Слово Митрополита Львівського на двадцять четверту неділю по Зісланні Святого Духа

Еф 2,14-22;

Лк 8,41-56.

Господь, як всемогутній Володар вселеної, знає усе про кожну особу, про усі речі, навіть про ніжну травичку, яка виростає посеред інших мільярдів подібних зелених трав. Він знає про усі людські хвороби та про здоров’я людини. Ми знані Богові від утроби матері до цього часу. Господь такий Творець, що не забуває про людину, кожна людина у Нього на обліку. Бог володіє усією інформацією про наше життя, про зовнішню діяльність людей і не тільки – але про її загадкові думки, мислі, про заміри, судження тощо. Усе, все Господь знає про нас тому, що ми для нього дуже дорогі. Він через наших батьків послав нас на землю, даруючи безсмертну душу, щоби бачити нас щасливими у вічності. Бог цікавиться нами, радий нашому служінню Йому, хоч Господу неможливо нічого додати, ані змінити тощо. Він очікує нас у вічності, щоб нагородити. Звичайно, люди не спішаться у вічність, людину опановує страх, оволодіває непевність. Син Божий не легковажив людським родом, хоч знав, що багато відвернуться від Нього – та Він прийшов, щоб спасти людину. Ісус Христос відчинив людині вхід у небо, помираючи розіп’ятим на хресті. Святий апостол Петро пише про відкуп людського роду з неволі диявола не сріблом чи золотом: «Але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти» (1Пт 1,19). Ми усе це знаємо, усно переконуємо себе, що любимо Бога, однак, практично не завжди життя людини свідчить про її любов до Господа.

Святе Писання переносить нас в часи життя та діяльності Ісуса Христа. Спасителя не прийняли у Гадаринській землі, Він насилу не бажав залишатися, зрештою, Господь подібно чинить до цього часу. Коли Його якась особа не бажає мати в області своєї душі, відвертається від Нього, не хоче присутності Бога – Він віддаляється від такої особи, не накидається їй. Ісус відплив і причалив до другого берега з апостолами. Люди очікували його. Якийсь Яір, начальник синагоги, підійшов до Христа, впав Йому до ніг і запрошував додому, бо помирала його дванадцятирічна дочка. Ісус уважно слухав його, перейнявся горем Яіра й прямував до нього. В цьому часі приблизилася до Спасителя жінка, яка хворіла дванадцять років на кровотечу. Вона підходила до Христа з виразним наміром і великою вірою, щоб доторкнутися одежі Ісуса й від цього бути оздоровленою. Уже розчарувалася в лікарях, що лікували її, бо скиталася дванадцять років від одного до другого, але вони були безсилі допомогти. Залишилася її віра і Спаситель, кому довіряла. Не була смілива, можливо стидалася, все ж таки вона кровоточива?! Ісус знав усі її наміри й бажання, бачив її віру в його силу й зупинив її кровотечу, коли вона діткнулася краю одежі. Їй, як нечистій, не можна було доторкатися інших. Але Господь очікує на дотик людей, які вчинили гріх, Він бажає очистити людину, оздоровити її душу від беззаконня, усунути духовний бруд. Жінка торкнулася Ісуса своєю вірою через край одежі. Син Божий зцілив її, але бажав, щоб інші зрозуміли силу її віри, тому запитував про чийсь дивний дотик, відмінний від усіх. Жінка призналася, підходячи зі страхом до Христа, тремтіла та впала йому до ніг. А Господь з великою любов’ю дивився на неї й бажав показати її, як особу великої віри. Оздоровилася й почула від Спасителя слова признання. Була названа Ісусом «дочкою» та отримала запевнення, що її спасла віра. Ось чуда, які чинить віра: оздоровлює людину, із нечистої вчиняє її чистою, із віддаленої від Бога учиняє її дочкою. До хвороби вона не чула про себе слів похвали Бога, а через оздоровлення сам Господь признав віру та відвагу жінки, яка прийшла до нього. Віддалення жінки від Бога було усунено завдяки її віри. Хвороба жінки послужила для неї зустріччю з Богом та зціленням!

Яір, старший синагоги, теж впав у ноги Ісусові. Просив зцілення не для себе, лиш для дочки. Спаситель послухав, відразу простував до його дому. Яірові повідомили, щоб не турбував Ісуса, бо дівча померло. Ісус заохочував батька, щоб не знеохочувався, але вірив в силу та можливості Ісуса, як Бога, сказавши Яірові, що дочка буде спасенна. Увійшов до кімнати з трьома апостолами та батьками, запевнив, що померла спить. Взяв дитину за руку, наказав встати, й дівча підвелося. Для людей – смерть, а для Бога – сон. Син Божий усунув хворобу кровоточивої, якої не вилікували лікарі, та воскресив померлу дочку, за якою плакали присутні. Цей самий Ісус присутній у пресвятій Євхаристії, який оздоровляє хворих і воскрешає душі, що померли для Нього через гріх. Як оздоровлює душі? Дуже легко й просто: через тайну святого Покаяння.

Оживлюймо віру через приближення до Бога, через щире каяття, а не лише через визнання гріхів. Самі приближуймося з великим довір’ям до Ісуса, який радо прощає, та просімо прощення для інших, як чинив Яір, прохаючи про зцілення дочки. Через віру Яір отримав більше: став свідком воскресіння своєї дитини. Син Божий не змінився, Він очікує нашого приходу, любить нас і радо, дуже радо прощає усім розкаяним. Спішімо до нього, щоб не заснути вічним сном, віддаленими від Нього. Його слова переконливо звучать до кожної людини: «… Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасенна вона» (Лк 8,50). Просімо пресвятої Богородиці, щоб виблагала нам великої віри в Бога – хочемо віри і віримо у спасіння! З глибокою вірою послухаймо слів святого апостола Павла, який писав коринтянам: «… Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (2Кр 6,2). Завтра уже може його не бути! Рятуй нас, Богородице!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

11 листопада 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube