Слово Митрополита Львівського на реколекціях для дружин священиків

Євр 1,1-12; Мр 2,23-3,5.

2Тм 2,1-10; Ів 15,17-16,2.

Достойні дружини священиків, доброчесні отці, дорогі присутні,

Ми зібралися на молитву в храмі нашої Духовної семінарії, де навчаються теж сини декого з вас. Це духовна установа, у якій від молінь та гідного виховання семінаристів відчувається позитивна енергія. Очевидно, у кивоті замешкує сам Божий Син під видом хліба та вина. І тут не може бути по-іншому. Ця вимолена будівля просякнута Божим духом, тут витає божественна енергетика. І це відчувається відразу, коли приближуємося до цієї будівлі. Ця духовна енергетика огортає нас, спонукує до добра, позитивно впливає на нас. Багато із народу приходять сюди, зокрема у храм, щоб помолитися спільно із семінаристами, почути благородний спів та моління. Інші захоплюються грою наших братів на духовних інструментах і взагалі, Духовна семінарія – один з найбільших духовних закладів нашої Архієпархії.

І ви, достойні сестри, добродійки нашого священства, прибули у храм цієї семінарії, в цю будівлю, щоб духовно відновити себе! Дуже дякую вам за це! Ваш прихід сюди, ваша участь в реколекціях, означає Господнє благословення, яке осідає на вас, проникає вашу душу та освячує її.

Текст Святого Писання розповідає про Ісуса, який прямував ланами, і зауважує, що Його учні зривали колоски. Чому так поступали? Бо були голодні й у такий спосіб заспокоювали свій голод. Ісус не боронив їм такого вчинку, навпаки – захищав, коли хитрі фарисеї старалися звинуватити Його та апостолів. Господь боронив людей, які знайшлися у потребі, Він не стояв по стороні лицемірних фарисеїв, не підтримував їхніх тверджень про порушення закону суботи. Ісус згадав про Давида й тих, хто був із ним, які зголоднілі їли хліб у храмі, що був призначений лише для священиків. Бог розуміє людину, не осуджує її, здавалося б, за порушення суботи, а фарисеї приписували собі суд вищий від Господа! Бог дозволяє й не осуджує, а людина судить і забороняє? Людина посягає на Божий суд? Хто вона й ким чинить себе?! Спаситель вияснив, що людина вища від суботи, бо субота для неї, а не особа для суботи. І дуже виразно Ісус промовив: «… Син Чоловічий – Владика й над суботою» (Мр 2,28). Він не бажав впрост сказати про себе, що Він – Син Божий, бо юдеї і так би не прийняли цього за правду, тому їм наголошував побіжно, що дуже виразно свідчить, говорив про себе. Вони повинні були прийняти його слова та признати щиро, що Ісус – Син Божий! Христос знав людську злобу, злість фарисеїв, садукеїв, старшину та багатьох із юдеїв, які не любили Його тому, що Він говорив правду в очі. А це була правда Бога, вони відчували свої провини, не бажали їх признавати, хоч це не робило їх кращими – навпаки, топилися в болоті брехні та підступу. До усього, необхідно сказати, що Ісус з апостолами часто були голодні, нікому було їх накормити, ніхто не поспішав прийняти їх до своїх домівок, щоб пригостити самого Бога! Тому, коли ми проявляємо милостиню, чинимо це нашому Спасителеві: «… Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25,40). Люди про це часто забувають, коли бачать людину в потребі, пояснюють її стан на свій розсуд: п’яниця, ледар, волоцюга, дармоїд, наркоман тощо. Але й такі особи мають духа, що його для них створив Господь, тоді подумаймо, переступивши через себе, і скажімо: «Милосердя чиню в ім’я Господнього духа, кого шаную в цій людині!» За невеликі діла милосердя Господь обіцяє вічне щастя у небі! Життя на землі пробігає дуже швидко, тому спішімо й ми, щоб зловити це щастя! Необхідно пам’ятати, що трудитися над здобуванням вічного щастя – повинно бути у нас завжди на першому плані. Пам’ятати, що Господь знає про нас усе, нічого неможливо скрити перед ним, можна заховати перед прихованою камерою, але перед Богом і людські думки видимі, як при світлі. «Нічого бо нема захованого, що б не відкрилося, і скритого, що б не виявилось» (Лк 122). Бувають випадки, що люди вміло скривають свої гріховні вчинки, навіть вбивства, грабежі, насильство тощо, але перед Господом усе на долоні. Люди забувають про Бога, який усе бачить й усе знає!

Слідкуймо за Спасителем, який не зважав на звинувачування фарисеїв, не ховався від них, бо написано, що знову увійшов у синагогу й оздоровив чоловіка, який мав суху руку. Сказав хворому стати посередині храму та простягнути руку. Не спішив його оздоровити, лиш поставив присутнім питання: «… Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити?…» (Мр 3,4). Ніхто не відповів жодного слова. Усі чекали на продовження, а Ісуса заболіло серце від закам’янілості сердець Його противників. З гнівом поглянув на них і звелів чоловікові простягнути руку, вона була зцілена. Ісус – особа, що чинив добро! Всюди, де б він не знаходився, не хотів підлягати негідним велінням та думці фарисеїв, садукеїв та юдейської старшини. Він вказував їм, що вони до вола чи осла відносяться лагідно та вирозуміло, ведуть у суботу поїти, чому б не оздоровити людину? Можливо, вони б оздоровляли, але не могли, не мали влади, не мали сили, бо любили гроші та очікували оплесків від народу – Бог таких не благословляє. Аж засумував Ісус від такого стану їхніх душ, але вони бажали тривати в тому, не бажали звільнитися від закаменілості своїх сердець!

З кожного повчання нам необхідно чогось навчитися і з цих реколекцій взяти щось на озброєння своєї душі. Насамперед, практикувати милосердя до ближніх, давати милостиню з того, що маємо; нікого не судити, завжди чинити добро, не керуватися поглядом народу, а мати стійкий духовний хребет! Використовувати кожну хвилину, щоб зростати у Божій любові! Повторяймо зі святим апостолом Павлом: «Дякую Богові, якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, вночі й удень у моїх молитвах» (2Тм 1,3). Господи Ісусе Христе, помилуй нас грішних! Пресвята Богородице, допоможи нам гідно й молитовно верстати духовний час Великого посту! Хай Господь благословить усіх вас!

+ Ігор

Митрополит Львівський УГКЦ

 

 

16 березня 2019 р. Б., Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, м. Львів

 

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube