Слово Митрополита Львівського на двадцять шосту неділю по Зісланні Святого Духа

Еф 5,9-19;

Лк 12,16-21.

Їсти, пити і веселитися – добра річ, але це не повинно бути метою людського життя. Їсти й пити необхідна річ, щоб жити. Але людина не живе для того, щоб їсти й пити, а веселість серця необхідно контролювати. Вчора о 15.30 ми молилися панахиду за жертви Голодомору в центрі нашого міста біля пам’ятника Т. Г. Шевченку. Зібралося чимало людей, присутні керівники області, запалили сотні свічок. Пролунали слова від духовних осіб про Голодомор, який штучно спланувала радянська влада, щоб знищувати українців. Це – жах, це насильницьке мордування українських селян глибоко живе у серцях нашого народу, мимо колишнього застрашування та погроз радянських каральних органів. Найбільше згадуємо про Голодомор 1932-1933 років, але голод панував і в 1946-1947 роках. У книжці «Геноцид української нації» О. Сотника зазначено, що 1946 рік був неврожайним, панувала засуха. Україна мала здати 340 млн пудів хліба. Каганович, призначений Сталіним у березні 1947 року першим секретарем ЦК КП(б) України, підняв план на 23 млн більше. У селян забирали усе, що знайшли, а план було виконано лише на 62,4%. Діти зимою ходили колгоспними ланами й шукали мерзлу картоплю або буряк, і раділи, що мати приготує деруни з мерзло-гнилої картоплі. Голод змушував людей їхати зі сходу України на захід, де ще не було радянської влади, щоб виміняти певні речі на продукти. Служба МВС перешкоджала людям у пошуках їжі. Багато із тих людей, що поверталися з продуктами, пропадали без вісті, інші помирали, мало повернулися, бо так розправлялися органи МВС. Люди на сході України помирали з голоду, така була політика проти українців. Лише тепер ми багато довідуємося з різних розсекречених документів, а з тих, що пропали або немає до них доступу, ніколи не буде відомо про згубні плани керівників комуністичної партії радянського союзу! Для комуністичної керівної когорти було: «Їж, пий та веселися», і веселилися на тільки їжею, але голодною смертю мільйонів українського населення. Роздумуємо про факт геноциду, який чинила радянська влада над нашим народом, зокрема, селянами.

Уривок Святого Писання пропонує нам роздумати над однією багатою людиною, кому дуже вродила нива. Він сам від цього здивувався. Ставив собі питання, що має робити, бо не був готовий на зберігання такої кількості врожаю. Постановив зруйнувати попередні клуні й будувати більш просторі, ширші, щоб зібрати рясний урожай. Нікого не бачив, не радився, провадив бесіду зі собою, вів монолог зі своєю душею. Ще не побудував клунь, не зібрав урожаю, а уже розпоряджався про своє майбутнє життя: «Душе, маєш багато добра, на багато років… Спочивай, їж та пий, і веселися!» Чоловік бачив себе в далекій перспективі життя, виключив хворобу, нещасний випадок, не думав про смерть? У його житті не було місця Богові, для нього Господь не існував, він – сам розпорядник свого життя, дуже певний себе. Святий Учитель Церкви переконує: «… багаті відчувають чимало труднощів, ходять туди й сюди, і шукають, де б заховати своє золото, шукають, в кого б його положити» (св. Ів. Золот., «II Бесіда про статуї» п.5). Людині необхідні середники до життя, можливо, й дороге авто, і гарний котедж, та кошти у банку, але це не повинно стати метою її життя. Святий Іван Золотоустий стверджує: «Багатий не той, хто здобув багато, а той, хто багато роздав» (св. Ів. Золот., «II Бесіда про статуї» п.5). У цьому випадку нічого не чуємо про те, щоб людина, у якої появилося стільки врожаю, поміркувала: «Не буду розбудовувати стодоли, а надлишок роздам людям». Не запитав себе чоловік: «чому в мене такий великий урожай з цього самого поля?» Не включив у спосіб свого думання, що й Господь сприяв погодними умовами, щоб у нього щедро зародила нива. Багач нічого не згадав про рільників, які трудилися в нього на полі? Не дякував за їхню працю? Можна б подумати, що він сам обробляв своє поле і увесь успіх полягає в його особі? Урожай, багатство засліпило очі на Бога і на ближнього! У його душі забракло місця для Бога та ближнього, це місце зайняла любов до себе та свого достатку. Господь не спішив говорити, очікував, звичайно; а останнє слово за Богом, про що забув багач. Те, про що мріяв багатий чоловік, Бог перекреслив. Багач викреслив Бога із свого життя, а Господь не викреслив багача, лише перекреслив його плани. Господь вирішив забрати його духа у вічність, називаючи його безумним. Багач міг прислужитися ближнім великим милосердям та любов’ю, роздаючи свій достаток. Чоловік міг збагатити свою душу духовними благами, поділяючи поміж потребуючих матеріальний статок. Урожаю вистарчило б і йому, і ближнім, але він їх не бачив! Коли Господь забрав його душу, багач міг добрим наміром, тобто милосердною думкою про роздачу урожаю, оправдовуватися. Притча закінчується словами заохоти, щоб багатіти в Бога. І святий Павло, згадуючи про світло духа, керував увагу на доброту, праведність та правду (пор. Еф 5,9). Ісус навчає притчею, що людина має обмежене життя на землі. Їй на першому місці необхідно дбати про душу, потім – помірковано – про потреби тіла. Необхідно просити Святого Духа, щоб його світло було присутнє в наших душах, для пізнання та любові Бога. Хай пресвята Богородиця допомагає нам у виборі пріоритетів життя! Святий священомученику Йосафате, виблагай нам Божого світла!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

25 листопада 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

 

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube