Слово Митрополита Львівського у другу неділю Великого посту  

Євр 1,10-2,3;

Мр 2,1-12.

 

Господь Бог дуже добре знає нас особисто! Про кожну особу із нас має вичерпну інформацію, і ніхто не може щось скрити перед ним. Апостол Лука наводить слова Ісуса Христа: «Нічого бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло» (Лк 8,17). А це – слова Бога, який говорить правду, бо неправда не входить в область Божого Провидіння, це – Господу чуже й осоружне. Ось як Ісус звертався до свого Отця, молячись за своїх учнів й тих, хто прийме його слова у своє життя: «Освяти їх у твоїй істині: слово твоє – істина» (Ів 17,17). Слово Боже – істина, правда! Цього ніхто не може відмінити, бо Господь не говорить слів надаремно. Люди не завжди вірять словам Господнім, але це не проблема Бога, це – проблема людини. Син Божий знав про те, що народ не приймає його слів, тому жалівся: «Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите» (Ів 8,45). Відомо, що дуже довго, до кінця його життя, навіть найближчі учні не вірили словам Ісуса, який переконував їх, наприклад, про своє воскресіння. Коли не вірили його словам, не вірили, що він – Бог!? Святий Іван євангелист описав свій прихід з апостолом Петром до порожнього гробу: «Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, – і побачив, і увірував» (Ів 20,8). Той інший учень, улюблений Ісуса, був святий апостол Іван, який побачив у порожньому гробі полотно, яким було обмотане тіло Христа і пов’язка з голови. Аж тоді повірив!

Історія сьогоднішньої євангельської розповіді переносить нас до одного незнаного нам дому в Капернаумі, де навчав Ісус Христос. Зібралося дуже багато людей, які загородили прохід до Спасителя. Він навчав, промовляв словом. Знайшлася групка чотирьох осіб, які на лежанці несли розслабленого чоловіка до Христа. Не могли доступити, бо люди так щільно сиділи й уважно слухали Господа, що ніхто не бажав пропустити чоловіків з носилками. Ті взялися на спосіб: обійшли дім, розібрали стелю й поволі, без усякого погодження, але з вірою опустили хворого перед Ісусом. Ці люди не зважали ні на що, коли розбирали стелю, здогадуємося, що при розібранні сипалося певне сміття, внесли якийсь неспокій, але вони мали одне на меті: оздоровлення недужої людини. Ісус не робив їм жодного зауваження, спокійно погоджувався з рішенням цих чотирьох чоловіків. Недужий опинився перед Ісусом, нерухомий, але з великою вірою, що Христос оздоровить його. Замість оздоровлення, Ісус промовив: «… Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мр 2,5). Ті несли з такою надією на оздоровлення, хоч Спаситель вчинив більше, – але зацікавлені та хворий бажали відразу почути інший формат – оздоровлення тілесне. Не усе розвивалося просто? Були книжники, які відразу поміркували у серці, що гріхи може відпустити лише Бог – і правильно подумали. Учені приписали це Ісусові за богохульство. Син Божий знав про їхні думки, бо перед Богом не можна нічого приховати. Господь не скритикував строго тих осіб, які так подумали, тільки відізвався: «… Чого таке ось намислюєте у ваших серцях?» (Мр 2,8). Отже, сказати, що відпускаю гріхи, можна, але це невидима дія, яка відноситься до стану душі й тут необхідна віра. Тому Ісус підтвердив свою владу прощати гріхи оздоровленням тіла недужого. Звернувся до хворого, щоб той встав, підняв свою лежанку й подався до свого дому. Тим способом Син Божий для невіруючих і осіб, триваючих у сумніві, показав, що він має владу прощати гріхи й по задумах книжників – він Бог. По наших судженнях мало б статися простіше: Ісус промовив би до недужого, що ти здоровий і той спокійно б подався додому. Однак, Господь бачив причину недуги й лікував її. Була хвора душа, гріхи якої зв’язали недугою тіло чоловіка. Лікування самого тіла не принесло б бажаного результату, бо Спаситель сказав: «Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?» (Мт 16, 26). Не про тіло говорив Господь, а про душу, з вартістю якої не можна рівняти усіх багатств видимого світу. Необхідно зрозуміти ціну безсмертного духа, який перебуває у нашому тілі. Хвороба безсмертного духа, гріхи, яким він поражений, це – найбільша небезпека для кожної людини! Тіло все одно  помирає, а дух – безсмертний. Безсмертний дух буде нагороджений у вічності, або втратить нагороду назавжди, отримуючи покарання. Так важливо почути, що твої гріхи прощені, так легко на душі, світло, коли людина позбувається тяжких чи менших гріхів. Рани духа заліковуються, коли щиро й з жалем визнати усі свої прогрішення у тайні святої Сповіді. Господь передбачив це для нас, для мене особисто, тому користаймо з цієї святої Тайни.

Ісус сказав, щоб оздоровлений забрав своє ліжко, яке б пригадувало йому, щоб до гріха більше не повертатися, щоб гірша недуга не огорнула його. Йди додому, щоб рідні побачили тебе, що це ти був хворий, а тепер розповідай, що Бог вчинив тобі. «Встань!» – не перебувай у злиденному стані гріха, покайся, перестань грішити, а вставши, не повертайся до грішного стану, пануй над своїм тілом, не потурай йому, не піддавайся нашіптуванням диявола, він – твій ворог. Не дружи з гріхом, перестань  тримати дружбу зі злими силами, демонами. Дружи з Богом, він бажає нагородити тебе. Так, правда, ті, хто несли хворого мали перешкоду, щоб доступити до Ісуса, але вони усунули її. І ми усуваймо усякі перешкоди гріховні, щоб бути завжди поряд з Богом, який очікує нас, щоб дати мир душі. Святий апостол Павло заохочує нас набувати такий стан, повторюючи з ним: «Живу вже не я, а живе Христос у мені…» (Гл 2, 20). Гріх сильно зв’язує людину духовними недугами, а Бог звільняє її від найбільш небезпечних духовних хвороб! Святий апостол Марко написав, що побачивши оздоровленого від недуги: «… чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: Ніколи ми такого не бачили!» (Мр 2, 12). Прославляймо Господа завжди, бо Він – наш найулюбленіший Батько!  Пресвята Богородице, виблагай нам дару непохитної віри в Господа Бога!

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

 

4 березня 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube