Слово Митрополита Львівського у Семінарії на Неділю Прощення

Доброчесні отці, достойні семінаристи, дорогі присутні, знаходимося напередодні Великого посту, особливого часу, бо для віруючої людини і настрій міняється на краще. Постараймося звернути увагу на нашу молитву, на довіру до Господа Бога, який стан духа у цій царині? Звернімо увагу на практику фундаментальної чесноти покори, яка легко скеровує людину до Бога у різних труднощах життя. Людині заздрісній та підлесливій видається, що вона багато осягає та робить поступи в духовному житті, а тим часом такі практики не лише затримують, але й відштовхують назад від правди  та мети. Ісус Христос виразно наголосив, щоби усі образи, без винятку, прощати нашим ближнім, не застеріг нічого, чим би можна оправдовуватися. Господь не бажає видіти поверхневого життя певної особи, а хоче бачити щирість та просторість духа, а людині слід дбати про духовний стан й нічого не ховати у пристосованій ямі. У свій час апостоли ловили рибу й даремно трудилися всю ніч, тоді Христос звернувся до Симона: «… Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву» (Лк 5,4). Досвідчений рибалка довірився словам Ісуса Христа, відчалили, закинули сіті, які, згодом рвалися від великої кількості риби. За всю ніч жодної рибини, були вже втомлені й сонливі, а за одне закидання сіті на слово Спасителя наповнили два човни так, що ті тонули від кількості риби. Подібно стається в духовному житті, коли хтось старається своїми зусиллями, знаннями, вмінням, силою, здоровою впертістю, здобувати освячення духа чи боротися проти певної вади, яка докучає, докладає багато труду, а результату немає. Може трудитися усе життя й нічого не здобути, жодного поступу вперед. А довіра до Бога, надія на нього, за малий період часу принесе рясні духовні плоди. Хтось не може ближньому щиро простити тому, що надіється на себе, вмовляючи собі добрий духовний стан, а на практиці не виходить сердечного прощення. Як тільки починається розмова, особа, яка ніби простила, відразу при нагоді згадує про образу. А хто щиро простив – до цієї теми ніколи не повертається, ніколи порушує тієї історії – вона забута. Таланту покаяння у гріхах та прощення образ ближнім необхідно випросити в Бога!

 

Ісус Христос вказує на Отця Небесного, щоб від нього вчитися та його благати про дар правдивого прощення. Коли Отець прощає, ніколи не повертається до попереднього стану, бо те, що прощене, втонуло у глибинах Божого милосердя й більше не спливає. Колись апостол Петро підійшов до Господа й сміло заявив: «… Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати? Ісус промовив до нього: Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім» (Мт 18,21-22). Праведність апостола була добра, він поставив рази прощення, але така практика не достатня й мілка – Господь числом не обмежується. Прощати необхідно завжди, якщо про це просять! Рівняймося на Бога, який усім прощає, пробачає провини так багато разів у житті людини. Бог не тільки прощає, але й вибілює гріховні місця: «… Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна» (Іс 1,18). Господь навчає нас протягом усього життя, яке призначене для вірного служіння йому та духовного росту особи. Коли говорить, щоб не збирати скарбів на землі, стверджує велику правду! Не хвалімося ніколи духовним життям, бо Спаситель сказав: «…Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Ів 15,5). Господь бажає переконати нас, що усе добро, яке ми чинимо – його ініціатива, його натхнення. Слід, віддатися в руки Бога не тільки в часі посту, але усе наше життя віддати вповні в руки Господні. Сам Спаситель навчає нас з хреста: «Отче, у твої руки віддаю духа мого! …» (Лк 23,46). А віддати духа в руки Господні – означає віддати себе цілковито Богові. Хай пресвята Богородиця допомагає нам збагнути потребу стати повністю дітьми Небесного Отця.

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

18 лютого 2018 р. Б., Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube