Проповіді і промови

Архиєпископ і Митрополит Львівський Високопреосвященніший владика ІГОР

    • 13/07/2013 Слово Митрополита Львівського в день празника Святих Верховних апостолів Петра і Павла
    • Переглянути усі статті
      Слово Митрополита Львівського в день празника Святих Верховних апостолів Петра і Павла
       
      2Кр 11,21-12,9; Мт 16,13-19.
       
      Високопреосвященний митрополите Василію та Мєчиславе,
      Преосвященний владико Михаїле,
      Преосвященні владики,
      Всесвітлі, всечесіні та преподобні отці,сестри і брати,
      Вельмишановні представники влади, Достойні та любі молільники, вірні християни, ми зібралися у храмі святих верховних апостолів Петра і Павла в день ушанування цих учнів Христових, щоб молитовно відсвяткувати збіг кількох ювілейних дат: Року віри, 1025-ліття хрещення Русі-України, 105-ої річниці Катедрального храму, празник Христа Людинолюбця та 20-ту річницю архієрейської хіротонії преосвященного владики Михаїла Колтуна, правлячого єпископа Сокальсько-Жовківської єпархії. Годі буде про усе говорити, бо усі згадані тематики дуже важливі.

      Зосередимо свою увагу над роздумуванням про життя святих верховних апостолів Петра і Павла, які являються вершиною та  добрим прикладом гідного християнського життя. Образи цих двох апостолів, їхній характер, вдача, знання, положення тощо – дуже різні. Однак, обидва мужі святої Церкви та вірні учні Христа пристойно крокували дорогою освячення душі та здобування вічного щасливого життя. Так сталося, що Господь покликав їх у різний близький час та у різних обставинах. Він наділив своїх апостолів завданням не тільки дбати про своє спасіння, але вложив у них духа, щоб вони привели багатьох до правдивого Бога. Симон (Петро), був професійним рибаком, з цього жив та утримував свою сім’ю. Савло (Павло) – єврей від євреїв, «… фарисей, син фарисеїв» (Ді 23,6), невтомний проповідник, людина усестороннього знання та шукач правди, який, теж,  переслідував християн, помилково, вважаючи їх ворогами Бога. Перебуваючи в  дорозі не з добрими намірами до шанувальників Христа, Боже світло повалило Савла на землю і він почув виразний голос: «…Я - Ісус, що його ти переслідуєш» (Ді 9,5). Господь в особливий спосіб промовив до Савла, бо, згодом послав до нього учня Ананію, який поклав на нього свої руки і той прозрів та сповнився Святим Духом (пор. Ді 9,17). Симона привів до Ісуса Христа його брат Андрій, а Син Божий, глянувши,  промовив до нього: «… Ти - Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», - що у перекладі означає: Петро (Скеля)» (Ів 1,42). Такі шляхи різного життєвого покликання будує Боже Провидіння, а ці два стали мужніми й справедливими учнями Христовими. Правда, святий Павло не ходив з Ісусом Христом, лише в дорозі до Дамаску бачив Господа (пор. Ді 9,27). Коли навернувся та пізнав Христову науку, став невтомним проповідником слова Божого, колоною віри у Церкві Христовій. Не відступив від вірного служіння Спасителеві світу, хоч йому прийшлося багато витерпіти за вірність Господові, як сам написав у своїх посланнях: «Тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я у безодні» (2Кр 11,25). І це тільки частина, що йому прийшлося з любов’ю до Христа терпіти у своєму житті. Святий апостол Петро, натомість, перебував у спільноті з Ісусом Христом. Бачив його, був свідком його навчань, оздоровлень недужих, воскрешення померлих, Христових молінь та різних інших чудес, які довершив Господь. Він мужньо переносив зі своїм Учителем, голод й спрагу, переслідування та насмішки з боку невірного люду. Коли Ісус Христос запитував про те, що про нього думають люди: «Озвався Симон Петро і заявляє: Ти – Христос, Бога живого син» (Мт 16,16). Учень Ісуса був дуже швидкий до відповідей, бо його мова випереджувала освідомлення розуму. Перед своїми страстями Христос озвався до своїх учнів, повідомляючи, що вони усі зневіряться цієї ночі: «Озвався тоді Петро й каже йому: Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи» (Мт 26,33). А, коли Сина Божого зловили в Оливному городі, Петро слідував за Христом аж на двір первосвященика, де напав на нього страх і до служниці перед усіма відрікся, клянучись, що не знає Господа (пор. Мт 26,69-74). Був скелею, витримував фізичні навантаження, але в людському розумінні, не міг справитися зі своїм страхом «перед юдеями». Голосні заяви Петра щезли, міцні постанови були розірвані немов павутиння. Ось, людина, яка уповає на себе, забуваючи про необхідність Божої підтримки та благословення, «… бо дух бадьорий, але тіло немічне» (Мт 26,41). Час навчав й показав великому мужеві Церкви, Кифі, що уповання на Господа – одна з найважливіших речей, яку необхідно практикувати в житті. Хоч був вибраний очолювати Церкву Христову на землі, однак, зламався, злякався людей, забував, що «…Слухатися слід більше Бога, ніж людей!» (Ді 5,29). Мимо своєї невірності та певних промахів життя, Симон-Петро каявся за те і Господь освятив його душу, не змінив призначення його на очільника своєї Церкви. Спаситель не оберігав своїх слуг-апостолів від терпіння та переслідувань, навпаки, казав їм: «… Переслідували мене - переслідуватимуть і вас…» (Ів 15,20). З іншого боку, апостоли теж не нарікали й не домагалися того, щоб їхнє життя було безжурне та проходило без перешкод. Святий Павло писав: «…нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; нас ганьблять, а ми з любов'ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі» (1Кр 4,12-13). Вони приймали гіркі випробування, знущання й гоніння, а вкінці померли мученицькою смертю. Святий апостол Петро був розіп’ятий на хресті вниз головою і так віддав духа Богові, натомість, святого апостола Павла стяли мечем у Римі. Ці учні Христові добре розуміли завдання, що стояло перед ними: проповідувати слово Боже. Святий апостол Павло збагнув необхідність проповідувати розп’ятого Христа. Він усвідомив, що філософія й велика мудрість рідко знайде місце у людському серці, а, коли він намагався достукатися до людського серця, деколи його зустрічало нерозуміння з боку народу: «… деякі казали: Про це послухаємо тебе іншим разом» (Ді 17,32). Учні Христа не знеохочувалися, не зглядалися скільки слухачів було перед ними, вони кидали духовні слова на ріллю людських сердець й це приносило плоди. Колись Господь посилав своїх пророків й наказував їм говорити до неслухняного люду, мимо того, що передбачав несприйняття людей, щоб вони пізніше не мали оправдання й не сказали, що Бог про них забув, до них не говорив. А невірні люди й неохочі до побожного життя завжди мали свою відповідь: «… Шкода й говорити! Ми таки ходитимемо своїм робом і кожен з нас чинитиме за впертістю свого лихого серця» (Єр 18,12). Завдання Господнього робітника: голосити Боже слово, навіть тоді, коли передбачається, що воно знайде каміння у людському серці. Слуга Христа немає оправдання тоді, коли не бажає голосити слова Божого. Святий Павло писав: «Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо це мій обов'язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії» (1Кр 9,16). Пам’ятаймо: «… Ось тепер - час сприятливий, ось тепер - день спасіння» (2Кр 6,2). Необхідно нам усім прокидатися зі сну й користати з кожної миті, бо, як перестерігає святий апостол Петро: «… Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти» (1Пт 5,8). Ці святі верховні апостоли, Петро і Павло, терпіли голод, спрагу, спеку і холод, кайдани, побиття, до крові, гоніння, в’язниці, різні інші небезпеки, вкінці розп’яття на хресті й стинання голови мечем, але на скаржилися Господу, не звинувачували його, вважали себе гідними такого, бо це їх приближало до Ісуса Христа. Були втомлені й виснажені на тілі, але їхні душі процвітали світлою юністю. 

      Достойні  сестри й  брати, стараймося  пізнавати глибше  Христа, який  віддав  своє життя за наше освячення й спасіння. Зростаймо у любові до нашого Спасителя, благого любителя людей, бо він до кінця полюбив нас ради нашого добра! Будьмо вдячні Господу Богу за дар віри, за ласку святого хрещення, за приналежність до єдиної, святої, соборної й апостольської Церкви! Разом з усім, щиро вітаю преосвященного владику Михаїла, вашого правлячого єпископа, з 20-тими роковинами його поставлення у архієрейський стан! Молимося за нього до Господа, щоб благословив благі діла його рук! Хай Господь допомагає тобі, достойний та вірний святій Церкві святителю Михаїле, гідно служити Богу та його людові! Хай Святий Дух дає тобі, Мужу духовний,  мудрості, духовної сили, наснаги та доброго здоров’я достойно служити святій Церкві багато років! Віддаю тебе, наш Співбрате у Христі, в опіку пресвятої Богородиці та великому небесному покровителеві, святому архангелові Михаїлові! Дякуємо тобі, смирний Повелителю Бога, за гідне служіння Богу та його вірному народові! Хай благословення Господнє спочиває у твоєму серці, наш гідний Брате!
       
      + Ігор
      Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
       
      12 липня 2013 р.Б. Катедральний храм Святих Верховних апостолів Петра і Павла. м. Сокаль

Львів.Собор св.Юра

Актуально


Щиро вітаю усіх вірних нашої Церкви з великим святом Воскресіння Христового! Дякую нашим священикам за їхнє добре служіння! Складаю подяку усім вірним нашої Церкви за глибокі старання приналежності до Христової Церкви!

Галерея

Previous
  • Молодіжний хор Архикатедрального Собору святого Юра на СДМ-2016 (Опочно)

  • Львівська архиєпархія подбала про відпочинок дітей із соціально незахищених сімей

  • Пастирський візит Митрополита Львівського в с. Старичі

  • Владика Венедикт відкрив меморіальну дошку о. Германа Будзінського у с. Перегноїв

  • Владика Венедикт здійснив пастирський візит до парафії Успення Пресвятої Богородиці м. Яворів.

  • Всеукраїнське військове паломництво до Зарваниці (17-18.09.2016

  • «Духовні вікенди» для молоді у м. Золочеві

  • Військовослужбовець прийняв Святі Тайни Хрещення та Миропомазання

  • Пастирський візит Митрополита Львівського в с. Старе Село

  • Табір для дівчат «Царський бенкет»

  • Львівських сиріт навчатимуть іконопису у Гарнізонному храмі

  • Духовно-профілактичні місії тверезості серед молоді у c. Ставчани (2016)

  • Владика Володимир відвідав храму блаженного Миколая Чарнецького (15.05.2016)

  • Реколекцій для катехитів Львівської Архиєпархії (с. Береги 2015)

  • В Уневі вшанували пам’ять владики Юліяна (Вороновського). Фото

  • Пастирський візит владики Венедикта в с. Лапаївка

  • Молитовна хода вулицями Львова «За мир і Божу мудрість для Українського народу»

Next

Божественна літургія

  • Район
  • Час літургії

Наші друзі