Проповіді і промови

Архиєпископ і Митрополит Львівський Високопреосвященніший владика ІГОР

    • 08/05/2016 Слово Митрополита Львівського на Томину Неділю
    • Переглянути усі статті
      Слово Митрополита Львівського на Томину Неділю
       
       
      Дії 5,12-20; Ів. 20,19-31
       
      Святий апостол Тома – яскравий приклад того, щоб ніколи не допускати жодного сумніву, який стосується віри в Бога. Він був багаторазовим свідком різних чудес, сподіяних Христом, навіть, очевидцем воскресіння померлих, як от, Лазаря, що лежав у гробі чотири дні (пор. Ів. 11,43-44). Апостол Тома виявив готовність перед Спасителем та учнями, померти, коли почув, що помер Лазар (пор. Ів. 11,16). Коли Ісус Христос звертався до апостолів, щоб вірували в Бога та у нього, говорив про свій відхід на небо й, що відійде до Отця приготовити місце для народу і повернеться: «Господи, – каже до Нього Тома, – не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» (Ів. 14,5). З почутого про цього учня можемо стверджувати, що він був уважний на слова Господні, вступав у діалог, бажав знати невідоме тощо. Чув слова Господні, який заповідав свою смерть та воскресіння, але, мимо проявлених старань, не вистарчало його, щоб прийняти усе за правду, подібно, як чинили інші учні. Вкінці, коли інші доводили Томі, що вони бачили воскреслого Христа, оглядали його рани – дійшло до того, що він повірив про рани, бо хотів вкласти палець в пробитий бік, якого не бачив, а у воскресіння Сина Божого не вірив!? Тут пригадаємо, що Тома не був на Голготі, де розп’яли Ісуса, не знав про знак на проколеному тілі від списа, бо разом з іншими учнями зі страху повтікали, коли Ісуса вели на розп’яття (пор. Мр. 14,50). Так, учень міг знати про розп’яття осіб на хресті і, як воно ставалося з іншими розп’ятими, де пробивали цвяхами руки та ноги, але про проколений бік? Мабуть, дуже рідко траплялося, переважно ламали кості й розіп’яті помирали (пор. Ів. 19,32-33). Тома чув від апостолів про воскресіння та рани на тілі Ісуса, які розповідали, що бачили Господа у такому вигляді. Цікава історія, бо Тома, якось вірив в рани Ісуса, яких не бачив, а у Його воскресіння не вірив (див. Бесіда LXXXVII на Ів. п.1)? Трудно зрозуміти цю логіку. Бо рани не можуть існувати без тіла, які виразно видніли в Господа по воскресінні. Багато різних труднощів до судження виникає із цього? Трудно збагнути віру й невіру апостола Томи. Щось приймав й погоджувався, а інше відкидав, бажав переконатися.? Мабуть, прагнув побачити воскреслого Спасителя? Також, не знаємо, яке тіло посідав воскреслий Христос? Астральне, неземне...? – Бо, проходив крізь зачинені двері, розмовляв, показував рани, дозволив доторкнутися до рани, їв з учнями (див. Ів. 21,15). Тіло не могло бути матеріальне, бо воно підлягало б зміні, а до духовного – як доторкнутися? Це уже не наша ділянка знання, Господь своєю всемогутністю залагодив ці справи, своїм способом змістив духовне та матеріальне? Для нас це не має великого значення, бо ми живемо вірою й знаємо про всемогутність Божої сили. У книзі царів знаходимо: «… вийшов ангел Господній і побив у асирійському таборі 185 000, і як повставали рано-вранці, – аж ось усі ті лежать трупом, мертві» (2Цар. 19,35). Нам не зрозуміло те, як безтілесний ангел вигубив воїнів, але віримо у написане.
       
      Святий євангеліст Іван розповідає, що Ісус Христос після воскресіння заходив до апостолів зачиненими дверима і дарував їм «мир». Господь пропонував необхідність спокою, щоб не жити страхом, бо усе, що має статися – здійсниться. Зрештою, усі відійдемо до вічності у свій час, але до цього необхідно бути духовно готовими, тобто, посідати мир з Богом та примирення зі собою, з ближніми. Господь бажав, щоб його учні та загалом, християни, поклали усю свою надію на Бога, менше журилися своїм життям та потребами, а більше довіряли Господу (пор. Лк. 12,22). Найважливіше, жити так, щоб у спадщину осягнути життя вічне (пор. Мт. 19,29). Багато правди та емоцій пережили учні Христові після його воскресіння. Ісус знав про їхні слабості й страхи, старався вивести їх з цього стану, надаючи допомогу: «… Прийміть Духа Святого!» Мовляв, ви – не самі, я про вас пам’ятаю, усе, що обіцяв виконую. «А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає… Мир залишаю вам, мій мир даю вам… Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!... Відходжу і до вас повернуся…» (Ів. 14,26-28). Ось, Боже піклування про людей, які довіряють Господові своє життя, свої успіхи й промахи, здобутки та втрати, своє існування, потреби, клопоти й небезпеки, усю життєву журбу.
       
      По вісьмох днях Бог знову прийшов до зібраних апостолів зачиненими дверима, а вони продовжували потурати страхові. Боялися, мимо усяких позитивних переконань, які чули від Ісуса Христа. Стан страху посідає велике місце у житті людини. Ісус Христос пропонує заміну: «Мир вам!» Пропонує нам простягнути палець духовної довіри до відкритого боку Ісуса, зробити мале зусилля, а Він решту довершить, почується: «Господь мій і Бог мій!» Бог мій, не чужий! Він – моє життя, надія та моя любов. Ми щасливі, що віримо у Бога й в усі діла пов’язані з Ним! Хай Господь благословить нас могутньою вірою, щоб жоден сумнів не тривожив нас. У свій час апостол Петро ступав ногами по воді на бурливому морі. Засумнівався, став потопати. Але викрикнув: «… Господи, рятуй мене! Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: Маловіре; чого засумнівався?» (Мт. 14,30-31).
       
      Бог завжди повернений обличчям до свого народу, витягає руку допомоги та відкриває своє серце. Простягаймо руки нашої душі з молитвою до Господа, щоб Божа Мудрість скріплювала нас вірою та любов’ю! Дай, Господи, усім ставатися більш віруючими людьми та достойно повторяти, що «Ти – Бог наш, крім тебе іншого не знаємо, ім’я твоє призиваємо». Пресвята Богородице, виблагай нам у Сина Божого духа сильної віри. 
       
       
        + Ігор
      Митрополит Львівський, УГКЦ
       
       
      8 травня 2016 р. Б. Архикатедральний Собор Святого Юрія, м. Львів

Львів.Собор св.Юра

Актуально


Щиро вітаю усіх вірних нашої Церкви з великим святом Воскресіння Христового! Дякую нашим священикам за їхнє добре служіння! Складаю подяку усім вірним нашої Церкви за глибокі старання приналежності до Христової Церкви!

Галерея

Previous
  • Відбулись місії тверезості в с. Пикуловичі Винниківського протопресвітерату

  • Блаженніший Святослав висловив подяку духовенству та вірним Католицької Церкви Республіки Білорусь за молитовну солідарність і підтримку

  • Владика Володимир провів реколекції для семінаристів (10-12.4.2017)

  • Триденні місії тверезості в с. Ремезівці на Золочівщині

  • У Карітасі Львова близько 200 дітей отримали щедрі подарунки від святого Миколая (12.2016)

  • Синклер у спавах монашества відзначив 40-ття священства подячною Божественною Літургією

  • Фестиваль «Мрії збуваються!» для дітей з особливими освітніми проблемами (23.12.2016)

  • Владика Венедикт освятив іконостас храму Христа Царя в с. Поріччя. Фото

  • Митрополит Ігор з пастирським візитом відвідав с. Жирівка

  • Відбулася Всеукраїнська проща до с. Страдч

  • Митрополит Ігор взяв участь у святкуванні храмового празника Катедрального собору Пресвятої Трійці (м. Дрогобич)

  • Понад 150 дітей і молоді отримали подарунки від св. Миколая у БФ «Карітас-Львів УГКЦ»

  • «Андріївська ніч» у Кохавині.

  • У День Молоді владика Венедикт звершив пастирського візит до парафії Покрову Пресвятої Богородиці

  • Зустріч християнських сімей 15 березня 2015: сповідь – як осягнути примирення з Творцем?

  • «Веселі канікули з Богом» у с. Монастирок (2016)

  • Владика Володимир звершив дияконське рукоположення (19.12.2016)

  • катехитична зустріч з дітьми та молоддю с. Муроване Львівської архиєпархії

  • Владика Венедикт рукоположив у пресвітери капелана Центру Опіки Сиріт

  • Митрополит Львівський благословив учнів та педагогічний колектив Винниківської санаторної школи-інтернату на успішний початок навчального року

Next

Божественна літургія

  • Район
  • Час літургії

Наші друзі