоїть погане діло, вірні сприймають це дуже критично. Не говоримо про справу судити ближніх, це – інший аспект, лише про зло, яке чинить особа й тим погано впливає на спільноту. Краще послухаймо слів Спасителя, який про цю матерію так відзивається: «Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, – краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та кинуто в море» (Мр 9,42). Дуже строге порівняння, у якому кладеться на шальки духовних терезів поганий вчинок особи, яка спокушає інших і порівнюється з людиною, що з прив’язаним каменем тоне у воді. Трудно думати про таке, але Бог не жартує, він – путь, правда й життя! За поганий вчинок перед очима інших, покарання: втопити у морі з прив’язаним до шиї каменем!? І  Спаситель твердить, краще було б таку особу втопити, ніж вона мала б спокушати малих гріховним життям. Це порівняння, що втопити людину великий гріх, а спокушати менших – ще більший. І вірні, мабуть, часто каються за промахи свого життя. Але тут виникає інше питання: чи люди каються за поганий, також, спокусливий приклад, що впливає на ближніх? Святий апостол Петро з апостолами, звинувачений в синедріоні промовив: «… Слухатися слід більше Бога, ніж людей!» (Ді 5,29). Велика мудрість: прислухуватися до голосу сумління, через яке промовляє Господь.

Уривок Святого Писання пригадує, щоб пам’ятати про те, що наші імена записані у небі. Це значить, що Бог пам’ятає про нас, що ми для нього не байдужі, ми його створіння, діти, він очікує гідного життя від кожної особи. Записані на небі імена людей потребують підтвердження достойного життя на землі відносно Господа, виконання його волі, щоб, відповідно, нагородити людей у вічності. Знати про Бога – добре, але, лише  за сповнення його волі, за практичну пошану до Заповідей Бога, за любов до нього та ближніх, також до ворогів, дається нагорода. Ось, слова притчі, яку розповів Ісус Христос про використання талантів: «… Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана» (Мт 25,23). «У малому ти був вірний», Господь не вимагає у людини чогось такого, що їй не під силу, лише малого, простого, вірного служіння йому кожного дня. Від Бога походить сила проганяти злих духів, чинити їх підневільними його словам, однак більша радість від того, що людина перебуває у мирі з Господом, яка виконує його заповіді та зростає у любові.

Свята Церква кожного дня пропонує когось із святих, які були вірні Богові, це особа, як усі інші. Святі відзначалися різним способом життя, багатьох переслідували, гонили, жорстоко мучили за віру в Бога, вони ж, помираючи в муках, не нарікали на Бога, не злословили мучителям, лише, за прикладом Христа, просили, щоб Господь помилував їх (пор. Лк 23,34). Чи вони, мученики, своєю силою здолали муки й поводилися так, ніби не відчували болів? Ні! Надіялися на Бога, довірили йому своє життя і він давав їм силу, духовну енергію, витривати в доброму до кінця. Святий Аліпій, втративши батька, був відданий матір’ю в опіку єпископа Теодора. Був дуже вірний Богові й поступав у святості життя. Залишив місто, знайшов поганську гробницю, звідки злі духи лякали людей, став жити у ній. Встановив на цій гробниці хрест, замість попереднього пам’ятника. Поряд спорудив стовп, на якому прожив 53 роки. Народ приходив до нього, а Господь дав йому силу чинити чуда. 13 років перед смертю терпів страшні болі від ран на ногах. Не звинувачував нікого, не нарікав на Бога. Не міг навіть стояти, лежав на одому боці. Прожив 119 років в таких трудних обставинах, без лікарів і ліків, без м’якої постелі, без смачних страв та вигідного вбрання… Господь дав цілющу силу мощам святого Аліпія (+632) оздоровляти хворих. Люди користали з цього, прославляючи Господа та подивляючи строге життя преподобного Аліпія. Коли подивимося на життя цього святого, лякаємося строгості, але Господь від нас такого не вимагає. Такий приклад повинен заохочувати до гідного життя, до вірності Богові в різних життєвих й трудних обставинах. Хай пресвята Богородиця благословить нам  й допомагає здобувати щасливу вічність!

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

 

9 грудня 2017 р. Б., Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського у празник Введення у храм Пресвятої Богородиці

Євр 9,1-7;

Лк 10,38-42; 11,27-28.

Доброчесні отці, преподобні сестри і брати, достойні молільники, дякуємо Богові, що зволить нам приходити у церкву, щоб його прославляти, перепрошувати, дякувати, звертатися з різними потребами, виявляти любов до нього та приймати Христа у святому Причасті! Така постава перед Богом називається молитвою. Господь любить нас такими, якими ми є насправді, очевидно, він бажає, щоб людина ставалася досконалішою. Колись, у давнину Бог звертався до Аврама: «…  Ходи зо мною і будь бездоганний» (Бут 17,1). Ступінь досконалості чи, бажаємо сказати, святості, різний у людей, але він не вимірюється жодним приладом чи інструментом. Про стан людського духа добре знає лише Господь! Хтось, для прикладу, вчинив тяжкі злочини, як грабунки, кривди, крадежі тощо. Коли така особа не кається, тоді перебуває в злочинному стані перед Богом, коли ж покається, стає досконалим у якійсь мірі, бо через покаяння наступає примирення з Господом. Духовний стан особи міняється, але не вимірюється, бо існує різний рівень покаяння. Коли покаяння дуже сердечне, тоді Господь відгукується щедрішими духовними дарами. Одного разу Ісус Христос був у домі фарисея на гостині, туди прибула непрошена жінка, грішниця, як оцінювали її. Певний Симон судив жінку в своєму серці, коли вона плакала в ногах Ісуса, цілуючи їх та, намащуючи пахучими олійками. А Син Божий знав осудливі мислі фарисея. Вказав Симонові на жінку, повідомляючи його та присутніх: «… прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить» (Лк 7,47). Люди бачили дію жінки й осуджували її, а Бог дивися по-іншому: простив їй багато гріхів! Ця особа щиро й глибоко жаліла за свої гріховні вчинки, тому отримала велике прощення, особа, яка менше кається перед Богом, отримує менше прощення.

Наша Церква пропонує нам роздуми про подію Введення у храм Марії, малої, як твердить передання, трилітньої дочки Йоакима та Анни, згодом, матері Сина Божого, Пресвятої Богородиці. Святе Писання промовчує цю подію, зрештою, у Святому Писанні мало знаходимо текстів про Марію, матір Ісусову. У данину існував звичай та можливість віддати малих дітей на виховання у святиню (пор. 1Сам 1,27-28). І батьки Марії, Йоаким та Анна, віддали свою малу дочку, яку довго очікували, на виховання у святиню. Нам нічого не відомо про спосіб виховання у святині малих дітей. Чим вони займалися? Який був їхній денний розпорядок? Можемо ствердити лише те, що на Марію перебування у святині вплинуло дуже позитивно. Здогадуємося, що її серце проявляло постійну чуйність з Богом. До неї віднесемо святі слова «Я сплю, та моє серце не засинає…» (Пп 5,2). Господь від віків вибрав її на матір свого Сина, Ісуса Христа. Нам відомі особи зі святинь та синагог, покликані Богом пророки та судді, священики й левіти, які служили Богові й виховувалися при святих домах, однак, не усі були праведниками, як священик Захарія, батько святого Івана Хрестителя. А Марія, перебуваючи на вихованні у святині, гідно та вміло використовувала час для пізнання Бога та зростання у його любові. Вона, хоч мала, однак її серце чувало, не марнувала часу, не ховалася за осіб старших віком, навпаки, виконувала усе їй доручене, служила гарним прикладом любові ближніх та поклоніння Богові. Пресвята Марія не тільки зростала віком у святині, але мудрістю й ласкою в Бога та людей (пор. Лк 2,52).

Не усі, хто виховувався у святині чи для святині, були праведними особами та відзначалися любов’ю до ближніх. Згадаємо слова Ісуса Христа, який охарактеризував певних служителів святинь такими словами: «На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять» (Мт 23,2-3). Однією із притч Ісус Христос відобразив поставу певних священиків та левітів до особи, яка знаходилася в крайній нужді, будучи побита й покалічена розбійниками (пор. Лк 10,25-32). Священик й левіт, слуги Бога, святого храму служителі, які бачили закривавлену людину, не змилосердилися над нужденною особою, не похилилися над нею, просто, пройшли мимо, не запитуючи про небезпечний стан здоров’я. Для багатьох осіб знання Святого Писання, виховання й служіння у храмі, мало що означало. Відношення служителів святині до людей та служіння Богові, було мінімальне, часто, поверхневе. Відомо, що Бога так любимо, як практично й теоретично любимо ближніх, усіх, хто трапляється на життєвому шляху.

Ми, також, приходимо у храм, щоб виховуватися на добрих. Чуємо повчання, як необхідно жити, щоб свою душу вчинити щасливою у вічності. Стараймося, щоб почуті Божі слова, які проголошує священик, впроваджувати в життя. А святий апостол Павло пригадує нам ще більше: «Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?» (1Кр 3,16). Дбаймо за добрий стан храму нашої душі, щоб у ньому постійно перебував Христос.

Помолімося за наших сестер, які сьогодні будуть проголошувати перед Богом й людьми присягу вірно служити Господу, його любити й витривати в цій любові аж до останнього віддиху. Хай пресвята Богородиця надихає їх у цьому й допомагає гідно виконати волю Бога у Згромадженні.

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

 

4 грудня 2017 р. Б., храм Покрову Пресвятої Богородиці, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на 26-тю неділю по Зісланні Святого Духа

Еф 5,9-19;

Лк 12,16-21.

Достойні молільники, дякую вам за те, що ви прибули в цю церкву, щоб стати перед обличчям Бога й заносити до нього свої прохання. Усі ми прибули молитися за себе, за рідню, ближніх, за потреби нашого краю, за мир в нашій Україні, взагалі, щоб «усі були спасенні й прийшли до пізнання правди».  Отримати спасіння – найголовніше завдання кожної людини і це відбувається через вірне служіння Богові. Що означає вірно служити Богові? – Постійно стояти на колінах й молитися, постити, ніколи не сміятися, ходити понурими, не піднімаючи очей тощо? – Ні! Ісус Христос, наш Спаситель, такими словами звертається до нас, якими давно промовляв до своїх слухачів: «… Дочко, тебе спасла віра твоя…» (Мр 5,34). В інших місцях навчав: «Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр 8,35). Необхідна дієва віра в Бога та душа, яка виконуватиме волю Бога об’явлену в Євангелії. Дуже важливо вірити словам, якими промовляв Ісус Христос і чесно сповняти волю Господню, яка запропонована в десяти Заповідях Божих.

Святий апостол Лука записав притчу про багату людину, яку розповів не хто інший, а сам Ісус Христос, наш Спаситель, який з любові до нас помер на хресті. Син Божий відкупив нас, помираючи на хресті, це – найвищий та неосяжний нашому розуму рівень любові Бога до своїх створінь! Спаситель розказав притчу про одну багату людину, якій Господь благословив дуже багатий урожай, якого ще ніколи не збирав цей багач. Земля вродила дуже рясно! Очевидно, розуміємо, що усі погодні умови та родючість землі благословив Господь. Ми цього свідомі, а цей чоловік, багач, не розумів чи не бажав цього прийняти. Нива вродила так щедро, що він не посідав приготованих приміщень, не був готовий, щоб помістити це зерно у своїх клунях. Усе приписував собі та вирішував сам. Не дякував Богові, не радився зі своїми управителями та слугами, – постановив повалити усі дотеперішні клуні й збудувати значно більші, щоб помістити дуже багато зібраного збіжжя. Неймовірно радів такому багатому й неочікуваному урожаю. Не міг зрозуміти, звідки походить такий щедрий врожай ниви. Жаль, що поза нивою не бачив головної Особи, Бога, навіть, не зауважував робітників, які працювали на цій землі, лише зосередився на собі й уявляв своє майбутнє розкішне життя повне достатку: «спочивай, їж, пий, веселися». Планував життя на довгі роки, уважаючи себе розпорядником і паном свого життя, не допускаючи можливості швидко відійти у вічність. Своє панування над працівниками та землею переніс на довге життя. Виключав можливість втручання Творця в його життя. Ця людина думала лише за тіло, щоб любуватися в достатку їжі, напоїв та веселощів. На початку Ісус назвав цю особу багатим чоловіком, а після певних  прийнятих рішень заможною людиною відносно урожаю, Син Божий окреслив його словом «нерозумний». Коли посідав менше, тоді був розумніший, ніж після великого збагачення. Втратив розум, бо мислив не тільки про розбудову своїх стодол, але керував своє життя на втрату дорогоцінного часу, який дарував йому Господь. Вирішив віддатися лінивству, а ще гірше те, що за пиятикою та веселощами тягнеться гріховне життя. Вседержитель дав людині життя, щоб любити Господа Бога всім серцем, усією душею, усім людським єством, а також, ближнього як себе (пор. Мр 12,30-31). А людина нерозумно постановляє, тобто обмежує себе до «їсти, пити й веселитися». Господь наголосив, що таке життя нерозумне, так жити – означає втрачати, що й грозило тій багатій особі. Чоловік виключив Бога зі свого життя, не бажав Господнього втручання, а Творець пам’ятав про нього, постановляючи забрати душу й нагромаджене багатство. Великий урожай не принесе йому жодної користі, бо Господь кличе його до вічності. Чоловік думав про земні багатства, забуваючи про розкоші небесні, які пропонує Бог кожній людині, яка приходить на світ. Ось слова Ісуса Христа, нашого Спасителя: «…  Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу» (Мт 25,34). Слід, жити так, щоб постійно перебувати у Божому благословенні, як наголошував сам Христос: «І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде» (Лк 12,40). Очікуймо Господа, як добрі його діти в кожній годині, бо це обов’язково станеться з нами.

Сьогодні наша Церква згадує про святого Прокла, улюбленого учня святого Івана Золотоустого. Він був поставлений єпископом в місті Кизиці. Був змушений залишити своє служіння у цьому місті й повернути в Царгород. Тут прилюдно виступав проти єресі патріарха Несторія. Після смерті патріарха Миксиміана (434р.), святий Прокл залишив патріархію і засіяв великою святістю життя. За його старань мощі святого І. Золотоустого були перенесені з міста Комани до Царгороду. В 430 році, коли в Царгороді був землетрус, св. Прокл з усім народом вчинив хресні обходи і за нього було введено в Богослужіння пісню «Святий Боже…» Цей святий не шукав багатства та признання, лише, Божої волі, яку старався чесно виконувати. Був матеріально убогий, а багатий в духовні дари.

Зараз, після закінчення Служби Божої, усім миром візьмемо участь у відкритті пам’ятника патріарху Йосифу (Сліпому). Цей побожний муж посідав великий пост у нашій Церкві та був одним, в числі перших богословів, що написав знамениті трактати про Святого Духа. Його несправедливо засудили і сімнадцять років карався в радянських в’язницях й таборах. Не нарікав, не відрікся своєї Церкви та святої віри; цінив й любив Бога та Церкву, народ, за що тяжко страждав. Багатів у Бога і Господь допоміг йому звільнитися від ув’язнення після довгого терміну випробування. Отримав ім’я великого мужа Церкви і слуги Божого. Гідно закінчив біг свого життя, зберігаючи віру. Стараймося пізнавати волю Бога, яку він пропонує нам, гідно сповнити її, щоб у любові до Господа закінчити наше життя на землі. Наше завдання не збирати земних багатств, які швидко залишимо, подібно, до багача із притчі, а зростати в любові до Бога та ближніх. Хай пресвята Богородиця допомагає нам у виконанні Божої волі.

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

3 грудня 2017 р. Б., м. Трускавець

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського у празник Собору святого архистратига Михаїла та всіх святих небесних сил безплотних

 

Євр 2,2-10;

Лк 10,16-21

 

Достойні молільники, борці за вічну радість у небі – так називати необхідно тих, хто думає  та докладає усіх зусиль, щоб жити гідно й здобути вічну нагороду. Здобути нагороду – означає отримати спасіння, яке пропонує Бог кожній людині, яка приходить на цей світ. Нагорода даремно не дається, як дехто думає, що вистарчить: Ісус Христос помер за нас на хресті, тим самим ми усі спасенні. Бо не буде справедливо, коли хтось убиває, кривдить, грабує інших, живе обманом, неморально тощо, – і такому належалася б вічна нагорода? За що? За негідне життя? Святе Писання наголошує: «Бог – суддя справедливий…» (Пс 7,12). «Господь бо – справедливий, любить правду; праведники лице його побачать» (Пс 11,7). А праведниками не є ті, хто порушує Божий закон й не мириться з Богом! Так, необхідно щиро покаятися з гріхів, тоді Господня благодать відновить грішника. Господь покликав людей до життя, щоб зростали у його любові, вдивлялися у життя його Сина, Ісуса Христа, й через вірність Божому закону отримали вічне спасіння. Святі ангели допомагають нам жити праведно. Святе Писання часто й багато разів згадує про ангелів та їхню благородну дію в житті людей. У молитві на Утрені канону сьогоднішнього свята проказуємо: «Прийдіть, вірні, прославмо піснями розумних безплотних сил собори, бо вони за наше спасіння безперестанно моляться, і покаянню нашому радіють» («Собор св. арх. Михаїла», Утреня, троп., п.1). Ангели знають про нас, уболівають за наше освячення, допомагають нам, коли ми їх просимо, приходять на поміч. Про це пише святий пророк Даниїл, який бачив ангела, розмовляв з ним і впав лицем до землі від страху, що побачив небесного духа. Пророк написав  наступне: «І володар царства персів стояв напроти мене двадцять один днів, і ось Михаїл один з перших володарів прийшов мені помогти, і я його оставив там з володарем царства персів» (Дан 10,13). Один ангел стояв проти усього перського війська, який не мав жодної проблеми розбити ворогів, коли б така воля Бога. Коли ізраїльський народ виходив із Єгипту, Господь поставив ангела, щоб провадив вибраний народ в обіцяну землю. Народ рушив, а фараону було не до вподоби, що втратив дешеву робочу силу. Зібрав військо і кинувся наздоганяти ізраїльтян. Тоді: «Піднявся ж божий ангел, що ішов перед полком синів Ізраїля, і пішов позаду…. І ввійшов між табір єгиптян і між табір Ізраїля. І була темрява і чорнота, і пройшла ніч, і не змішалися одні з одними всю ніч» (Вих 14,19-20). Один ангел затримав вороже військо фараона, яке не змогло напасти на ізраїльтян. Пізніше, воїни кинулися дном сухого моря здоганяти Ізраїля, але Мойсей силою Божою з’єднав води, що стояли по обидва боки й чуже військо втонуло у морі. Побожний цар Давид порушив Божий закон, переписуючи ізраїльський народ, чого не повинен був чинити. Господь послав пророка Ґада, щоб заговорив до царя: «… Вибери собі, щоб сталися: або найде на тебе три роки голоду в твоїй землі, або три місяці тобі втікати перед твоїми ворогами і будуть тебе переслідувати, або три дні буде смерть в твоїй землі…» (2Сам 24,13). Давид вибрав смерть і померло «сімдесят тисяч мужів». «І сказав Давид до Господа, коли він побачив ангела, що вбивав народ, і сказав: Ось я, згрішив я, і я пастир, що вчинив зло, і ці вівці, що вчинили. Хай твоя рука буде на мені і на домі мого батька» (2Цар 24,17). Сила небесного ангела надзвичайна, їй не може нічого протистояти, бо посланець діє в ім’я Господнє! Коли Ірод убив мечем Якова, брата святого апостола Івана, а потім ув’язнив апостола Петра, Господь вирішив по-іншому: «…  тієї ночі Петро спав між двома вояками, скований двома залізними кайданами; а сторожі перед дверима стерегли в’язницю. І ось Господній ангел став перед ним, – і світло засяяло в кімнаті. Штовхнувши Петра у бік, підвів його, кажучи: Швидко вставай! І спали залізні кайдани з його рук. Сказав же ангел до нього: Підпережися і взуйся в свої сандалі. Зроби же це. І каже йому: Зодягнися в свою одіж і йди за мною» (Ді 12,6-8). В такий спосіб ангел вивів Петра на вулицю, звільнив із в’язниці, мимо того, що стояла навкруги сторожа, яка не могла нічого вдіяти. Пам’ятаємо про архангела Гавриїла, який приходив, щоб сповістити Богородицю про зачаття Божого Сина та народження його (пор. Лк 1,31). Цей же ангел говорив з пророком Захарією, який не хотів повірити ангелові у його слова про народження в нього сина. Тоді ангел рішуче промовив: «… Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це. І ось ти замовкнеш і не зможеш мовити до того дня, поки це не збудеться…» (Лк 1,19-20). І пророк втратив мову, не говорив аж поки не народився син, бо так повелів Господь через свого ангела. Ангели слухаються свого Господа, стоять перед ним, чітко виконуючи волю Вседержителя. На Службі Божій священик промовляє слова вдячності Богові: «Дякуємо тобі і за цю службу, яку ти з рук наших зволив прийняти, хоч і стоять перед тобою тисячі архангелів і десятки тисяч ангелів, херувими і серафими, шостокрилі, багатоокі, що високо ширяють, пернаті» («Божественна Літургія»). Під час Служби Божої у церкві невидимо присутні тисячі ангелів!  Зрештою, кожна людина прибула у церкву зі свої ангелом! Святий Іван Золотоустий навчає про безтілесні сили: «Велич цих сил не стільки доказується тим, що вони серафими скільки тим, що вони стоять близько Царського престолу»  (св. Ів. Золот., Бесіда VI «Про Серафимів» п.2). Тому наша участь у Службі Божій – повна вдячності Богові, пам’ятаючи, що стоїмо при престолі Всевишнього, це священики та вірні, які присутні дещо оподаль престолу. Молімося до наших ангелів про припинення війни, за мир у світі та допомогу у спасінні наших дух. Святі ангели, духи небесні, які постійно стоїте перед Божим маєстатом, заступайтеся за нас, вірний Божий люд!

 

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

 

 

 

21 листопада 2017 р. Б., храм Блаженного Святого архистратига Михаїла, м. Львів

 

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на 22-гу неділю по Зісланні Святого Духа

Гл 6,11-18;
Лк 16,19-31

Достойні молільники, дякувати Богу, що ми свідомі того, щоб прийти у церкву та стати на молитві перед Богом. Приходимо сюди як віруючі люди, особи, які очікують щасливого вічного життя. Не знаю, хтось сказав, що не усі, хто моляться та відвідують церкву, вірять у позагробове життя? Це звучить дивно, бо тоді виглядало б на втрату часу, який посвячуємо на прославу Бога, коли молимося вдома, у церкві, використовуємо час на прощі і т.д. Цей час можна б використати на якісь розваги, відпочинок тощо? Можливо, знайдуться особи, які практикують молитву та свого роду релігійне життя на всякий випадок, бо твердять: не вірю у вічне життя, але, можливо, воно існує? Такими були садукеї, давня секта, часів Ісуса Христа, що не вірили в безсмертність душі та позагробове вічне життя, нагороду чи покарання…

Ісус Христос, Син Божий, як правду для тих, хто заперечував безсмертність душі та нагороду чи її покарання, розповів притчу про багату людину та бідного хворого Лазаря, які мали свою долю на землі. Нам не відомо про життя Лазаря до того часу, коли він був уже бідним та ходив покритий струпами. Яка була його доля до цього часу? Можливо, прогайнував своє майно? А може походив із бідної сім’ї, тому був позбавлений, навіть, мінімальних достатків? – Не знаємо. Як буває, що й ми бачимо осіб з простягнутою рукою, нещасних, хворих, які очікують милосердя від тих, хто проходить мимо. Про таких люди висловлюють по-різному: хтось скаже, що звели себе до жалюгідного стану внаслідок вживання наркотиків, пияцтва, вони дармоїди, не хочуть працювати, використовують інших… Ми не знаємо їхнього попереднього життя. Можливо, хтось і знає, що самі звели себе до такого нужденного стану, внаслідок потурання пристрастям, над якими необхідно було панувати. А прийшов час, що пристрасть запанувала над розумом і ослаблена воля дала хід не опанованій схильності, що привело до гіркого стану тіла чи, теж, душі? – Невідомо. Бо, може бути, що людина з простягнутою рукою бідна тілом, але багата духом. Покаялася, навернулася до Бога, але не може дати собі ради, щоб стати матеріально на ноги. Мені пригадався випадок, який розповідав світлої пам’яті отець Бахталовський Роман ЧНІ, що стався у 1930-тих роках у Львові. Він, як молодий священик, проходив мимо чоловіка, який, сидячи на вулиці просив допомоги. Отець сказав своєму співбратові французькою мовою, щоб не давав милостині. У відповідь почув слова бідака французькою мовою: «А чому не давати?» Відразу питання розв’язали: дали милостиню.

Коли Ісус розповідав притчу, ясно вказав про вічне життя після смерті тіла. Помер Лазар, померла багата людина. Лазаря зустріли ангели, а багатому, у вічності не допомогли друзі, не пригодилася вишукана дорога одежа, не враховані розкішні бенкети, не порятувало велике багатство. Лазар був щасливий серед ангелів, а багатий мучився у вогняному полум’ї, відбулася велика зміна. Не сказано у притчі, чи Лазар за свого життя думав про Бога. Чи надіявся на нього? Знаємо, що не нарікав, не звинувачував Господа, що він бідний, а ось, поряд багатий та здоровий чоловік… Не говорив, що Господь несправедливий тощо. Лазар покірно прийняв свою хворобу та стан бідності, можливо й за більші чи менші попередні провини. Чинимо здогади та припущення, але до кінця не відаємо, що стало причиною крайньої убогості чоловіка з іменем Лазар. Зрештою, ім’я Лазар, означає: Бог допомагає. Нічого не згадується про благочестиве життя бідного. Одне відомо: він не нарікав, лише прийняв цей стан у великій покорі духа. Цей навіть не просив багату людину, щоб допоміг йому. Бо вистарчало того, що його бачили у такому пониженому стані, слід, за Божим Провидінням, таким допомагати. Ось, слова, які Ісус пропонує на страшний суд: «Бо голодував Я, а ви не дали мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене… не мав одягу – а ви не зодягли Мене; хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене» (Мт 25,42-43). Нічого не говориться про те, що людина сама винна у своїй хворобі та злиденності, лише, побачивши таку особу в біді, необхідно їй допомогти. Не проста й не легка ця справа. З притчі Сина Божого довідуємося правду про вічне життя, нагороду або терпіння у вічності. Усі стоїмо перед вибором та здобуванням заслуг, перед гідним служінням Богові. Звичайно, що Господь нікого не заставляє чинити добрі діла, лише пропонує у різний спосіб, щоб гідно та справедливо жити на землі. Мабуть, кожна людина може чинити добрі та милосердні діла. Не йдеться тільки про милостиню, як написано у книзі Товита: «Милостиню роби згідно з тим, що маєш; коли у тебе є достатків повно, роби з них, а коли мало маєш, то не бійся й з того дати» (Тов 4,8). Різні добрі діла можна чинити відносно наших ближніх: хворого відвідати, померлого похоронити, у сумнівах добре порадити, подарувати усміх… І усім відомо, як багато і в різний спосіб, наші вірні стараються допомогти тим, хто зустрівся з бідою на сході України, внаслідок бойових дій. Досі люди приносять одяг, книжки, взуття, передають туди їжу тощо, а це усе – діла милосердя. Хай добрий Господь благословить та надихає усіх нас на великодушні вчинки милосердя! Пригадаймо про пресвяту діву Марію, яка спішила допомогти своїй тітці Єлизаветі, коли та у старості носила немовля, що ним був святий Іван Хреститель. Пресвята Богородице, допомагай нам у чиненні добрих та спасенних справ.

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ

5 листопада 2017 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube