Проповіді і промови

Архиєпископ і Митрополит Львівський Високопреосвященніший владика ІГОР

    • 01/02/2015 Слово Митрополита Львівського на неділю про митаря та фарисея
    • Переглянути усі статті
      Слово Митрополита Львівського на неділю про митаря та фарисея
       
       
      2Тм 3,10-15; Лк 18,10-14.

       
      Достойні молільники, любі християни,

      дякую вам за ваші молитви, за милостині, за підтримку нашого війська, їхнього духа в обороні Батьківщини та за ваше наслідування доброго митаря у покаянні. Дякую вам усім за те, що б’єтеся в груди, викликуючи щире покаяння серця, що смиренним поглядом вдивляєтеся в люблячі очі Христа.

      Дякуючи добрим людям, щедрим, люблячим нас, маємо на короткий час святиню відбитку лиця, лику, нашого Спасителя. Люди по-різному цікавляться походженням та видом цього святого відбитку обличчя Ісуса на полотні, бо за переказами, сам Спаситель приклав цю тканину до свого лиця. Передісторія нерукотворного Образу Христа сягає часів життя Спасителя на землі та пов’язана з царем Авгаром. Велитель Авгар царював у Мезопотамії між річками Тигром і Євфратом, здогадуються, що це була Сирія. Він захворів проказою, теж, чув про Ісуса, його духовну силу, в тому числі, довідався про його легкість оздоровляти хворих. Володар послав людей з листом, щоб просити Христа, як Бога, зцілити його. Якийсь художник Ананій слідував з посланими й при зустрічі  пробував намалювати лице Спасителя, але не зміг задля незвичайної краси та дивного блиску, сяйва, лиця Сина Божого. Ісус не мав наміру йти до царя, а просто, вмив своє обличчя, приложив полотно, на якому появився відбиток його лиця. Це полотно з відбитком обличчя передано послам й, коли вони подали це Авгарю, той, поцілувавши полотно з відбитком лику Спасителя, відразу став здоровим. Згідно апокрифів, у межах століть, цей образ перемандрував до Царгороду, а потім до Риму, де зберігався у церкві святого Сильвестра до 1870 року.  Внаслідок гарібальдівських заворушень в Італії, цей святий медальйон було перенесено до сікстинської каплиці й до цього часу зберігається у приватній захристії Святішого Отця. Ми не займаємося дослідженням святого Образу, лише приймаємо з вірою його близькість до лику Спасителя. Радіємо, що така святиня знаходиться в ці дні поруч копії туринської Плащаниці у нашому соборі святого Юрія і ми усі маємо можливість наново оживити віру в Бога. Не поспішаймо швидко переходити коло унікального зображення лику Господнього, але загляньмо з вірою глибоко в очі Христа, які направлені на нас, щоб вони стали дзеркалом нашого сумління та нашого життя. Багато тисяч людей уже перейшли коло цього нерукотворного Образу ГНІХ, але перед нами закрито те: скільки осіб щиро  навернеться до Бога, покається, віддадуть своє серце, свого духа та довірять життя в руки Божого Провидіння? Знову усвідомлюємо свою поставу перед Господніми пронизливими очима, які всюди бачать нас, - випрошуймо дару постійної пам’яті про Бога. Просімо нашого Спасителя про спокій в Україні, про мир в державі, благаймо про закінчення війни та кровопролиття, вимолюймо страху для ворогів, подібно, як колись найшов жах на філістимлянське військо, що повтікало (див. 1Сам 14,15-16). Хай усі недруги повертаються до своїх місць мирного проживання! Закликаю усіх до спільної молитви кожного дня о 21-ій годині вечора, про що просять та переказують наші бійці з лінії фронту. Не забуваймо про піст, який є могутнім засобом в осягненні гідної мети: спокою в нашій країні. Хай пресвята Богородиця захистить нас своїм блаженним омофором.

      Повернімося до тексту євангельського уривку та щиро роздумаймо про молитву у храмі двох категорій людей. Один з них - фарисей, правда, що постив й давав визначену десятину, але був гордий з того, понижував інших, не знаючи їхнього стану сумління. Тільки Господь знає людське серце, як стверджує Писання: «… О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане!» (Дан 13,42). Лицемір нічого вже не просив у Бога, вважав себе праведником, чого іншим, за його судженням, майже не можливо осягнути. Він уважав, що може себе спасти своїми добрими ділами, які були підсилені надмірною гординею. У храмі, за роздумами фарисея, не було нікого рівному йому. Він нав’язував Богові свої пересуди, свою волю, замість, шукати й виконувати волю Господню. Фарисей виключив Сина Божого зі свого життя, який прийшов: «… шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19,10). Він, перебільшено, вважав себе уже спасенним, а Спаситель сказав про таку людину, що таким мисленням та діями вона не виправдовується перед Богом. Не говоримо про спасіння «святоші», лише про його оправдання, якого він не досягнув, як грішник, у Господніх очах.

      Митник, цілковито поклав свою надію на Бога. Упокорений, гріховним життям, просив Господа, щоб простив йому провини. Так глибоко розумів свою гріховність, що навіть, очі уважав брудними, які увесь час тримав опущені донизу. Тямив, що стояв перед Богом, який прощає й спасає, і мимо, своєї гріховності довіряв Богові, якого, як грішник, просив прощення гріхів. Вірив, все доручив Божому милосердю. Митар понижував себе, а Бог підвищив його та виправдав, простив усі прогрішення. Пішов додому спокійний, облегшений на дусі, наповнений у міру Господнім милосердям.

      Господь не бажає, щоб людина перед ним вираховувала свої добрі вчинки й ніби, диктувала Богові умови. Так, особа може й повинна бути свідома своїх добрих дій, але нічим не може зобов’язувати Господа, щоб їй за те дарував свої благодаті. Спасіння – дар любові до грішників, яким обдаровує нас Син Божий, яке з вдячністю необхідно прийняти. Це, також, не означає, що людина може пуститися на поганий спосіб життя й судити так, що Бог необхідно дасть мені спасіння, якщо він так уважатиме. Господь обдаровує людину спасінням тоді, коли вона намагатиметься довершувати добрі діла, каятиметься за свої промахи та примирюватиметься з Богом. Стараймося служити Богові без жодних умов, промовляючи словами Христа: «… Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити» (Лк 17,10). Хай пресвята Богородиця провадить усіх нас дорогою спасіння!  
       
      + Ігор
      Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

      1 лютого 2015 р.Б. Архикатедральний собор Святого Юра, м. Львів.

Львів.Собор св.Юра

Актуально


Календар Пасторального планування Львівської Архиєпархії УГКЦ на березнь 2017 року.

Галерея

Previous
  • Владика Венедикт здійснив робочу поїздку в Республіку Білорусь

  • Святкування 90-річчя храму Пресвятої Трійці , що в с. Борщовичі

  • Владика Венедикт очолив заупокійне богослуження за Андрієм Кузьменком

  • Владика Венедикт здійснив пастиський візит до храму Святих Ольги і Єлизавети, що у Львові.

  • Празник Покрова Пресвятої Богородиці в Архикатедральному соборі Святого Юра.

  • Під час прощі до Крилоса Митрополит Ігор став співсвятителем владики Йосафата

  • змагання КВК на здобуття кубку ім. бл. Зенона Ковалика

  • Прощання з колядою в с. Оброшино

  • «Християнська родина» - вечір вшанування Митрополита Андрея та його навчання про сім’ю.

  • Високопреосвященний владика Ігор звершив освячення новозбудованої дзвіниці в смт. Івано-Франкове

  • Інавгурація контемплятивних редемптористок в Україні (2.10.2016)

  • Свято Герарда у Кохавині.

  • Пастирський візит владики Венедикта до парафії Святого Духа, що у Львові.

  • Владика Венедикт звершив освячення нового престолу в каплиці Львівського обласного клінічного перинатального центру

  • м. Великі Мости - вшанування Митрополита Андрея (05.11.2016)

  • Майже п’ять тисяч львів’ян зібрались на центральній площі міста, щоб спільною молитвою урочисто завершити Рік віри

  • Робочий візит Пасторального відділу Курії Львівської архиєпархії (26.05.2016)

Next

Божественна літургія

  • Район
  • Час літургії

Наші друзі