Слово Митрополита Львівського у день празника Святого архангела Михаїла

Євр 2,2-10;

Лк 10,16-21

Преподобні сестри, доброчесні отці, достойні молільники, сьогодні святкуємо собор святого архангела Михаїла та святих небесних сил безтілесних, тобто святих ангелів. Теж радіємо тим, що у цей день  ми змогли довершити освячення приміщень монастиря. Наші сестри довірили себе Богові, уповали на Нього, відважно розпочали будівництво монастиря і ласкавий Господь через добрих людей поблагословив їм цю святу будову! Це велике діло, можна сказати – чудо, щоб у такий скрутний час побудувати хоч не увесь, але немалу частину монастиря під накритим дахом. Ми посвятили ці приміщення, що готові, бо сестри дуже бажали мешкати й молитися спільно у збудованому монастирі та у новій монастирській каплиці! Не знаходжу відповідних слів, бо їх мені дуже бракує, щоб гідно подякувати в імені сестер тим особам, які їм допомагали в будівництві, як і чим тільки могли. Ми розуміємо, що  це покликання від Господа, щоб жертвувати свої кошти, працю та молитву в імені ближніх! Правда, що сестри поклали всю свою надію на Бога; молилися до Нього, Богородиці та святих, і Господь благословив їм добрих людей, які гідно й успішно реалізували волю Божу на цьому будівництві! Я подивляв і подивляю відвагу сестер, їхню довіру до Господа та Богородиці, щоб так відважно, без жодних грошових заощаджень, починати, здавалося б, не під силу будівництво. Автор псалмів вимовив мудрі слова: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!…» (Пс 126,1). А в цьому випадку зростала будівля на Божу славу, сам Господь благословив та будував її руками добрих і благородних людей.

Дорогі сестри, маєте добру будівлю, хоч ще вповні не закінчену, але уже придатну до житла. Старайтеся плекати молитву, духовне життя й глибоку любов до Бога та ближніх! Ваше життя повинно бути так упорядковано, щоб не лиш жити під одним дахом, але бути спільнотою, мати один дух в різних тілах. Подібно, як ангели, що з Божого благословення Йому служать, виконуючи з честю Його волю. Коли ж ви, сестри, перейметеся духом виконання Божої волі й будете старанно її виконувати, уподібнюватиметеся до ангелів, навіть до Сина Божого, який виразно говорив: «Бо я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити свою, але волю того, хто послав мене» (Iв 6,38). Ісус Христос переконував тодішніх ще більше: «Бо хто волю мого Отця, що на небі, чинитиме, той мені брат, і сестра, і мати!» (Мт 12,50). Дуже бажаю вам, достойні сестри, щоб ви ставалися сестрами Ісуса Христа через щире служіння одна одній та кожному ближньому. Це – єдиний шлях, і не важкий, щоб виконати заповіт Христа. Змагайте разом з ангелами вірно служити Богові, любити Його та прославляти своїм щоденним життям! Бо життя на землі має свій кінець, і хай кончина нашого життя відбудеться у присутності наших ангелів.

Воля Господня завжди благословенна, хоч буває трудна й складана до виконання. У давнину Господь розпорядився, щоб Авраам приніс у жертву свого сина Ісаака. У книзі Царів написано про практики приносу жертв різним ідолам, теж дітей: «… мешканці Сефарваїму палили синів своїх у вогні Адраммелехові й Анаммелехові, сефарваїмським богам» (2Цар 17,31). Авраам виконував волю Бога, йшов зі сином та двома слугами до місця, котре Господь мав йому вказати, щоб принести сина свого у жертву. Прибули. Батько зв’язав єдиного сина, поклав на дрова, взяв ніж у руку, приставив лезо до горла, щоб потягнути і, вмить почув голос ангела: «… Аврааме, Аврааме! … Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер  довідався, що ти богобійний, і не пожалів для  мене сина свого, одинака свого» (Бут 22,11-12). Ангел сповнив свою місію, врятував сина від смерті, виконуючи волю Бога. А коли Давид перелічив народ без згоди Господа, лиш за намовою сатани (пор. 2Сам 24,1), прибув пророк Ґад з волі Господньої до царя Давида й дорікнув йому. Потім провидець запропонував, щоб той вибрав покарання, яке Господь наклав на нього: сім літ голоду в краї, три місяці втікання царя перед ворогами або три дні моровиці в краю. Давид вибрав моровицю – від хвороби померло сімдесят тисяч народу. Ще не був кінець: «І простяг той ангел свою руку на Єрусалим, щоб вигубити його та Господь пожалував щодо того зла. І сказав він до ангела, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти свою руку!…» (2Сам 24,16). Ангел вірно виконував волю Бога, коли ж Господь велів припинити вигублювання народу, ангел без зволікання слухав Творця.

Святий апостол Лука пригадує слова Ісуса Христа, який промовив: «… Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка» (Лк 10,18). А це означало падіння ангелів, що збунтувалися проти Бога. Таким бунтівником був Люцифер, який був прекрасним ангелом, але збунтувався і втратив блаженний стан. З ним збунтувалося велике число ангелів, що стали дияволами, яких переміг архангел Михаїл зі своїм небесним військом. Апостол Юда пише про долю збунтованих ангелів: «… що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня» (Юда 1,6). Збунтовані ангели – навіки осуджені! Дияволи – ненависники людей, добрих ангелів та Господа Бога. Через гординю, як погоджуються більшість святих Отців, вони вибрали такий стан, з якого не бажають виходити, радше терплять велику кару, як би просили прощення! Ось демони, які не один раз промовляють устами опанованих людей, коли екзорцист велить покаятися, відповідають: «Ніколи! Ніколи!» Отець Франческо Бамонте в книзі «Збунтовані ангели» наводить слова святого Августина і святого Григорія Великого: «Люцифер та інші бунтівні ангели загордилися, тому що не прийняли свого стану створінь» (Ф. Бамонте «Збунтовані ангели», вид. «Апостол»,  с. 20). Вони посягали на якусь вищість, хоч були досконалими та щасливими духами. Не забуваймо про велику заздрість демонів, які бажають погубити усіх людей.  Вірно служімо Богові, призиваймо повсякчас свого ангела хоронителя, щоб беріг нас перед нападами злих духів. Молімося до пресвятої Богородиці, яка легко перемагає сили Сатани. Святий архангеле Михаїле, заступайся перед Господом за нас, особливо у напастях демона, та виблагай миру нашому народові!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

21 листопада 2018 р. Б., м. Новояворівськ

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube