Слово Митрополита Львівського у неділю всіх Святих

Євр 11,38-12,2;

Мт 10,32-3337-38; 19,27-30.

 

Сьогоднішня неділя в нашій Церкві називається усіх Святих. Чому усіх? Бо в календарі маємо вписано маленьку часточку праведних імен, хто вдостоївся і кого звершили процес, щоб проголосити святими. Так, ці святі відзначалися особливістю праведного життя, їх люди бачили, знали й судили, що вони – святі, бо жили бездоганним життям. Хоч, для прикладу, згадаємо святих апостолів Петра й Павла, і ствердимо, що не усе в них по житті увесь час було бездоганно, але вони каялися, корилися перед Богом, мирилися з Ним, перепрошували Господа… Святий апостол Павло написав до римлян: «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті» (Рм 4,7). Хто щиро кається, Господь прощає й найбільші промахи життя. А хто живе бездоганно, чинить покуту, для прикладу, постить, дає милостині, часто сповідається та причащається, посвячує час на молитву, не дармує дорогоцінного часу, лише виконує волю Бога, то такими добрими ділами прикриваються гріхи. Святі – це особи, які, падаючи, не лежали, лише, покірно піднімали голови й керували серце до Бога, благаючи о прощення, а Господь з цим не запізнюється – прощає, оправдовуючи. Святий євангелист Матей записав слова, якими звертався Ісус Христос до народу, пригадуючи про умови праведності: визнавати Бога перед людьми; любити Його більше, як батька або матір; слідувати за Ним, незважаючи на перешкоди; нести щоденні хрести, не нарікати на труднощі життя тощо. Юдеї добре розуміли слово про хрест, бо римляни застосовували розп’яття на хресті, як жорстокий спосіб покарання, щоб інші, споглядаючи, боялися. Словом, ради Бога, необхідно бути на усе готовими: «… хто своє життя погубить задля мене, той його знайде» (Мт 10,39), – слова Божого Сина. Втратити життя, щоб знайти Бога та вічне щастя – оплатиться кожній особі у щасливій вічності. Тому святі не щадили свого життя, часто наражалися на великі небезпеки, не «ховали голови у пісок». Слова святої книги велично закликають: «… Твори праведність усі дні життя свого і не ходи несправедливими дорогами» (Тов 4,5). Щоб чинити праведність кожного дня, необхідні немалі зусилля, боротьба, насамперед, з собою. Кожна людина має шанс завжди повертися до Бога, уникати беззаконь, щиро довіряти Господові, – ставатися святою. А святі – це особи виняткової душі: «Такі душі святих, як наприклад, душа Павла, яка зітхала за тим, що затягувався відхід її звідси» (св. Ів., Золот., Бесіда на Пс 149, п.1). Якийсь пророк, Агав, зв’язав собі руки й ноги поясом Павла, мовлячи: «Святий Дух каже це: Отак юдеї зв’яжуть в Єрусалимі того чоловіка, що йому належить цей пояс, і видадуть в руки поган»  (Ді 21,11). Вірні, що ходили з святим Павлом, заперечували й намовляли, щоб він не йшов у Єрусалим. Святий розрядив ситуацію, відзиваючись: «… Що ви робите, плачучи і надриваючи моє серце? Таж я готовий не тільки бути зв’язаний, але й життя своє покласти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса» (Ді 21,13). Праведні бажали найшвидше з’єднатися з Богом, щоб оглядати Його лицем в лице. Бога потрібно дуже любити, бо Він – Любов! Хто ще не спішить любити Бога, таким слід Його боятися, тому що уникати промахів життя зі страху перед карою, це – також, праведність свого роду. Церква, як добра мати, пригортає своєю увагою кожну людину, бо Господь прийшов, щоб усіх людей спасти, розшукуючи таких, хто гине. Не усі бажають  збагнути цю благородну тайну, хоч Ісус Христос всім пропонує спасіння, яке Він здобув ціною свого життя.

Сьогодні п’ята річниця започаткування відпусту на честь пресвятої Богородиці. Це  – наша небесна Мати, пречудесна Марія, яка дуже відповідально ставиться до свого материнського обов’язку, вказаного їй Спасителем світу: «Побачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: Жінко, ось син твій» (Ів 19,25). Цим учнем був святий євангелист і апостол Іван, син Заведея, брат святого Якова, якого дуже любив Ісус. Праведні біблісти вбачають в образі святого Івана, що стояв під хрестом, увесь людський рід, всіх чоловіків та жінок, яких Господь віддав у опіку своєї матері. А слова Христа, проказані з хреста, уважаються заповітом для Марії та усього людського роду, кому Марія охоче допомагає та рятує від нападу злих духів. Праведне життя на землі знаменується чималими зусиллями, щоб свідчити вірність Богові. На людину всюди чекає спротив, щоб жити по Божій волі й щиро практикувати любов ближнього. А любов до ближнього стається й тоді, коли ми перестерігаємо таких перед помилками, вказуючи на необхідність зберігати Божі Заповіді. Ісус навчає нас, не люди рівні нам, говорячи  про брата, що вчинив кривду чи гріх, щоб докорити йому віч-на-віч. Коли ж така особа не хоче послухати слів докору, Господь велить сказати при свідках. «І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар» (Мт 18,17). Намагаймося через молитву поручати і себе, і ближніх Богородиці, Вона – наша Мати. І цього материнства Вона не може позбутися, бо Їй це приємно, бо сам Син Божий вказав на це. Молімося за навернення грішників, так багато людей не моляться, живуть, ніби немає вічності, не буде суду, не існує нагороди чи покарання! Злий дух не любить нас, хоч був створений, як ангел, але збунтувався проти Бога, бажав творити собі блаженство поза Господньою волею. Люцифер, що був найсвітлішим зі створінь, забажав очолити ангелів та людство. Коли ж довідався, що Син Божий очолить цю місію, який народиться людиною з жінки, Сатана відмовився поклонитися Христові й визнати його головою ангелів та людського роду. Він не міг знести того, що жінка, яка породить Сина Божого, що нижчої природи від ангелів, стане їхньою Царицею, тому запалав гординею, з якої ніколи не вийде й буде мучитися навіки (див. Бамонте Ф. «Збунтовані ангели», видав. «Апостол» 2014р., стор. 61). А ми визнаємо Марію Божою Матір’ю, на відміну від певних релігійних течій, які відкидають її Господнє материнство. Святий апостол Лука записав слова святої Єлизавети, що промовила до Марії під натхненням Святого Духа: «… Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?» (Лк 1,42-43). Єлизавета назвала Марію матір’ю Господа! Молімося щиро до Марії, бо «молитва, ще сильніше від вогню і краще дощу, пом’якшує і зрошує затверділу від пристрастей душу»  (св. Ів. Золот., Бесіда на Пс 129, п.1). Пресвята Богородице, прийми усіх нас під свій покров! Змилуйся над нами та над іншими грішниками, про які тебе благаємо! Випроси, о Мати Божа, у свого Сина прощення наших провин та миру в Україні! Ісусе, вершителю та засновнику віри, помилуй нас грішних, бо до Тебе прибігаємо у наших молитвах!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

3 червня 2018 р. Б., с. Кохавина

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube