Слово Митрополита Львівського на двадцять п’яту неділю по Зісланні Святого Духа

Еф 4,1-6;

Лк 10,25-37.

Кожна людина займається певною працею. Здебільшого, праця направлена на те, щоб отримати добру грошову винагороду. Є багато різної роботи, яку виконують в домі без жодної оплати, бо прибирання, прання одежі, приготування їжі тощо – це необхідність та обов’язок, щоб підтримувати порядок у власному домі чи навколо нього. Необхідно пам’ятати, що дуже правильно роблять ті особи, які крім платні та порядку, бачать працю, як волю Бога й за це отримують благословення від Господа. Коли Господь створив людину, поблагословив її та наказав підпорядковувати землю (пор. Бут 1,28). В іншому місці написано: «І взяв Господь Бог людину, і в едемському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала» (Бут 2,15). Праця – це воля Бога, тому до неї треба ставитися з усією відповідальністю, навіть без жодного зовнішнього контролю. Господь не бажав, щоб людина лише ходила в раю, але доглядала його, тобто працювала в ньому, була творчою. І кожна праця насамперед повинна мати намір від працівника: сповнити волю Бога. Кожна людина повинна сумлінно працювати над освяченням та спасінням своєї душі!

Святий апостол Лука описав подію зустрічі одного законника з Ісусом Христом. Написано, що ця особа випробовувала Ісуса, не був щирий, підійшов з певним підступом до Спасителя. Він запитав, що має робити для осягнення вічного життя, розуміємо – щасливого. Ісус не довго збирався йому пояснювати, звернув його увагу до Божої Заповіді. Той знав Заповідь. Христос похвалив законника, що він правильно відповів і велів йому: «… Роби це і будеш жити». Але чоловік не відходив, шукав оправдання, ніби він усе сповняє гідно і чекає на похвалу та оправдання, з іншого боку, вчений хоче поставити Ісуса в незручне становище. Законник запитав Ісуса: «… А хто мій ближній?» Господь розповів про чоловіка, який простував у Єрихон, попався розбійникам, які його обдерли, тяжко покалічили й залишили ледве живого. Цю стікаючу кров’ю людину бачили священик та левит, які проходили повз… Навіть не поцікавилися тяжким станом покаліченого. Були байдужі до людини, яка перебувала у великій потребі допомоги. Вони простували з Єрусалиму, святого міста, куди ходили за освяченням. Можливо, ці два духовники виконували якісь святі обряди у святині? Ставали перед Богом, як вибрані Господом особи? А тепер йшли по слідах людини, яка потребувала їхніх рук та помочі. «Люби ближнього, як себе самого» – їм було це відомо. Але знати – інше, як виконати! Законник сподівався, що заплутає Учителя, який не знатиме, що йому відповісти. А Бог виховував підступного «ученого», два рази встиг Ісус сказати йому, щоб він чинив те, що знає, а не лише знав те, чого, виходить, не виконував до кінця. Знав Заповіді Божі, але не практикував любов ближнього? Запитував: «А хто мій ближній?» Ближнього необхідно любити практично, а не лиш теоретично. Ісус сказав законнику, що цією дорогою теж  простував самарянин, кого не любили юдеї. Він підійшов до стікаючої кров’ю людини, подав першу допомогу, обв’язуючи рани, не залишив його у біді. Посадив, мабуть, на осла й прибув до якогось пансіонату. Перебув ніч з побитою людиною, заплатив господареві, погоджуючи з ним, щоб опікувався хворим. Обіцяв при поверненні заїхати до господаря цього закладу, щоб заплатити більші витрати. Самарянин йшов до певного місця у своїй справі, але затримався у дорозі, коли побачив побиту людину. Ісус запитав законника про те, хто з цих трьох людей ближній? Можливо, священик, левит та побитий були юдеї? Подібно і законник? Юдеї і самаряни не дружили між собою (пор. Ів 4,9). Законнику прийшлося вибирати ближнього з-поміж трьох. Назвав, мабуть, неохоче, ближнім самарянина. А Ісус йому сказав, щоб він йшов і чинив так, як вчинив самарянин. На цьому прикладі кожна особа може побачити себе, як поводиться зі своїм ближнім, навіть з ворогом, який потребує помочі! Люби ближнього так, як любиш себе!

Сьогодні пам’ятаємо про цю дерев’яну церкву, в якій молимося. Її збудували українські селяни з дозволу тодішнього польського короля (1718 р.). Дякувати Богові та добрим людям, що зберігся різьблений напис над порогом південних дверей: «Року Божого 1718 дня 31 місяця червня». Невідомо, чому 31 червня, бо у червні 30 днів? Якась помилка? Вартує дослідити, але така дата написана в Інтернеті. Рідко уже зустрічаємо такі надписи, а триста років дерев’яному храму – це значний період часу. Цю невелику церковцю будували предки тих осіб, які з покоління в покоління проживали і проживають у Семенівці. Велику роль у християнському житті вірного люду відіграла ця свята споруда: храм святого архангела Михаїла. Трудно полічити усі молитви, святі Тайни, які звершувалися у цій невеликій святині. Скільки хрещень, вінчань, розрішень з гріхів, святих Причасть тощо отримали вірні християни? Багато попередників, мешканців села, відійшли у вічність як праведники, які моляться за благословення для теперішніх жителів Семенівки та нашого народу. Бережіть цю святу будівлю, як великий скарб та історію свого народу! У ній молитеся, освячуєте свої душі, очікуючи зустрічі з Господом, щоб отримати нагороду та зустрітися із предками, які випередили нас переходом у вічність. Хай пресвята Богородиця опікується кожним мешканцем цього села! Хай святий архангел Михаїл береже у вас «єдність духа в союзі миру», як цього бажав святий апостол Павло. Він навчав: «Один Господь, одна віра, одне хрищення,  один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх» (Еф 4,5-6).

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

18 листопада 2018 р. Б., храм святого архангела Михаїла, с. Семенівка

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube