Проповіді і промови

Архиєпископ і Митрополит Львівський Високопреосвященніший владика ІГОР

    • 16/05/2016 Слово Митрополита Львівського на Неділю мироносиць
    • Переглянути усі статті
      Слово Митрополита Львівського на Неділю мироносиць
       
       
      Слово на Форум родин: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6,36).
       
       
      Кожна людина бажає затишку, спокою, певності, якогось достатку й споглядає, щоб за промахи, які вона сподіяла, отримати прощення, розуміння, поблажливість, милосердя… Чинячи добро, особа сподівається заслужити вдячність, повагу, признання, любов, нагороду; в християнському житті - прощення гріхів й вічне щастя у небі. Милосердя – це глибокий прояв доброти й любові, співчуття й чутливості до інших осіб. Коли сягнемо католицької енциклопедії й заглибимося у пошук значення слова, то знайдемо наступне пояснення: «Милосердя Боже – прикмета Бога, або спосіб дії та об’явлення Божої любові, справедливості в ситуації людських потреб, слабості, гріху і смерті (любов співчуваюча, піднімаюча, несуча і рятівна)…» («Encyklopedia Katolicka» Tom XII, s.1106, Lublin 2008). На загал, ця ж енциклопедія окреслює наступними словами повселюдне розуміння милосердя: «Милосердя – постава, що обіймає внутрішнє переживання співчуття, спів-терпіння і любові, також, зовнішні акти допомоги потребуючим із збереженням їх гідності особи…» («Encyklopedia Katolicka» Tom XII, s.1087, Lublin 2008). У «Тлумачному словнику української мови» визначено: «Милосердя – добре, співчутливе ставлення до кого-небудь» («Великий тлумачний словник», Київ-Ірпінь, 1991-2001рр.)
       
      Дякуємо святішому Отцеві Францискові, Папі римському за те, що Господь надихнув, а він проголосив «Рік Божого милосердя», який закінчиться у листопаді 2016 року, щоб спонукати християнський люд ефективніше користати із Божої доброти, любові та незмірного милосердя Господнього! Про це переконливо й корисно стверджує автор псалмів: «Але ти, Господи, Бог милосердний і милостивий, повільний до гніву і повний ласки та правди» (Пс. 86,15). Чудові слова висказав у давнину пророк, бажаючи представити доброту всевишнього Бога. Господь – добрий, уважний до людини, бо вона його створіння, якому він пропонує вічне щастя, повноту небесної нагороди. Бог завжди виховує людину, бачить у ній гідну особу, якій довіряє життя  на землі, управу та його правильну реалізацію. Навіть, коли Господь видалив людину із раю після її непослуху-гріху, коли розімкнулися небесні водні загати й лив дощ на землю сорок днів та ночей (пор. Бут. 7,11-23), чи спалив Содом й Гомору сірчаним вогнем (пор. Бут. 19,24-25) тощо, Бог чинить це із милосердя до людини, щоб вона знала межу свого життя та діяльності, каялася та здобувала щасливу вічність. Пророк пригадує: «Господь повільний до гніву й багатий милосердям, прощає гріх і переступ, хоч і не залишає нічого безкарно…» (Чис. 14,18). Коли б залишити людину саму собі, коли б Господь не злагіднював людську жорстокість, життя на землі стало б неможливим. Бог покликав людину до життя, щоб вона була образом та його подобою, а людина бажала стати «богом», мала правила, щоб їх виконувати, щоб добре жити з Господом, а вона порушила їх й через те не могла більше у такому стані жити в раю. Зі свого милосердя Господь помістив людину поза раєм, піклуючись про неї й показалося, що перший досвід неслухняності, а згодом інші промахи, не опам’ятали людей, не навчили їх, бо люд продовжував грішити. Небесний Отець рятував людській рід ціною любові свого Сина, який прийняв тіло людини, навчав людей, хоч був відкинений ними, помер на хресті, але воскрес, тим самим врятував людський рід від покарання. Так, траплялися добрі особи, але зло переважало. Учитель Церкви говорить: «Милосердя людське і Боже не рівні між собою, а  відрізняються одне від другого так, як зло – від добра… Багато бувають милостиві, не загарбують чужого… а поза тим віддаються любощам та похоті, а Христос показує, що замало першого, приєднує і цю заповідь» (св. Ів. Золот., Бесіда XV на Мт п.4). Усі отримали можливість спасти свою душу, бути навіки щасливими з Господом та усіма небесними силами через бездоганну практику християнського життя та щире покаяння. Людина часто хитається у добрих практиках життя, чинить добро, але не завжди уникає зла, яке поганить добрі вчинки, тому Боже милосердя приходить на допомогу через щире покаяння. Важливо пам’ятати про милосердя над своєю душею, яке полягає в гідних практиках християнського життя та униканні беззаконь. Людина чинить милосердя тому, що у ній воно закладено згори – Бог милосердний. В одній історії, певні злочинці мстилися, забираючи іншим життя. Якась жінка була свідком їхніх злочинів… Одного із своїх вони послали до неї, щоб позбавив її життя. Той не вбив її тому, що була вагітна, щось пробудилося в ньому і він залишив її живою, хоч інші були переконані про її смерть. Звичайно, що цей вчинок не перекривав попередніх злочинів, бо зловмисник за них не жалів, лише, пощадив ненародженої дитини. Мабуть, трудно такий вчинок назвати милосердям, радше скажемо про якесь внутрішнє співчуття, поблажливість, на яку спромігся криміналіст, з іншого боку – це гідний прояв. Святий навчає: «Ми самі по природі маємо деякий нахил до милосердя. … Людина більш усього повинна вчитися милосердя… Хто не має милосердя, той перестає бути людиною… Не будемо рахувати навіть життям час, який пройшов без милосердя» (св. Ів. Золот., Бесіда LII на Мт п.5). Такими словами відзивається Учитель Церкви, заохочуючи усіх до постійних милосердних вчинків.
       
      Кожна людина має велику можливість, щоб чинити діла милосердя, тобто, гідні, добрі діла, далекі від беззаконня. Добрі діяння, повинні стати правилом життя! Святіший Отець Франциск в одній з промов сказав: «…милосердя – це справжня сила, здатна врятувати людину і світ від такої форми духовної онкології, як гріх, моральне зло» («Ангел Господній…» 15 вересня 2013). Милосердя ніби нівелює грішні прояви, дає можливість втонути їм у безодні Божої милості. «Чоловік милосердний творить добро собі самому, жорстокий мучить власне тіло» (Прип. 11,17). Милосердя – практична річ, дія, яка випливає із внутрішнього переконання, що закріплене душі як чеснота. Ця чеснота живе в людині, не суха, не мертва, але повна любові та життя, що проявляє себе завжди у милосердних вчинках, добрих ділах скерованих до ближнього. Милосердя – безоглядне, не споглядає на обличчя, але готове проявити себе навіть над тими, які себе вважають ворогами. Розповідають про один випадок із недавньої сербсько-хорватської війни. Дівчина-хорватка подарувала своєму нареченому, який направлявся на фронт, медальйон Матері Божої. З часом цей хорватський воїн попав у полон, а його наречена працювала медсестрою. Сталося так, що якийсь сербський офіцер був поранений і його, як полоненого, привезли у лікарню на території Хорватії, якраз там, де працювала медсестра нареченого військового хорвата. Вона ставила офіцеру крапельниці… Одного разу цей хворий звернувся до медсестри й простягнув їй медальйон, вийнятий із торбинки. Вона відразу пізнала свій медальйон, що був у нареченого. Запитувала про нього у військового серба – почула, що вони його розстріляли. Плакала… Насувалися мислі, щоб передозувати ліки, які подавалися з крапельниці… Необхідно помститися…, але розуміла свою поставу перед Богом – Заповідь: Не вбивай! Боролася із мислями, любов до Бога й до правильного життя перемогли. Не мстилася – милосердилася й мирилася! Пам’ятала, що й вона потребує милосердя Божого та від людей. Її життя, також, не видніє позитивними лаврами, за які потрібно нагороджувати.? Усвідомлювала свою гріховність перед Богом. Оглядалася й аналізувала своє життя, збагнула, що милосердя й любов цінніші від помсти та гріху. Чинила усі зусилля, щоб проявляти християнське милосердя, допомагати ближньому, до цього зобов’язує Господня Заповідь любові. Нічого не втратила із цього, що допомогла ворогові, навпаки, здобула багато. Їй приходили на пам'ять слова Христа: «Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніть їм, … й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних» (Лк 6,35). У її руках було життя вбивці її нареченого, могла легко відіслати його до вічності, але розуміла, що не вона відповідальна за дар життя. Відкинула гординю, перемогла байдужість й злобу, проявила доброту свого серця, що було плодом Святого Духа, бо любов «не поривається до гніву, не задумує зла… радіє правдою… все перетерпить» (пор.1Кр 13,5-7). Милосердя - плід любові Бога та ближніх! Милосердна людина не тільки спраглого напоїть, потребуючого зодягне чи в’язня відвідає, вона - готова на більше, на жертву ради любові своїх ближніх! Хто проявляє християнське милосердя, на таких необхідно споглядати як на вчителів любові, діамантів віри, лицарів християнських чеснот! Бо милосердя огортає усю особу: «… З повноти бо серця уста промовляють. Добра людина з доброго скарбу добро виносить…» (Мт 12,34-35). Святий Іван Золотоустий, роздумуючи над псалмами Давида відносно милосердя чинить висновок, що «… є багато ступенів милосердя, - один дає менше, другий більше, то побачимо, кого він (пророк) називає милосердним: того, хто дає від надлишку, чи того, хто віддає усе…? Очевидно того, хто віддає усе, хто не жалує нічого» (св. Ів. Золот., Бесіда на Пс 111 п.5). Милосердя – живуча та діюча чеснота, яка заохочує особу чинити добро, бачить необхідність, далекоглядна, ніколи не очікує запрошення чи вказівки. Використаємо слова Святішого Отця Франциска, який недавно звернувся до зібраних: «… милосердя ніколи не залишить нас у спокої. Це Христова любов, яка викликає у нас неспокій, аж доки ми не досягнемо мети; вона спонукає нас обійняти і пригорнути, прилучити всіх, хто потребує милосердя, аби дозволити на те, щоб всі примирилися з Отцем» (Папа Франциск, промова 03.04.2016). Милосердя – завжди видиме у проявлених вчинках! Учитель Церкви стверджує наступне про милосердя:«… воно безсмертне, нетлінне і ніколи не може загинути. Усі людські діла руйнуються, а плід милосердя залишається завжди нев’янучий, не підлягає ніякій зміні обставин» (св. Ів. Золот., Бесіда на Пс 111 п. 3). Ісус Христос заохочував до вчинків милосердя не тільки словами, він багато трудився, щоб не лише проповідувати, але оздоровляв недужих, кормив голодних, звільняв осіб від посідання злими духами, воскрешав померлих тощо. Він запевнив: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт 5,7). Зі Старого Заповіту пригадуємо про милосердя багатьох осіб, зокрема, царя Давида, який не мстився кривдникам, а прощав їм та милосердився над ними, знаючи те, що й сам потребує цього від Бога. Коли підлеглий Семей проклинав царя Давида, Авішай просив, щоб володар дозволив стяти голову тому, хто ображав царя. Але смиренний Давид, виявивши повноту свого серця промовив: «… Лишіть його, нехай проклинає, бо це Господь звелів йому. Може, Господь зглянеться на моє горе й віддасть мені добром замість сьогоднішнього прокльону» (2Сам 16,11-12). Милосердя це – не слабість характеру, тому що прощаються кривди підлеглим, не панічний страх перед ворогами, сильними цього світу, а мужність, що проявляється у героїчній любові до ближніх! У книзі Макавеїв знаходимо: «Давид за своє милосердя одержав у спадщину царський престол повіки» (1Мак 2,57).
       
      Папа Франциск, заохочуючи до милосердя, щоб пробачати ближнім та миритися з винуватцями, пригадує: «Милосердя не боїться осквернитися дотиком грішника» (Середа, 20 квітня 2016). Прощати – не пониження, а мужність! А Мудрець ще й пригадує: «Милосердям і правдою покутується гріх, а острахом Господнім ухиляється зло» (Прит 16,6). Син Божий у прояві милосердя до ближніх, вбачав покликання грішників до праведного життя: «… Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних» (Мт 9,13). Спаситель, повчаючи якогось законовчителя, розповів притчу про милосердного самарянина, який не зважав на особи, лише, на їхні потреби в скруті, заохочуючи співрозмовника: «…Іди і ти роби так само» (Лк 10,37), тобто, діла милосердя, подібно, як вчинив самарянин.
       
      Ми споглядаємо на Боже милосердя відносно людини, яке не має кордонів. Звичайно, що у Господа воно ототожнюється з любов’ю і не можемо говорити, що перше, а що наступне. Всевишній – повнота любові й милосердя, розкинув ці дари по усьому світі. Вони ласкаво стосуються кожної особи: «Але в великому твоєму милосерді не винищив їх цілком і не покинув їх, бо Ти – Бог  добрий і милостивий» (Неєм 9,31). Наш люблячий Господь пам’ятає про нас, готовий милосердитися й прощати більше наших вчинених провин. Він не відвертається від тих, хто звертається до нього, пам’ятає й очікує на  слова прохання. «… Господь, Бог ваш, ласкавий і милосердний, і не відверне він свого обличчя від вас, коли ви обернетесь до нього» (2Хр 30,9).
       
      Багато слів й правдивих тверджень знаходяться у Святому Писанні, які переконливо звучать про безмірне Боже милосердя. Хай воно торкнеться кожної людської душі в цей рік, проголошений Святішим Отцем Франциском Божим милосердям. Хай Господнє милосердя не оминає нікого й ніколи, бо у ньому - наше спасіння! Необхідно підносити молитву довіри з праведним царем Давидом: «Поможи мені, о Господи, мій Боже! Спаси мене по твоєму милосердю!» (Пс 109,26). І пресвята Богородиця запевняла: «Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його» (Лк 1,50). Приймімо пропоноване милосердя Господнє до своїх сердець, а воно змінить усе на добре!
       
       
        + Ігор
      Митрополит Львівський, УГКЦ
       
       
       
      15 травня 2016 р. Б. Львівська духовна семінарія Святого Духа, м. Львів 

Львів.Собор св.Юра

Актуально


Календар Пасторального планування Львівської Архиєпархії УГКЦ на березнь 2017 року.

Галерея

Previous
  • Пастирський візит, 11 жовтня 2015 року, до парафії Покорову Пресвятої Богородиці (м. Яворів)

  • Відбулася зустріч курсу «Сім’я - домашня церква».

  • Преосвященний Владика Венедикт помолився разом з учасниками Всеукраїнського з’їзду християнської молоді «Вітер На-Дії».

  • Владика Ігор відвідав з пастирським візитом парафію Різдва святого Івана Хрестителя, що у с. Поруби Немирівського протопресвітеріату.

  • 150 років храму Покрова Пресвятої Богородиці у с. Митулин

  • Толока у Митрополичих садах (9.04.2016)

  • «Канікули з Богом» у с. Монастирок, що на Золочівщині.

  • Преосвященний владика Венедикт здійснив пастирський візит до Свято-Покровського монастиря сестер Студійського уставу

  • Відзначення 90-річчя від дня заснування Свято-Покровського жіночого монастиря Студійського устав

  • Пастирські відвідини Владики Венедикта студентської спільноти.

  • Владика Венедикт здійснив пастирський візит до храму Успіння Пресвятої Богородиці, що в Пустомитах. Фото

  • Владика Венедикт з прочанами молитовно вшанував о. Маркіяна Шашкевича

  • Владика Венедикт освятив храм у с. Соколівка, що на Пустомитівщині.

  • Владика Венедикт відвідав храм Зіслання Святого Духа (м. Пустомити)

  • У Єрусалимі владика Венедикт відвідав Мелхітську Греко-Католицьку Церкву

  • До Гарнізонного храму завітали діти з м. Волноваха

  • Відбулась зустріч настоятелів монарших спільнот Львівської архиєпархії

  • Зустріч в Інституті постійної формації духовенства Львівської архиєпархії

  • Освячення престолу у парафії Різдва Пресвятої Богородиці (м. Яворів, 2015)

Next

Божественна літургія

  • Район
  • Час літургії

Наші друзі