Слово Митрополита Львівського на двадцять другу неділю по Зісланні Святого Духа

Гл 6,11-18;

Лк 16,19-31.

Люди не живуть однаково на землі. Не потрібно великої мудрості, щоб побачити цю різницю життя людей. Це також легко можна зрозуміти з притчі Ісуса Христа, що Він  розповів про осіб, яким певний господар роздавав таланти, тобто майно чи мудрість для управління. «Одному дав п’ять талантів, другому два, а третьому один, – кожному згідно з його силою; відтак відійшов» (Мт 25,15). Ті, що посідають певний матеріальний чи інтелектуальний ресурс, застосовуючи свої вміння, здобувають надбання та примножують багатство; а певні особи через інертність та лінивство закопують свої таланти, тобто не реалізують отриманих здібностей – втрачають добро. Є особи, яким вдається здобувати велике матеріальне багатство нечесним способом. Спостерігаємо велику різницю відносно рівня життя людей на землі. Не говоримо про хвороби, про національність, про вік осіб, лиш про економічний, матеріальний та науковий, духовний та культурний рівень тощо, де люди розвиваються і здобувають успіхи.

Одного разу, простуючи у Єрусалим, Ісус Христос розповів притчу про одного багатого чоловіка й відразу змалював його пріоритети життя: одягатися в дорогý одежу та розкішно щодня бенкетувати. Жодного іншого зацікавлення? Дбав про тіло, занедбуючи старанність про спасіння душі. Мав гарну нагоду допомогти бідному Лазарю, якого бачив лежачого у струпах перед входом у свої ворота, але не здобувся на акт милосердя. Мабуть, бідна та хвора людина, прирівнюється до голодних собак, які бажають їсти, такі не подобаються іншим, які живуть у певному забезпечені. У розповіді нічого не згадується, щоб ця багата людина, що проживала у розкоші, хоч якусь увагу звернула на опущеного Лазаря, хоч би через своїх слуг? Той не поцікавився долею бідного Лазаря! Здається, що серце кожної людини повинно мати якесь милосердя над страждаючими людьми. Господь показує черствість людського серця на потребу ближнього. Можливо, багача дратував цей бідака, який вибрав місце при його воротях? Не бажав його бачити, злився, з іншого боку, радів, що той – рівня собак?! А Лазар радів собакам, які лизали його рани в струпах, натомість багатий навіть не здобувся на рівень собаки, щоб підійти і поцікавитися становищем бідної людини. Лазар знаходився в дуже трудних обставинах життя, але не нарікав ні на людей, ані на Бога, навіть не скаржився Господу на свою долю й відношення людей до нього. По часі Лазар помер, очевидно, поза домом, якого, можливо й не мав, бо завжди перебував перед ворітьми багатої людини. Нічого не говориться про його похорон. Не було кому й де похоронити сіромаху, який помирав кожного дня від голоду, хвороби, спеки та постійних злиднів. Знаємо, що похорони коштують грошей, необхідне місце на цвинтарі й приготувати усе потрібне для похоронної церемонії. Невідомо, що сталося з тілом Лазаря, можливо, викинули в якесь приготоване для таких тіл місце? Просто сказано, що бідний помер, – але важне те, що ангели понесли його на лоно Авраама. Прийшов теж кінець життя багатому чоловікові, і його поховали… Ісус Христос у цій притчі сказав дуже важливу справу про вічну долю багатого чоловіка, що він терпів муки в пеклі. Тепер усе змінилося: дорога одежа та розкішні бенкети, що відбувалися на землі, перемінилися на полум’я та спрагу в пеклі. Ось аж з полум’я пекла багач побачив Лазаря та Авраама, пізнав Лазаря й просив, щоб той вмочив кінчик пальця у воду та охолодив його язик. Очевидно, що таким способом язик не відчує охолодження, а Господь бажав попередити усіх про велику спрагу та муку, яку терплять прокляті у пеклі. Значить, для тих, хто заперечує існування пекла й покарання, сам Син Божий говорить про нього у Святому Писанні. Авраам пояснив багатій людині, що його бажання не будуть задоволені, бо він вибрав собі такий стан. Міг вчинити хоч мале діло милосердя, допомагаючи Лазареві, але постійно відвертався від нього, вдавав, що не бачить, хоч у пеклі пізнав Лазаря. Інша річ, про яку сказав Авраам, що велику безодню у вічності від зла до добра, від пекла до неба ніхто не може подолати! Зрештою, покараний чоловік не просив про звільнення з полум’я, лише похолоди для язика! Покарана людина була свідома того, що в полум’ї залишиться назавжди! Згадав лиш тепер про Лазаря, що було уже пізно? Терплячий у полум’ї чоловік благав Авраама, щоб послав Лазаря до п’яти його братів, щоб вони уникнули цього місця страждань. Патріарх відповів: «…Мають Мойсея та пророків: хай їх слухають». А Мойсей та пророки – це Божі Заповіді, пригадування пророків про лихе життя народу, що люди часто відкидають. Бо багато із мешканців землі бажають жити так, як їм заманеться, виправдовуючись тим, що вони вільні у виборі. Це правда – про вільність у виборі, але правда й те, що Господь покликав людину до життя і встановив для неї правила, щоб їй було краще жити. У книзі Буття написано: «Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх…» (Бут 5,2). Автор псалмів, також, пригадує, звертаючись до Господа: «Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї» (Пс 138,13). Коли хтось зголошується працювати на підприємстві, не диктує своїх умов, лише приймає ті, які існують, виконує їх та отримує зарплату. Такі правила існують в усьому світі. Тут людина погоджується, якщо ж ні, та ще й порушує правила – несе більшу чи меншу відповідальність. А відносно Бога багато із людей бажали б чинити те, що заманеться і залишатися безвідповідальними? Господь – наш Творець, дарує нам безсмертну душу й бажає вчинити нас щасливими на цілу вічність! Що тут поганого? Трудно виконувати Заповіді? Інші, подібні, як і ми, сповняли їх чесно, коли помилялися, каялися перед Богом – а Він прощає! – й осягнули вічне щастя. Існують усі умови, щоби бути з Авраамом та Лазарем, сотнями тисяч інших щасливими у небі!

У п’ятницю, 19-го жовтня цього року, хтось із працівників одного підприємства прибув до екзорциста, щоб помолився на дитиною, яка почала заїкатися. На той час священик читав молитви над опанованою демоном жінкою. І вмить присутні почули голос демона, що говорив устами жінки: «Чого наступаєш мені на копита? Чого так дивишся з витріщеними очима? Чорта не бачила?» Ця знайома особа сказала, що по ній ніби електричний струм пройшов. Діти злякалися. Стали допитуватися, що це таке? Хто такий і чому так промовляв? Ось диявол, який воює за людину, щоб погубити її у пекельному полум’ї. Проявляймо милосердя, служімо Богові вірно, часто перепрошуючи Його за вчинені помилки. Він – милосердний і радо прощає! Правду написав святий апостол Павло до галатів: «А я не бажаю похвали, – хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, в якому для мене весь світ розп’явся, а я – для всього світу» (Гл 6,14).

Практикуймо щиру віру в Бога! Пам’ятаймо, що ми тимчасові мешканці землі. Господь благословить людині життя, щоб вона, проживши чесно, отримала вічну нагороду. Переконуймо себе кожного дня, що ми повинні стати учасниками вічного щастя у небі! Пресвята Богородице, допомагай нам осягнути вічне блаженство!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

28 жовтня 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

 

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube