Слово Митрополита Львівського на четверту неділю по Зісланні Святого Духа

Рм 5,18-23;

Мт 8,5-13.

Нам не відомо скільки святих з українського народу втішаються щастям у небі. Ми не знаємо, чи Господь вирізняє святих по народності? Але відомо, що Бог вивів єврейський народ із єгипетської неволі та впровадив у землю, яку обіцяв Мойсеєві та усій людності, що виходили з Єгипту. Правда, ці люди дуже нарікали, звинувачували Бога за брак хліба, м’яса, води, цибулі тощо. І Господь своєчасно забезпечував їх усім необхідним до життя. А за їхню невірність Бог провадив людей далекою дорогою, що тривала 40 років, бо могли прибути в обіцяну землю, мабуть, за 40 днів. Бог виховував людей, хоч вони були дуже кволі у цьому, не піддавалися вихованню, усі ті, що так поставилися до Господа – повмирали, не увійшли в обіцяний край. Вони навіть спорудили собі золоте теля, якому поклонялися замість Господа. Звичайно, Творець в таких прикрих випадках недовіри показував свій палець і карав людей. Вони б взагалі забули про Бога і служили б ідолам, що і пробували робити. І наш народ у глибоку давнину поклонявся Перуну, практикував РУН-віру… Дехто намагається ще й сьогодні воскресити та практикувати таку віру, що іменується безвір’ям. Поміж наш народ входили люди, які вірили в правдивого Бога, і ця віра давала свої плоди, подібно, як гірчичне дерево, яке з посадженого малого зерна виростає в могутнє дерево і розпускає своє гілля. Згодом святий князь Володимир прийняв віру в правдивого Бога й охрестив народ Русі, впроваджуючи цю правдиву віру. Це не було просто й легко, але він глибоко переконався про зміст життя на землі і Господню правдивість. Цей князь старався гідно пронести віру крізь решту свого життя, перемінюючись з ворожого Богові на покірного Його слугу.

Багато святих виховала наша Церква протягом століть, які втішаються вічним щастям! Ті, хто довіряють своє життя Богові, хто приймають Ісуса Христа за свого Господа і Спасителя, освячуються в Божій Церкві. Хто вірить в Бога і практикує життя щирої віри – Господь сам виховує таких осіб для неба, для щастя, для себе. Нам відомі святі приятелі Бога з нашого народу, що стали вірними Господу, це – святі Володимир і Ольга, святі Борис і Гліб, блаженна  Єфросинія, святий священномученик Йосафат, яких свята Церква проголосила праведниками. А Святий Отець Іван-Павло II проголосив з нашого народу ряд новомучеників, які свідчили вірність Богові, мимо залякувань та переслідування. Згадаємо блаженних отця Миколу Конрада та Володимира Прийму, дяка села Страдч,  що в молодому віці віддав своє життя, замордований радянськими військовими. Це блаженний Микола Чарнецький, єпископ УГКЦ, що служив на Волині, блаженний отець Зенон Ковалик ЧНІ, блаженні сестри Лаврентія та Олімпія із Згромадження святого Йосифа та інші. І ми дякуємо, що на таких особах, кого проголосила Церква, не зупинилося, бо є багато святих нашої землі, наші предки, близькі, рідні, знайомі та не знайомі, чиї «імена відомі тільки всевидячому Богові». Як вчора ми молилися на Вечірні: «Ви ріки праведної крови пролляли і сльозами підвали в’язниць та землю каторжну скропили. Ваша мученицька кров свідчить перед небом і усією землею про вашу непохитну вірність Богові». (Вечірня «Всім Святим Українського Народу», на Господи взиваю: Слава…). А скільки таких святих, які своїм тихим трудом та служінням Господу вдостоїлися вічної нагороди – нам трудно знати. Багато й нам відомо осіб, що жили у правдивій вірі, по смерті вдостоїлися вічної нагороди. Вони визнавали Ісуса Христа за свого Спасителя, довіряли йому своє життя,  перепрошували за вчинені промахи і Господь прийняв їхнє визнання віри.

Визнаємо Ісуса Христа за нашого Бога, нашого Спасителя та прославляємо його нашими устами і життям. Дорожімо своїм спасінням, бо злий дух воює проти нас, він не любить людей, хіба, щоб їх вчинити ворогами Бога. Про ангелів відступників, які отримали благодать від Господа написано: «… відмовившись від Господа, свого Отця й Творця, були вигнані зі своїх місць і зачинені в найтемнішій в’язниці землі, де вічно терплять кару за свою гордість…» (Франческо Бамонте «Збунтовані ангели», III розд. стр. 67, видавництво «Апостол» 2014 р.) Злі ангели, або дияволи, ненавидять людей, знаючи, що вони мають можливість бути вічно щасливими. Злі духи такої можливості уже не мають, бо вони – духи, які вибрали стан проти Бога, їхнє самозадоволення і заздрість – незмінні. Дияволи бажають довести Богові свою успішність в здобуванні людських душ, які слухняні їм, а не Господу. Тому злі духи так завзято воюють проти Бога, здобуваючи на свій бік людей, ніби, бажають докорити йому за те, що він створив людину, а Син Божий з’єднався з людською природою.

Демон зацікавлений більше погубити людину в пеклі, аніж деколи людина старається прийняти спасіння, яке пропонує Господь. Цікаві роздуми пропонує святий Ізидор (560-636), який ставив запитання про зло: «Чи зло існувало до гріха диявола, чи диявол сам створив зло – Ізидор відповідає, що диявол не створив зла, але винайшов його… Бог не робить зла, тому жодне створіння не було створене поганим… на початку всього є один тільки Бог – добро, а не зло. Диявол не походить від зла, але зло походить від диявола…» (Франческо Бамонте «Збунтовані ангели», стр. 39). Ми усі можемо і повинні бути святими, бо так бажає і допомагає в тому Господь. Зберігаймо Заповіді Бога, як заохочує святий Іван Богослов: «Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі» (1Ів 5,3). Бога необхідно слухати, виконувати Його Заповіді: «Благословен будеш в місті й благословен на полі… Господь відчинить для тебе свою благодатну скарбницю, небо, щоб послати в пору свою дощ на землю і, щоб благословити всяке діло рук твоїх…» (Втор 28, 3;12). Довіряймо Богові, бо Він справедливо визначить нашу вічність, Він судитиме нас. Господь нагороджує людей або залишає на розправу ворожому дияволові. Інші особи здобули щастя, стали праведними, і ми усі повинні боротися за праведність і спасіння, бо так пропонує нам наш добрий Господь! Пресвята Богородице, рятуй нас від нападів демона й допровадь до вічного щастя своїх дітей!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

24 червня 2018 р. Б., церква Всіх Святих Українського Народу, м. Львів

 

 

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube