Слово Митрополита Львівського на дев’яту неділю по Зісланні Святого Духа

1Кр 3,9-17;

Мт 14,22-34.

 

Доброчесні отці, дорогі молільники, день 28 липня у нашій Церкві присвячений святому рівноапостольному князю Володимиру, одному із покровителів вашого храму. Мимо того, що він починав із війн та завоювань, підкоренню народів та пограбувань, – прийняв світло Божої правди. Спочатку покланявся Перуну і Хорсу, Дажбогу, ідолам, але покаявся за своє злочинне життя, примирився з Богом і став великим апостолом Русі. Охрестився сам і, як князь та управитель своїх земель, впливав на те, щоб відданий йому люд став християнським народом. Здогадуємося, що це відбувалося нелегко, але віримо у те, що більшість із його народу охрестилася, відкинули поганство й стали вірним християнським народом. Попередньо ця особа чинила багато зла, але це не завадило, щоб каятися та жити праведним християнським життям, життям покути та любові ближніх. Вчинене добро наверненим до Бога князем Володимиром значно перевищувало розкидане зло! Вдумуючись у життя праведного князя Володимира, розуміємо, що людина, навіть низько упавши в духовному житті, віддалившись дуже далеко від Господа, має постійну можливість повернутися до свого Творця через покаяння. Цей дар часу покаятися гідно використав рівноапостольний князь Володимир, не зволікав із наверненням, потоптав диявольську гординю у собі, а Господь довершив у ньому переміну: із грішника обернув його в праведну людину!

У день 29 липня пам’ятаємо про 153-тю річницю від уродин праведного Митрополита Андрея, великого мужа нашого народу, Божого чоловіка, якого дарував нам Господь. Святий Володимир старався про хрещення народу поганської Русі, а праведний Митрополит Андрей дорожив святістю життя свого народу, закликав й нагадував про цю потребу, боронив свій народ від несправедливих зазіхань та кривди від інших народів. 1937-го ювілейного року Митрополит Андрей у зверненні до своїх вірних писав: «Належати до цього містичного Христового тіла, Христової Церкви, – це найбільше щастя для чоловіка… Нехай він буде для нас дійсно роком святим, роком покаяння і примирення з Богом, роком служби Богові й любові Бога, нехай цей Рік буде роком благодаті, благодаті для кожної душі, благодаті для усіх українських християнських родин…» (Митроп. Андрей «… послання з нагоди Ювілейного року», 17.09.1937 рік). З цих кількох слів пізнаємо Митрополита як доброго духовного батька, який до глибини душі уболівав насамперед про духовне доброго вірних, про освячення та спасіння їхніх душ. Добре пам’ятав про слова святого апостола Павла, який писав коринтяним: «Ми бо співробітники Божі, ви – Божа нива, Божа будівля» (1Кр 3,9). Праведний трудився над спасінням людських душ, протистояв демонові, вказував християнам на велике духовне добро, яке пропонує Ісус Христос. Спаситель, як читаємо у Євангелії, після навчань та оздоровлень людей спонукав учнів увійти в човен й плисти на протилежний берег, а сам ще довго відпускав народ. Господь любив людей, милосердився над ними, навіть дбав, щоб чудесним способом розмножити хліб для них, проганяв злих духів, вислуховував бесіди люду… І праведний Митрополит Андрей, будучи «прикованим до ліжка», не мав можливості виїжджати на зустрічі з вірними, але працював пером, писав та молився за свій вірний люд. Праведний, якби, підштовхував вірних, щоб вони гідно користали з часу для духовної віднови: трималися святої Церкви, каялися, мирилися з Богом та користали зі святих Тайн, які установив Ісус Христос.

У книжці «… І визволи нас від лукавого», Франческо Бамонте написав, що під час екзорцизму певної особи, показуючи мощі святого Хреста, диявол з великою неохотою видушував із себе: «… У цьому предметі «перебуває» Бог. … У цьому Хресті є любов, могутність, прощення. Бог сам у собі є любов для вас, для вас, людських істот. Єдиний хто вас любить, не вірте в жодного іншого, не вірте нам, ми не можемо вас любити, ми можемо тільки знищити вас. То Він (Ісус) зобов’язує мене говорити це, ось чому я так сильно страждаю». Диявол ніколи не бажав би виявляти себе та викривати їхні злобні дії проти людей. Але Ісус заставив його виявити їхню ненависть та лють, яку посідають демони, щоб запровадити людину в пекло, у своє прокляте «царство». Вони зацікавлені, щоб погубити найбільше людей у вогні, а тим самим ніби докучати Богові, що більшість людей підтримують їх, навіть терплячи великі муки, супроводжувані скреготом зубів та перебуванням у полум’ї. Тому святий  апостол Павло закликав будувати життя, основою якого є Ісус Христос. Бо кожне людське діло буде випробуване вогнем і добре покажеться золотом чи сріблом, а інші – сіном чи соломою. Він пригадує, що людина – є храмом Божим, за який вона відповідає й повинна дбати. Злий дух не перестає трудитися, щоб погубити людину, вживає усіх своїх вмінь. А людям, нам, грішникам, необхідно каятися за промахи свого життя, не боятися залякувань демона, який не бажає втрачати людської душі, як своєї приятельки. Він зацікавлений погубити людину, а особа буває байдужа, щоб боротися за своє спасіння, принаймні, щиро сповідаючись зі своїх гріхів. Не потрібно забувати, що наше життя виявиться перед іншими після смерті тіла, перед багатьма мільярдами людей, тому краще прикрити погане покаянням. Коротко, але влучно написав апостол: «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті» (Рм 4,7). Святий апостол Петро на слово Ісуса ступав розбурханими хвилями моря, ідучи до Христа. Вмить – злякався! Став тонути, але не мовчки, бо викрикнув: «Господи, рятуй мене!» Ісус відразу простягну руку помочі та промовив: «Маловіре; чого засумнівався?» Не сумніваймося, Христос прийшов, щоб нас спасти, рятувати від підступів та диявольської злоби, бо він дуже любить нас. Ісус чекає на мене і на тебе, з любові каже: «Не бійся!» Ми ж поклоняймося йому та постійно промовляймо: «Ти істинно – Син Божий!»

Хай Божа Мати, непорочна Марія, яка стерла голову змія, через нашу довіру до неї, допоможе нам жити правдивим християнським життям, життям любові та покаяння, щоб удостоїтися вічної нагороди, яку приготував для нас Ісус Христос.

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

29 липня 2018 р. Б., Церква свв. Володимира і Ольги, Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube