Слово Митрополита Львівського на двадцять третю неділю по Зісланні Святого Духа

 

Еф 2,4-10;

Лк 8,26-39                .

Необхідно пам’ятати, що ми тимчасові мешканці на землі, ніби туристи, що прилетіли з іншого краю. Господь дарує нам кілька років життя на цьому світі, щоб перенести нас в інший благородний світ. В цьому світі живемо для того, щоб бути вірними Богові, Його любити і прославляти, тобто гідно приготуватися до вічного життя в потойбічному світі. Святий апостол Павло не бажав говорити про себе, хвалитися, лиш написав такі слова: «Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба… і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити» (2Кр 12,2;4). Господь певним особам показував красу неба, щоб вони заохочені тим, ще вірніше Йому служили й залишали правду про життя в іншому світі. Згаданий апостол наступними словами засвідчив про небо: «… Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить його!» (1Кр 2,9). Ісус Христос прийшов у світ не чого іншого, лише щоб переконати людей про те, щоб вони докладали усіх зусиль на взяття Небесного Царства, яке Він здобув для нас, проливаючи свою святу кров на хресті. Спаситель після повернення з пустині почав переконливо проповідувати: «… Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мт 4,17). Це небо бачив святий диякон Степан у синедріоні, промовляючи  перед первосвящеником, старшими та книжниками: «… Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!» (Дi 7,56). Є Бог, є небо, є вічність, існує нагорода, теж існує покарання за погане й нечестиве життя! В цю правду хтось може й не вірити, але з цією правдою зустрінеться кожна людина, яка зачалася в лоні матері. Ісус Христос прийшов на світ, Він – Син Божий, Друга Особа Бога, визволив нас від неволі диявола, воскрес із мертвих, чого боялися служителі синагоги, відкрив нам дорогу до Царства Небесного.

Якось Ісус з апостолами прибули на берег Гадаринської землі. Христос вийшов із човна, і незабаром зустрів Його біснуватий чоловік. Демон тримав його у своєму посіданні так, що він навіть не вдягався і мешкав у гробах. До слова скажу вам про те, що минулого року ми мали справу з одним молодим чоловіком, жонатий, який втікав з дому, також вночі й бігав по цвинтарі. Навмисно не називаю його імені та місця проживання. Він не бажав нікого слухати, злий дух намовляв його, щоб покінчити життям… Сам чоловік не дужої структури, але кілька сильних людей не могли його втримати. Хворий не приходив у церкву. Якось вдалося привести цього чоловіка до священика, який став молитися над ним відповідні молитви. Це тривало певний час, з нього щось кричало, тривожило, застрашуючи інших… А священик молився кожного разу, коли його приводили у церкву… Згодом біс залишив його. Потім оздоровлений зі сльозами приходив, запитуючи, чим може віддячитися, бо чується здоровим, може працювати, заробляти й утримувати сім’ю. Правда, з цього часу, як вигнали демона, він постійно приходить у церкву, щоб молитися, сповідатися, каятися й причащатися Тіла й Крові Господньої. Це – наш час, тепер серед нас трапляються не поодинокі випадки, коли дияволи входять у людей та мучать їх. А які муки терпітимуть ті, що служили дияволам і занапастили свої душі!? Демон не хоче програвати, він воює за душу людини до кінця, щоб її погубити у пеклі, у вічному вогні.

Отець Франческо Бамонте, італійський екзорцист, у своїй книжці «…І визволи нас від лукавого» навчає, що Страсна п’ятниця є днем надзвичайної ласки. Проводячи в цей день екзорцизм у 2006 році, священик читав уривок Євангелія, а демон між іншим сказав: «Ми також були там, біля підніжжя хреста, одні підбурювали їх проти нього (Ісуса)… інші спокушали їх, породжуючи в їхніх умах сумніви, що він насправді не був Месією. … Які дурні! Ми прогнали звідти багатьох осіб, які вже не вірили, перелякалися, коли побачили, як він помирає. І небагато тих, що залишилося, переконалися, що він помер, що все було неправдою, бо, якщо він помер, то вже не було що робити. … ми спокушали також Івана, ми казали йому: Поглянь, що сталося з вашим Месією…» (стр. 109-110). Так жваво діяли дияволи, коли Ісуса розпинали на хресті, щоб привести людей до зневіри. Зрештою, ця книжечка є у нашій церковній крамниці та дві інших цього автора, де написано про злих духів, які воюють проти людей. Можна багато довідатися… Чому говорю про те? Не так давно зустрів одну жінку, яка ходить у церкву, сповідається та причащається, але не вірить у прояви диявола. Їй запропоновано прийти у церкву Воскресіння ГНІХ, що в кінці вулиці Городоцької у Львові, коли священик молиться екзорцизми, а вона не рішається. У нашій Архиєпархії маємо кілька священиків, які моляться на опанованими особами й допомагають людям позбутися злого духа, виганяючи його. Але пам’ятаймо, що ці випадки не кінець дії диявола, він постійно спокушає людей, підшіптує грішні пропозиції, щоб ображати Бога. Звичайно, що це Господь проганяє злого духа з людини, як читаємо у Євангелії, та Він бажає користуватися своїми слугами – священиками. Служімо щиро Господові, бо Він за нас помер на хресті й бажає нам вічного щастя. А диявол хоче усіх погубити у вічному вогні. Така правда! Святий апостол Павло навчає, що ми спасаємося Божим даром, вірою, за якою необхідно жити, а не власними зусиллями. Хай Божа мати допомагає нам жити вірою в Бога й здобути вічну нагороду!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

4 листопада 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на двадцять другу неділю по Зісланні Святого Духа

Гл 6,11-18;

Лк 16,19-31.

Люди не живуть однаково на землі. Не потрібно великої мудрості, щоб побачити цю різницю життя людей. Це також легко можна зрозуміти з притчі Ісуса Христа, що Він  розповів про осіб, яким певний господар роздавав таланти, тобто майно чи мудрість для управління. «Одному дав п’ять талантів, другому два, а третьому один, – кожному згідно з його силою; відтак відійшов» (Мт 25,15). Ті, що посідають певний матеріальний чи інтелектуальний ресурс, застосовуючи свої вміння, здобувають надбання та примножують багатство; а певні особи через інертність та лінивство закопують свої таланти, тобто не реалізують отриманих здібностей – втрачають добро. Є особи, яким вдається здобувати велике матеріальне багатство нечесним способом. Спостерігаємо велику різницю відносно рівня життя людей на землі. Не говоримо про хвороби, про національність, про вік осіб, лиш про економічний, матеріальний та науковий, духовний та культурний рівень тощо, де люди розвиваються і здобувають успіхи.

Одного разу, простуючи у Єрусалим, Ісус Христос розповів притчу про одного багатого чоловіка й відразу змалював його пріоритети життя: одягатися в дорогý одежу та розкішно щодня бенкетувати. Жодного іншого зацікавлення? Дбав про тіло, занедбуючи старанність про спасіння душі. Мав гарну нагоду допомогти бідному Лазарю, якого бачив лежачого у струпах перед входом у свої ворота, але не здобувся на акт милосердя. Мабуть, бідна та хвора людина, прирівнюється до голодних собак, які бажають їсти, такі не подобаються іншим, які живуть у певному забезпечені. У розповіді нічого не згадується, щоб ця багата людина, що проживала у розкоші, хоч якусь увагу звернула на опущеного Лазаря, хоч би через своїх слуг? Той не поцікавився долею бідного Лазаря! Здається, що серце кожної людини повинно мати якесь милосердя над страждаючими людьми. Господь показує черствість людського серця на потребу ближнього. Можливо, багача дратував цей бідака, який вибрав місце при його воротях? Не бажав його бачити, злився, з іншого боку, радів, що той – рівня собак?! А Лазар радів собакам, які лизали його рани в струпах, натомість багатий навіть не здобувся на рівень собаки, щоб підійти і поцікавитися становищем бідної людини. Лазар знаходився в дуже трудних обставинах життя, але не нарікав ні на людей, ані на Бога, навіть не скаржився Господу на свою долю й відношення людей до нього. По часі Лазар помер, очевидно, поза домом, якого, можливо й не мав, бо завжди перебував перед ворітьми багатої людини. Нічого не говориться про його похорон. Не було кому й де похоронити сіромаху, який помирав кожного дня від голоду, хвороби, спеки та постійних злиднів. Знаємо, що похорони коштують грошей, необхідне місце на цвинтарі й приготувати усе потрібне для похоронної церемонії. Невідомо, що сталося з тілом Лазаря, можливо, викинули в якесь приготоване для таких тіл місце? Просто сказано, що бідний помер, – але важне те, що ангели понесли його на лоно Авраама. Прийшов теж кінець життя багатому чоловікові, і його поховали… Ісус Христос у цій притчі сказав дуже важливу справу про вічну долю багатого чоловіка, що він терпів муки в пеклі. Тепер усе змінилося: дорога одежа та розкішні бенкети, що відбувалися на землі, перемінилися на полум’я та спрагу в пеклі. Ось аж з полум’я пекла багач побачив Лазаря та Авраама, пізнав Лазаря й просив, щоб той вмочив кінчик пальця у воду та охолодив його язик. Очевидно, що таким способом язик не відчує охолодження, а Господь бажав попередити усіх про велику спрагу та муку, яку терплять прокляті у пеклі. Значить, для тих, хто заперечує існування пекла й покарання, сам Син Божий говорить про нього у Святому Писанні. Авраам пояснив багатій людині, що його бажання не будуть задоволені, бо він вибрав собі такий стан. Міг вчинити хоч мале діло милосердя, допомагаючи Лазареві, але постійно відвертався від нього, вдавав, що не бачить, хоч у пеклі пізнав Лазаря. Інша річ, про яку сказав Авраам, що велику безодню у вічності від зла до добра, від пекла до неба ніхто не може подолати! Зрештою, покараний чоловік не просив про звільнення з полум’я, лише похолоди для язика! Покарана людина була свідома того, що в полум’ї залишиться назавжди! Згадав лиш тепер про Лазаря, що було уже пізно? Терплячий у полум’ї чоловік благав Авраама, щоб послав Лазаря до п’яти його братів, щоб вони уникнули цього місця страждань. Патріарх відповів: «…Мають Мойсея та пророків: хай їх слухають». А Мойсей та пророки – це Божі Заповіді, пригадування пророків про лихе життя народу, що люди часто відкидають. Бо багато із мешканців землі бажають жити так, як їм заманеться, виправдовуючись тим, що вони вільні у виборі. Це правда – про вільність у виборі, але правда й те, що Господь покликав людину до життя і встановив для неї правила, щоб їй було краще жити. У книзі Буття написано: «Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх…» (Бут 5,2). Автор псалмів, також, пригадує, звертаючись до Господа: «Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї» (Пс 138,13). Коли хтось зголошується працювати на підприємстві, не диктує своїх умов, лише приймає ті, які існують, виконує їх та отримує зарплату. Такі правила існують в усьому світі. Тут людина погоджується, якщо ж ні, та ще й порушує правила – несе більшу чи меншу відповідальність. А відносно Бога багато із людей бажали б чинити те, що заманеться і залишатися безвідповідальними? Господь – наш Творець, дарує нам безсмертну душу й бажає вчинити нас щасливими на цілу вічність! Що тут поганого? Трудно виконувати Заповіді? Інші, подібні, як і ми, сповняли їх чесно, коли помилялися, каялися перед Богом – а Він прощає! – й осягнули вічне щастя. Існують усі умови, щоби бути з Авраамом та Лазарем, сотнями тисяч інших щасливими у небі!

У п’ятницю, 19-го жовтня цього року, хтось із працівників одного підприємства прибув до екзорциста, щоб помолився на дитиною, яка почала заїкатися. На той час священик читав молитви над опанованою демоном жінкою. І вмить присутні почули голос демона, що говорив устами жінки: «Чого наступаєш мені на копита? Чого так дивишся з витріщеними очима? Чорта не бачила?» Ця знайома особа сказала, що по ній ніби електричний струм пройшов. Діти злякалися. Стали допитуватися, що це таке? Хто такий і чому так промовляв? Ось диявол, який воює за людину, щоб погубити її у пекельному полум’ї. Проявляймо милосердя, служімо Богові вірно, часто перепрошуючи Його за вчинені помилки. Він – милосердний і радо прощає! Правду написав святий апостол Павло до галатів: «А я не бажаю похвали, – хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, в якому для мене весь світ розп’явся, а я – для всього світу» (Гл 6,14).

Практикуймо щиру віру в Бога! Пам’ятаймо, що ми тимчасові мешканці землі. Господь благословить людині життя, щоб вона, проживши чесно, отримала вічну нагороду. Переконуймо себе кожного дня, що ми повинні стати учасниками вічного щастя у небі! Пресвята Богородице, допомагай нам осягнути вічне блаженство!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

28 жовтня 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

 

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на рукоположення Степана Мишковського

Кл 2,13-20;

Лк 9,18-22.

Дорогі молільники, Ісус Христос молився окремо, а біля нього були учні. Згодом Він поставив їм запитання: за кого Його уважають люди? Почув різну відповідь: за Івана Хрестителя, за Іллю чи за якогось давнього пророка, який воскрес. Значить, люди здавен вірили у воскресіння. Як вони розуміли це воскресіння, нам не відомо – бо Христос багато разів говорив про своє воскресіння, але Його учні не вірили у це. Вони слухали Спасителя, але серйозно не сприймали Його слів. Ісус захотів, щоб і учні сказали свою думку про Нього, хоч він добре знав їхні міркування. Просто бажав, щоб почули присутні. Петро не чекав на запрошення говорити, відразу проголосив: «… Ти є Христом Божим». Син Божий заборонив їм про це говорити, але повідомив їх про себе, що Йому необхідно багато терпіти, померти, але Він воскресне третього дня. Звичайно, вони не бажали, щоб Ісус помер, залишив їх. Бо коли три учні були свідками Христового преображення, Петро сказав: «… Господи, добре нам тут бути; коли хочеш, напну тут три намети: одне тобі, одне Мойсеєві і одне Іллі» (Мт 17,4). Це ж саме питання звучить і у сумлінні для нас: ким є Ісус Христос для мене? Хто Він у моєму житті? Далекий пророк, святий Іван Хреститель, хтось інший? Чи Син Божий для мене мій брат, друг, Спаситель і Господь?! Хто для мене Ісус Христос та як я спілкуюся з ним?

Сьогоднішній день у нашій Церкві присвячений святому апостолу Якову Алфеєвому. Він був одним із 12-ти апостолів. Проповідував слово Боже в Юдеї, Едессі, Газі в інших містах і зайшов до Єгипту. Там його розіп’яли на хресті. Це – відважний учень Ісуса Христа, який виконував волю свого Учителя і віддав своє життя з любові до Господа.  Ішов у різні місця, щоб навертати людей до Бога. Був свідком життя Божого Сина і тим ділився з іншими, не лякаючись жодних тортур. Любов Божа перемогла у його серці страх, те, що Боже у його житті, стояло понад те, що людське!

Ми з вами стали свідками духовного народження священика. Господь використовує рук і голосу єпископа, щоб певних осіб вчинити священиками. Сьогодні це звершилося над дияконом Степаном, який став священиком Христовим. У книзі Вихід записані слова, якими Господь давав вказівку Мойсеєві про синів Арона: «І помажеш їх, як помазав їхнього батька, і будуть вони священнослужити Мені. І станеться, що помазання їх буде на них на вічне священство…!» (Вих 40,15). Говориться про вічне священство, чого ніхто не може відмінити, бо це – Божа постанова. Три юнаки, яких Навуходоносор казав кинути до розпаленої печі, з Божого веління не були пошкодженні вогнем. Вони славили Господа у вогні та закликали багатьох, щоб це чинили у своєму житті, також зверталися до священиків: «Благословіть Господа, священики Господні! Хваліть й вознесіть його повіки» (Дан 3,84). Завдання священика прославляти Бога усім своїм єством, на усякому місці славити Його. Господь покладає велику надію на священика, бо він Його слуга, який гідно виконуватиме Його волю  й інших буде навчати, щоб достойно служити Господові. Коли Ісус Христос зцілив прокаженого, звернувся до нього такими словами: «… Дивись, нікому не розповідай, але піди покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей [у законі] як свідчення їм» (Мт 8,4). Необхідно було показатися священикові, який проголошував прокаженого здоровим. Таким було бажання Господа ще у Старому Заповіті. А в Новому Завіті Ісус Христос дав ще більшу владу священикам, кажучи: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм; кому затримаєте – затримаються» (Iв 20,23).

Дорогий наш священику Степане, Господь полюбив тебе й підніс до великого уряду: бути Його близьким слугою, другом і братом. Старайся виправдати довір’я Господнє і гідно виконувати Його волю, як Його священик. Хай сподівання Господні виправдаються на тобі!  Віддаємо тебе в опіку Божій Матері, називай її відважно ласкавим словом: «Моя Мама!» Хай благословення Боже спочиває на тобі!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

22 жовтня 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на двадцять першу неділю по Зісланні Святого Духа

Гл 2,16-20;

Лк 8,5-15.

Одного разу Ісус Христос розповів присутнім притчу про щедрого сіяча, який кидав зерно у землю з надією, що вродить добрий урожай. Зерно летіло з рук чоловіка і падало у різні місця: біля дороги, на кам’янистий ґрунт, між тернину та на добру землю. У Святій Землі дуже багато каменистих полів, тому люди легко розуміли долю зерна на таких ділянках. Рости зерну загрожувало потоптання, каменистий ґрунт і тернина, птахи теж видзьобували його. Зерно, впавши на землю, має властивість розбухати при невеликій вологості, кільчитися й запускати корінці. Де мало вологи, там зерно приречене загинути, подібно й терня заглушує його ріст, словом, проти росту зерна є багато причин, щоб воно не вродило. Лише добрий ґрунт сприяє сходу зерна, його ріст та урожай. Але й тут не усе просто: бувають вітри, часом пожежі, які нищать великі посіви. Ми думаємо про корисні погодні умови, добру землю, бо з того слідує високий урожай.

Ісус Христос, розповідаючи слухачам про зерно, що було їм добре відомо, мав на увазі слово Боже, Його слово, яке Він керував до людей і про долю цього слова. Люди по-різному реагують на Боже слово, бо якась категорія людей, слухаючи слово, не переймається тим, інші зовсім не вірять або не бажають духовної зміни у своєму житті. Дехто зворушується, роблять якісь кроки напроти цьому слову, але це виглядає на спалах соломи, що швидко згасає. Багатьом не цікаво жити законом та вірою в Бога, який, здається далеко й мало цікавиться людьми.

Але й особам, які зростають на Божому ґрунті, не легко практикувати гідне християнське життя. Ісус говорить, що добре й щире серце береже Господніх слів, та приносить плід у терпеливості. З притчі Божого Сина добре розуміємо, що гідне християнське життя необхідно плекати в непростих умовах. Злий дух дуже не любить людей, які служать Богові. Де бракує Божого зерна, у якому серці бракує Божої любові, там демон вирощує кукіль (пор. Мт 13,25-30), тобто зло, що протилежне Господньому добру. Злий дух протиставляється Богові у боротьбі за людські душі. А кожна людина знаходиться по стороні Бога або диявола! Син Божий зійшов із неба на землю, щоб показати свою любов до людей, примирити людину з Пресвятою Трійцею, дарувати їй спасіння та вічну радість у небі. А диявол не терпів за людину, не пропонує їй вічного щастя, бо сам його немає, він зводить людей на манівці і веде до свого царства – пекла, до вічного вогню, терпіння, це – його вічна нагорода. Сам терпить і людям цього бажає. Задум демона простий: чинити людей своїми рабами й вічними ненависниками Господа. Нечиста сила штовхає людину, щоб вона порушувала Божий Закон, не вірила у вічність, в нагороду й покарання. Диявол заманює людину у свої тенета, змальовуючи їй вигідне життя на землі, хоч воно дуже коротке й не має гарантії, що буде солодким, оцих кілька десятків років. Якась хвороба легко перекреслює людині усі плани й тоді вона бажає одного: здоров’я. Усі достатки, великі матеріальні блага, розкоші, посади, знатності не приносять хворій людині жодного задоволення. Кілька місяців тому один зі священиків розповідав про свого знайомого, який посідає велику й гарну будівлю у місті, в кожного у домі свій дорогий автомобіль, великі гроші на рахунках тощо. А цей хворий чоловік просить священика одного: прийти й помолитися, щоб він одужав. А за оздоровлення готовий віддати усе майно, усе – за кілька років продовження життя на землі. Навіть велике багатство не служить радістю! Можливо, цій людині впаде на думку, що Господь виховує його до кращого життя, відриває від мізерних задоволень, показує йому через священика та інші знаки вічність, яка його ось-ось візьме у свої обійми. Мудрець виражається такими словами про гонитву за багатством та розкішним життям: «… марнота марнот – геть усе марнота» (Проп 1,2). В іншому місці досвідчений духовник робить висновок: «І так я зненавидів життя, бо поганим мені здалось те, що діється під сонцем: бо все лиш марнота й гонитва за вітром» (Проп 2,17).

Ми приходимо у церкву, щоб помолитися, почути слово духовного навчання, що торкається кожної особи й спонукає до зміни життя. В читанні Святого Писання, у повчаннях священиків знайдеться добрий матеріал, який промовляє до наших душ. Стараймося, щоб зерно Божого слова знаходило місце у нашому серці й давало гарні плоди зміни духовного життя на краще. Борімося з терниною, камінням, хижими птахами та топтанням плодовитого ґрунту нашої душі, які заглушують та нищать ріст Божого слова. Святий Іван євангелист попереджає, що пожадливість тілесна, пожадливість очей та гординя життєва – велика перешкода, щоб здобути вічну нагороду (пор. 1Iв 2,16). Сатана не любить нас, лише спонукає ображати Бога і в тому має свій успіх. Свята Катерина де Віґрі (1413-1463) написала такі слова: «Ось до чого доводить серце, затверділе у великому злочині! Ось нагорода за гріх: Люцифер, що перетворився на демона зі своїми спільниками, жахливими і найчорнішими, навіть і за іменами. Їхня чистота перетворилася на найгіршу злобу; небеса – на безодню; розкішні престоли, наповнені божественними пахощами, – на темні й смердючі в’язниці; на сувору справедливість – любов; на страшенне сум’яття – слава; батьківська довіра Богові – на постійну образу; на моральну смерть – життя, що було щасливим; любов на жорстоку злобу; на крах – першість серед народжених Небом. Муки вогню, що зростають до останнього суду, не будуть скінченими у жахливій в’язниці: як saeculo forti, вони будуть нескінченими» (101) (Ф. Бамонте «Збунтовані ангели», Ів.-Франківськ «Апостол», 2014 стр.150). Це слова святої, яку надихав Святий Дух, щоб написати їх, зрештою, святі мали й різні видіння, що згодом описували та розповідали.

Слово Боже, яким живе людина, провадить її до щасливої вічності. Як ми віримо в цю вічність, яка незабаром й до мене добереться? Хтось недавно сказав, що його бабуся дуже бажає померти, бо їй цікаве життя у потойбічному світі. Ми не маємо запевнення довгого життя на землі! Ось, чуємо, приїхав 37-річний чоловік із заробітку зі Швеції… Почувався зле. Прийшов у лікарню, … там і заснув непробудним сном.А дружина спішить зі Швеції в Україну, щоб взяти участь в похороні… Життя людини дуже загадкове, бо сьогодні живе, а завтра у вічності. Це – правда! Чи задумуємося про Божу нагороду й покарання диявола, що неодмінно існує у вічності назавжди!? Запитуймо себе: кому я служу? Відповідь дуже ясна: Богу, якщо не йому, тоді – демону. Пам’ятаймо, що Господь бажає нас нагородити, а диявол покарати. Пресвята Богородице, рятуй нас!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

21 жовтня 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

 

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського до ченців та черниць

Преосвященні владики,

Високопреподобні, доброчесні та преподобні отці, сестри і брати, вітаю усіх присутніх побожних осіб на цьому зібранні! Добрий звичай бачитися між собою під час відповідних заходів. Мені прийшла благородна думка, що нас усіх з великою любов’ю завжди чекає Господь, а від 15 жовтня цього року, погоджуюся з отцем Вінченцо Руджеррі ТІ, професором з Італії, який заохочує називати Бога – Татом чи Батьком. Ця назва і в мене влила ще більшу теплоту довіри й приближення до Небесного Отця. (Отець Вінченцо перебуває в Україні на Семінарі, де обговорюють питання святості.) Земний тато і Бог-Тато, та його діти. Земний тато – добрий та люблячий, а Небесний Тато перевищує земного своєю любов’ю та добротою в нескінчене число разів! Коли дитина чинить багато промахів, неслухняна, докучлива, вередлива, згодом вчинить й більші промахи, а потім приходить до свого батька, обіймає його, плаче, перепрошує за негідні вчинки – батько радо прощає. Коли підліток, юнак, доросла чи літня особа вчинить великий гріх, радніше прибігає до Господа, як до Тата, нам простіше прибігати до Бога з іменем Тата, легше кинутися в Його обійми, бо Небесний Батько постійно радо прощає. Здається, що розуміння такої зміни: «Бог» на «Тато» – у багатьох душах вчинить велику реформу духовного життя. Можливо, уже хтось давно звертається до Господа і каже: «Тату», а до Марії, просто – «Мамо»? Бог, Господь, Адонай, Творець, Всевишній, Єгова ще інші назви віднесені до всемогутнього Бога – не будуть такими близькими, як називати Його Татом. Пам’ятаю 1980-ті роки, коли я проживав у Вінниці, там також проживав світлої пам’яті отець Степан Яворський, дворазовий в’язень радянських тюрем за глибокі релігійні переконання. Радянські тюрми не зламали його, він приніс з ув’язнення випрацюване гасло духовних осіб разом з митрополитом Йосифом Сліпим: священикам потрібно наражатися на небезпеку, але обережно й служити людям! Отець-доктор Володимир Прокопів, а це були 1980-ті роки, який проживав у Вільнюсі в Литві, відвідував отця Степана Яворського у Вінниці. Як енергійна працьовита особа, він пропонував свій переклад святої Літургії в українській мові. Між іншим, пам’ятаю, що знак проказування святого хреста починався: «В ім’я Батька і Сина, і Святого Духа…» Не знаю, чи це було шукання чистішої українізації слова, чи глибоке розуміння Бога як Батька? Пригадую, що отець Володимир був спеціалістом зі Святого Писання. Не знаю, чому поділяю з вами тему таких досвідів, які торкнулися та досягнули моєї душі.

Ми повинні шукати способів, щоб приближатися до Бога, сердечніше Його любити, прославляти, покланятися Йому. Це – наше першочергове завдання і відразу до цього питання любові та поваги у наших спільнотах. Відношення настоятелів до осіб спільноти та відношення ченців та черниць між собою. Дуже важливо контролювати своє серце, щоб не давати йому реалізувати підступну волю – це коли давати розпорядження певним особам у монастирі для добра їхніх душ, а насправді основну роль відіграють певні порахунки між собою. Може бути гарне розпорядження, дуже ясне, але там скрита певна злоба… Хоч особа, яка це прийняла і гідно сповнила директиву, отримує від Господа благословення, не знаючи про підступ. Наставник, що задумував зло, винний перед Богом. Господь знає мислі людини. Цар Давид сподобав собі Вірсавію, Еліямову дочку, жінку Урії, взяв до себе і спав з нею. Дізнався, що вона завагітніла… А Урія воював, потім інші історії… Давид «рятував» справу, викликав Урію, розмовляв з ним та посилав його додому. Урія не ступив ногою додому, був вірним цареві та ділив трудну долю з воїнами. Хитрість не вдалася цареві. Тоді вельможа написав листа до Йоава: «… Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіть від нього, щоб він був ударений, і помер» (2Сам 11,15). Урію вбили. Здавалося, цар не брав участі у цьому вбивстві, а Господь прислав пророка Натана, і той сповістив монархові, що він винен в убивстві (пор. 2Сам 12,1-7). Давид покаявся і Бог простив йому гріха. Цар діяв підступно, ховався за інших осіб, а Господь знав його серце і в такий спосіб виховував Давида. Звичайно, Бог не бажає, щоб чинити гріх, але не забороняє силою людині чинити зло, реалізувати вільну волю.  В іншому випадку, цар проявив велике милосердя над Шім’єю (Семеєм), сином Ґери. Той кидав у царя каміння, проклинав, називав кривавим переступником, порошив, а цар велів йому простити, не карати. Ось така людина, Давид, займав царський уряд, був помазаний пророком з волі Бога на царя, однак не звільнений від помилок. Дещо міг уникнути, але, як людина з пороху, чинив немалі провини.

Ми завжди оточені нашими ближніми, ті, що з уряду, повинні прикладати зусиль, щоб чинити добро ближнім. Коли необхідно давати зауваження, когось картати – необхідно це чинити з любові. І Спасителеві не легко було навчати учнів, він багато терпів від їхньої повільності розуму: «О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?…» (Мр 9,19). Часом і наставникам необхідно терпіти й прощати, уболівати і мудро настановляти, картати й любити тощо. Хай Господь дає нам мудрості, щоб наші спільноти змагалися за праведність, випереджуючи одні одних! Просімо Богородицю, щоб навчила нас дитинної довіри до Бога, як люблячого Батька і до себе, як нашої найкращої та милосердної Матері!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

17 жовтня 2018 р. Б., Свято-Іванівська Лавра, Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на відкриття семінару постуляційного центру

Доброчесні отці, преподобні сестри, достойні учасники конференції, дякую отцю Полікарпу Марцелюку та його працівникам, які щиро стараються про працю постуляційного центру! Завдання цього центру: розшукувати і провадити працю над життям осіб, які відійшли у вічність, проживши праведне життя. Це – особи, які практикували чесноти та жили праведно перед Богом. Глибокі слова знаходимо у Святому Писанні, які промовив Господь до 99-літнього Авраама: «… Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!» (Бут 17,1). Авраам не був священиком, ні ченцем, ані печерником, простою людиною, що жила, подібно, як інші, а Господь ставив йому таку вимогу, яку той міг сповнити. Бог не ставить перед людиною такого завдання, яке вона не може виконати. Святий апостол Павло писав коринтянам: «Бо це воля Божа, освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти» (1Сл 4,3). Берегтися гріху відносно чистоти – означає прямувати дорогою освячення. У Коринті на той час панував страшний занепад морального життя, люди жили так, як бажали, щоб догодити своїм пристрастям. А ось появився хтось, апостол Павло, який навчав про що інше, дорожив вічним життям людей, настановляючи їх на дорогу праведності. Завдання працівників постуляційного центру знаходити й описувати, представляти відповідним установам Церкви геройську практику чеснот належними особами. Людина знаходиться в різних обставинах протягом свого життя, тому дуже важливо, щоб така особа тримала рівень праведності всюди, де вона знаходиться: у вигідних й сприятливих умовах, та у невигідних й тяжких обставинах.

Бажаю усім учасникам заходу духовного наповнення та успіху! Дякую тим особам, які приготовляли цей семінар! Подяка доповідачам, які приготували свої виступи, щоб вчитися самим й допомагати іншим в осягненні певних знань! Кожен подібний захід має поставлену благородну мету, уважаю, що й цей семінар допомагає нам глибше зрозуміти життя благо-приємних осіб, які відзначалися виразною практикою чеснот перед Богом. Це необхідно фіксувати, описати й знайомити загал віруючих про можливість жити у світі праведним життям. Ми – не перші, перед нами були попередники, які жили праведно! Якщо святим це було під силу, чому б нам це складало неймовірні труднощі?

Благословляю цей захід і призиваю Господа, щоб Він надихав усіх гідно трудитися на Його славу та спасіння душ! Хай цей семінар принесе користь у праці над описом життя праведних осіб. Хай розвивається цей постуляційний центр й приносить велику користь у житті нашої Церкви! Користаймо із запропонованого навчання, щоб принести користь нашим душам!  Хай Бог благословить усіх своїми щедрими дарами! Поручаю семінар Богоматері Марії. Дякую організаторам на чолі з отцем Полікарпом та усім учасникам цього одухотвореного заходу!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

15 жовтня 2018 р. Б., монастир ЧСВВ, смт. Брюховичі

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на двадцяту неділю по Зісланні Святого Духа

Гл 1,11-19;

Лк 7,11-16.

Євр 9,1-7;

Лк 10,38-42, 11,27-28.

Доброчесні отці, дорогі молільники, дякую вам за вашу молитовну поставу в церкві. Ви прибули, щоб спільно помолитися, подякувати Господу за прожитий тиждень і просити Його благословення на сьогоднішній день та наступний тиждень. Бог чекає людини, хоче почути її потребу та моління серед багатьох вірних, Він приймає теж спільне прохання і прославу Його вірними. Бог такий могутній, величний, всезнаючий, всепроникаючий, що він слухає одночасно окремо моління усіх людей світу! Це – наш Господь, наш Небесний Отець, Пресвята Трійця! Господь уважний до нас. Він любить кожну людину, помер за кожну людину, бажає щастя у небі хто б не був, допомагає нам й очікує нас, щоб нагородити у вічності! Бог знає про нас усе, кожну скриту думку, слово, кожен вчинок, бо любить нас дуже й сильно бажає нагородити людину за усяке добро. Він цікавиться нами, нашим життям, нашими успіхами й невдачами, завжди готовий допомагати на перший наш поклик. Автор псалмів стверджує: «Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами» (Пс 76,15).

Одного разу Ісус Христос входив у невелике містечко Наїн, очевидно, з ним слідувала величезна юрба людей. Біля міської брами Спаситель зустрівся з іншою юрбою народу, що йшли напроти й несли мертвого сина однієї вдови. Мати ридала за своїм єдиним сином, єдиною надією, на кого покладала своє майбутнє життя. Помер її  чоловік, помер і син. Серед цього величезного натовпу, який слідував з обох сторін, Ісус все ж угледів ридаючу матір. Від Бога неможливо заховатися жодній людині та будь-якій думці! Син Божий приходить з допомогою й тоді, коли людина не сподівається, бо йому дорога кожна людина, за яку заплатив своїм життям. Господь побачив жінку, не оминув її, не очікував, щоб Його покликали до неї, сам підійшов, проявив милосердя, сказавши: «Не плач». Вдова нічого не відповідала, ридала, голосила. Не бачила виходу із ситуації. Син Божий знав, що чинить… Доторкнувся мар і тепер уже звернувся до мертвого: «Юначе, кажу тобі: встань». Ісус доторкнувся мар, а це за приписами робило Його нечистим на тиждень. А Бог стоїть понад приписи, він – Законодавець! Слово Христа воскресило мертвого, дух юнака повернувся в тіло, послухав Господа, він ожив, піднявся і заговорив. Не знаємо, які були його перші слова? Присутні остовпіли, люди такого ще не бачили, щоб так просто підійти до мертвого й воскресити його! До цього часу усім було відомо, що того, хто помер, ховали у гробі, де тіло розкладалося. Люди злякалися, а разом з тим прославляли Бога, що дав їм незвичайного пророка! Ісуса Христа не приймали за Бога, назвали Його особливим пророком.

Багато померлих душ для Бога знаходимо на цьому світі. Живі особи, рухаються і працюють, втішаються й планують, навчаються, розбудовують держави, досліджують космос, словом, живуть вдосталь, розважаються – а душі багатьох таких сковані гріховними демонськими путами, мертві для Бога, бо живуть задоволені диявольськими пропозиціями. Чи світ журиться про таких? Чи уболіває за їхній гідний стан життя? Чи такі особи задумуються, що життя коротке, що гряде суд Божий, потім – вічність – нагорода або покарання? Ми з вами усі всі кандидати до вічності: одні швидше, інші пізніше. Господь бажає нас нагородити, а сатана покарати. Люди розділяються на дітей Бога і на люд диявола. Ніхто не залишається поміж тими таборами, у нейтральному стані. Третього не існує! І ось тут, у цій церкві, молячись Богові, каймося за наші прогрішення, сповідуймо наші гріхи, мирімося з Господом поки в дорозі до вічності. Не забуваймо, що у вічності душа любить або ненавидить Бога і в тому стані лише зміцнюється! Прислухаймося до слів Спасителя, що закликає встати із гріха, покинути грішні звичаї, взятися за розум, говорити до нього мовою молитви та покаяння. Усі потребуємо частого покаяння, бо не знаємо ні дня, ні години, коли Господь промовить: «… Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управління, бо більше не зможеш рядити» (Лк 16,2). Не заспокоюймося намовами злого духа, який бажає нас приспати і вмовляє, що нам сповіді не потрібно, пізніше сповідатимуся, маю ще час, не вмираю тощо. Коли чуємо у собі такі поради, це – зухвалий проект демона. Недавно, кілька місяців тому, по радіо НВ виступав знаменитий баскетболіст Григорій Хижняк. Високий здоровий молодий чоловік – 216 см росту. Хижняк за кар’єру брав участь у чемпіонатах провідних баскетбольних країн – в Іспанії, Греції, Росії, Литві, виступав за литовський «Жальгіріс». А ось п’ятого жовтня, дев’ять днів тому, по цьому ж радіо проголосили, що на 45-ому році життя від інфаркту помер легенда баскетболу Григорій Хижняк. І молодий, і спортсмен, і перспективний директор з маркетингу баскетбольного клубу – його не стало.

Сьогодні свято Покрови пречистої Богородиці, матері Божого Сина. Вона – наша мати по заповіту Ісуса Христа, який він проголосив з хреста, звертаючись до апостола Івана та Марії: «Як побачив Ісус матір та учня, … каже до матері: Оце, жоно, твій син! Потім каже до учня: Оце мати твоя! …» (Ів 19,26-27). Ми – сини та дочки нашої Небесної Матері Марії. Коли говоримо про Покров, розуміємо захист людей, оберігання вірного люду нашою Небесною Ненькою, Марією. Чого нам ще більше потрібно? Коли Марія – наша Мати, нам необхідно ставатися вірними її синами та дочками, добрими дітьми! Будьмо добрими, милосердними, люблячими Бога та ближнього людьми! Правдива дитина Марії не загине! А правдиві – це ті, хто щиро наслідує життя Марії! Вона любила Бога понад усе, виконувала сумлінно найменший припис з любові до Господа, піклувалася про ближніх; Марія спішила з поміччю до Єлизавети, вона клопоталася про молоде подружжя, якому на весіллі в Кані забракло вина. Переймаймося спасінням нашої душі та ближніх. Молімося до неї, носімо на наших грудях її медальйон, чинімо діла милосердя в ім’я Богородиці! Звертаймося до Богоматері у молитвах про навернення ближніх, за тих, хто далекий від віри в Бога, щоб не загинула жодна душа, бо її Син, Ісус Христос, віддав життя з любові за кожну душу. Повторяймо часто коротку молитву: «Пресвята Богородице, спаси нас!»

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

14 жовтня 2018 р. Б., с. Ямпіль

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на відкриття меморіалу пам’яті 24 ОМБ імені короля Данила у Яворові

 

2Кр 1,8-11;

Лк 5,27-32.

Доброчесні отці, достойні молільники, святий євангелист Лука описав подію зустрічі Ісуса з митником. Написано, що митник сидів – значить, Ісус підійшов до нього й промовив: «… Іди за мною». Той встав і пішов за Христом. В дорозі нав’язалася відповідальна розмова, яку митник прийняв дуже серйозно. Слова Христові діткнулися його душі. Він не хотів відпустити Спасителя просто так, тому й запросив на велику гостину. Туди прийшло багато митників, друзів Левія, які сиділи при столі й слухали слів Господа. Слова Спасителя западали їм в душу, бо до цього часу митники, здебільшого, мислили, як би зібрати більше мито й для себе відстібнути ласий шматок. Мабуть, багато з них щось чули про Ісуса і їм приємно було спокійно почуватися у його товаристві. Митників захоплювали слова Христа, вони вірили Йому й радо слухали Його. Невідомо, як довго Ісус пробув зі своїми учнями у Левія, але там знайшлися й погані язики: фарисеї та книжники, які ставили питання учням Христа: «… Чому з митниками та грішниками ви їсте та п’єте?» Ці особи поставили себе вище самого Господа, були високої думки про себе. Замість слухати навчання Христа, вони судили Його, понижували у своєму серці. Так завжди чинять погані особи, які поважають лише себе й не зважають на інших. Господь прибув з іншою метою, Його ціллю не було сидіти й пригощатися. Так, він знайшовся поміж грішниками, але не критикував їх, лише промовляв, щоб спонукати до покаяння та навернення на Божу дорогу. І Левій був перший, який усе залишив і пішов за Христом. А Спаситель, почувши закиди фарисеїв, відреагував на це, мовлячи, що хворі потребують лікаря. Він прибув, як лікар до недужих душею, щоб зціляти їх. Слова Спасителя попадали в ціль, бо митники дуже уважно слухали Його, не маючи жодного закиду до Ісуса. Вдумувалися у Його слова, які чинили зміну в їхніх серцях та зціляли від духовної недуги. Митники, подібно як одного разу слуги фарисеїв, сказали до архієреїв: «… Ніколи ще не говорила так жодна людина, [як цей чоловік]» (Iв 7,46). Слова Ісуса мають велику силу, Господь сам говорив учням: «Ви вже чисті через слово, яке я вам сказав» (Iв 15,3). Слова Господні впливають на душу людини, яка приймає їх у своє серце. Ісус же озвучив, що Він прийшов кликати до покаяння грішних. Бог нікому не нав’язується, хоч є всемогутній, однак шанує вільну волю кожної людини, поважає її вільний вибір. Вільна воля це – великий Божий дар! І всемогутній Бог шанує волю людини, навіть тоді, коли вона виступає проти Бога. Таким був вибір апостола Юди, що зрадив Його. Прикладаймо багато зусиль, щоб не надуживати Господньої волі, а використовувати її завжди на славу Бога та керувати до любові ближнього. Син Божий прийшов і нас кликати до покаяння, тому часто каймося за наші прогрішення, бо час поспішно приближує нас до вічності.

Завтра велике свято Покрову пресвятої Богородиці, а це означає, що вона могуча наша заступниця перед Господом. Марія не тільки глибоко зберігала слова Ісуса у серці (пор. Лк 2,51), бо на весіллі у Кані: «Як забракло вина, Ісусова мати каже до нього: Не мають вина» (Iв 2,3). Марія уболіває над долею людини, допомагає їй у свій спосіб, щоб провадити її до щасливої вічності. Ми не просто народилися й так живемо, щоб жити, але ми відповідальні за своє життя перед Господом, який нам дарував безсмертну душу. При нашому зачатті в утробі матері, Бог відразу створив нам безсмертного духа, що проявляє себе в міру розвитку особи, тобто кожної людини. І наша мета життя на землі не лише старатися про їжу, одежу, помешкання, авто, комп’ютер, меблі тощо. Ні! Наше перше завдання: гідно служити Богові та ближнім. Ми повинні виконувати Заповіді Господні, бо вони вказують нам дорогу до вічної нагороди! Богородиця не порушила найменшого припису, що повіряв Божий Закон. Демон бажав її спокусити, наклонити до легковажності Господніх законів, але вона була вірна Богові завжди, без жодного сумніву чи вагання! Вона – велика наша покровителька, наша заступниця, наша пречудова Мати! Звертаймося у молитвах до Богородиці, як до нашої матері, просімо її своїми словами, розмовляймо з нею, прибігаймо до неї у наших бідах та тоді, коли нам добре поводиться – дякуймо її! Молімося до Богородиці не лише за себе, але за інших людей, за наших рідних, знайомих, за мир в Україні, теж, за наших ворогів! Бо Син Божий поручав: «Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, – і буде винагорода вам велика, будете синами Всевишнього, бо він добрий і до невдячних та злих. Будьте милосердними, як і Батько ваш милосердний» (Лк 6,35-36). Просімо Богородиці, щоб навчала нас бути милосердними для себе та ближніх. Трудно любити ворогів, але вона прощала тим, хто розпинав її Сина на Хресті.

Зі святом Покрови Богородиці пов’язане святкування Дня українського козацтва з 1999 року, а з 2014 року указом Президента на празник Покрови призначено День захисника України. Молімося за наше військо, за його силу, відвагу, за духа мужності, любові до свого народу та Батьківщини! Поручаймо наших військових Покрову пресвятої Богородиці, щоб берегла їх від видимих та невидимих ворогів! Пресвята Богородице, бережи наше військо, наш народ і нашу країну від усяких ворожих зазіхань! Ми – твої діти, а ти, Маріє, – наша Мати, до якої обіцяємо молитися! Вітаємо наше військо, захисників Батьківщини, теж наших військових капеланів з професійним святом захисника України та чудовим святом Покрови Богородиці! Благаємо у пресвятої Марії благословення й опіки над військовими особами!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

13 жовтня 2018 р. Б., церква Покрови Богородиці, м. Яворів

 

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на освяченні хреста незнаним борцям за волю нашого народу і України

Доброчесні отці,

Високоповажні представники влади,

Достойні учасники заходу, виконавці та жертводавці пам’ятного хреста,

дякую усім вам за участь у цьому молінні, на якому ми посвятили пам’ятний хрест незнаним героям, жертвам сталінських репресій та усім іншим, які виборювали свободу Україні, нашому народові, поклавши своє життя! Багато невинного люду загинули в різних місцях нашого краю та просторої Росії: Сибіру, Далекого Сходу, суворої Півночі, теж Казахстану, Мордовії чи в інших місцях, які скриває земля, але жодне життя не скрите перед Господом Богом! Спаситель сказав: «Бо нема нічого захованого, що б не виявилося, і нема таємного, яке не розкрилося б» (Мр 4,22). Кожного року святкуємо празник Усіх Святих Українського Народу, а їх дуже багато. Ми знаємо лише одиниці святих, подібно, як і цей пам’ятний хрест, що домінує на символічній могилі багатьох незнаних нам жертв. У цій могилі духом бачимо сотні тисяч пропалих безвісті, репресованих та невинно вбитих дітей, молоді, батьків, осіб дозрілого віку, бабусь та дідусів! Лише одному Господу відомі усі особи, що стали жертвою злобних людей та жорстоких режимів!

Не критикуємо нікого, Господь видасть найсправедливіший вирок кожній особі, яка покаялася і тій, яка не мирилася з Богом ніколи. Ми будуємо могили, ставимо хрести, згадуємо про наших героїв та невинні жертви, добре, що це пам’ятаємо. За усіма впалими криється вічність, а у вічності: спасіння або покарання – цього вироку ніхто не в силі відмінити! І я, і всі тут присутні незабаром зустрінемося у вічності. Це – дуже близько. І немає значення, чи хтось вірить або заперечує вічність, прихильний чи критикує. Кожна людина вільна й поступає так, як їй пасує чи здається, що вона справедлива у своєму виборі. Але найсправедливіший Господь, який пропонує усім людям свої Заповіді, положив їх глибоко у людському серці, звідти сумління людини у своїй формі відзивається на кожну думку, слово або вчинок.! Божий закон незмінний!  Святе Писання пригадує: «Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде» (Мт 25,13). Така була воля Небесного Отця, щоб його Син, Ісус Христос, з любові до людей був катований їхніми руками, а згодом помер на хресті!  Багато із людей, як читаємо, терпіли з любові до Бога та ближнього: «… зазнали наруги та ран, а також кайданів і в’язниць. Були побиті камінням, були перерізані, вмерли, зарубані мечем, тинялися в овечих і в козячих шкурах – збідовані, знедолені, покривджені» (Євр 12,36-37).

Хай Господь благословить вас своєю ласкою, як людей доброї волі! Дякую тим особам, хто старався, вкладав кошти, проектував й споруджував цей монумент хреста! Пам’ятаймо про наших заснулих, а вони ніколи не забудуть про нас!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

12 жовтня 2018 р. Б., м. Миколаїв

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на благословення пам’ятної таблиці праведному Митрополиту Андрею

Високодостойний пане Ректоре, академіку Юрію Туниця,

Вельмишановний пане Олег Синютка, Голово облдержадміністрації,

Високоповажні професори, викладачі,

Достойні студенти та працівники університету, присутні гості,

дякую ректорату Університету за те, що ви пам’ятаєте про праведного Митрополита Андрея Шептицького і в його честь спорудили пам’ятну таблицю! Вона залишиться як великий знак на стіні цієї установи, бо Митрополит дуже дбав про розвиток лісового господарства, про захист лісів, насаджування та вирощування дерев. Митрополит Шептицький першим утворив у своїх лісових угіддях екологічний осередок «Охорона природи». У лісах Митрополита строго контролювалося полювання на звіра. Були встановлені певні приписи й платня за полювання, також, сторожі та єгері строго контролювали вирізку дерев та полювання на звіра, також  отримували гідну зарплату.  Митрополит добре розумів що означають ліси у наших краях. Він старався підняти розвиток галицького лісового господарства на науковий рівень. Праведний Андрей дивився вперед, випереджував час, бо він виношував ідеї створити систему охорони природи, яка б впливала на громадянське виховання українського суспільства. Праведний старався про добрих фахівців лісового господарства, про справжніх цінителів лісу й природи! Таким був Микола Саєвич, якому Митрополит запропонував працю у своїх лісових угіддях. Церковні ліси займали площу 30 тисяч 355 гектарів. І уже в 1927 році був складений лісовпорядкувальний план на десять років, який передбачав можливості для реформ. Цією справою зайнявся згаданий Микола Саєвич, який був блискучим науковцем-лісівником, до того ж мав величезний досвід і талант організатора. Цей чоловік від двадцятирічного віку працював практикантом і лісничим у державних лісах. Митрополит Андрей висилав здібних учнів по лісництву на навчання у академію Падєбради, в Чехію. Пан Саєвич був дуже відповідальна особа й великий поціновувач природи, тому проводив ретельний облік чисельності кабанів, вовків, оленів та дбав про їхню підгодівлю. Старався про рибальську господарку, зокрема, ставлення до вирощування й вилову форелі. Митрополит створював заповідники та парки, де можна було лише ходити пішки, не смітити, не зривати квітів, заборонялося викопувати рослини, шуміти, навіть грати на музичних інструментах. Митрополиту Андрею вдалося врятувати від німецької вирубки заповідний ліс у Розточці, який зберігся до цього часу.

Праведний Митрополит старався про гідне ставлення людей до природи, відчував її, любувався нею, дбав про звірів та птахів, які водилися у лісах. Він любив сідати у бричку і поволі об’їжджати лісові угіддя, слідкував за станом лісу в різних місцях. Він був графом, володів великим майном, яке служило для церковних потреб та народу.

Мені хотілося сказати кілька слів про Митрополита Андрея, який жив більше для свого народу, як для себе. Він уболівав за свою націю, її науковий розвиток, матеріальні потреби й національне відродження. Благородну діяльність Митрополита Андрея, необхідно досліджувати довгі роки, бо він залишив велику спадщину різних творів, статей та опрацьовувань! Вдячний ректорату, працівникам та студентству університету за ваше гідне вшанування праведного Митрополита Андрея в часі святкування 145-го ювілею заснування вищого навчального закладу! Хай Бог усіх вас благословить! Надіюся, що серед наукової еліти університету знайдуться особи, які досліджуватимуть вклад Митрополита Андрея в спадщину лісового господарства в наших землях!

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

11 жовтня 2018 р. Б., Лісотехнічний Університет, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube