Проповіді і промови

Архиєпископ і Митрополит Львівський Високопреосвященніший владика ІГОР

    • 26/11/2014 Слово Митрополита Львівського в день пам’яті святого священномученика Йосафата
    • Переглянути усі статті
      Слово Митрополита Львівського в день пам’яті святого священномученика Йосафата

       
      Євр 4,14-5,10; Ів 10,9-16.
       
      Високопреподобний отче протоігумене,

      Доброчесні отці,

      Достойні та любі наші богомольці,

      вважаю, що усім нам радісно на душі, коли спільно зібрані духом стоїмо на молитві. Тим більше тепер, гуртуємося й благаємо Господа, щоби припинилося кровопролиття та стікання кров’ю українських синів й дочок. Лукавий дух, ворог народу, не може спокійно дивитися на мирне життя людей поміж собою та з Богом. Злі сили завжди сіють кукіль й радіють від того, що він проростає й видає грішні плоди. Ми знаємо, що ангели миру сильніші за дияволів війни, тому упрошуємо Небесного Отця, щоби не поступав за нашими провинами, лише, звільнив наш край від видимих й невидимих ворогів.

      Святкуємо празник великого святого нашого народу, священномученика Йосафата, який прожив короткий вік, усього сорок або сорок три роки (≈1580-1623), але ходив шляхом досконалим, тому за цей недовгий період став могутнім праведником, святим (пор. Пс 101,6; Муд 4,13). Як здібний та кмітливий юнак, мав добрі перспективи мирського життя. Однак, Господь кликав його до чернечого служіння й він гідно відповів на Божий поклик, одягаючи чернечу рясу. У 1604 він вступив, майже, до порожнього василіанського монастиря у Вільні, в якому необхідно було чинити позитивні зміни. Не глядів на монахів, які були, радше, подібні своїм духом та звичаями до мирян, як до ченців, тому що слабо практикували монастирське правило. Його не знеохочувало в духовному поступі те, що старші монахи безвідповідально відносилися до своїх чернечих та священицьких обов’язків. Після певного часу, разом з іншим ченцем, Йосифом Велямином Рутським, реорганізували чернече життя й запровадили сувору дисципліну. Йосафат Кунцевич провадив дуже тверде життя у монастирі, яке відзначалося строгими постами, довгими молитвами, вдяганням покутної волосяниці, мало спав тощо. Ставши священиком (1609), він радо посвячувався сповіді людей, заохочував їх до покаяння, де і як тільки йому вдавалося. Відповідально ставився до молитви церковного правила й дуже радо, святий Йосафат, проповідував Боже слово. Той, Божий чоловік, св. Йосафат, жив у нелегкі часи, бо це – період, коли певна частина наших єпископів у 1596 році підписала поєднання з Апостольською Столицею. А він своєю праведністю допомагав багатьом людям приходити від розділених - до з’єднаної Церкви зі Святим Престолом у Римі. Звичайно, що завжди знайдуться певні особи духовні та миряни, які не люблять праведників, тим більше тих, хто в іншій церкві та ще, й вірні схвалюють не свого священика. Так, люди полюбили святого Йосафата, вірили йому, приймали його переконання,  ставали на шлях соборної, вселенської Церкви. Згодом, Йосафата було піднесено до єпископської гідності, він став архієпископом Полоцьким (1618). Любив молитися у церкві із народом, вимолював та кормив свого духа Божими дарами через моління Всеношної, Утрені та святої Служби Божої. Святий Йосафат був незломного духа, бо постійно спілкувався з Богом на молитві, був переконаний про правильність своїх дій. Його нічого не відстрашувало, навіть, погрози побиття чи смерті йому не були страшні. Любов Божа, яка поселилася у його серці, перемагала диявольські пригрози. Святе Писання засвідчує наступне про кожного праведника: «Тоді праведник виступить з великою сміливістю перед тими, що його гнобили та його труди ні за що мали» (Муд 5,1). Ті, хто переміг страх та смерть у своїй душі, готові на велику жертву – пролити кров з любові до Бога та ближніх. Це сталося у житті святого Йосафата, бо його науки та милостині приносили великий плід у Господі. Він зустрівся із великою заздрістю ненависників, які були готові позбутися його за будь-яку ціну. А він своєю лагідністю та простотою полонив людські душі, здобував їх для Бога. Противники чинили раду на праведника, щоб його позбутися, немов фарисеї діяли проти Ісуса Христа, мовлячи: «… Бачите, що годі щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним» (Ів 12,19).  А святий не бачив противників, він в усіх вбачав Божих дітей, яких необхідно привести до Господа. Святитель не розділяв нікого, лише трудився над спасінням людських душ. Відділених осіб від святої Церкви, вважав ще незрячими та недозрілими до з’єднання у святій та соборній Церкві, не гнівався на них й не відштовхував нікого жодним поганим словом від поєднання з Богом. Старався усіх об’єднувати під прапором Ісуса Христа. Автор псалмів навчає: «Праведники заволодіють краєм і житимуть повіки у ньому» (Пс 37,29). Так, Божий угодник поволі здобував душі далекі від Церкви, а це непокоїло багатьох заздрісних осіб. Цікаво, що мимо такої великої зайнятості божий муж знаходив час писати полемічні твори. Вкінці, його вбили розлючені та підбурені особи ударом сокири в голову. Не завагалися взяти у руки сокиру та вдарити того, хто вийшов до людей з миром, лагідним словом та широко простягнутими руками. Ця подія сталася 25 листопада, а за Григорянським календарем 12 листопада 1623 у Полоцьку. Не втікав від розлючених людей, а вийшов до них так, як це вчинив Спаситель в Оливному городі, запитуючи: «… Кого бо шукаєте?...» (Ів 18,7). Учитель Церкви стверджує про мужність святців: «Мученики, піддаючись терпінням, не впадали у малодушність, не піддавалися смуткові, але раділи, торжествували, тріумфували» (св. Ів. Золот., «Роздумування проти юдеїв та язичників про те, що Ісус Христос є істинним Богом» п.13). Блаженного священномученика Йосафата у 1867році було проголошено святим у вселенській Церкві. Звертаймося до нього нашими благальними молитвами: «Святий священномученику Христовий Йосафате, вимоли у Господа покаяння для нашого народу та миру в державі». Пресвята Богородице, визволи наш народ від ворожих зазіхань.
       
      + Ігор
      Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

      25 листопада 2014 р.Б. Церква Священномученика Йосафата, м. Львів
       

Львів.Собор св.Юра

Актуально


Календар Пасторального планування Львівської Архиєпархії УГКЦ на березнь 2017 року.

Галерея

Previous
  • Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ

  • Зустріч адміністраторів та парохів храмів м. Львова

  • Митрополит Ігор взяв участь у святкуванні храмового празника Катедрального собору Пресвятої Трійці (м. Дрогобич)

  • о.Андрій Сенейко

  • Митрополит Ігор звершив Чин благословення приміщень автовокзалу «Двірцевий»

  • Заступництва блаженних мучеників можна попросити у церкві Введення в храм Пресвятої Богородиці, що на Сихові

  • Ювілей повернення собору Юра вірним УГКЦ

  • Молитва за узалежнених перед іконою «Невичерпна чаша» (2016)

  • Гаївки у с. Борщовичі (2015)

  • Владика Венедикт звершив освячення дзвіниці в с. Малечковичі, що на Пустомитівщині

  • іер. Богдан Когут

  • Екологічний дарунок для Львівської духовної семінарії Святого Духа

  • Митрополит Львівський очолив молитовний відпуст в Кохавинському монастирі Св. Герарда, що на Жидачівщині.

  • Захисникам Вітчизни від парафії Введення в храм Пресвятої Богородиці (м. Львів, вул. Чукаріна, 5)

  • с. Вижняни Глинянський протопресвітерат

  • Молодь відновила паломництво молитви Тезе храмами Львова

  • «Веселі канікули з Богом» у с. Монастирок (2016)

  • У Львові урочисто відзначили 250-річчя храму Премудрості Божої, що в Шевченківському гаю

Next

Божественна літургія

  • Район
  • Час літургії

Наші друзі