У Селиську відбувся семінар, присвячений трагедії хутора Тарасово

У неділю, 25 березня 2018 року, в с. Селисько Звенигородського деканату було проведено науково-практичний семінар «Вбивства українців на хуторі Тарасово і околиці 20-21 березня 1944 р., як мала «Волинська трагедія» Надзубрянщини.  74-а річниця ліквідації українців, вихідців із сіл: Черепин, Селисько, Лопушна, Милошовичі, Поршна,  Жирівка та відплатні акції серед поляків, зокрема у с. Гуціско».

На семінарі відбулося представлення вже зібраної інформації про трагічні події та вироблення покрокової стратегії для подальшого пошуку даних серед старожилів околиці, в архівах та археологічних розкопок.

На семінарі зворушуюче виступив 91-річний очевидець розстрілів п. Роман Наугольник, в цінних деталях розкриваючи сіру завісу злодіяння боївки. Від імені покійного батька виступив із текстом його мемуарів п. Борис Іванів, викладач коледжу ім. І. Труша. Отець Тарас Бублик, науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ та пані Анастасія Колтун, внучка замордованого та дослідник подій у с. Черепин, розкрили деталі визначної діяльності о. Августина Цебровського, його мучеництва, становище українців і УГКЦ у міжвоєнний час та у ІІ Світовій війні. На завершення співробітник пошуково-меморіального підприємства «Доля» пан Остап Козак розповів про пошукову діяльність своєї інституції, необхідність фахових і ліцензованих археологічних досліджень. Практичними висновками рефератів стало декларування жителями  с. Селиська та навколишніх сіл бажання співпраці та допомоги пошуковцям «Долі» та істориків інформацією і особистою участю у розкопках в околиці. Співробітники кафедри Нової та новітньої історії УКУ висловили готовність систематичного наукового дослідження подій на Тарасово у рамках магістерської праці. Заключним акордом семінару став вечір-реквієм за загиблими, котрих патріотичними і духовними піснями звеличив хор «Винниківчани» Народного дому м. Винники.  Інінціатором і модератором семінару був о. д-р. Петро Терлецький, адміністратор храму св. Миколая у с. Селисько та викладач УКУ.

Важливим аспектом інтерв’ю та доповідей стали повідомлення про з’яву напередодні розстрілів в околиці невідомих осіб, котрі представлялися то поляками з Волині, котрі потерпіли від українців, то українцями, котрі потерпіли від поляків. Перші стали організаторами польських боївок у цілій околиці, останні україномовні «потерпілі» настільки увійшли у довіру до місцевого населення, що отримали забезпечення, нічліг, а згодом стали, навіть, учасниками повстанських формувань у лісах. Декілька з них, однак, після завершення ІІ світової були помічені у мундирах співробітників внутрішніх справ у навколишніх районах. Факти диверсійної роботи потребують особливо ретельного наукового дослідження, оскільки можуть викрити справжню причину масового терору із демонстративним садизмом.

 

Довідка

20-21 березня 1944 року, ще у часі німецької окупації Львівщини, на хуторі Тарасово у лісі між селами Раківець і Селисько Пустомитівського району стався злочин вбивства більше пяти десятки українців. Акція була  спланована і проведена учасниками озброєної боївки, члени котрої були польськомовні і, вбільшості, походили із с. Давидова. За кілька днів до трагедії 20-21 березня через лісництво було оголошено виписку дерева для будівництва та опалення для населення околиці. 20 березня увечері боївка напала на село Черепин, де розстріляли 13 чоловік, кілька десяток поранили, а пароха отця Августина Цебровського і ще двох жителів села привязали до фіри і волочили 10 км до хутора Тарасів по мерзлій землі. Не досить було мук напівмертвого священника і інших чоловіків, на Тарасові їх добили у садистський спосіб. Священику розпороли живіт, відрізали вуха, вирізали язик, викололи очі…  Захопивши лісництво 21 березня, бандити заводили приїжджих селян з околишніх сіл до комори, де оглущували, збиваючи палицями до непритомності. Відтак побитих закидали на тік і садили рядами на ноги одні другим. Після наповнення току людьми, у двір закинули три протитанкові гранати. На щастя, серед потерпілих був житель с. Лопушна Петро Дух, котрий проходив військовий вишкіл серед кандидатів до дивізії «Галичина». Він зорієнтувався у ситуації і зміг схопити дві гранати та викинути їх за межі току. Як чудо, третя граната так, лежачи серед тіл людей так і не розірвалася. Після вибухів гранат почалося замішання, коні з возами сполошилися, ламали огорожі, рвалися до лісу. Люди почали намагатися врятуватися втечею, але їх розстрілювали із автоматів і кулемета з різних боків. Після закінчення набоїв у кулеметі, злочинна група відїхала лісом на підводах на південь до села Гута (Гуціско). Після трагедії на Тарасово туди приїжджав на оглядини німецький командант з Бібрки, однак не проводив ніяких слідчих дій, вбивства не отримали ніяких правових наслідків. Лише загони українських провстанців та група вояків дивізії «Галичина» незабаром провели арешти і допити, котрі вилилися у відплатні акції щодо членів боївки та місць їх перебування, особливо у с. Гута (Гуціско) Перемишлянського району.

Зараз навколо місця злочину шумить ліс, майже нічого не залишилося від будівель лісництва. Колись оброблюване поле вигладає як галявина, заросла високими, у ріст людини, жовтими квітами. Встановлений ще у 1991 р. хрест стоїть напівзогнилий, прикріплений машинописний текст з описом події вбивців. Ця трагічна подія потребує систематичного наукового вивчення, пролита кров кличе про справедливість і викриття гіркої правди.

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube