Слово Митрополита Львівського на неділю Мироносиць

Ді 6,1-7;

Мр 15,43-16,8.

Доброчесні отці, диякони, достойні сестри і брати, завжди у глибині душі ми в особливий спосіб переживаємо період свята Христового Воскресіння та пов’язаних з ним світлих історій. Євангелист Марко описав подію поховання тіла Ісуса: прихід Йосифа Ариматейського по дозвіл до Пилата; отримавши згоду, Йосиф запашним полотном обгорнув плоть Христа й поклав у приготований гріб. Святий Марко нічого не згадує про сторожу біля гробу, лиш пише, що жінки, знаючи про місце поховання, вчасним ранком вирушили до гробу, щоб пахощами покрити тіло Ісуса. Достойні невісти зовсім не думали й не пам’ятали про воскресіння Ісуса, лиш журилися важким каменем, що закривав вхід у гріб. Невідомо, на що вони розраховували? Як мали намастити тіло, коли були безсилі, щоб відкотити камінь, який закривав вхід до гробу? Але йшли, не мовчали, розраджували себе, планували щось робити, щоб дістатися всередину гробу. Не зорієнтувалися та не зауважили, як підійшли до місця поховання… І дуже здивувалися, що каменя на вході не було, увійшли всередину гробу й побачили юнака, який сидів у білій одежі. Злякалися від несподіванки. А юнак заговорив, заспокоював їх та повідомив, що Ісус Назарянин воскрес, показуючи місце, де Його поклали. Молодий незнайомець продовжував говорити і просив, щоб жінки передали це учням та Петрові, що Ісус у Галилеї бажає зустрітися з ними. Чому окремо згадано апостола Петра? Бо він відрікся Христа на подвір’ї первосвященика, а Божий юнак давав знак, що Син Божий не відрікся апостола, пам’ятає про нього й бажає зустрітися з ним. Так здалека Господь подавав сигнал, що він пам’ятає про Петра й не буде згадувати про його відречення. Велика любов жінок до Ісуса Христа керувала їх до гробу! Коли вони зустрічали Ісуса при Його житті, вони відчували Його неперевершену любов до себе. Серед жінок прибулих до гробу, згадується ім’я Марії Магдалини. Святий апостол Марко свідчить про неї: «Воскреснувши ж уранці першого дня тижня, з’явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів» (Мр 16,9). Ісус не згадував ніколи цій Марії, що вигнав з неї сім бісів, що її життя було негідне, а по воскресінні показався найперше їй. Син Божий не критикує, не дорікає і не моралізує, а любить і вчить нас ось так любити дармо наших ближніх, не за якісь їхні особливості, дари, побожність тощо. Так любить добрий Бог, не відштовхує від себе, лиш притягає, навіть непомітними знаками, як легкістю закинутої павутинки, не хоче злякати людини, бо дуже любить її. Жінки пережили велику історію, не знаючи, що діється, ніби знепритомніли, налякані й тремтячі бігцем віддалялися від гробу! Йшли до Ісуса, щоб пахощами покрити Його тіло, але, зустрівшись з неочікуваним епізодом, переживши певний шок від побаченого та почутого про воскресіння Христа, віддалялися від гробу, спішили у місто. Очевидно, що вони заспокоювали себе та крадькома, знаючи, де  перебували апостоли, повідомили їх про дивну подію відсутності Господа у гробі.

Для християн це – дуже позитивний знак, щоб пам’ятати про своє воскресіння, що наше життя не закінчується покладенням тіла у гріб та його зотлінням, лиш, пам’ятати про безсмертність духа та його щасливе життя у вічності. Інша річ – необхідно добре пам’ятати про Заповідь Бога: «Не будеш мститися і не будеш злопам’ятним супроти твоїх земляків. Любитимеш ближнього твого, як самого себе: я – Господь» (Лев 19,18). Бог не каже, щоб любити лиш тих, хто добре ставиться до нас, хто любить нас і не чинить нам зла. Ні! А просто: «Любитимеш ближнього твого, як самого себе…» Це – школа Бога, це Господній університет любові! Записуймося до цієї благородної духовної Божої установи! Ісус подбав, залишаючи юнака, ангела, щоб повідомити тих, хто прийде до гробу, що Він воскрес, він – живий!

Ось тільки що ми посвятили цей скромний, невеликий, але Божий храм. Усі дорогі та пишні будівлі цього міста не дорівняють по значимості цьому благословенному домові, бо тут перебуває Ісус Христос, наш Спаситель, під скромними видами хліба та вина, як ми стверджуємо: святе Причастя! Ми, християни, віримо в це, переконані у присутності Господа під видом Хліба! Цей храм – скромний, простий і невеликий, але тут мешкає Бог! Автор псалмів твердить: «Престол твій, Боже, по віки вічні; берло правоти – берло царства твого» (Пс 45,7). Ви приходите сюди, щоб помолитися, примиритися з Богом, прохаючи у Нього прощення гріхів, щоб єднатися з Господом й переконатися про його духовну силу. «Бог над народами царює, Бог сидить на своїм святім престолі» (Пс 47,9). Ми віримо в існуючого Бога, про кого описано у Святому Писанні, як свідоцтво Його благородних справ створення світу та опіку над Його створінням, і створеним народом! Віримо у Бога, якого знає увесь мудрий світ, у Бога, який свідчить про себе, особливо правдою Господнього воскресіння!!! Святий пророк Єремія підтверджує: «… Ти, Боже, великий та могутній, ім’я якого – Господь сил» (Єр 32,18). Коли цар Навуходоносор переконався про свою безсилість перед правдивим Богом: «… заговорив цар до Даниїла й мовив: Справді Бог ваш – Бог над богами, Володар над володарями й відкривач тайн…» (Дан 2,47). Такому сильному Володареві, нашому Господу, ми посвятили цей святий храм-каплицю, що свідчить про Його володіння понад усім створеним світом! У цьому храмі молитеся, прославляєте Бога, дякуєте Йому за усі добродійства, щоВін чинить для свого люду. Тут можна легко очистити своє серце та душу від духовного лукавства, яке пропихає до нас диявол, світ та наша неупорядкована природа. Увесь духовний бруд, нечисте, спалюється Божою силою через щиру святу Сповідь та каяття за гріхи! А святе Причастя воскрешає душу, щоб гідніше жити Господніми Заповідями любові. Ісус Христос наголошував: «Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня» (Ів 6,54). У цьому скромному храмі існує можливість причащатися Тіла та Крові Спасителя. Любіть цей храм! А ще більше дорожіть храмом своєї душі! Пам’ятаймо, що наше життя на землі не довге і повне всяких викликів та негараздів. В другому світі воно не закінчиться, а продовжується без кордонів! Дорожімо добрим християнським життям, що полягає в любові Бога та ближнього! Віддаю усіх вас покрову Пресвятої Богородиці! Вітаю наших добрих й чуйних  матерів з найкращим святом –святом Матері! Хай ваші діти, внуки та правнуки, будуть для вас потіхою, допомогою та гідною опорою в житті! Хай святі ангели бережуть мешканців цього міста, околиці та народу нашого краю! Христос воскрес!!

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

12 травня 2019 р. Б., м. Сєвєродонецьк

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube