Слово Митрополита Львівського на празник Преображення ГНІХ

2Пт 1,10-19;

Мт 17,1-9.

Ісус Христос дуже любив своїх апостолів, які навчалися у Його школі три роки, Він надто любить нас, виховує й готує до вічного щастя. Учні Христові досвідчували зі своїм Учителем різних пригод та дивних чудес. Вони бачили багато разів, як Ісус оздоровляв недужих, виганяв бісів, воскрешав померлих, ходив по воді, наказав смоківниці, й вона усохла… Простолюддя горнулося до Спасителя, вони вбачали у ньому Месію, як вождя, «хто має визволити Ізраїля». Багато приходили до Ісуса, щоб побачити чуда або насититися хлібом. Різні люди, різні думки та відмінні бажання!  

Одного разу Ісус Христос взяв зі собою трьох учнів й пішов з ними на високу гору. Усі піднялися на верх, і Господь преобразився. Учні завмерли від такої несподіванки, бо побачили осяйне лице Спасителя, ніби сонце, й побілілу Його одежу, як світло! Дивні події не припинилися, бо згодом, Петро, Яків та Іван побачили Мойсея й пророка Іллю, які розмовляли з Христом. Невідомо, звідки учні знали імена пророків – вони ж їх ніколи не бачили? Ісус їм сказав, чи вони самі представилися, можливо, учні пізнали провидців по видимих ознаках, якщо такі були доступні: палиця в руці Мойсея або плащ на плечах пророка Іллі? Зрештою, це не так важливо. Невідомо теж, як довго розмовляли пророки з Ісусом? Чи апостоли чули й розуміли їхню розмову? Усе – приємна, побожна й таємнича загадка. Від апостолів перше слово вимовив Петро, звертаючись до Ісуса: «… Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі» (Мт 17,4). Петро назвав імена пророків! І, коли він ще говорив, прегарна хмара накрила Ісуса з пророками, й пролунав благоліпний голос з неба: «… Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт 17,5). Що за дивовижний голос? Апостоли зрозуміли мову Небесного Отця! Коли Бог до нас говорить, необхідно Його розуміти, потрібно мати відкриті вуха та охочий розум, щоб приймати голос Бога, пізнати волю Бога й радісно її виконувати. Почувши у небесах не грім, лиш голос Отця, учні не витримали цього, у їхніх особах, у серцях та їхніх душах така важлива інформація не вміщалася. Вони якось не впали від сяючого сонцем лиця Спасителя, але, почувши голос Отця Небесного, – не встояли… Впали з великого перестраху! Ніби бажали принаймні обличчя втиснути в землю, як страуси, що ховають голови у пісок, а решта тулуба знаходиться назовні. Апостоли лежали нерухомо, ніби неживі, дихаючи тихо й прислухаючись до навколишніх звуків. Нічого не чули, ляк усе приглушив. І ось ініціатива від Божого Сина, який торкнувся їх: «… Устаньте, не страхайтеся!» Чогось Ісус ішов вночі морем, коли піднялися високі хвилі, а Його учні у човні, побачивши це, дуже злякалися й промовили: «То привид!» Ісус відразу мовив до них: «… Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» (Мт 14,27). Панічний страх – руйнівна сила в духовному житті людини! Необхідно довіряти Богові та постійно призивати Його на поміч. Вкінці апостоли повставали, живі, спочатку уважно роздивлялись навкруги. Пролежали на землі, від тоді нічого не бачили й не чули, раді, що залишилися живими. Пророків уже не було, Ісус залишився сам, а Петро не зумів розпочати спорудження наметів? Порожні слова…

Моя борода покрилася уже сивиною і багато волосся опустило мою голову, досі не можу вийти з дива від надзвичайної доброти, любові та милосердя Ісуса Христа. Всюди, де б Він не знаходився, помножував добро, це – гідна прикмета Божого Сина, який не вмів інакше! Не можу вмістити у своїй голові події, коли Ісус помирав на хресті, а до нього звернувся розбійник: «…  Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство».  Христос не гаяв з відповіддю, промовив: «… Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї» (Лк 23,42-43). Подумаймо тільки – з розбійника, через смерть на хресті, відразу в рай! Жодного закиду, жодних умов чи пропозицій не висував Ісус розбійнику, лиш за сердечну любов та внутрішнє розкаяння забрав його із собою у рай! Тяжко копати вручну рови, підіймати на гору тягарі, долати пішки великі відстані, відчувати дошкульний холод чи зносити промені пекучого сонця –  але каятися, примиритися з Богом та з ближнім – не вимагається стільки зусиль!? Хай людина за важку працю дістане велику й заслужену зарплату, але це – не нагорода раєм, ще й в такий легкий спосіб!

Мойсея та пророка Іллі уже не було, Ісус підійшов, доторкнувся ніжно своїх учнів і сказав їм, щоб вставали й не лякалися. Лежати, а тим більше коли б це «лежати» в гріховному стані – не приносить жодного успіху. Необхідно найшвидше вставати з гріха, не перебувати в духовному бруді, а каятися – це легкий спосіб отримати прощення гріхів! Наш Спаситель торкається сумління кожної особи й бажає преобразити нас з добрих у кращих. Усі намагаються бути кращими! Відомо, що вищий ступінь краси тіла можна утримати лише певний період часу, бо воно піддається старінню, хворобам… А дух, безсмертна душа не старіє, коли вона живе у праведному стані, бо Господня чарівність захоплює її й дух набирає незрівняної краси! А гріх руйнує душу, чинить її огидною, страшною, лютою, гнилою…

Хай світло Господнього Преображення наповнює нашу душу та з більшою силою чинить її подібнішою до Господа. Господи, преобрази нас з добрих в праведних, бо навіть встати з гріха – велике преображення! Ісус Христос бажає, щоб кожна людина у своєму  серці приготовляла чистий нерукотворний намет для Його проживання! Пресвята Богородице, благослови нам практикувати духовну чистоту життя!

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

19 серпня 2019 р. Б., храм Преображення Господнього, м. Яворів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube