Проповіді і промови

Архиєпископ і Митрополит Львівський Високопреосвященніший владика ІГОР

    • 21/02/2016 Слово Митрополита Львівського на Неділю митаря і фарисея
    • Переглянути усі статті
      Слово Митрополита Львівського на Неділю митаря і фарисея
       
      2Тм 3,10-15; Лк 18,10-14.
       
      Достойні сестри і брати,
       
      зміни у нашому суспільстві та у цілому світі відбуваються із великою швидкістю. Люди тисячами відходять у вічність й тисячами народжуються – усі до нового життя. Вічність готова приймати усіх, подібно, як і земля усіх приймає у свої обійми. Кожна людина має встановлений певний час буття на землі про те найкраще знає Господь. І кожна особа повинна за цей невеликий час життя на землі здобути щасливу вічність. Ми з вами зближаємося до зустрічі з Господом у вічності, де усе наше життя на землі стане у повноті перед очима. Наші добрі або погані вчинки, слова й мислі, а найголовніше каяття, будуть свідчити про здобування душею Божого виправдання чи осудження. Дуже важливо: щоденно дбати про спасіння та освячення душі! В одній миті можна отримати вічне щастя і в одній миті можна його втратити. Кожна людина готує собі вічну долю, хоч Бог знає про неї, однак, доля залежить від особи, а не тому стається так з людиною, що знає Бог. Господь дає й пропонує усі середники, щоб отримати нагороду, але не усі бажають це приймати, бо багато людей уважають, що вони без Господа краще знають, як їм поступати. Багато із людей добровільно погублять себе через свою гординю, впертість у злому, непоступливість, легковажністю примиритися з Богом. Страшне почути від Бога: «… Я вас не знав ніколи! Відійдіть від мене, ви, що чините беззаконня» (Мт 7,23). Хоч люди будуть повторяти інше твердження: «… Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім'ям пророкували? Хіба не твоїм ім'ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім'ям силу чудес творили?» (Мт 7,22). А Господь назве це беззаконням! – Жорстоко почути строгі слова осуду від люблячого Бога, але дуже тривожно те, щоб на землі не слухати Бога, слів його Церкви, критикувати служителів та легковажити слова Божої правди.
       
      Святий апостол Лука, опираючись на притчу Ісуса Христа, описав молитву двох людей, які стояли в храмі. Насамперед, важливо це, що Господь наголосив про певність себе декого із них – зокрема, фарисеїв. Слово фарисеї, означає відокремлені, «сепаратисти». Їхня спільнота мала духовних й мирських наставників, а від тих, хто бажав приєднатися до них, вимагалося 30-тиденної проби, або навіть і річної. За панування Ірода Великого (37-4 пр. Хр.) фарисеї нараховували біля 6000 осіб («Encykl. Katol.» 5 tom, Lublin 1989).  Фарисеї були прихильниками Мойсеєвого Закону, хоч дуже опиралися на дрібні приписи своїх учених та передання. Не приймали Ісуса Христа за Божого Сина, вважали його за порушника суботи, а найбільше, переслідували його за те, що він зривав із них маску служителів Бога, бо, нав’язуючи закони іншим, самі й пальцем не порушували, щоб їх виконувати (пор. Мт 23,4). Митарів уважили за грішників, тому що вони служили чужій державі, збирали данину, теж, зі своїх для окупантів і самі, як могли багатіли, несправедливо, набуваючи майно. Таких дві особи увійшли до храму – митар, як грішник, фарисей – «праведник», як він уважав себе. Двоє увійшли, щоб помолитися до Бога, яких молитва відрізнялася своїм змістом та прикметами. Фарисей в гордині звертався до Бога, вказуючи на інших, грішників, яких критикував, - себе хвалив, виставляючи свою побожність. Було правдою те, що постив й давав милостиню, але цього не робив щиро, лише, показатися людям. Уважав, що Господь багато винен йому за його вірність й щедрість, бо він дає з прибутків. Святенник нічого не відривав від себе, не чинив жодної жертви й не дякував Богові, що благословив його діяльність. Усе приписував собі, навіть, право судити інших, уважаючи, що Господь повинен прибити печатку на його судження та хвальбу. Не давав місця Богові у своєму житті, усе сам вирішив за нього. Фарисей уважав себе паном життя, праведником, якого усі повинні подивляти й шанувати. Святий Іван Золотоустий ствердив наступне: «Фарисей вчинив себе гіршим від митаря, тому що не міг втримати свого язика, але через нього, ніби через якийсь отвір, просипав (втратив) усе своє багатство» (св. Ів. Золот., Бесіда V на Бут, п.5).
       
      Митар чи митник, на сьогоднішню мову й розуміння, з тремтінням переступив поріг храму, навіть, не наважився пройти кілька кроків вперед, залишаючись біля дверей. Уважав себе за грішника й негідного порівнювати свою долю з іншими. Готовий сховатися від людських очей, бо відчував, негативне мислення інших про себе. Він звертався до Бога короткою молитвою, щоб Господь милосердився над його погрішністю. Просив прощення, стоячи у своїй негідності перед Божою величчю. Розумів у свій спосіб велич Божого Провидіння та провалля своєї негідності. Прийшов до Бога, щоб примиритися з ним й отримати прощення своїх провин. Господь почув голос правди митаря й пробачив провини, оправдовуючи його у такий спосіб. Бог прийняв молитву митаря не тому, що він молився до нього, але тому, що митник представляв Богові правду про себе, про свою негідність та беззаконня. Нічого не скривав, навпаки, вірив, що Господь знає про нього усе, краще як він сам, не бачив у собі жодної праведності у собі – вірив, що Боже милосердя перевищує його беззаконня і не помилився, бо Господь простив йому, приймаючи у правді стан його душі. Повертався додому із позитивною зміною – Бог прийняв й оправдав його покаяння.
       
      Критика ближніх й вивищення себе понад інших – губить людину; покірне думання про себе, віра у свою негідність й щире покаяння перед Господом, не тільки оправдує особу, але й підвищує її. Божа Мати щиро сказала ангелові: «Бо він зглянувся на покору слугині своєї…» (Лк 1,48). Марія не вихвалялася, що Небесний Отець вибрав її на матір свого Сина, лише вказувала, що Бог змилувався над її приниженням. Учитель Церкви настановляє: «… не дорожи людською славою, і не ради неї чини чесноту, лише очікуй вироку від Судді… і так влаштуй своє життя, щоби вирощувати добрі надії…» (св. Ів. Золот., Бесіда V на Бут, п.6). Дуже ретельно думаймо про спасіння своєї душі, переймаймося тією правдою понад усе, щоби осягнути вічне щасливе життя! Пресвята Богородице, рятуй наш народ від гріхів та усім даруй ласку покаяння.
       
       
        + Ігор
      Митрополит Львівський, УГКЦ
       
       
      21 лютого 2016 р. Б. каплиця св. Василія Великого, м. Львів

Львів.Собор св.Юра

Актуально


Календар Пасторального планування Львівської Архиєпархії УГКЦ на березнь 2017 року.

Галерея

Previous
  • Владика Венедикт звершив освячення розписів храму в с. Липники

  • У Сихівському районі Львова створено «Спільноту вчителів» (2017)

  • Владика Венедикт відвідав храм Святого влкмч. Димитрія Мироточця, що у Львові

  • Капелани зустріли бійців, які повернулись із зони АТО

  • Владика Ігор завітав до Української академії друкарства у Львові

  • Владика Венедикт звершив освячення нового престолу в с. Страдч

  • В Уневі вшанували пам’ять владики Юліяна (Вороновського). Фото

  • Курсанти Військового коледжу сержантського складу НАСВ побували у монастирі св. Онуфрія оо. Василіян (2.3.2017)

  • Митрополит Андрей (Шептицький)

  • Перші обіти в Згромадженні сестер Святого священномученика Йосафата

  • У Львові прощалися з отцем Василем Поточняком

  • Збірка необхідних речей для військовослужбовців (Парафія Введення в храм Пресвятої Богородиці, Львів, 2.2017)

  • Митрополит Ігор благословив початок нового навчального року у Львівській Духовній Семінарії (8.10.2016)

  • Митрополит Ігор

  • У Львові розпочались святкування 100-річчя, відтоді як Митрополит Андрей Шептицький передав Національний музей у Львові в дар українському народові

  • Пастирський візит парафії Пресвятої Тройці (с. Терновиця, Яворівського р-н) 2015 р. Б.

  • Владика Ігор молився у Брюховичах з учасниками спільної коляди монашества УГКЦ

  • Пастирський візит Митрополита Львівського в с. Старе Село

  • V Всеукраїнська проща духовенства УГКЦ до Перемишлян (01.06.2016)

Next

Божественна літургія

  • Район
  • Час літургії

Наші друзі