Проповіді і промови

Архиєпископ і Митрополит Львівський Високопреосвященніший владика ІГОР

    • 04/01/2014 Слово владики Ігоря в день похорону мами Возняк Анни
    • Переглянути усі статті
      Слово владики Ігоря в день похорону мами Возняк Анни

      Високопреосвященний і преосвященні владики,
      Всечесні отці та преподобні сестри,
      Дорога родино та любі односельчани,
      дякую вам за молитви, які ви приносите Богу за упокій душі нашої мами; за вашу не близьку подорож, яку долали, за посвячений час, взагалі, за вашу участь у цьому ділі милосердя: умерлого похоронити! Сталося із людиною це, що написано у Святому Писанні: «І як призначено людям раз умерти, потім же суд» (Євр 9,27).

      Ми застановлялися над тим і попросили одного із наших єпископів, щоб промовив слово на цьому похороні - безперечно, що його ще почуємо. Простіть мені, достойні сестри і брати, що  і я скажу кілька слів про нашу маму Анну, бо ми, її діти, три сини і дочка, знали тепер уже покійну - найкраще. Вона народилася у цьому селі, Липиці, 22 березня 1926 року й упокоїлася в Господі на 88-му році життя. Тут присутні не тільки її діти, внуки та правнуки, але багато наших двоюрідних братів й сестер, тому що наша родина велика.

      Наша покійна мама походила із роду під прізвищем Рой, батько її Ілля, а мати Анастасія, Настя, яка померла дуже молодою. Наша мама завжди згадувала про неї та ласкаво споглядала на світлину покійної матері, яку тримала у кімнаті. Брат мами, Рой Михайло, помер досить молодий, залишаючи трьох синів. З нами молиться тут присутня наша цьоця Катерина, сестра мами по батькові Іллі. Наша ненька була проста селянка, що любила своє село та її мешканців. Народила й виховала нас, чотирьох дітей, за що ми дуже вдячні їй! Наші односельчани, знають, що вона була дуже скромною жінкою, ніколи не мала часу відвідувати сусідів, бо завжди займалася якоюсь працею. Ніхто не ствердить, щоб вона сварилася, гнівалася чи займалася якимись байками у селі, можливо, мала такий характер, а може тому, що її муж, а наш батько, був досить строгим чоловіком. Її життя не було легким і ми, приміром, не пам’ятаємо про її жодну відпустку, бо це - звичайна доля, майже усіх сільських жінок. Вона не знала пікніків або інших розваг, завжди старалася приготувати добру їжу, виховувати дітей, тримати в чистоті усю нашу одежу, обійти господарку та справлятися із працею в полі. Чи вона не робила помилок у своєму житті? Автор псалмів так стверджує: «Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу» (Пс 38,5). І наша мама чинила духовні помилки, мабуть було їх немало, але вона молилася, каялася й мирилася із Господом. Їздила разом із своїми дітьми колись давно до костела у місто Щирець, де сповідалася та причащалася, згодом, до нашого дому приїжджали священики служити Літургію, коли колишнім урядом була заборонена наша Церква. Звичайно, тепер, коли УГКЦ отримала свободу, справа сповіді та причащання стали дуже доступними.  Як кожна жінка у селі працювала від ранку до вечора, усе було на її голові, бо батько спочатку був учителем, а пізніше, став священиком, коли його розрахували зі школи за тримання ікон на стінах у кімнаті. Мама дуже переживала, коли батька не було вдома кілька днів, а часом й тижнів, бо як греко-католицький священик, він служив таємно для своїх одновірців. Якось духовно виглядала, очікувала свого мужа-священика та вголос зітхала, коли він, батько наш, повернеться додому.? Не знаю - чи їй хтось робив закиди за відсутність батька, наприклад, на роботі в колгоспі? Вона мужньо усе переносила, терпіла, мовчала, у цьому була бездоганна. Тепер думаю, як їй нелегко було, коли на неї допитливо споглядали люди у селі, що вона дружина якогось загадкового чоловіка, який постійно десь від’їжджає? Це були часи КГБ і відомо, що в кожному найменшому селі були особи, які служили тодішній владі. Правда, що нам  ніхто у селі ніколи не робив жодних закидів ані не ставив запитань: Чим займається ваш батько? Куди він дуже часто від’їжджає й чому так мало буває у дома? Пам’ятаю, що одного разу прийшла до нас незнайома жінка із села Сусолів, куди частіше їздив батько обслуговувати духовно людей. Вона повідомила маму, що батька забрала міліція у місто Самбір і там його перетримують… Це була історія батька, але мати старалася якось цікавитися та допомагати йому під час цього короткого арешту. Зараз не пам’ятаю дій нашої мами в цьому випадку? – пройшов час… Трудно описати, що вона думала про ці обставини, про свого мужа-священика, який перебував у ізоляторі та про нас, дітей? Як усе це мати сприймала та переживала у своєму серці? Стверджую вам  щиро, що у цьому контексті життя, мама була як справжня партизанка! Анна Возняк  вміла замовчувати! Вона була смиренною, терпеливою, старанною й дуже мовчазною жінкою!

      Коли я приїхав у село до мами у лютому місяці в 2001 році й запросив її на єпископську хіротонію, вона споглянула на мене й сказала: « Нащό воно тобі? - це треба? Тобі буде важко!...» - Надзвичайно перейнялася тим, відчувала зі свого досвіду та інтуїції, що це - нелегка ноша служіння. Молилася, звичайно щоденні молитви та багато працювала, не сиділа ніколи дармуючи час. Вранці піднімалася вчасно, бо відчувала свою відповідальність перед дітьми та чоловіком. Лягала пізно, бо старалася упоратися зі своїми обов’язками. Наша мама працювала до останніх днів так, як їй вдавалося.  При кінці життя уже мало пам’ятала, не пізнавала нас, але, коли, наприклад, я відходив з дому, прощаючись з нею, просила, щоб приїхати знову, не забувати, відвідувати… цілувала в голову. Якось пізнавала нас, появлялися світлі місця розуму і, тоді вона просила, щоб приїжджати. Завжди любила повторяти, що вона вже хоче відійти до вічності, бажає уже додому. Часто бажала піти до свого дому, де вона народилася, тут, у хату вкінці села. Коли ми відвідали її буквально за кілька днів перед упокоєм, вона щось пробувала говорити, піднімала голову, на якій було видно майже саме сухожилля обтягнуте шкірою, шептала, що уже відходить. Наша матінка, майже, ніколи не хворіла, не мала на це часу, бо була завжди при скромних домашніх справах.
      Ось, так коротко про нашу маму? Хтось, можливо сприйме це по-особливому, а  інші  погодяться з моїм простим словом. А душа нашої мами вже у вічності - вона знає непомильний вирок Бога. Вважаємо її спасенною та просимо усіх вас щирих молитов за упокій її благородної душі. Ми свідомі того, що вона б дуже дивувалася, що на її похороні присутні єпископи, так багато священиків та сестер із монастиря тощо…?

      Висловлюю щиру вдячність від нашої родини преосвященним  владикам, що прибули на похорон нашої мами, Ганни Возняк, прекрасним священикам, черницям, ченцям, рідним, близьким та знайомим, також, нашим добрим односельчанам! Дуже дякую усім тим, хто надіслали своє співчуття як телефонне повідомлення та на електронну почту! Хай Господь винагородить моїй сестрі Надії, її чоловікові Михайлові та їхнім синам за опіку, яку вони відповідально виконували протягом слабування нашої  мами та бабусі! Дякую сусідам та усім учасникам цього діла милосердя, яке ви вчинили з пошани до покійної! Хай Господь винагородить усім вам добрим здоров’ям та гідним служінням Богові протягом довгого вашого життя!
      Вічна їй пам'ять!

      + Ігор
      Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

      04 січня 2014 р. Б. с. Липиці, Миколаївський р-н.

Львів.Собор св.Юра

Актуально


Календар Пасторального планування Львівської Архиєпархії УГКЦ на березнь 2017 року.

Галерея

Previous
  • У Зарваниці завершився сімейний табір

  • Ділення досвідом: учасники Собору завітали до парафії Воскресіння ГНІХ, що у Львові.

  • Божественна Літургія із захисниками Батьківщини

  • У с. Передвіря відбувся Чин благословення храму (06.10.2015

  • Пастирський візит владики Венедикта з нагоди храмового празника до парафії Різдва Пресвятої Богородиці, що у Львові на Сихові.

  • Владика Венедикт здійснив пастиський візит до храму Святих Ольги і Єлизавети, що у Львові.

  • У головному храмі Львівської митрополії відсвяткували престольний празник

  • Семінаристи відвідали Митрополичі палати і могилу о. Ісидора Дольницького (2016)

  • Владика Венедикт зустрівся з учасниками деканального з’їзду молоді, що відбувався у м. Золочів

  • У Карітасі Львова відзначили Міжнародний день захисту дітей

  • Владика Венедикт здійснив робочу поїздку в Республіку Білорусь

  • Молодіжний хор Архикатедрального Собору святого Юра на Світовому Дні Молоді

  • Владика Венедикт із пастирським візитом у с. Кожичі, Яворівського р-н. (27.09.2015)

  • Пастирський візит Митрополита Ігоря до Сихова (27.11.2016)

  • Митрополит Ігор освятив храм верховних апостолів Петра й Павла в с. Будьків Звенигородського протопресвітеріату

  • Митрополит Ігор освятив престіл у каплиці соціального центру Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, що у Львові.

  • Відбулася Всеукраїнська проща до с. Страдч

Next

Божественна літургія

  • Район
  • Час літургії

Наші друзі