Слово Митрополита Львівського у навечір’я Введення у храм Пресвятої Діви Марії 

Преосвященні владики, всесвітлий отче ректоре,

Доброчесні отці, достойні семінаристи,

ми прославляємо пресвяту Богородицю завжди, а цього вечора – особливо, як у навечір’я Введення в храм. Традиція переповідає, що Марію, як мале дитя, батьки привели у святиню, щоб жертвувати її Богу, залишити при святині на служіння Господу та виховання. Нам відомо із Святого Писання, з книги Самуїла, що Анна зі своїм чоловіком Елканою віддали свого сина Самуїла до святині в Шіло «… Господові на всі дні…» (див. 1Сам 1,22-28). Привела його тоді, коли був відлучений від грудей. Святе Писання підкреслює: «… А той хлопчик був ще малий». На це погодився її чоловік, не заперечував, ніби не мав вибору, лише сказав до дружини: «… Роби те, що добре в очах твоїх!…» (1Сам 1,23). Необхідно подивляти батьків малого Самуїла, особливо, його маму, Анну, яка чітко любила Бога більше як свого сина, хоч він був малий та єдиний у неї, кого вона з чоловіком чекали довгі роки. Щось подібного до Авраама, який, здається, чинив ще відважніший крок, бо Господь бажав, щоб він приніс свого єдиного сина Ісаака Йому в жертву. Правда, що Авраам мав іншого сина, Ізмаїла, від рабині, але це не від дружини. Господь про Ісаака розпорядився Авраамові: «… Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака…» (Бут 22,2). Господь дуже виразно вказав, щоб Авраам часом не взяв Ізмаїла і того не приніс у жертву, написано: свого, одинака, що його полюбив. Господні слова завжди чіткі, щоб хтось їх не змінив або не зрозумів, чи пояснив комусь інакше.

Вглибимося ще у слова Анни Елканової, яка сказала своєму чоловікові: «… Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з’явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!» (1Сам 1,22). Подумаймо про любов Анни до Господа, яка любить Бога понад усе. І для неї, як матері, було великою радістю віддати свого єдиного сина назавжди на службу Господеві! Таку віддану любов до Бога, думаю, нелегко знайти у світі серед батьків, навіть віруючих. Хтось недавно сказав про свого сина, що він задля нього готовий зробити усе, навіть, відректися Церкви, тим самим Бога, щоб вгодити синові?! А ми роздумуємо про Самуїла, якого Господь вибрав, і він став пророком, про любов батьків до сина та до Бога Творця. Анна показала велику щедрість, вдячність Богові за сина Самуїла. Жінка з вдячності взяла три бички, одну ефу муки, бурдюк вина, приводячи його до Господнього дому. Вона дуже добре розуміла, що Господь подарував їй сина, що діти – це Божий дар, а не лиш твір батьків, яким Господь благословив участь в народженні нового людського життя. Анна була успішним духовним мотором, бо легко переконала свого чоловіка Елкану, що хлопця необхідно посвятити Богові. У щедрому дарі, що виражений матеріальним жестом Анни, розуміємо її цілковиту відданість Господу, велике бажання жінки досконало сповнити волю Бога. Вона розуміла, що Господь дав її дитину, а міг не дати… І зробила висновок, що найкращим її кроком буде віддати дитину в руки Господні! Не сумувала, лише мала радість від можливості посвяти свого сина на службу Богові. Ця жінка не забула про свою молитву до Творця народити дитину! Буває, що особа, яка отримає від Господа благословення у прошенні, швидко забуває про те, що отримала. Анна Елканова – могутній приклад довіри Господу в молитві! Проста жінка, не черниця і не духівник, зате особа великої віри, вона не бачила себе поза Богом, усе своє життя тісно з Ним пов’язала.

Подібно поступили Йоаким та Анна, коли у них народилася Марія, посвятили її Богові, бо невдовзі віддали її до святині. Вони не принесли таких великих дарів у святиню, як Анна Елканова, але пожертвували святий кивот, яким була мала Марія. Віддали її в руки священика, а Марія радо спішила, щоб перебувати в храмі у руках Господніх. Передання говорить, що дитя Марія радо подалася у святиню, у якій знаходився кивот Завіту. Тут любила молитися, відчувала живу присутність Господа, сумлінно працювала та постійно перебувала у глибокій молитві. Стала прикладом для інших, була свідченням радісного виконання волі Бога. Усі її полюбили, а у неї не було жодної недосконалості, бо повнотою свого духа любила Бога. Просімо Марію про виховання нашого духа для щирого служіння Господу! Поборюймо всякі неохоти, які пропонує світ, перемагаймо лінивство тіла та заплутування диявола. Марія з раннього дитинства служила Господу, їй ніколи не було цього забагато, навпаки, бажала більше насичуватися Господньою благодаттю. Постійна присутність Господа й перебування у Господі було її звичайним життям! Пресвята Богородице, виблагай нам духа цілковито посвятити себе Господу через беззастережне служіння ближнім!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

3 грудня 2018 р. Б., Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, вул. Хуторівка, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube