Слово Митрополита Львівського на неділю по Просвіщенню

Еф 4,7-13, Ді 19,1-8;

Мт 4,12-17, Ів 1,29-34.

Вчора ми святкували великий празник: Богоявлення. Це означає, що, коли Ісус Христос хрестився у Йордані рукою святого Предтечі Івана, з неба прогримів голос Небесного Отця, Святий Дух у вигляді голуба злітав на Ісуса, і Син Божий, як людина, вийшов охрещений з вод Йордану. Люди почули й пізнали Пресвяту Трійцю: Отця, Сина і Святого Духа. Звичайно, що Бога ніхто не в силі пізнати вповні, однак ми, як смертні створіння, завдяки Божій любові дещо знаємо про свого Творця. Бог протягом історії існування людського роду давав про себе знати та пізнавати себе. Господь покликав усе, що є у світі, до життя та існування, увесь видимий та невидимий світ – це творіння Божих рук. І коли люди не послухали Господа, показалися йому невірними, Він прогнав їх з раю, вказав на інший спосіб життя, але не покинув людей, обіцяючи послати у світ свого Сина. Недавно ми святкували історію народження Божого Сина з Діви Марії, як немовляти, прихід на світ малої дитини. Це Син Божий, що взяв на себе гріхи усіх людей, осіб, з яких багато Його не любили, згордили Богом і до цього часу ображають Його. А Ісус з любові до людей, прийняв насмішки і кпини, вкінці строгі муки і розп’яття на хресті, що строго терпів. Не нарікав на людей, лиш просив свого Отця: «… Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!…» (Лк 23,34). Спаситель повен любові до людей, навіть тоді, коли вони Його розпинають. Тому ми знаємо нашого Спасителя, як нашого люблячого брата й друга, що віддав своє життя з любові до нас, щоб ми були щасливі у вічності. Не думаймо про Бога, як строгого Суддю, хоч це – правда, але дивімося на Христа, як люблячого нас брата. Ісус нас любить і, знаючи нашу духовну слабість, завжди радо нам прощає, коли ми каємося за промахи нашого життя. Життєвих помилок нікому не бракує, бо ми грішники, духовно кволі люди. Не хочемо грішити, але не завжди нам це вдається. Не забуваймо, що Господь завжди прощає, коли ми каємося за наші беззаконня, незважаючи на наші часті повторювання гріхів. Колись святий апостол Петро запитав Ісуса: «… Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи разів?» (Мт 18,21). Він уважав, що це уже багато, коли простити сім раз тому, хто кривдить інших. «Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до сімдесят раз по семи!» (Мт 18,22). Словом, прощати необхідно завжди, коли ближній кається. Очевидно, що злий дух умовляє людину, щоб вона не каялася, бо немає з чого – так шепче – вона не грішна тощо? Або чого бігати часто сповідатися, коли і так згрішиш?.. Але виникає запитання: для чого мити часто руки, коли і так їх забрудниться, чи прати одежу, коли вона знову заплямується, мити посуд тощо?

Дорогі сестри і брати, готуймося до переходу у вічність, бо кілька десятків років – зовсім небагато! Погляньмо на святого Івана Хрестителя, який провадив строге життя у пустині, не дбав про їжу та одежу, не володів дахом над головою! Господь не вимагає від нас подібного життя, але наказує любити ближнього, не ображати його, навпаки – прощати й миритися. Бог дав людям десять Заповідей, щоб їх виконувати з любові до Нього, поставив рамки, щоб людина могла легше зорієнтуватися на практику праведності свого життя! Святий Іван Хреститель показав рівень великої покори, коли вказав на Ісуса як могутнішого від себе, кому він негідний розв’язати ремінця від взуття (пор. Мр 1,7). Предтеча боронився, щоб не хрестити Сина Божого, розуміючи перед собою святого Бога. Пророк, який строго постив та дуже скромно одягався, бо мав одежу з колючого верблюжого волосу, так промовив про Ісуса: «Він має рости, я ж маліти (Iв 3,30). Святий Іван журився і про спасіння Ірода та його незаконної дружини. Він упоминав Ірода, але цар, хоч шанував його, показався малодушним, видаючи наказ, щоб стяти голову Іванові. «Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!» (Мр 6,18). Переконуємося про мужність та правдомовність пустинника, який не боявся смерті, бо знав, що вона звільнить його духа від смертного тіла. Дякуймо святому Предтечі, який виконав волю Спасителя, христячи Його у Йордані! Молімося до нього, щоб виблагав для нас дару гідного християнського життя та практики християнських чеснот! Святий Іване Хрестителю, моли Бога за спасіння наших душ!

Дякую Вам, мешканцям села Новосілки, за спорудження нового престолу, на якому приноситиметься безкровна жертва Тіла й Крові Спасителя! Тут священик складатиме дари хліба й вина, щоб освятити їх силою Святого Духа. Престол – найважливіший предмет у святому храмі. Він повинен бути гарно прибраний, завжди чисті обруси, жодних плям та бруду не повинно бути. Теж не можна на престолі розміщувати зайвих, хоч церковних речей: додаткових книг, хрестів, квітів тощо. Він – святий, і з великою святістю необхідно обходитися з Божим престолом. Хай Господь благословить усіх, хто уболівав за спорудження цього величного престолу! Молімося до святого Івана Хрестителя, благаймо його мужності у практиці християнського життя! Пресвята Богородице, хочемо миру в Україні та благаємо твого заступництва перед Всевишнім!

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

20 січня 2019 р. Б., с. Новосілки

 

 

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube