Проповіді і промови

Архиєпископ і Митрополит Львівський Високопреосвященніший владика ІГОР

    • 12/03/2017 Слово Митрополита Львівського на другу неділю Великого Посту
    • Переглянути усі статті
      Слово Митрополита Львівського на другу неділю Великого Посту
       
      Євр 1,10-2,3; Мр 2,1-12.
      Євр 7,26-8,2; Ів 10,9-16.
       
      Дякуємо Богу за сьогоднішній недільний день, що ми могли громадою зібратися у храмі та прославляти Його, миритися з Ним, каятися за інших, просити у різних потребах, теж приймемо Його до нашого серця у святому Причастю. Усім відомо, що причащатися можна лише тоді, коли на душі немає тяжкого гріха. Не можна думати, що запричащаюся тому, що інші так чинять, бачу, що й вони не сповідалися. Можливо сьогодні ні, але вчора, тиждень тому й не вчинили якогось духовного важчого беззаконня, тому можуть причащатися. Коли хтось не сповідається довший час, трудно не вчинити якогось роду гріха: обмови, лайки, недотримання посту в середи й п’ятниці, пропуск молитов, гнів, заздрість, негідні помисли, пропускання Служб Божих в неділю та свята тощо, є перешкодою, щоб причащатися. Очевидно, священики не знають, але Бог пронизує людину до глибини душі. Святий апостол Павло пригадував коринтянам про святе Причастя: «Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п'є» (1Кр 11,28-29). Святий чітко говорить, що хліб, який служить для щоденної їжі, як підтримання життя і сил людини, слід, відрізняти від духовного хліба, святого Причастя. За це людина несе особисту відповідальність перед Божим, а не людським судом. За кордоном зустрічаються такі практики, коли людина уважає, що вона, наприклад, перебуваючи у нешлюбному стані, чоловік з жінкою, можуть причащатися. Такі мають, навіть перешкоду до сповіді. Самі уважають себе невинними, праведними і тому спокійно причащаються. Таких багато. Молимося у церкві кожного дня і нерідко трапляється, що під час Служби Божої підходять особи із руками зложеними за спину до святого Причастя. Коли запитуємо про сповідь, вони відповідають, що не знали про необхідність сповідатися. Є Церква, якій Господь дав владу через своїх апостолів: «… Істинно кажу вам: Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі» (Мт 18,18). Людина спішить кожного дня до вічності й там не буде рахуватися те, як вона уважала, але Господь скерує її увагу на закони, які були дані на землі. Їх необхідно дотримуватися. І останнє слово завше за Богом. Яке? – Усі безперечно почуємо особисто. Дай Боже, щоб ми почули Господні ласкаві слова, якими він навчав у притчах: «… Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана» (Мт 25,23).
       
      Святий євангеліст Марко описав певну подію, що сталася у Капернаумі. Ісус навчав в одному домі. Людей прибуло надзвичайно багато. Слухали Його радо й уважно, не даючи можливості опущенню жодного слова. Слухачі немов насичувалися словами, які спливали з уст Христа. Були зачудовані Його повчаннями. Коли несли розслабленого кожен дорожив своїм місцем, щоб не поступитися й не втрати чогось із промови Спасителя. Захоплюючі слова Ісуса були їм більш важними, як піднятися й пропустити похід із хворим. Ісус не картав їх за це. Був переконаний, що вони знайдуть вихід із нескладної ситуації, тому продовжував навчати. А ті з вірою прямували до Христа із недужим. Цей чоловік був надзвичайно хворий і, мабуть, рідні виплатили багато коштів, щоб допомогти йому лікуванням. Нічого не допомогло. А це була людина, яка не володіла рухами, кожен член тіла був сам собі, незв’язаний в один організм. Невідомо скільки років він вже був недужим? З пізніших слів Ісуса виходить, що він потребував прощення гріхів. Значить, занедужав у певному часі, можливо, гріхи стягнули недугу. Носильники підійшли до будинку, розібрали стелю і спустили хворого перед Ісусом. Спаситель зовсім не здивувався. Знав про віру тих, хто приніс болящого, встановив діагноз і відразу промовив: «… Сину, відпускаються тобі твої гріхи» Мр 2,5). Книжники судили його у своїх серцях, бо знали, що гріхи відпускає єдиний Бог. Вони ж Сина Божого не признавали за Бога. Ісус, знаючи їхні мислі, доказав, що має владу прощати гріхи і як Бог промовив до слабого: «… Встань, візьми твоє ліжко й ходи» (Мр 2,9). Той піднявся й пішов здоровий. Із тексту випливає, що багато хвороб, які поражають людину, походять від гріха. Через хворобу Господь бажає достукатися до душі людини. Відомо, що багато людей поважного віку, перебуваючи в хворобі, не хочуть сповідатися. Уважають, що після сповіді та ще й тайни Оливопомазання – помруть. Невідомо звідки походить таке твердження? Мабуть, з натхнення злого духа? Бога не слід боятися, він легко оздоровляє й прощає гріхи, тому приклад подій описаних у святому Євангелію. Боятися треба злого духа. Спаситель перестерігає: «…  Не бійтесь тих, що убивають тіло, а потім більш нічого заподіяти не можуть. … бійтеся того, що, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам: Того бійтесь» (Лк 12,4-5).
       
      Блудний син набрався відваги й повернувся до свого батька, повертаймося й ми до Господа через тайну святої Сповіді, часто, принаймні у часі чотирьох постів, що протягом року пропонує свята Церква. Праведний Митрополит Андрей навчав, що спасіння не легке й тим, що часто сповідаються, а що ж казати про тих, що сповідаються раз на кілька років або зовсім не практикують покаяння? Праведний написав: «… на чім же ви опираєте думку, що спасетеся, коли нічого з того не робите, що треба робити? … не тільки не змиваєте душі з гріховного бруду, що його само життя наносить, але й стягаєте на себе Божий гнів прокльонами, нечистотою, людською кривдою, безбожними бесідами і такою байдужністю на всьо, що святе! … Стидаєтеся визнати свої гріхи в сповіді? А як же потрапите перенести стид, коли всі ваші діла, ваші гадки будуть виявлені на Христовому суді, коли на Божому суді отворять всі книги совісті, в котрих записані ваші гадки, слова й діла» (Правед. Митрополит Андрей «До тих, що на Пасху не сповідалися» 25.04.1942). Покорімося перед Богом тепер, щоб не було пізно, бо ми не розпоряджаємося часом нашого життя. Буває – кінець приходить несподівано. Відкиньмо те, що людське, та намови диявола, а поступаймо по велінню Христовому, який закликає: «… Покайтесь, бо Небесне Царство близько» (Мт 4,17). Каймося і здобуваймо сьогодні Небесне Царство! Хай пресвята Богородиця буде з нами у наших непростих змаганнях!
       
       
                                                             
       
      + Ігор
      Митрополит Львівський, УГКЦ
       
       
      12 березня 2017 р. Б., Архикатедральний собор святого Юра, м. Львів, м. Львів 

Львів.Собор св.Юра

Актуально


Календар Пасторального планування Львівської Архиєпархії УГКЦ на березнь 2017 року.

Галерея

Previous
  • Реколекції для подружніх пар: як зробити шлюб кращим

  • Зустріч Рух християнських сімей Львівської архиєпархії (06.03.2016)

  • Львівські Архиєреї взяли участь у різдвяному Богослуженні РКЦ (24.12.2016)

  • Владика Венедикт відвідав храм Святого влкмч. Димитрія Мироточця, що у Львові

  • Благословення Йорданською водою та коляда у Львівському обласному дитячому психо-неврологічному диспансері

  • Владика Венедикт звершив освячення катехитичної школи у с. Скнилів

  • Відбулося VI Всеукраїнське військове паломництво до Зарваниці.

  • Митрополит Ігор здійснив пастирський візит до парафіі Успіння Пресвятої Богородиці ( м. Львів, вул. Макимовича, 2б) 2016

  • Владика Венедикт звершив поставлення у пресвітери диякона Всеволода Семененка.

  • 150 років храму Покрова Пресвятої Богородиці у с. Митулин

  • У Львові молилися за загиблими у збитому літаку в Луганську

  • У Львові прощались із Новітнім Героєм України – Олександром Дерешом

  • Молитовна хода вулицями Львова «За мир і Божу мудрість для Українського народу»

  • Владика Венедикт звершив у Рудно Чин поставлення у диякони

  • Пастирський візит до парафії святих Володимира і Ольги (с. Зозулі, Золочівський р-н) 2015

  • У Львові молилися за загиблими у збитому літаку в Луганську

  • 75 роковини невинно замучених у Золочівському замку-тюрмі

Next

Божественна літургія

  • Район
  • Час літургії

Наші друзі