Слово Митрополита Львівського у день празника Торжественного поклоніння пречистим тайнам Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа

1Кр 11,25-32;

Ів 6,48-54.

Ісус Христос, наш Спаситель, бажав у особливий, близький спосіб перебувати з кожною людиною та з усіма людьми, разом взятими. Він знав, що приближається час, і Він незабаром залишить своє перебування в тілесному виді на цьому світі. Але любов Сина Божого до людини спонукала Його перебувати постійно з людьми, тому Він винайшов спосіб залишатися на цьому світі під видом хліба та вина. А хліб та вино – продукт, який споживає людина, середник, який підтримує людей при житті. Їжа, яку споживають люди, живить організм необхідними вітамінами, жиром, білками, вуглеводами тощо, що стається життєвою енергією, чинить людський організм здатним до життя та діяльності. Ісус звертався до юдеїв, називав себе хлібом життя, живим хлібом, на відміну від звичайного хліба. Він переконував слухачів, що пропонований ним хліб є Його тілом, говорив про святе Причастя, чого люди не розуміли та не старалися збагнути. Не розпитували Його детальніше про значення почутих слів, лиш сперечалися між собою. А Ісус не відступав від своїх слів, навпаки, сильніше стверджував про необхідність споживання Його Тіла, щоб отримати вічне життя. Ми тепер розуміємо про що йшлося Спасителеві, коли наголошував про необхідність споживати Його Тіло. Знаємо, що Син Божий говорив про духовний хліб, потрібний для гідного духовного життя кожної людини. Свідомі того, що під час Служби Божої, коли священик вимовляє слова переміни чи освячення над приготованим на престолі хлібом та чашею з вином: «Прийміть, їжте, це є Тіло Моє… Пийте з неї всі, це є Кров Моя…», хліб стає Тілом, а вино у чаші – Кров’ю Ісуса Христа. Смак хліба та вина не втрачається, змінюється лиш суть: суть хліба стає суттю Тіла, а суть вина – суттю Крові Спасителя. Тут на допомогу приходить віра, велике довір’я до слів Ісуса Христа, який не говорив ніколи надаремно. Ісус дуже виразно сказав про себе: «… Я – путь, істина і життя! …» (Ів 14,6). Коли Христос говорив про себе, що Він помре,  буде виданий на розп’яття, але також воскресне, навіть апостоли, які слухали Його слів, не сприймали їх належним чином. Вони мали свої плани відносно Ісуса Христа, вбачали у ньому земського царя, який визволить Ізраїль з-під колоніального гніту. Учням Ісусовим та іншим слухачам трудно було повірити в Його слова про смерть та воскресіння, подібно про споживання Його Тіла та Крові. Святий апостол Павло пригадує, що до споживання Тіла Христового, тобто до участі у святому Причасті, необхідно споглядати на стан своєї душі. Неможливо причащатися без приготування душі, тобто серце людини повинно бути чистим від духовного забруднення. Потрібно усунути гріховні перешкоди, покаятися у святій Сповіді й отримати прощення гріхів від Господа через розрішення священика. Так постановив Син Божий, який дав владу священикам відпускати гріхи Його іменем: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів 20,23). І тут ніхто нічого не видумав, словам Ісуса Христа, Божого Сина, необхідно вірити. І ми віримо у те, що під видом хліба та вина, тобто у святому Причасті, перебуває сам Христос. Стараємося гідно приступати до святого Причастя, очистивши свою душу від духовного беззаконня. Хай кожне наше святе Причастя буде для нас оздоровленням душі та благословенням на гідне християнське життя. Хай пресвята Богородиця допоможе нам стати гідними слугами Ісуса Христа, які шукають та виконують Його волю!

У сьогоднішній день молимося та вшановуємо наших блаженних священномучеників та новомучеників, які віддали своє життя з любові до Бога. Пам’ятаємо та молимося до блаженного Миколи Чернецького, Василія Величковського, Володимира Прийми та інших, які мужньо закінчили своє життя, були вірними Господу до кінця. Молячись до них та призиваючи їхньої помочі, багато із людей отримують різні ласки та Боже благословення. Певні особи отримують оздоровлення, звільняються від духовного зла, отримують працю, облегшення в подорожі та духовний мир… Дуже багато вірних прибігають до мощів блаженного Миколи Чарнецького, які знаходяться у храмі святого священномученика Йосафата у Львові. Багато вірних і не лише українці, зокрема, філіппінці, моляться у Вінніпезі перед мощами блаженного Василя Величковського. Отримують дари та виявляють вдячність Господу за блаженних, до яких керують моління. Хай пам’ять про наших новомучеників благословиться у нашому народі. Блаженні новомученики, виблагайте у Господа миру та спокою в нашій Україні! Хай ваші імені будуть все більше знані в різних народах віруючого люду.

Ми посвятили новий престол у цьому храмі, на якому приноситься безкровна жертва хліба та вина. На ньому Святий Дух перемінює хліб та вино у святе Причастя, в Господнє Тіло, на відповідні слова, які промовляє священик. Престол – найголовніший предмет у храмі, бо на ньому звершується жертва. Нічого зайвого не сміє лежати на престолі, крім приписаних речей церковним уставом. На нього не можна навіть опиратися чи ставити квіти, потрібно слідкувати, щоб часом не бруднився обрус від свічок, інших світел тощо. Тому закликаю священників, щоб тримали престол у чистоті, а обруси щоб були завжди чистими й при необхідності вчасно зміняти. Це – святе місце, на престолі у кивоті живе Ісус Христос, який вимагає внутрішньої та зовнішньої чистоти. Хай в нашій пам’яті живе уважне та гідне ставлення до престолу.  

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

27 червня 2019 р. Б., храм Пресвятої Євхаристії, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на другу неділю по Зісланні Святого Духа

Рм 2,10-16;

Мт 4,18-23.

Ісус Христос не сідав на осла, щоб подорожувати, а тим більше – на коня. Ні! Долав відстані пішки, збираючи та навчаючи свій люд. Апостол Матей описує історію подорожі Ісуса попри озеро. Ідучи, побачив двох братів, з якими уже був знайомий, Симона й  Андрія, що кидали сіті на ловлю риби. Можна здогадуватися, що рибаків було значно більше на такому великому озері, що названо морем? Однак Ісус звернувся до двох братів з коротким словом, щоб ішли за Ним, а Він зробить їх рибалками людей. Невідомо, як брати уявляли собі рибалку на людей? Можливо, думали, що стануть менеджерами, які матимуть під собою групу людей, яких навчатимуть риболовлі? Які думки оберталися у головах Симона й Андрія нам не відомо. Зате знане інше: вони залишили сіті й пішли за Христом! А це – знаряддя, що утримувало при житті їхні сім’ї. Зловлену рибу вони споживали й продавали, це – їхня праця та заробіток. Залишили сітки, а свою родину доручили Божому Провидінню. Аж згодом, значно пізніше, Симон, учень Петро, запитає Ісуса Христа: «… Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?» (Мт 19,27). Симон розумів значення жертви, яку вони роблять, залишаючи своє ремесло, але більше його цікавила справа походу за Христом. Спаситель, відповідаючи, не згадував йому нічого про те, що вони залишили, лиш нагадував про те, що пішли за ним. Син Божий сказав учням: «…  Ви, що пішли за мною… коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля» (Мт 19,28). Рибацькі сіті тримали братів на певному духовному рівні, бо рибалки більше трудилися навколо матеріальних потреб та статків. Петро та Андрій показалися відважними, зрілими особами, що довірилися вповні Ісусові. Знаємо певні похибки Симона, який любив Ісуса, але ставалося, що страх перед стихіями природи чи перед могутніми особами цього світу показував ще низький рівень його духовної жертви. Була жертва, віра та любов, однак ці чесноти просувалися своїм шляхом дозрівання в душі благородного Петра. Він не залишив Христа, помер за віру в Нього як Бога, показуючи високий ступінь любові! Розірвавши сіті страху й малої віри, учень Петро оперезався щитом віри, яким згасив стріли лукавого (пор. Еф 6,16), та запалав могутнім полум’ям  любові до свого Спасителя (пор. Пс 39,4). Петро дозволяв і був готовий на добрі зміни, які відбувалися у його серці з Господнього благословення! І кожна духовна зміна, яка стається з віруючою людиною, діється з натхнення Святого Духа та доброї волі людини!

Ісус простував берегом уже не сам, лише з двома братами, і приглянувся до двох інших рибалок-братів: Якова та Івана, синів Заведея. Вони лагодили порвані сіті у човні. Покликав й їх за собою, а ті, залишивши батька, пішли за Христом. Усі ці особи стали невідступними учнями Христа, покидаючи батьків, сім’ї, човен та усе рибальське ремесло… Досвідчені рибалки набували фаху ловлі людей, маючи перед очима Сина Божого, який навчав їх цієї майстерності. Тепер використовували інші сіті, другі методи, інша ловля, яка відбувалася  з корабля чи у кораблі Спасителя світу. Не ходили в море, лиш по синагогах, й уважно слухали науки Ісуса Христа, який звіщав Добру Новину, зціляв недужих та проганяв злих духів із людей. Згодом апостоли зрозуміли, що ловити людей необхідно словом Божим, подібно, як і вони були покликані Христом (пор. св. Ів. Золот. Бесіда XIV на Мт п.2). Це – необхідніша й корисна ловля, яка відчиняла людям й учням дорогу до спасіння та вічної нагороди, а своїм апостолам Ісус наголошував: «… вас приведуть у синагоги, до урядів та до влади, не клопочіться тим, як або що вам відповісти, або що казати» (Лк 12,11). Спаситель знав, що Його учнів будуть гонити, переслідувати, не любитимуть їх, але Він давав пораду, щоб тим не клопоталися, щоб і такі випадки стали способом життя, виконанням Божої волі в трудних обставинах.

Віра в Бога та виконання Його волі не може здійснюватися на рівні усного знання, бо людина живе у суспільстві, перебуває серед певних відносин, тому віру декларується на практиці, гідним життям. Святий апостол Павло написав: «Слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро…» (Рм 2,10). Він пригадує, що закон необхідно знати та виконувати його, бо слухати, а не виконувати, не вистарчить до оправдання перед Господом. Хай Господь благословить нам жити згідно приписів святого Євангелія! Молімося до Богородиці, до нашого ангела, щоб зустрітися з Богом у вічності в стані примирення!

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

30 червня 2019 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на неділю всіх святих

Євр 11,38-12,2;

Мт 10,32-33,37-38; 19,27-30.

Дорогі та любі молільники, дякую Богові за вас, за ваше свідоцтво, як віруючих в Бога людей, відданих святій Церкві осіб. Вчора ми проголосили та відкрили святкування пам’яті виходу нашої Церкви з підпілля: 30-ту річницю цієї події. Багато із молодих людей, діти, які народилися після 1990-тих років, мало знають про ці події. Можливо й добре, що не знають про жорстокість радянської влади, представники якої боролися проти святої Церкви, проти віруючих людей, та заперечували існування Бога. Цікаво те, що ніхто не заперечує того, чого не існує, а із такого заперечування випливає твердження, що Господь заснував свою Церкву «…  що пекельні ворота її не подолають» (Мт 16,18). Певні поклонники радянської системи зайняли жорстоку позицію знищення віри в Бога і заповзялися, щоб стерти в людській пам’яті Боже ім’я! Знайшлися відповідні люди, які ретельно виконували поставлене завдання, арештовували священиків, осіб чернечого стану та мирян. Здебільшого, приписували невинним людям певні кримінальні статі, вписували видумані правопорушення, теж, процес відбувався просто розпорядженням «трьох осіб», яких сформував безпощадний уряд. Руйнували церкви, іконостаси, ікони, нищили хрести та будь-які побожні знаки… Про це можна довідатися з багатьох книг, з розповідей ще живих осіб та із збережених архівів. Добре про це описав професор київського університету імені Т. Г. Шевченка український історик Володимир Сергійчук в різних книгах, зокрема, в монографії «Нескорена Церква». Ці акції на наших землях видимо розпочалися в 1945 році, коли арештували усіх наших єпископів, а згодом провадилися масові арешти духовних та мирян. Організовували виправні колонії у віддалених місцевостях Росії та Казахстану, в яких знущалися з людей та створювали відповідні умови, щоб найшвидше позбавитися їх. Світлої пам’яті отець Степан Яворський розповідав, що їх завезли у густий ліс, снігу по пояс, де панували люті морози; кинули людям лопати, пили, бочки тощо й сказали: «Якщо виживете – ваше щастя…» Там відбувалася вирізка лісу зі встановленими нормами. Було дуже важко від нелюдського ставлення до мудрих та вчених людей, до усіх людей.

Заборона нашої Церкви продовжилася до грудня 1989 року, коли пан Горбачов М., Генеральний секретар компартії СРСР, зустрівся з Папою Римським, тепер уже святим Іваном Павлом II, обіцяючи волю нашій Церкві. У ювілейний рік 1000-ліття хрещення Руси-України (1988) та наступні роки багато із наших священиків відважно розпочали привселюдні молитви з вірними своєї Церкви. Молилися Служби Божі, Молебні, Панахиди тощо у відкритих місцях, при церквах, в парках, на цвинтарях, площах і т.д., влада була розгублена, бо моління охоплювало десятки тисяч людей… Декого арештовували на короткий термін або карали фінансовими штрафами. Багато із вас тут присутніх пам’ятаєте ті часи, бо й ви приходили, щоб молитися до Господа та благати свободи визнання Церкви, щоб Бога славити. І Господь вислухав наших молитов, маємо храми, багато збудовано нових церков, у яких молимося та звершуємо відповідні обряди встановлені святою Церквою. Дякуємо Господу Богові, який завжди пам’ятає про свій народ, виховує його; а коли цей народ невдячний, потурає гріхам, тоді й виховання відповідне, строгіше, щоб Божий люд не поклонявся іншим богам, а дотримував віри у правдивого Бога! Підносьмо кожного дня подячні молитви до Господа, практикуймо святу віру, мирімося з Богом через щире розкаяння за наші промахи життя.

Сьогоднішня неділя називається неділею всіх святих, багатьох тих, яких імена ніде не записані, забуті й незнані. Ми не знаємо долі тих, хто від нас переноситься у вічність, бо ми самі незабаром туди відійдемо. Можливо й знаємо певних осіб, про яких судимо, що їхнє життя було гідним, глибоко християнським, праведним і вони святі у небі. Радіють нагородою, яку приготував для усіх Господь: «… як написано: Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало…» (1Кр 2,9). А може знаємо інших осіб, що, на нашу думку, їхнє життя не було гідне християнина. Знаємо їхні духовні промахи, скоєні беззаконня, сумніваємося у їхньому спасінні. Але необхідно пам’ятати про велике Боже милосердя, про велику любов Бога до грішної людини. Згадаймо про розбійника, який висів поруч нашого Спасителя на хресті. Присутні споглядали на злочинця, який приймав заслужену кару, а Господь оправдав його за промовлену фразу: «… Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство» (Лк 23,42). Багато зустрінемо святих, наших батьків, братів та сестер, про яких не знаємо, а вони радіють Господньою нагородою в небі. Визнаймо Бога, бо Ісус запевнив: «… хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним» (Мт 10,32).  І ця правда сповнилася на розбійнику, що висів на хресті. Не осуджуймо нікого, бо Спаситель навчав: «Багато з перших будуть останніми, а останні – першими» (Мт 19,30). Хай Пресвята Богородиця допомагає нам ставати все більше віруючими людьми!

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

23 червня 2019 р. Б., храм Пресвятої Євхаристії, м. Львів (Рясне-2)

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на зустрічі випускників в 50-ту річницю завершення Колодрубівської середньої школи

Рм 1,7-12;

Мт 5,42-48.

Дорогі однокласники, достойні односельчани та молільники, дякуємо Господу Богові за можливість зібратися сьогодні на спільну молитву! Дякуємо Богові за життя, яким Він наділив нас, за Його велику любов та милосердя, що Він виявляє до нас! Бог любить нас, незважаючи на наші життєві помилки, а на Його любов не потрібно заслуговувати, бо Господь любить нас даремно. Святий пророк Єремія пропонує слова Господні, скеровані до людини: «… Я полюбив тебе відвічною любов’ю, тим і зберіг для тебе мою ласку» (Єр 31,3). Господь любить людину уже тоді, коли вона ще не появилася на світ, бо Він знає про кожне життя, народження, успіхи та промахи особи! Бог – такий, Він – Любов і жодне людське діло Його не змінює. Від кращої чи гіршої поведінки людини Бог не стає іншим. Наш Творець – незмінний та досконалий, любить нас та милосердиться над кожною людиною. Святе Писання парафразує слова Господні, які автор отримав як натхнення від Бога: «Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив» (Єр 1,5). Намагаймося не чинити жодного зла, навпаки, у міру нашої можливості творімо добро – хай буде найменше, але згідно волі Господньої. Святий євангелист Матей чинить доступними слова Ісуса Христа, який закликає навіть ворогів любити, молитися за неприятелів, вказуючи на Господа, що наказує світити сонцю для усіх та посилає дощ на праведних і неправедних. Людина повинна робити зусилля і над собою, щоб перемагати негативні духовні прояви, не давати простору негативній енергії. Не усі здобуваються на такі кроки, багато хто потурає негативам, що нищать духовне життя в людині. Син Божий навчав народ: «Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт 11,12). Господь бажає, щоб ми були щасливі, особливо, коли йдеться про вічність. Людина не один раз наражається на багато небезпек, щоб краще влаштувати своє життя, не жаліє нічого, навіть здоров’я. Коли ж ідеться про вічність, багатьох перемагає байдужість та знеохочення. Ісус Христос вказує на Небесного Отця, на Його любов та досконалість, і заохочує кожну людину тягнутися вперед, не зупинятися й тоді, коли відразу не вдається, а довіряти Богові, каятися за свої промахи й усе починати по-новому. Святий апостол Павло гонив християн, переслідував їх, але покаявся, і Господь освятив його. Багато стали святими, хоч розпочинали своє життя з гріховної практики. Любімо Бога, бо Він любить усіх нас такими, якими ми є! Борімося за наше спасіння, яке Господь пропонує нам! Хай ім’я Господнє буде благословенне!

Дякую нашим однокласникам та односельчанам, які прибули сьогодні на молитву та тим, які не могли цього вчинити! Дякуймо Богові за наше життя, за дар життя наших ближніх, за можливість любити та змінювати своє життя на краще. Усі маємо різні клопоти, але долаймо їх так, як добре нам вдається. Хай Господь благословить усіх нас, дає сили духу, доброго здоров’я та світла розуму! Молімося одні за одних! Віддаю вас усіх в опіку Божої Матері!

Ми пам’ятаємо про наших однокласників та наших учителів, які випередили нас до вічності, хай милосердя Боже огортає їхні душі. Для них – вічна пам’ять!

Дякую усім вам, що ви є, що ви – добрі та старанні батьки, дідусі й бабусі! Так проходить життя, а для нас, однокласників, пройшло уже 50 років після закінчення середньої школи!  Хай Господь благословить вас, ваші сім’ї та родини мирним життям та добрим здоров’ям! Дякую Володимиру Сидораку, що вийшов з ініціативою цієї зустрічі, та Бокалу Богдану, який підхопив її та організовував! Вдячний усім присутнім, які прибули на зустріч та на подячну молитву Богові!  

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

22 червня 2019 р. Б., храм святого священомученика Йосафата, с. Липиці

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Звернення до духовенства, монашества і вірних Львівської Архиєпархії у 30-ту річницю звільнення Української греко-католицької Церкви з-під комуністичного гніту

Вих. ЛВ 19/945

Доброчесні отці,
преподобні ченці та черниці,
дорогі молільники, вірні УГКЦ,

Звертаюся до Вас із коротким словом, щоб пригадати дату 30-річної давності – час виходу нашої Церкви із підпілля, що виповнюється саме цього року. Багатьох із тих, які пережили ті непрості часи і пронесли крізь терня світло віри, вже немає в живих. Натомість зросло нове покоління, яке вже не пам’ятає того періоду історії Церкви, коли для того, щоб могти молитися, збиратися на Службу Божу чи послухати Божої науки, люди ризикували власним життям. Цього року ми хочемо пригадати часи переслідувань, щоб подякувати Богу за те, що ми витривали, і за тих, які витривали. А одночасно хочемо просити сили духа і вогню віри, щоб ними запалити тих, з якими крокуємо тепер дорогою до спасіння.

Святу Церкву заснував Ісус Христос, який запевнив: «… на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Мт 16,18). Ніхто не може знищити чи припинити існування святої Церкви, тому що це – Божа установа! Так, вірних можуть переслідувати, розправлятися фізично, ув’язнювати, навіть вбивати, але Господньої Церкви ніхто не знищить! Так запевнив Син Божий! Знайшлися люди, які взялися знищити греко-католицьку Церкву в Україні, їх уже немає, а Церква, Божа установа, діє, продовжує діло спасіння людського роду.

Не хочеться згадувати імен борців проти Бога та ворогів Церкви, більшість осуджені справедливим Господнім судом. Радіємо тим, що виявилося немало осіб, вірних Господу, Церкві та своєму народові! Священники, особи чернечого стану та миряни своєю вірністю Богові та Церкві поклали своє життя у мерзлих землях Сибіру, на півночі Росії, Уралу, Казахстану тощо. Своєю вірністю Богові багато люду освятили свої душі.

Господь освятив своїх людей, бо вони: «… наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в’язниці; їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали мечем забиті…» (Євр 11,36-37). Ісус Христос готує своїх прихильників до вірності Небесному Отцеві у прикрих хвилинах, в строгих випробуваннях, коли в очі заглядає смерть. «Стережіться Людей, бо вони видадуть Вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними і поганами» (Мт 10,17-18).

Ми теж радіємо вірністю єпископів нашої Церкви, бо, коли на наші землі в Україну прийшла комуністична неволя, жоден наш єпископ не зрадив своєї Церкви – залишилися вірними, помираючи у в’язницях та таборах. Три, що вийшли на волю – блаженний Микола Чернецький, блаженний Василь Величковський та слуга Божий Іван Лятишевський – незадовго передали душу в руки Господні, а митрополиту Йосифу Сліпому Господь благословив поза межами України розвинути служіння, як доброго пастиря, ще 21 рік після звільнення із виправних таборів.

Ми пам’ятаємо подвиги та геройські свідчення вірності Богові наших мирян, чернецтва, священників та єпископів.

Ми вдячні Святому Отцеві ІвануПавлу II за проголошення блаженними наших єпископів, священників, ченців, черниць та вірних, які показалися вірними Богові, мимо ув’язнення та постійного переслідування!

Попри те, що окремі особи з духовних зламалися, стали священниками іншої Церкви – це не було добровільно. Їх залякували, цькували, шантажували, і Господь найкраще знає людське серце, а вони уже переконалися у Божій правоті.

Хай Господь благословить нашу Церкву, наше духівництво та вірних, у повному обсязі та сопричасті з Римським Архієреєм, Святішим Отцем!

Будьмо вірні Богові та Церкві гідним християнським життям!
Хай Пресвята Богородиця благословить усіх нас ставати вірнішими її Синові, Ісусові Христові, святій Церкві та нашому Народові!
Христос посеред нас!

ІГОР
Архиєпископ і Митрополит Львівський

Дано у Львові
при Архикатедральному Соборі св. Юра
Дня 13 червня 2019 року

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Вітання для випускників Академії Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного

Достойні випускники-офіцери військової Академії,

Доброчесні отці,

Високоповажний пане генерал-лейтенанте Павле Ткачуку,

Вельмишановні офіцери Академії, дорогі батьки, рідні, знайомі військових випускників та усі присутні на цьому молінні,

ми, представники Церкви, щиро вдячні випускникам Львівської військової Академії імені Петра Сагайдачного, за відвагу та безбоязність, за високе розуміння громадянського довгу, за любов до свого народу та Батьківщини України, якої кордони ви з честю уже бережете! Час нелегкий, непростий у нас, військових на сході нашої держави, де мужні бійці забезпечують мир більшій частині населення нашого краю! Увесь наш люд вдячний нашому війську, всьому вищому офіцерському складу, офіцерам, сержантському складу та нашим солдатам, за гідне, необхідне й важливе військове служіння! Ми зібралися у гарнізонному храмі, щоб помолитися за усіх наших військових осіб, за їхні сім’ї та родини, за наш край, а насамперед за тих, хто тут перебувають у статусі випускників військової Академії Сухопутних військ, хто несе знамено офіцера!

Ваш вибір військової людини – дуже відважний, бо ви – мужні воїни, ви – офіцери України, своєї рідної землі, діти своїх батьків, свого народу, кого ви любите й готові на великий та відвертий героїзм! Ми щиро дякуємо вам, сміливим військовим офіцерам, прийміть низький поклін, який складаю кожному та кожній з військових дівчат від імені свого народу! Хай Бог благословить вас та надихає на ратний подвиг! Колись Шеханія, син Єхієла, звернувсь до Езри перед Богом від імені свого народу: «Встань, бо ця справа належить до тебе, а ми з тобою. Мужньо берись до справи!» (Ездр 10,4). Дякую нашим відважним, безбоязним, мужнім, відвертим, ніжним та простим військовим особам, які гідно несуть своє служіння! Віддаю усіх вас покрову Пресвятої Богородиці, хай вона береже вас на усіх дорогах та стежках вашого життя! Хай ваші ангели будуть з вами та допомагають вам в усіх потребах вашого життя! Ми любимо вас, дякуємо вам, молимося та благословляємо вас, як добрих військових дітей нашої України!! Будьте мужні й непохитні, з гідним вектором праведного життя! 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

14 червня 2019 р. Б., Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського про Богородицю

Дорогі богомольці, учасники заходу моління та величання Пресвятої Богородиці, вірні, що виявляєте щиру любов до нашої Небесної Матері: намагаймося плекати любов до Божої Матері, та хай ця відданість їй горить духовним полум’ям у нашому серці! Вона, Марія, стала матір’ю Божого Сина, заодно Ісус Христос подбав, щоб вона була матір’ю кожної людини, яка живе на землі. Спаситель залишив свій заповіт підписаний кровавими руками, помираючи на хреснім дереві. Коли Він помирав, під хрестом стояла Його мати, також святий апостол Іван, до якого Господь промовив: «… Ось матір твоя…» (Ів 19,27). В Ісусовім учневі Івані святі вбачають кожну людську особу, кому Спаситель залишив за матір пречисту Богородицю. Святе Писання каже, що Іван взяв її до себе, прийняв Марію за матір, бо так повідав йому Господь, Син Божий. І наше завдання – взяти Марію у своє життя, прийняти її за добру матір. Якщо Марія – моя мати, тоді я – її син чи донька! Ми – з волі Божого Сина сини та доньки нашої Небесної Матері, яка є матір’ю Церкви, заснованої Ісусом Христом! Звідсіля, ми – сини та доньки святої Церкви, сини і доньки українського народу та української землі, на якій живемо та по якій ступають наші ноги! Любімо свою Небесну Матір, Марію, любімо свою Церкву, святу віру, молімося щиро,  дорожімо нашим народом та нашою землею!

Ми зібралися цього травневого вечора, щоб помолитися до Пресвятої Богородиці, виявити їй нашу любов та нашу вдячність, як добрій, святій, милосердній та ласкавій нашій Небесній Матері! Ми з великою пошаною та любов’ю у святковій процесії пронесемо її чудотворну ікону, до якої молимося, пам’ятаючи про її первообраз, нашу матір Марію, що перебуває у славі на небесах. Вона з нами, вона допомагає нам, Марія нікого не забуває, вона рятує нас завжди від видимих та невидимих ворогів! Призиваймо її на поміч, волаймо до неї про допомогу! Ми з великою пошаною та любов’ю проказуємо слова, якими звернувся до неї архангел Гавриїл: «… Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк 1,28). Ми, діти святої греко-католицької Церкви, узиваємо до Богородиці словами так, як викликнула сильним голосом свята Єлизавета: «… Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого» (Лк 1,42). Маріє, наша благословенна мати, благослови закінчення війни у нашій Україні, дай мир, згоду та любов нашому народові, захищай наш люд та нашу землю від усяких підступних та задуманих небезпек! Ти – наша мати, тому прибігаємо до тебе, припадаємо під твій Покров та благаємо у тебе швидкої допомоги! Мудрець пригадує: «Хто звеличує матір свою, той немов скарби збирає» (Сир 3,4). І от сьогодні, у стіп твоєї чудотворної ікони, ми, Маріє, щиро заявляємо, що ти – наш скарб, наш рятунок, ти – захисниця грішників, ти – наша надія, наше спасіння та наша любов! Не маємо іншого порятунку, бракує нам відповідних слів, щоб ще більше про тебе сказати, о Маріє, більше тебе прославити, гідніше звернутися до тебе: Пресвята Богородице, спаси нас! Амінь.

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

26 травня 2019 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Паломницькому центру «Рафаїл» – 10 років

Ді 12,1-11;

Ів 8,31-42. 

Достойні сестри і брати, дорогі представники паломницького центру «Рафаїл», молимося до Господа подячною молитвою, за усіх паломників та працівників центру «Рафаїл», що десять років чинять прощі-поїздки, зокрема, по святих містах. Мені не відома кількість осіб, які взяли участь в цих прощах, але здогадуюся, що це десятки тисяч. Більшість, хто бере участь в цих поїздках, бажають відвідати святі місця в різних країнах, але найбільше у Святій Землі, бо там народився, жив, діяв, помер та воскрес наш Спаситель. Віруючій людині хочеться побачити місця, відчути дух віри в Бога, який присутній там, де Спаситель світу відкупив свій народ від демонського засилля. Звичайно, що переживання історичних подій пов’язаних зі Спасителем світу, його матір’ю Марією, апостолами, чинять в душі людини особливий духовний знак. І як доповнення та розширення духовного світогляду, паломницький центр організовує поїздки місцями, що пов’язані з життям святих, які засвідчили свою віру в Бога та вірність Йому до кінця свого життя. Це скріплює віру, надихає людину до зміни духовного життя на більш якісний ступінь. Ми оглядаємо музейні речі пов’язані із життям певних осіб, нам цікаво побачити їх ній одяг, помешкання, місце праці, речі щоденного вжитку тощо. У Святій Землі дуже відчувається дух спасіння світу, бо там ступали ноги Божого Сина. Багато людей їдуть туди з цікавості, ради друзів, навіть туризму, але немало з таких повертаються віруючими людьми, бо Господь вміє різними способами промовити до людини, увійти в її духовне життя. У книзі до євреїв написано: «Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, … яким створив віки» (Євр 1,1-2).

Ми описали це кількома словами, а поїздки відбуваються уже десять років і пов’язані з тисячами осіб, а це – дуже велика та глибока духовна історія вірних! Дякуємо Богові за Його святе Провидіння, яке натхнуло певних добрих осіб з видавництва «Свічадо» та ченців-провідників Студитського уставу заснувати такий центр, до якого згодом долучилася наша Архиєпархія! Дякую сьогодні отцю Андрію Делісандру, який був одним із засновників центру – тоді як пан Андрій. Він доклав багато зусиль і продовжує це чинити, щоб служба паломницького центру, поїздки, молитви, розповіді, спілкування тощо мали духовний вплив та вносили позитивну енергію у серця учасників кожного паломництва. Складаю подяку владиці Венедикту, який радо брав участь в паломницьких поїздках, за його поради щодо розвитку цього центру! Дякую усім нашим священникам, які молитовно супроводжують паломницькі групи! Особливу подяку керую отцю Роману Тереховському, який дуже багато старається про організацію поїздок, як глибоко обізнаний з історією осіб та святих місць, що передає паломникам! Отець Роман, як скромна особа, через виняткову пам’ять вивчив єврейську мову, якою спілкується тамошній народ у Святій Землі. Цим цей священник успішно допомагає полагоджувати складні справи, які, буває, виникають під час паломництва. Керую подяку усім особам, які брали участь в цих паломницьких поїздках! Складаю подяку керівництву центру та усім людям, які причинилися своїм добром до існування цього осередку та його розвитку! Хай Господь усіх благословить щедрими духовними дарами, новими натхненнями, дружелюбністю та добрим здоров’ям на багато років гідного християнського життя!  Вітаю з десятою річницею прочанського руху та бажаю доброго тривалого розвитку паломницькому центру «Рафаїл»!

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

25 травня 2019 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на неділю Самарянки

Ді 11,19-26;29-30.

Ів 4,5-42.

Надзвичайно цікаву та глибоку історію зустрічі Ісуса Христа з жінкою із міста Сихар описав святий Іван Богослов. Ісус, втомлений працею, недосипанням, голодний та спраглий, сів біля криниці, звідки відчувалася мінімальна прохолода. Учні пішли у місто, щоб купити їжу. Було коло шостої години, спека, люди в такий час трималися своїх домівок. Не виходили в такий спекотливий період на вулиці, знаємо тепер, що певна людність має у такий гарячий час «сієсту», тобто відпочинок. Самарянка використовувала цей час, щоб самій підійти до криниці та без черги, без зайвих очей та питань зачерпнути й принести в хату води. Ніколи не зустрічала там юдея, щоб присів біля криниці. Не відомо, що вона думала про ці обставини, але не мала часу на роздуми, бо Ісус звернувся: «… Дай мені напитися». Не бажала програвати, знала й назвала Ісуса юдеєм, додаючи, що він просить в самарянки, у жінки, напитися, до усього, між самарянами та юдеями були напружені відносини. Розмова продовжувалася та підбадьорювала жінку. А Спаситель перейшов відразу на інший рівень розмови, кажучи їй, що вона повинна у нього просити «живої води». Самарянка здивувалася, вказуючи, що в Ісуса немає черпака, теж криниця глибока – як Він може мати живу воду? Христос говорив жінці про Божий дар, про дух, націлений на Господа, яким повинна жити кожна людина. Вона не могла ще цього зрозуміти, тому повернулася розмовою про криницю, згадувала про воду, знала про патріарха Якова, який дав їм цю криницю, з якої сам пив та його діти… Зав’язалася цікава розмова, якої жінка ніколи не мала з подібним чоловіком! Розмова про воду, криницю, Якова та вічне життя… Самарянка відчула з розмови, що перед нею незвичайний співбесідник, тому поставила Йому питання чи він більший від патріарха Якова? Згодом, просила уже живої води в Ісуса, щоб не приходити сюди, не мати спраги й не черпати води з криниці. А Ісус запропонував їй покликати чоловіка. «Нема в мене чоловіка» – відповіла йому. Сказала правду, але не всю, бо Спаситель повідомив її, що Він знає про п’ятьох її чоловіків і той, з ким зараз перебуває, не її чоловік. Жінка остовпіла від здивування, жива вода пробивала течію в її серці. Слово Христа, що є Духом, завойовувало місце в серці жінки. Не замовчала, але й не оправдувалася, лиш промовила: «Бачу, пане, – пророк ти». В очах жінки, у її душі, через спілкування з Ісусом загадковий юдей став пророком. Серце жінки зм’якло, її духовний настрій змінювався. Щось внутрішнє ніби прикувало її до незнайомої людини. Перейшла на релігійну тему, її зацікавило правильне місце поклоніння Богові. А Ісус переконував її, що правильно «… Отцеві кланятимуться у дусі й правді». Сказав їй, що Господь шукає таких поклонників, бо Він – Дух. Слова Спасителя сильно сколихнули жінку-грішницю, яку таким словом «грішниця» не обмовив Господь. Вона не могла відірватися від розмови зі Спасителем. Захопилася не пристрасними бажаннями, а правдою, яку пізнавала зі слів Ісуса та духовно змінювалася. Жінка уже не мала що скривати. Сказала Ісусові: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам». Самарянка виявила вершину свого знання, говорячи про прихід Месії, якого також очікувала. Ісус відразу сказав їй, що це Він – Месія.

Повернення учнів перервало розмову. Жінка залишила глечик біля криниці та швидко побігла у місто, щоб сказати людям про чоловіка, якого зустріла, що сказав про неї правду: «… Чи, бува, не Христос він?» Самаряни повірили словам жінки, прибули до нього, який перебував з учнями біля криниці. Люди просили Ісуса, щоб прийшов до них в Сихар. Господь залишився у місті два дні, де багато із мешканців повірили Його словам, визнаючи Його Спасителем світу! Ось історія зустрічі Христа із жінкою, навернення жінки та мешканців міста до правдивої віри в Бога.

Молімося до Ісуса про дар зросту віри нашого серця та ближніх в правдивого Бога. Прославляймо нашого Спасителя, який жодним словом не докорив жінці за її помилкове життя. Господь не моралізував жінки, вона – Його створіння, за яке Він помер на хресті! І вірні Богові особи тим більше не мають права судити когось – молімося за навернення не навернутих! Ісус розмовляв із самарянкою, надихав її на гідне поклоніння Богові, що дало великий результат. Жінка навернулася до Бога та привела багатьох мешканців до віри в Господа через повідомлення про Ісуса, що сказав їй правду. Могла забрати свій глечик й спокійно повернутися до своєї хати. Так не сталося! Розмова з Ісусом вчинила духовний переворот в її серці. Самарянка не могла замкнутися. Почуте від Христа переповнювало її серце, усе сприймала дуже серйозно. Напилася живої води, якої просила, понесла її краянам, чого ще добре не розуміла. Збагнімо велике навернення жінки за одне спілкування з Ісусом! Господи, даруй нам дару глибокої віри та уміння жінки самарянки прийняти її! Пресвята Богородице, виблагай нам дару, достойно практикувати віру в Бога!

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

26 травня 2019 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube
Слово Митрополита Львівського на неділю Мироносиць

Ді 6,1-7;

Мр 15,43-16,8.

Доброчесні отці, диякони, достойні сестри і брати, завжди у глибині душі ми в особливий спосіб переживаємо період свята Христового Воскресіння та пов’язаних з ним світлих історій. Євангелист Марко описав подію поховання тіла Ісуса: прихід Йосифа Ариматейського по дозвіл до Пилата; отримавши згоду, Йосиф запашним полотном обгорнув плоть Христа й поклав у приготований гріб. Святий Марко нічого не згадує про сторожу біля гробу, лиш пише, що жінки, знаючи про місце поховання, вчасним ранком вирушили до гробу, щоб пахощами покрити тіло Ісуса. Достойні невісти зовсім не думали й не пам’ятали про воскресіння Ісуса, лиш журилися важким каменем, що закривав вхід у гріб. Невідомо, на що вони розраховували? Як мали намастити тіло, коли були безсилі, щоб відкотити камінь, який закривав вхід до гробу? Але йшли, не мовчали, розраджували себе, планували щось робити, щоб дістатися всередину гробу. Не зорієнтувалися та не зауважили, як підійшли до місця поховання… І дуже здивувалися, що каменя на вході не було, увійшли всередину гробу й побачили юнака, який сидів у білій одежі. Злякалися від несподіванки. А юнак заговорив, заспокоював їх та повідомив, що Ісус Назарянин воскрес, показуючи місце, де Його поклали. Молодий незнайомець продовжував говорити і просив, щоб жінки передали це учням та Петрові, що Ісус у Галилеї бажає зустрітися з ними. Чому окремо згадано апостола Петра? Бо він відрікся Христа на подвір’ї первосвященика, а Божий юнак давав знак, що Син Божий не відрікся апостола, пам’ятає про нього й бажає зустрітися з ним. Так здалека Господь подавав сигнал, що він пам’ятає про Петра й не буде згадувати про його відречення. Велика любов жінок до Ісуса Христа керувала їх до гробу! Коли вони зустрічали Ісуса при Його житті, вони відчували Його неперевершену любов до себе. Серед жінок прибулих до гробу, згадується ім’я Марії Магдалини. Святий апостол Марко свідчить про неї: «Воскреснувши ж уранці першого дня тижня, з’явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів» (Мр 16,9). Ісус не згадував ніколи цій Марії, що вигнав з неї сім бісів, що її життя було негідне, а по воскресінні показався найперше їй. Син Божий не критикує, не дорікає і не моралізує, а любить і вчить нас ось так любити дармо наших ближніх, не за якісь їхні особливості, дари, побожність тощо. Так любить добрий Бог, не відштовхує від себе, лиш притягає, навіть непомітними знаками, як легкістю закинутої павутинки, не хоче злякати людини, бо дуже любить її. Жінки пережили велику історію, не знаючи, що діється, ніби знепритомніли, налякані й тремтячі бігцем віддалялися від гробу! Йшли до Ісуса, щоб пахощами покрити Його тіло, але, зустрівшись з неочікуваним епізодом, переживши певний шок від побаченого та почутого про воскресіння Христа, віддалялися від гробу, спішили у місто. Очевидно, що вони заспокоювали себе та крадькома, знаючи, де  перебували апостоли, повідомили їх про дивну подію відсутності Господа у гробі.

Для християн це – дуже позитивний знак, щоб пам’ятати про своє воскресіння, що наше життя не закінчується покладенням тіла у гріб та його зотлінням, лиш, пам’ятати про безсмертність духа та його щасливе життя у вічності. Інша річ – необхідно добре пам’ятати про Заповідь Бога: «Не будеш мститися і не будеш злопам’ятним супроти твоїх земляків. Любитимеш ближнього твого, як самого себе: я – Господь» (Лев 19,18). Бог не каже, щоб любити лиш тих, хто добре ставиться до нас, хто любить нас і не чинить нам зла. Ні! А просто: «Любитимеш ближнього твого, як самого себе…» Це – школа Бога, це Господній університет любові! Записуймося до цієї благородної духовної Божої установи! Ісус подбав, залишаючи юнака, ангела, щоб повідомити тих, хто прийде до гробу, що Він воскрес, він – живий!

Ось тільки що ми посвятили цей скромний, невеликий, але Божий храм. Усі дорогі та пишні будівлі цього міста не дорівняють по значимості цьому благословенному домові, бо тут перебуває Ісус Христос, наш Спаситель, під скромними видами хліба та вина, як ми стверджуємо: святе Причастя! Ми, християни, віримо в це, переконані у присутності Господа під видом Хліба! Цей храм – скромний, простий і невеликий, але тут мешкає Бог! Автор псалмів твердить: «Престол твій, Боже, по віки вічні; берло правоти – берло царства твого» (Пс 45,7). Ви приходите сюди, щоб помолитися, примиритися з Богом, прохаючи у Нього прощення гріхів, щоб єднатися з Господом й переконатися про його духовну силу. «Бог над народами царює, Бог сидить на своїм святім престолі» (Пс 47,9). Ми віримо в існуючого Бога, про кого описано у Святому Писанні, як свідоцтво Його благородних справ створення світу та опіку над Його створінням, і створеним народом! Віримо у Бога, якого знає увесь мудрий світ, у Бога, який свідчить про себе, особливо правдою Господнього воскресіння!!! Святий пророк Єремія підтверджує: «… Ти, Боже, великий та могутній, ім’я якого – Господь сил» (Єр 32,18). Коли цар Навуходоносор переконався про свою безсилість перед правдивим Богом: «… заговорив цар до Даниїла й мовив: Справді Бог ваш – Бог над богами, Володар над володарями й відкривач тайн…» (Дан 2,47). Такому сильному Володареві, нашому Господу, ми посвятили цей святий храм-каплицю, що свідчить про Його володіння понад усім створеним світом! У цьому храмі молитеся, прославляєте Бога, дякуєте Йому за усі добродійства, щоВін чинить для свого люду. Тут можна легко очистити своє серце та душу від духовного лукавства, яке пропихає до нас диявол, світ та наша неупорядкована природа. Увесь духовний бруд, нечисте, спалюється Божою силою через щиру святу Сповідь та каяття за гріхи! А святе Причастя воскрешає душу, щоб гідніше жити Господніми Заповідями любові. Ісус Христос наголошував: «Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня» (Ів 6,54). У цьому скромному храмі існує можливість причащатися Тіла та Крові Спасителя. Любіть цей храм! А ще більше дорожіть храмом своєї душі! Пам’ятаймо, що наше життя на землі не довге і повне всяких викликів та негараздів. В другому світі воно не закінчиться, а продовжується без кордонів! Дорожімо добрим християнським життям, що полягає в любові Бога та ближнього! Віддаю усіх вас покрову Пресвятої Богородиці! Вітаю наших добрих й чуйних  матерів з найкращим святом –святом Матері! Хай ваші діти, внуки та правнуки, будуть для вас потіхою, допомогою та гідною опорою в житті! Хай святі ангели бережуть мешканців цього міста, околиці та народу нашого краю! Христос воскрес!!

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

12 травня 2019 р. Б., м. Сєвєродонецьк

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube