Слово Митрополита Львівського до ченців та черниць

Преосвященні владики,

Високопреподобні, доброчесні та преподобні отці, сестри і брати, вітаю усіх присутніх побожних осіб на цьому зібранні! Добрий звичай бачитися між собою під час відповідних заходів. Мені прийшла благородна думка, що нас усіх з великою любов’ю завжди чекає Господь, а від 15 жовтня цього року, погоджуюся з отцем Вінченцо Руджеррі ТІ, професором з Італії, який заохочує називати Бога – Татом чи Батьком. Ця назва і в мене влила ще більшу теплоту довіри й приближення до Небесного Отця. (Отець Вінченцо перебуває в Україні на Семінарі, де обговорюють питання святості.) Земний тато і Бог-Тато, та його діти. Земний тато – добрий та люблячий, а Небесний Тато перевищує земного своєю любов’ю та добротою в нескінчене число разів! Коли дитина чинить багато промахів, неслухняна, докучлива, вередлива, згодом вчинить й більші промахи, а потім приходить до свого батька, обіймає його, плаче, перепрошує за негідні вчинки – батько радо прощає. Коли підліток, юнак, доросла чи літня особа вчинить великий гріх, радніше прибігає до Господа, як до Тата, нам простіше прибігати до Бога з іменем Тата, легше кинутися в Його обійми, бо Небесний Батько постійно радо прощає. Здається, що розуміння такої зміни: «Бог» на «Тато» – у багатьох душах вчинить велику реформу духовного життя. Можливо, уже хтось давно звертається до Господа і каже: «Тату», а до Марії, просто – «Мамо»? Бог, Господь, Адонай, Творець, Всевишній, Єгова ще інші назви віднесені до всемогутнього Бога – не будуть такими близькими, як називати Його Татом. Пам’ятаю 1980-ті роки, коли я проживав у Вінниці, там також проживав світлої пам’яті отець Степан Яворський, дворазовий в’язень радянських тюрем за глибокі релігійні переконання. Радянські тюрми не зламали його, він приніс з ув’язнення випрацюване гасло духовних осіб разом з митрополитом Йосифом Сліпим: священикам потрібно наражатися на небезпеку, але обережно й служити людям! Отець-доктор Володимир Прокопів, а це були 1980-ті роки, який проживав у Вільнюсі в Литві, відвідував отця Степана Яворського у Вінниці. Як енергійна працьовита особа, він пропонував свій переклад святої Літургії в українській мові. Між іншим, пам’ятаю, що знак проказування святого хреста починався: «В ім’я Батька і Сина, і Святого Духа…» Не знаю, чи це було шукання чистішої українізації слова, чи глибоке розуміння Бога як Батька? Пригадую, що отець Володимир був спеціалістом зі Святого Писання. Не знаю, чому поділяю з вами тему таких досвідів, які торкнулися та досягнули моєї душі.

Ми повинні шукати способів, щоб приближатися до Бога, сердечніше Його любити, прославляти, покланятися Йому. Це – наше першочергове завдання і відразу до цього питання любові та поваги у наших спільнотах. Відношення настоятелів до осіб спільноти та відношення ченців та черниць між собою. Дуже важливо контролювати своє серце, щоб не давати йому реалізувати підступну волю – це коли давати розпорядження певним особам у монастирі для добра їхніх душ, а насправді основну роль відіграють певні порахунки між собою. Може бути гарне розпорядження, дуже ясне, але там скрита певна злоба… Хоч особа, яка це прийняла і гідно сповнила директиву, отримує від Господа благословення, не знаючи про підступ. Наставник, що задумував зло, винний перед Богом. Господь знає мислі людини. Цар Давид сподобав собі Вірсавію, Еліямову дочку, жінку Урії, взяв до себе і спав з нею. Дізнався, що вона завагітніла… А Урія воював, потім інші історії… Давид «рятував» справу, викликав Урію, розмовляв з ним та посилав його додому. Урія не ступив ногою додому, був вірним цареві та ділив трудну долю з воїнами. Хитрість не вдалася цареві. Тоді вельможа написав листа до Йоава: «… Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіть від нього, щоб він був ударений, і помер» (2Сам 11,15). Урію вбили. Здавалося, цар не брав участі у цьому вбивстві, а Господь прислав пророка Натана, і той сповістив монархові, що він винен в убивстві (пор. 2Сам 12,1-7). Давид покаявся і Бог простив йому гріха. Цар діяв підступно, ховався за інших осіб, а Господь знав його серце і в такий спосіб виховував Давида. Звичайно, Бог не бажає, щоб чинити гріх, але не забороняє силою людині чинити зло, реалізувати вільну волю.  В іншому випадку, цар проявив велике милосердя над Шім’єю (Семеєм), сином Ґери. Той кидав у царя каміння, проклинав, називав кривавим переступником, порошив, а цар велів йому простити, не карати. Ось така людина, Давид, займав царський уряд, був помазаний пророком з волі Бога на царя, однак не звільнений від помилок. Дещо міг уникнути, але, як людина з пороху, чинив немалі провини.

Ми завжди оточені нашими ближніми, ті, що з уряду, повинні прикладати зусиль, щоб чинити добро ближнім. Коли необхідно давати зауваження, когось картати – необхідно це чинити з любові. І Спасителеві не легко було навчати учнів, він багато терпів від їхньої повільності розуму: «О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?…» (Мр 9,19). Часом і наставникам необхідно терпіти й прощати, уболівати і мудро настановляти, картати й любити тощо. Хай Господь дає нам мудрості, щоб наші спільноти змагалися за праведність, випереджуючи одні одних! Просімо Богородицю, щоб навчила нас дитинної довіри до Бога, як люблячого Батька і до себе, як нашої найкращої та милосердної Матері!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

17 жовтня 2018 р. Б., Свято-Іванівська Лавра, Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube