Слово Митрополита Львівського у Навечер’я Різдва Христового

Слово Митрополита Львівського у Навечеря Різдва Христового

Гл 3,8-12;

Лк 13,18-29.

Молимося у храмі, соборі святого Юрія, в переддень великого християнського свята: Різдва Господа нашого Ісуса Христа. Святий апостол Лука в другій главі  Євангелія гарно описав подію народження Спасителя світу, згадуючи про історичний перепис населення, який відбувалося у Сирії (Палестині). З міста Назарет, що у Галилеї, до Вифлиєму, що знаходиться в Юдеї, направився святий Йосиф з Марією, що походив з роду Давидового, взяти участь у переписі населення. Ця сім’я долала немалий шлях, тим більше, що не потягом, чи автомобілем, але пішки. А подорож була непростою ще й тому, що Марія була вагітна й могло статися так, що необхідно було родити під час подорожі. Це був певного роду ризик, пов’язаний з труднощами й невигодою. Але Йосиф з Марією прибули щасливо у Вифлеєм і в першу ніч, не знайшовши ще місця для нічлігу, Марії настав час родити. Ніхто із мешканців Вифлеєму не змилосердився, щоб зглянутися над молодою жінкою, якій прийшов час родити. Йосиф шукав місця то в одній, то в другій оселі, але зустрічалися із заперечливими рухами рамен та голови про барк місця. Час не чекав. Залишили ходіння по дворах, подалися за місто й знайшли місце постою худоби, де Марія у яслах, тобто, у жолобі, повила народженого Сина на сіні. В такий спосіб люди прийняли Спасителя світу, а він не шукав особливого місця, був задоволений з цього, що прийшов до людей, щоб їх спасти. А любов Бога до людей і його місія спасіння людства стоїть вище людського самолюбства, обмеженості та браку милосердя. Син Божий не знеохотився тим, що людство не розуміло його пониження та невимовної любові до людей. Господь запропонував себе людям, простягнув й положив перед ними спасіння, люди ж були зайняті собою та іншою послугою, бо їм було ближче людське ніж Боже. Ангел Божий таки знайшов на пасовищах пастухів, простих людей, які посідали духа віри, бо, почувши про народження Спасителя, поспішили до місця, щоб побачити його. Цей же ангел виразно сказав, що народжене дитя – «Спаситель, він же Христос Господь». Пастухів «осіяла Господня слава» і вони були дуже уважні на слова ангела, хоч їх огорнув великий страх, однак, вони вирішили піти й переконатися про те, що почули. А Господь був щедрий до пастухів, бо вони стали, теж свідками того, що до побаченого ангела пристала велика сила небесних духів, які прославляли Бога й проголошували людям мир. Пастухи поспішили до місця, де народився Божий Син. Вони були переконані, що сам «Господь об’явив їм цю подію». Спішили й, прибувши на місце, пастирі знайшли Марію, Йосифа та дитятко. Можливо, ангели сказали їм щось більше про народженого Ісуса, бо вони, повертаючись від місця, де побачили Боже хлоп’ятко, багато розповідали усім про те, що було їм відомо про Месію. У Євангелії читаємо про прегарне народження хлоп’яти та спів небесних ангелів, що розповідали пастухи, свідки події, а ті, хто чув від них про цю новину дуже дивувалися. Ми також не знаємо усього, що пастухи говорили з Марією та святим Йосифом, очевидно, вони розповіли їм про ангелів, а також запитували Марію та Йосифа про народженого Господа. Мабуть, питали: хто вони? Звідки? Чому тут народилося дитятко? Можливо, пропонували свою допомогу… У самих пастирів відбулася якась дивовижна та благословенна зміна, бо їх так захопило бачення ангелів та народженого дитяти, що не знали як поводитися, просто йшли та славили вголос Бога. Радість Господня наповнила вщерть серця пастирів і усе це проявлялося назовні, бо вони не могли цього втримати у собі. У глибоку давнину вносили кивот Господнього завіту в Давидгород, а цар Давид з радості не міг втриматися, бо він охоче скакав та танцював (пор. 1Хр 15,29). Цар Давид не соромився людей, лише з любові до Бога підстрибував та танцював, прославляючи Господа. Його серце захопила велика радість, бо з переповнення духа світлом заговорило танцем тіло! Подібна повнота любові, радості та Божої слави наповнювала серця пастухів, які ділилися побаченим та почутим.

А Марія не критикувала мешканців міста. Вона була задивлена у народжене Сина-дитя, дякувала Богові за усе, що сталося і потонула у глибоких сердечних роздумах про цю спасенну й благородну подію. І ми прославляймо Бога нашим життям, розповідаймо усім про його спасенну місію та любов до людини. Хай це наше знання й любов до Сина Божого поширюється розповідями про милосердя Господнє! Хай співами колядок лине слава народженому Ісусу! Хай між людьми росте справжня Господня любов! Ісусе, Маріє, Йосифе, спасайте наші душі та приверніть мир Україні та усьому світу!

 

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

6 січня 2018 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube