Слово Митрополита Львівського в день празника святих рівноапостольних Кирила й Методія, учителів слов’янських

Ді 25,13-19;

Ів 16,23-33.

Достойні молільники, сьогодні робочий день, але багато із вас прибули у церкву, щоб помолитися. У цій церкві празник: святих рівноапостольних Кирила та Методія, братів, великих слов’янських мужів, просвітителів слов’ян, винахідників слов’янського письменництва. Ці святі мужі переклали багато церковних книг на слов’янську мову, зрозумілу тодішньому народові наших земель. Вони поширили віру в Христа аж по Буг і ріку Стир, бо так далеко сягала митрополія святого Методія. Принесли в наш край для людей світло Христової віри. Походили із Солуня, що у Македонії, отримали покликання від Бога, віру в якого поширювали не лише у своєму серці, але за покликом Господнім проповідували Христа там, де посилав їх Господь. Правдиві апостоли, які принесли велике розуміння справи віри в правдивого Бога. Методій був військовою людиною і цісар, за відвагу, поставив його воєводою сусідніх слов’янських земель. Згодом, він залишив свою посаду, поклик Бога провадив його у пустиню, де він став монахом. Кирило успішно навчався у школі. Його забрали на цісарський двір, де він навчався спільно з цесаревичем Михайлом III. Найбільше Кирило любив читати книги Святого Писання. Його ж любили за чесність та старанність. Згодом він втік з Царгороду, жив на пустині в монастирі. Повернувся і був висвячений патріархом Царгороду на священика. Став хоронителем книг при соборі святої Софії. Традиція стверджує, що Кирило та Методій на прохання посланців з Великої Русі, були послані патріархом та цісарем у Крим, де мешкали греки, євреї, слов’яни, хазари, сарацини… Вчилися мови та перекладали книги на місцеву мову. Пізніше ці брати  трудилися в Моравії. Князь Ростислав запросив їх у Велеград (863-864), вийшовши їм назустріч. Святі багато трудилися, проповідуючи Боже слово невірним, люди наверталися до Бога, тим більше, що добре розуміли літургійну мову, що не відрізнялася від розмовної. Святі Методій та Кирило прибули у Рим. Зустрічалися з папою Адріаном II, який поблагословив церковні книги й схвалив служіння у слов’янській мові. Святий Кирило захворів у Римі й там заснув у Господі 14 лютого 869 року. Святий Методій повернувся у слов’янські землі Моравії та Панонії. Тут його переслідували, навіть, латинські священики та єпископи, вважаючи недопустимим служити Літургію в слов’янській мові. Був ними засуджений та кинутий у в’язницю в Швабії на півтора року. Коли звільнився із в’язниці, подався у Рим, щоб пояснити папі Івану VIII (872-882) правду про богослужебні книги. Папа, розібравшись в усьому, відкинув звинувачення на Методія, благословив книги, потвердив Методію митрополію на слов’янських землях, признаючи її незалежною від латинських владик. Святий Методій потрудився на слов’янських землях 24 роки. Багато натерпівся від духовних та простолюддя, які не розуміли його, а певні опиралися науці про Христа й переслідували святого. Витерпів усе до кінця, не звинувачуючи своїх противників, очікував тріумфу Божої правди. Його священики дійшли з проповідям про віру в Бога аж до Дністра. Помер у вівторок страсного тижня 885 року.

Будьмо вдячні святим учителям Кирилу та Методію, що вони дійшли з проповідуванням віри у правдивого Бога до наших земель. Дякуймо за їхню відвагу перекладати книги на рідну мову тих народів, яким вони проповідували слово Боже. Їхнє серце в особливий спосіб було відкрите на культуру інших народностей, яким вони проповідували правду про Христа, про душу та вічність. Це свідчить про їхню велику любов до Бога та ближніх, бо вони не насаджували чогось свого, лише докладали зусиль, щоб прищепити віру в Бога тим, до кого посилав їх Господь. Святі не знеохочувалися йти до інших народів, вивчати їхню мову та вникати в незнану культуру, наражатися на небезпеку опору вірі та переслідування тощо. Вони – слуги Господні, сумлінно довіряли Богові й трудилися на Христовій ниві, яка приносила свої духовні плоди. Молімося до святих рівноапостольних Кирила та Методія, щоб у нашій країні припинилася війна, запанував мир та поширювалася правдива віра в єдиного Бога!

Ісус Христос у свій час переконував учнів про свій відхід до Небесного Отця, про його велику любов до людей. Спаситель вістував, що він прийшов на світ від Отця Небесного і настав час повертатися назад. Учні стверджували, що вони тепер зрозуміли місію Христа. Ісус же їм говорив, що вони залишать його, але він пам’ятає, що він – не сам, завжди з Отцем. Син Божий навчав, щоб не покладатися на людей, лише, в усьому довіряти Богові. Господь говорив учням про непрості справи, готував їх до випробування, залишав апостолам свідчення свого життя та глибину значення своїх слів. Коли Ісуса спіймали в Оливному городі, ставили перед правителями цього світу та осудили несправедливо на смерть, потім, він воскрес – учні згадували, що Господь усе це говорив їм. Спаситель говорив для цього, щоб при випробовуваннях у вірі не зламатися, не довіряти собі, лише, цілковито усе покласти на нього. Ми переконуємося в тому, що кожна особа проходить через випробовування у вірі, в інший спосіб було б невідомо про довіру людини Богові. Авраам, наприклад, був випробуваний тим, що Господь наказав йому принести сина Ісаака в жертву. Він був слухняний Богові, виконуючи усе, що велів Господь. Авраам йшов зі своїм сином на місце, де мав принести жертву зі сина Ісаака,  якого дуже любив. Коли прибули на місце, зв’язав сина, поклав на жертовнику й простягнув ніж, щоб перерізати горло, а Господь зупинив його руку: «… Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для мене» (Бут 22,12). Господь знав, що зробить Авраам, але він бажав переконати Авраама, що Бог вірний своїм словам. Яким словам? Одного разу Господь промовив до Авраама: «Зроблю твоє потомство, як земний порох; хто зможе злічити земний порох…» (Бут 13,16). Коли народився Ісаак, Аврааму було сто років. А тепер, як вірити Богові, коли необхідно народженого сина принести у жертву? Звідки потомство, звідки народу як порох землі? Авраам вірив і не помилився, життя навчило його віддатися цілковито в руки Господу й довіряти йому до кінця! Господь прийняв духовну жертву Авраама і за його готовість принести в жертву свого сина, запропонував заміну: заплутаного в кущах барана. Навчімося довіряти Богові, його святому Провидінню, бо він краще знає наші потреби, особливо, що відноситься до нашого спасіння. Пресвята Богородиця вірила, що Христос воскресне, тому не спішила до гробу, щоб помазати тіло свого Сина. Просімо в пресвятої Марії поглиблення нашої віри в Бога! Святі рівноапостольні Методію та Кириле, заступайте перед Господом за наш народ у справі поглиблення віри та припинення війни!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

24 травня 2018 р. Б., Церква святих учителів слов’янських, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube