Слово Митрополита Львівського з нагоди освячення наріжних каменів у «Музею народної архітектури та побуту блаженного Климентія Шептицького

«Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш – земля свята» (Вих 3,5).

Ці слова, що їх передає автор книги Виходу, були промовлені самим Господом до Мойсея, коли той, пасучи вівці біля гори Хорив, наблизився з цікавості, щоб побачити зблизька дивне явище: кущ горів, але не згоряв. У цих словах криється головна біблійна істина, яка каже, що земля є місцем, де перебуває не тільки людина. Земля сотворена Богом і довірена людині як найбільший скарб! Згідно Божого задуму людина повинна підпорядковувати собі землю, пам’ятаючи, що не вона є власником землі, але Господь який її сотворив. Земля, на якій сьогодні стоїмо, також свята. Саме тут, у тяжкі міжвоєнні роки праведним митрополит Андрей Шептицький заснував Свято-Іванівську Лавру Студійського Уставу. Обитель була поручена проводу монахів Студитів, що їх відродив у нашій Церкві славний Митрополит Андрей і поклав на них велике завдання: праця над возз’єднанням, колись, єдиного Київського християнства. Головними середниками, що провадили до цієї цілі, повинні стати праця і молитва. У грамоті заснування Свято-Іванівської Лаври Праведний поручає монахам усилено працювати над вихованням дітей і молоді. Ось його слова, які можна сміливо вважати заповітом для цієї обителі: «Нехай за ласкою і Божою помоччю по всі часи в Свято-Іванівській Студитській Лаврі у Львові відправляється слава Божа, най на вічні часи в сій Лаврі молодь дістає побожне виховання в католицькій вірі і хай зростає на вірних дітей Католицької Церкви і Українського народу». Для того, щоб це святе місце стало справжнім домом для духовного і культурного життя, митрополит Андрей у 1930 році за порадою славних українських мистецтвознавців Іларіона Свєнціцького і Михайла Драгана та усильного сприяння свого рідного брата, архімандрита Климентія Шептицького, переносить сюди прекрасну бойківську церкву з с. Кривки. 7 липня 1931 року він особисто освятив її як церкву Святої Софії – Премудрості Божої. За його задумом цей храм вже своєю назвою повинен був персоніфікувати святу Софію Київську, як головний символ єдиного Київського християнства. Таким чином, Свято-Іванівська Лавра стала місцем, де постав перший об’єкт неофіційного Музею просто неба. Чому неофіційного? Бо за тогочасних політичних обставин на якесь офіційне визнання було годі сподіватися. Єдиною на той час можливою офіційною формою заснування такого типу інституції було її поєднання з чернечою обителлю вищого рангу, такого як Лавра. І, якщо слідувати цій історичній логіці, то наш «Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького» ми можемо сміливо назвати першим в Україні Музеєм просто неба. Його унікальність полягає ще й в тому, що тут, за задумом його засновників, братів Андрея та Климентія Шептицьких, сакрум і культура повинні навіки замешкати разом. Радянська влада, яка прийшла на наші землі, намагалася різними способами витіснити святість з цієї землі. Та завдяки старанням багатьох відомих і жертовних людей, чиї імені годі сьогодні згадати, це місце було врятоване. І на початку 90-років з незалежністю України монахи студити повернулися до своєї рідної обителі та до сьогоднішнього дня своєю працею та молитвою продовжують сповняти заповіт, що їм залишив праведний митрополит Андрей. Разом з працівниками Музею вони звершують діло виховання дітей і молоді через духовність і культуру. Для того, щоб обидві інституції – Музей і Лавра – могли повноцінно розвиватися за нових обставин, за нашою ініціативою, Львівським міським головою п. Андрієм Садовим 21 червня 2016 року була утворена спільна робоча група, що мала на меті врегулювати усі питання пов’язані з цією темою. Майже двохрічна наполеглива праця принесла вже немалі плоди:
–       Музею присвоєно ім’я його фактичного засновника блаженного Климентія Шептицького, а 7 липня 1931 року, визнано історичною датою заснування самого Музею;
–       відкрито та освячено монастирську каплицю, яка знаходиться у теперішньому головному корпусі Музею, що зберегла фрески Студитської іконописної школи. Після довгих років мовчання у цій святині 1 травня минулого року вперше залунала молитва;
–       відновлено та освячено старий монастирський цвинтар, який був заснований окремою грамотою митрополита Андрея Шептицького.  Це тільки основні видимі плоди праці згаданої робочої групи, але ще багато зроблено такої праці, яка залишилася поза пильним оком глядача. Очевидно, що і сьогоднішня подія стала можливою завдяки наполегливій і досить часто нелегкій праці членів цієї робочої групи. Сьогоднішній день, на моє переконання, розпочинає особливу сторінку історії як Музею, так і Свято-Іванівської Лаври. Сьогодні, через освячення символічних наріжних каменів, закладаємо фундаменти для майбутнього розвитку, в першу чергу, Музею як науково-освітньої інституції. Новий адміністративний корпус, нові фондосховище та новий інформаційно-освітній центр імені блаженного Климентія Шептицького. Ці об’єкти інфраструктури повинні стати головним наріжним каменем для повноцінного розвитку Музею у найближчому майбутньому.

Свіжу сторінку у своїй новітній історії розпочинає сьогодні і Свято-Іванівська Лавра. У минулу п’ятницю міськвиконком Львівської міської ради прийняв важливе рішення про опрацювання і затвердження нового плану організації території Музею, у якому повинно бути чітко окреслене місце Лаври. Окрім того, згідно того ж рішення, після спорудження нового адмінкорпусу для Музею, Свято-Іванівській Лаврі буде повернуто її колишній головний корпус. Таким чином, ця славна чернеча обитель, що знаходиться на львівських пагорбах, отримає своє достойне місце не тільки в лоні Церкви, але й в лоні нашого міста і України. Адже вартує пригадати, що наша Львівська Лавра – одна з п’яти чернечих обителей в Україні, які історично носять титул Лаври.

З цієї нагоди сердечно дякую усім тим, хто спричинилися до того, що у так нелегкий для України час, історична справедливість і новий подих життя повернувся до Свято-Іванівської Лаври і Музею імені Климентія Шептицького. В першу чергу слова моєї подяки керую  Львівському міському голові, достойному п. Андрію Садовому, його помічникам, «Громадській організації Святий Юр», а також спільній робочій групі, завдяки їхній наполегливій праці, ми сьогодні закладаємо символічні наріжні камені не так видимих будівель, як наріжні камені духовно-культурного майбуття нашого міста і народу. Таким чином, ми стаємо гідними нащадками праведного митрополита Андрея, який залишив нам це прекрасне місце як свій заповіт. Мою вдячність висловлю братії Свято-Іванівської Лаври та працівникам Музею, які спільною щоденною нелегкою працею наповнюють життям цей спільний дім святості і культури!Дякую також усім прихожанам цієї обителі, тут присутнім особам, львів’янам і гостям нашого міста за те, що своєю молитвою і присутністю робите це місце справді живою обителлю! Перед нами велике поле праці! Місце знайдеться для кожного! Головне мати добру волю і снагу до праці та молитви! Нехай Боже благословення спочине на усіх Вас і провадить Вашими добрими починаннями!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

13 серпня 2018 р. Б., м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube