Проповіді і промови

Архиєпископ і Митрополит Львівський Високопреосвященніший владика ІГОР

    • 02/04/2017 Слово Митрополита Львівського на п’яту неділю Великого Посту
    • Переглянути усі статті
      Слово Митрополита Львівського на п’яту неділю Великого Посту
       
      Євр 9,11-14; Мр 10,32-45.
      Гл 3,23-29; Лк 7,36-50. 
       
      Преподобний отче докторе Юстине, преподобні отці та сестри, достойні молільники, вірні нашої Церкви! Час посту спливає швидко, подібно, як і час нашого життя. Недавно ми були дітьми, школярами, студентами, працівниками і керівниками, багато-хто уже стали пенсіонерами і з трепетом глядимо у майбутнє, бо незабаром станемо мешканцями небесного життя. Усім нам, віруючим людям, добре відомо, що перейдемо через упокой тіла до вічного життя, Божий суд і нагороду, а для тих, хто не бажає нагороди – вічне відмежування від Бога та від тих, хто будуть щасливими у Небесному Царстві. Про це навчав Ісус Христос, Син Божий: «І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне» (Мт 25,46). В ці слова можна не вірити, але невіра не вирішує справи, лише гідне християнське життя, вірність Богові, дасть можливість Господу нагородити людину. Бо відома правда віри: «Бог за добро нагороджує, а за зло карає». У світі часто трапляється, навпаки: великі злочинці живуть в розкошах, оправдані за гроші перед людьми, або не спіймані на нечесному житті… У Бога такі комбінації не проходять, бо він – Суддя справедливий, він: «… - путь, істина і життя!...» (Ів 14,6). Бог – світла правда, нічого чорного й хитрого не просунеться через справедливі Господні фільтри. І це не тому, що Господь бажає ловити людину не погрішностях. Ні! Він – повний милосердя й прощення! Але коли людина прибуває на суд Божий, тоді справедливість вступає в дію. Бо, навіть зрадника Юду Син Божий бажав спасти, упоминав його, рятував, як тільки було можливо, але учень усе злегковажив. Ось, слова Ісуса Христа до своїх учнів: «… Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас - диявол! А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, - той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити» (Ів 6,70-71). Назвав Юду дияволом, але той, навіть, пальцем не поколихнув, тривав у своїй злобі. На силу Бог не чинить нічого, хоч і всемогутній, бо шанує вільну волю людини, яку сам їй дарував. Звідси, кожна особа стається винна сама собі, якщо втратить вічну нагороду.
      В цю неділю ми знову почули два євангельських тексти і попробуємо з допомогою вчених осіб у Святих Писаннях та нашими роздумуванням розібратися із значенням одного з них та давніми звичаями. Ісус Христос поступав по-іншому, як це чинили на той час вчені у писаннях. Почував себе вільно, «… бо його слово було повне влади» (Лк 4,32). Коли  первосвященики та фарисеї послали своїх слуг, щоб привели до них Ісуса, ті, прийшовши сказали: «…Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить» (Ів 7,46). Якийсь фарисей запросив Христа до себе на гостину, Ісус прибув й сів за столом. Його прибуття мало завжди повчальний та виховний характер. Коли фарисеї та їм подібні уважали когось грішником (пор. Лк 7,39; Лк 19,7), Ісус, наприклад, не заборонив жінці сісти у його ногах або прийти до Закхея на бенкет. Люди судили Спасителя, а він рятував грішників. Нечесні особи змінювалися духовно, ставали Божими дітьми, покидали грішний спосіб життя. А запрошення в гості  знаного учителя, яке чинили деякі особи, передусім, коли він походив з іншого міста чи навчав у синагозі, рахувалося за шляхетний вчинок тому, хто приймав у себе шанованих осіб (див. «Komentarz hist.-kulturowy do Novego Testamentu Craig S. Keener», польс. переклад, стр. 141, 30.11.2000). У той далекий час гості напівлежачи опиралися на софах і так спілкувалися чи споживали їжу. Євангелист пише, що туди прийшла жінка, яка була знана в місті як грішниця… Очевидно, не прошена Симоном. Її поведінка була дивною для учасників столу. Принесла парфуми у наповненій алебастровій посудині, що уважалася найкращою для цієї ємності. Звичайно, що господар вживав сторожу, щоб когось пускати в дім, а побожний хазяїн дозволяв бідним входити у приміщення. Мабуть, в такий спосіб жінка опинилася в помешканні, куди прибув Христос. Таким прибульцям не дозволялося спочивати на софах чи вступати у розмови, непрошені могли лише слухати розмов, які провадили між собою запрошені. Принесення пахощів не викликало підозріння, але, тому що це вчинила «грішниця», особа легкої поведінки, яка уживала миро для інших цілей – подібна дія могла образити релігійні почуття зібраних. Вона стояла біля ніг Ісуса ззаду, плакала, слізьми обмивала його ноги, цілувала їх й витирала своїм волоссям, намащуючи пахощами. Тому що Ісус лежав, обпираючись рукою на софі, жінка підійшла ззаду біля простягнутих ніг і зупинилася біля стіни, що означало не тільки покору, але ця жінка була відсунута на край релігійного суспільства. З такою жінкою ніхто не рахувався. А вона робила те, що могла, щиро і з любові до чоловіка, про якого чула багато доброго, а, можливо й була свідком сили його чудесних оздоровлень, вигнання диявола чи воскресіння  померлих. Вона не керувалася людським судженням, не стидалася нікого, їй необхідно було підійти до Ісуса, явно й щиро послужити йому. Фарисей судив Спасителя та жінку. Ісус знав думки Симона, пояснив йому ситуацію притчею… Потім вказав на жінку й сказав, що вона сльозами обмила йому ноги, витирала волоссям, цілувала їх, намастила ноги пахучим миром… А фарисей нічого з цього не вчинив, хоч годилося звичаєм запрошеному гостю послужити, принаймні, через слуг. Ісус оправдав жінку, простив її гріхи, хоч про це вона не обізвалася ані одним словом, однак, присутнім за столом це не сподобалося… Для мудрих людей цього було достатньо, щоб розуміти дії Спасителя! Господь звернувся до жінки: «… Віра твоя спасла тебе; іди в мирі» (Лк 7,50). Бог запевнив її про спасіння, значить, знав про її гідне майбутнє життя. Грішниця поверталася оправданою, отримала прощення, виплакала свої гріхи жалібними гарячими сльозами, принизилася, показала ступінь великої покори та любові до Месії (пор. Лк 18,14). Багато полюбила, тому багато їй простилося! Молімося щоденно за навернення грішників. Хай пресвята Богородиця допомагає нам зростати в любові до Бога, щоб осягнути ступінь сердечного покаяння.
       
       
       + Ігор
      Митрополит Львівський, УГКЦ
       
       
       
      2 квітня 2017 р. Б., Свято-Іванівська Лавра Студійського уставу, м. Львів

Львів.Собор св.Юра

Актуально


Щиро вітаю усіх вірних нашої Церкви з великим святом Воскресіння Христового! Дякую нашим священикам за їхнє добре служіння! Складаю подяку усім вірним нашої Церкви за глибокі старання приналежності до Христової Церкви!

Галерея

Previous
  • У Львові відкрили консультативно-просвітницький центр Руху «За тверезість життя».

  • Храм Зіслання Святого Духа, що на Сихові

  • Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії, під час свого пастирського візиту до парафії св. Анни (м. Львів)

  • Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ Високопреосвященний владика Ігор

  • Владика Ігор очолив Велику Вечірню з Литією в Архикатедральному соборі Святого Юра

  • Святкування столітнього ювілею храму Святого великомученика Димитрія в с. Оброшино.

  • Про значення дарів та плодів Святого Духа розмірковували слухачі школи духовності та євангелізації

  • Владика Венедикт освятив іконостас храму Христа Царя в с. Поріччя. Фото

  • Великопосні реколекції для дітей з катехитичних шкіл 2016

  • Владика Венедикт узяв участь у вшануванні 100-річчя пам’яті жертв геноциду вірмен

  • Слово Митрополита Львівського в 30-ту річницю Чорнобильської катастрофи

  • Свято Родини «Буде родина – буде Україна» (29.05.2016)

  • До храму Благовіщення Пресвятої Богородиці (вул. Пасічна, 83) завітали делегати та учасники Собору Львівської архиєпархії.

  • Реколекції для подружніх пар: як зробити шлюб кращим

  • Міжнародний симпозіум з нагоди відзначення 150-річчя від дня народження Митрополита Андрея Шептицького

  • Престольний празник собору Святого Юра у Львові 2013 р.

  • Хресну дорогу вулицями м. Золочева очолив владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ

  • Глава УГКЦ: «Щоб зрозуміти зміст того, що ми сьогодні переживаємо... в одній руці маємо тримати Священне Писання, а в другій – Кобзар»

Next

Божественна літургія

  • Район
  • Час літургії

Наші друзі