Слово Митрополита Львівського у Квітну неділю

Флп 4,4-9;

Ів 12,1-18.

 

Залишився один тиждень до великого свята – Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Про світле воскресіння Господнє святий апостол Павло стверджує в листі до коринтян: «А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша» (1Кр 15,14). Воскресіння Христове підтверджує воскресіння всього людства, що заявив сам Син Божий: «І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд» (Ів 5,28-29). Ісус ствердив, що усі, що в гробах, а це рівнозначне усім померлим, які почують Божий голос, щоб стати на справедливий суд і отримати нагороду чи покарання. Хтось заспокоює себе, що у вічності буде багато покараних, тому цього не лякаюся. Гаразд! Але осуджену людину буде мучити увесь час сумління, яке не даватиме спокою, знаючи, що могла бути легко нагороджена, а вибрала покарання. Ось інші нагороджені можливо у певному часі були духовно гіршими, але покаялися, примирилися з Богом і отримали вічну, а не тимчасову нагороду. В усьому тому існує дуже велика журба, бо Ісус Христос виразно промовив до багатої людини у вічності, яка мучилася в полум’ї: «… між нами й вами вирите велике провалля, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять» (Лк 16,26). У вічності не існує переходу з поганого стану в кращий, ані з доброго – в гірший! Усі люди повинні на землі жити чесно, щоб бути нагородженими, а не покараними своїм же життям.

Святе Писання розповідає про те, як Ісус Христос перед своїм терпінням, перед розп’яттям, про що добре знав, прибув у Витанію до однієї сім’ї. Там Його та апостолів гостили. Марія була дуже вдячна Ісусу й вчинила для Нього акт вшанування, виливаючи пахуче миро на ноги Христа, і розтерла своїм волоссям. Увесь дім наповнився пахощами. Між присутніми знайшовся хтось з апостолів, що пожалів цього вчинку, вказуючи, що це миро можна було продати… Але як продати? Коли Марія не планувала його продавати, лише вирішила пахощами послужити Спасителеві. Це – її рішення й ніхто не може мудро протестувати цьому! Ісус заступився за цю жінку, вказуючи, що це миро вона зберегла на день Його похорону (пор. Ів 12,7). До цієї оселі прибували люди, щоб бачити Ісуса і також Лазаря, якого Він воскресив з гробу. Первосвященики ухвалили вбити теж і Лазаря, бо багато юдеїв через його воскресіння повірили в Ісуса.

Спаситель простував у Єрусалим, сів на осля, а люди виходили йому назустріч з пальмовим галуззям в руках, стелили свою одежу під ноги осляті та кидали віття. Народ скромно виявляв свою пошану та любов до Божого Сина. При усьому зібрані голосно вигукували: «… Осанна! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар!» (Ів 12,13). Дуже скромний, але сердечний дар-тріумф приймав Спаситель від зустрічного народу, який любив Його, бо Він був добрий для них. Ісус Христос голосив людям слово Боже, навчав їх праведності життя, щоб осягнути щасливу вічність. Син Божий у свій час помножував для людей хліб та рибу, щоб не були голодні, зціляв недужих, вигоював хвороби, проганяв злих духів із людей… Словом, Господь добре ставився до кожної особи, навіть законовчителеві, який випробовував його про осягнення вічного життя, відповідав з увагою. Господь  запитав, що написано у законі, а чоловік відповів правильно, тоді Ісус йому: «Ти добре відповів, – сказав (Ісус), – роби це й будеш жити» (Лк 10,28). Син Божий навчав людей простоти, покори  й любові. Сам ніколи нічим не чванився – навпаки, коли когось оздоровив, казав, щоби нікому не розповідати про це, а щоб йти зціленим до священика, який мав ствердити про видужання із недуги – так вимагав старозавітний закон. Скромно в’їжджав в Єрусалим перед своїми страстями, без охорони, просто, на ослові, а це зближувало Його з простолюддям. Вибирав усе те, щоб не вирізнятися з-поміж людей, бо Його метою було служити людям й вказувати дорогу до спасіння. У наш час приїзди високопоставлених осіб дуже старанно приготовляють, проводять перевірки, висилають різні служби з пильною охороною, видаючи на це великі кошти. Коли в’їжджав Син Божий в місто, народ спонтанно стелив одежу під копита осла та галузки з пальмового віття. Люди вийшли на зустріч Ісусові, благословили Його в’їзд та вигукували «Ізраїльський цар!». Коли Пилат судив Ісуса, між іншим, запитав: «… Ти цар юдейський?» (Ів 18,33). А Ісус йому: «Царство моє не від світу цього… Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям…» (Ів 18,36). Ось коротка, правдива, безстрашна, влучна й необразлива відповідь Бога, поставленому римському чиновникові.

В’їзд Ісуса Христа у Єрусалим пророкував святий Захарія: «Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослові їде, на осляті, на молоденькій ослиці» (Зах 9,9). Це – пророчий в’їзд Божого Сина перед Його страстями та розп’яттям! Ісус вчинив це добровільно, значить, з любові до свого Небесного Отця та усього людського роду, який Він відкупив ціною пролитої крові. Це найвищий рівень любові – віддати своє життя не лише за друзів, але й за ворогів. Цю подію в’їзду в Єрусалим можна пояснювати як велике бажання Бога прийти у чисте приготоване серце людини. В Єрусалимі не усі вітали «Осанна!» І коли хтось на Службі Божій причащається Тіла та Крові Господньої неприготованим, з гріховною душею, замість духовної радості «Осанна», звучить в душі жорстоке «Розіпни!» Кожна людина стелить Богові благородну одежу та живе галуззя своїм гідним християнським життям, або накидає гріховного каміння та упихає гострі духовні предмети перед «входом своєї душі». Добра душа відчинена перед Богом, завжди очікує Його; гріховна особа скручена в їжачий клубок – Бог їй не потрібен. Після вічного сну тіла усі з’явимося перед Господом, щоб почути: «… Увійди в радість твого пана» (Мт 25,23), або: «… Істинно кажу вам: Я вас не знаю» (Мт 25,12). Святий апостол Павло пропонує: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько!» (Фил 4,4-5). Дякуймо Богові, бо Він – завжди близько нас, Він – з нами! Пресвята Богородице, виблагай нам мудрості та живої віри в Бога!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

1 квітня 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube