Слово Митрополита Львівського у празник Пресвятої Євхаристії

1Кр 11,25-32;

Ів 6,48-54.

 

Ісус Христос вознісся на небо, вчинивши усе, що повинен був зробити. Він багато разів повторяв своїм учням та слухачам Його духовних наук про необхідність споживати Його тіло й пити кров. Ось слова Божого Сина: «… Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня» (Ів 6,53-54) Присутні не розуміли тих слів, навіть багато покинули Христа, не ходили з Ним, уважаючи такі слова жорстокими. Тоді Ісус звернувся до своїх найближчих: «… Невже й ви бажаєте відступитися?» (Ів 6,67). Біля Ісуса залишилося дванадцять апостолів, можливо, ще одна-друга особа, крім них. А Він не змінював мови й не вмовляв учнів, говорив правду, даремно не промовляв своїх слів. Був готовий залишитися сам і наново шукати таких осіб, що будуть вірити Йому. Знайшовся серед присутніх апостол Петро, який відізвався до Христа: «… Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти – Божий Святий» (Ів 6,68-69). При цій нагоді Господь наголосив на велику правду: «…  Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас – диявол!» (Ів 6,70). Син Божий знав про зраду Юди, запричащав його на Тайні вечері: «І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин» (Лк 22,19). Господь усе чинив до кінця, щоб вплинути на учня й відвернути його від задуму: видати Ісуса в руки злобних юдеїв. Перестерігав словами, навіть запричащав учня, але це причастя було не на оправдання, а на осудження. Такий легковажний спосіб відносно святого Причастя повторяється певними особами аж до нашого часу. Бог мовчить, але це не означає, що Він не знає про зневагу причасника. Не знає священик, а Бог знає усе! Святий Учитель Церкви стверджує: «Саме, так як священики не знають усіх грішників і людей, що негідно причащаються святих Таїн, то Бог часто чинить це, що передає їх сатані» (св. Ів. Золот., Бесіда V на 1Тм, п.3). З негідним Причастям, якщо Бог допускає, в людину увіходить сатана. На усіх, хто причащається, лежить велика відповідальність: «Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є» (1Кр 11,29), – навчає святий апостол Павло. І тому намагаємося, щоб щиро покаятися за свої прогрішення перед тим, як причащатися.

Ісус залишився з людьми на землі під видом хліба й вина у святому Причасті. Апостоли продовжували традицію, започатковану Ісусом: молилися спільно, співали псалми, ділилися спогадами про життя Ісуса Христа, його науку та чуда, які він творив. Учні зберігали його настанови: «Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Ді 2,42). Учні Христові набирали сили, спілкувалися зі своїм Богом, зміцнювалися духовно, споживаючи Його Тіло, щоб йти, навчати й чинити «учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа»  (пор. Мт 28,20-21). Спаситель пригадував юдеям про їхніх батьків, що мандрували пустинею у вибраний край: «Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли» (Ів 6,49). Вони часто противилися Мойсеєві, тим самим повставали проти Бога. А Господь за їхню зневагу, впертість у злому, бунт, який чинили, водив їх аж сорок років пустинею, виховуючи довіру до Нього. Майже ніхто із дорослого населення, які вийшли з Єгипту, не увійшли в обіцяну землю! Святий пророк Мойсей бачив цю землю, але через певні свої сумніви, яким піддався, також не ступив ногою в обіцяний край. Померли, самі стали причиною того, що не увійшли в обіцяну землю, бо не дотримували встановленого Богом закону. Ісус згадував присутнім про тих, хто споживали манну в пустині, але не осягнули обіцяного. Це, як пересторога, щоб духовний хліб, святе Причастя, споживати примиреною душею з Господом, щоб не померти духовно й не втратити обіцяного неба. Ісус заохочує, щоб Тіло Його їсти, тобто гідно причащатися, споглядаючи на стан душі. І святий апостол Павло пригадує, щоб судити себе, означає – каятися за зневаги вчинені проти Бога та ближніх, перепрошувати за порушення Божого Закону, святих Заповідей. Перед Богом нічого немає тайного та скритого.

Свята Церква заохочує, щоб часто, навіть щоденно причащатися, бо це життя з Богом, який завжди позитивно діє у людині. Він дає сили, щоб боротися проти спокус диявола та світу, опиратися неупорядкованим пристрастям. Тому гідне святе Причастя чинить душу святою, не особа освячує себе, лише Господь спалює усе гріховне і освячує душу. Бог не може перебувати в душі, де мешкає диявол з усією своєю злобою. Тому святий Учитель відзивається до причасників: «Не в тому брутальність, що часто приступають, але в тому, що (приступають) негідно, хоч би навіть хто-небудь один раз в житті вчинив це»  (св. Ів. Золот., Бесіда V на 1Тм, п.3). Це йдеться про велику відповідальність тих, хто причащається, навіть, коли це стається раз у житті. Наша Церква заохочує, як уже сказано, причащатися кожного дня, а коли хто не причащається раз в році, це зараховується до великої провини. Ось слова Спасителя: «… Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі» (Ів 6,53). Це – зобов’язуючі слова. Заглядаймо в наше сумління, провіряймо його стан і частіше причащаймося Господньої трапези. Просімо пресвяту Богородицю, щоб допомагала нам успішніше причащатися Тіла і Крові Христової.

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

 

7 червня 2018 р. Б., Церква пресвятої Євхаристії, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube