Слово Митрополита Львівського на двадцять першу неділю по Зісланні Святого Духа

Гл 2,16-20;

Лк 8,5-15.

Одного разу Ісус Христос розповів присутнім притчу про щедрого сіяча, який кидав зерно у землю з надією, що вродить добрий урожай. Зерно летіло з рук чоловіка і падало у різні місця: біля дороги, на кам’янистий ґрунт, між тернину та на добру землю. У Святій Землі дуже багато каменистих полів, тому люди легко розуміли долю зерна на таких ділянках. Рости зерну загрожувало потоптання, каменистий ґрунт і тернина, птахи теж видзьобували його. Зерно, впавши на землю, має властивість розбухати при невеликій вологості, кільчитися й запускати корінці. Де мало вологи, там зерно приречене загинути, подібно й терня заглушує його ріст, словом, проти росту зерна є багато причин, щоб воно не вродило. Лише добрий ґрунт сприяє сходу зерна, його ріст та урожай. Але й тут не усе просто: бувають вітри, часом пожежі, які нищать великі посіви. Ми думаємо про корисні погодні умови, добру землю, бо з того слідує високий урожай.

Ісус Христос, розповідаючи слухачам про зерно, що було їм добре відомо, мав на увазі слово Боже, Його слово, яке Він керував до людей і про долю цього слова. Люди по-різному реагують на Боже слово, бо якась категорія людей, слухаючи слово, не переймається тим, інші зовсім не вірять або не бажають духовної зміни у своєму житті. Дехто зворушується, роблять якісь кроки напроти цьому слову, але це виглядає на спалах соломи, що швидко згасає. Багатьом не цікаво жити законом та вірою в Бога, який, здається далеко й мало цікавиться людьми.

Але й особам, які зростають на Божому ґрунті, не легко практикувати гідне християнське життя. Ісус говорить, що добре й щире серце береже Господніх слів, та приносить плід у терпеливості. З притчі Божого Сина добре розуміємо, що гідне християнське життя необхідно плекати в непростих умовах. Злий дух дуже не любить людей, які служать Богові. Де бракує Божого зерна, у якому серці бракує Божої любові, там демон вирощує кукіль (пор. Мт 13,25-30), тобто зло, що протилежне Господньому добру. Злий дух протиставляється Богові у боротьбі за людські душі. А кожна людина знаходиться по стороні Бога або диявола! Син Божий зійшов із неба на землю, щоб показати свою любов до людей, примирити людину з Пресвятою Трійцею, дарувати їй спасіння та вічну радість у небі. А диявол не терпів за людину, не пропонує їй вічного щастя, бо сам його немає, він зводить людей на манівці і веде до свого царства – пекла, до вічного вогню, терпіння, це – його вічна нагорода. Сам терпить і людям цього бажає. Задум демона простий: чинити людей своїми рабами й вічними ненависниками Господа. Нечиста сила штовхає людину, щоб вона порушувала Божий Закон, не вірила у вічність, в нагороду й покарання. Диявол заманює людину у свої тенета, змальовуючи їй вигідне життя на землі, хоч воно дуже коротке й не має гарантії, що буде солодким, оцих кілька десятків років. Якась хвороба легко перекреслює людині усі плани й тоді вона бажає одного: здоров’я. Усі достатки, великі матеріальні блага, розкоші, посади, знатності не приносять хворій людині жодного задоволення. Кілька місяців тому один зі священиків розповідав про свого знайомого, який посідає велику й гарну будівлю у місті, в кожного у домі свій дорогий автомобіль, великі гроші на рахунках тощо. А цей хворий чоловік просить священика одного: прийти й помолитися, щоб він одужав. А за оздоровлення готовий віддати усе майно, усе – за кілька років продовження життя на землі. Навіть велике багатство не служить радістю! Можливо, цій людині впаде на думку, що Господь виховує його до кращого життя, відриває від мізерних задоволень, показує йому через священика та інші знаки вічність, яка його ось-ось візьме у свої обійми. Мудрець виражається такими словами про гонитву за багатством та розкішним життям: «… марнота марнот – геть усе марнота» (Проп 1,2). В іншому місці досвідчений духовник робить висновок: «І так я зненавидів життя, бо поганим мені здалось те, що діється під сонцем: бо все лиш марнота й гонитва за вітром» (Проп 2,17).

Ми приходимо у церкву, щоб помолитися, почути слово духовного навчання, що торкається кожної особи й спонукає до зміни життя. В читанні Святого Писання, у повчаннях священиків знайдеться добрий матеріал, який промовляє до наших душ. Стараймося, щоб зерно Божого слова знаходило місце у нашому серці й давало гарні плоди зміни духовного життя на краще. Борімося з терниною, камінням, хижими птахами та топтанням плодовитого ґрунту нашої душі, які заглушують та нищать ріст Божого слова. Святий Іван євангелист попереджає, що пожадливість тілесна, пожадливість очей та гординя життєва – велика перешкода, щоб здобути вічну нагороду (пор. 1Iв 2,16). Сатана не любить нас, лише спонукає ображати Бога і в тому має свій успіх. Свята Катерина де Віґрі (1413-1463) написала такі слова: «Ось до чого доводить серце, затверділе у великому злочині! Ось нагорода за гріх: Люцифер, що перетворився на демона зі своїми спільниками, жахливими і найчорнішими, навіть і за іменами. Їхня чистота перетворилася на найгіршу злобу; небеса – на безодню; розкішні престоли, наповнені божественними пахощами, – на темні й смердючі в’язниці; на сувору справедливість – любов; на страшенне сум’яття – слава; батьківська довіра Богові – на постійну образу; на моральну смерть – життя, що було щасливим; любов на жорстоку злобу; на крах – першість серед народжених Небом. Муки вогню, що зростають до останнього суду, не будуть скінченими у жахливій в’язниці: як saeculo forti, вони будуть нескінченими» (101) (Ф. Бамонте «Збунтовані ангели», Ів.-Франківськ «Апостол», 2014 стр.150). Це слова святої, яку надихав Святий Дух, щоб написати їх, зрештою, святі мали й різні видіння, що згодом описували та розповідали.

Слово Боже, яким живе людина, провадить її до щасливої вічності. Як ми віримо в цю вічність, яка незабаром й до мене добереться? Хтось недавно сказав, що його бабуся дуже бажає померти, бо їй цікаве життя у потойбічному світі. Ми не маємо запевнення довгого життя на землі! Ось, чуємо, приїхав 37-річний чоловік із заробітку зі Швеції… Почувався зле. Прийшов у лікарню, … там і заснув непробудним сном.А дружина спішить зі Швеції в Україну, щоб взяти участь в похороні… Життя людини дуже загадкове, бо сьогодні живе, а завтра у вічності. Це – правда! Чи задумуємося про Божу нагороду й покарання диявола, що неодмінно існує у вічності назавжди!? Запитуймо себе: кому я служу? Відповідь дуже ясна: Богу, якщо не йому, тоді – демону. Пам’ятаймо, що Господь бажає нас нагородити, а диявол покарати. Пресвята Богородице, рятуй нас!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

21 жовтня 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

 

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube