Слово Митрополита Львівського у день празника Собору Пресвятої Богородиці

Слово Митрополита Львівського у день празника Собору Пресвятої Богородиці

Євр 2,11-18;

Мт 2,13-23.

Дякую вам, достойні богомольці, за вашу участь у сьогоднішньому святковому молінні, на якому славимо Сина Божого, що прийшов до людей у людському тілі. Господь мав тіло, ідентичне нашому, бо їв, пив, плакав, уболівав над долею інших, відпочивав, «спав на подушці» човна тощо, подібно, як і ми чинимо. Як немовля, кормився материним молоком, посідав усі людські прикмети й фізіологічні властивості, як кожна інша народжена дитина. Очевидно, Ісус – Бог, один із Трьох Божих Осіб, але він був теж людиною з усіма вимогами тіла. Лише його тіло не було пристрасне. Так, його спокушав злий дух, відзиваючись до голодного Спасителя у пустині: «… Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом» (Мт 4,3). Згодом читаємо, що диявол знову взяв Ісуса й поставив на наріжнику храму та запропонував: «Коли ти Син Божий, кинься додолу…» (Мт 4,6). Спокуса не принесла успіху, злий дух отримав поразку, гострий опір. Адам у раю навпаки – повівся на підступність змія, а Христос дав злобному духу безоглядну відсіч. Подібно зі спокусами повинна поступати кожна людина, коли злий дух пропихає їх в людську душу, очікуючи позитивної реакції людини на грішний вибір. Вона повинна звертатися до Бога про допомогу й здолати грішного.

Коли народився Ісус Христос, цар Ірод, довідавшись про народження незнаного йому царя, шукав його, щоб погубити. Він не завагався послати воїнів, щоб повбивати в околиці дітей менше двох років. Утримання трону відбувалося жорстокою й неоправданою розправою з невинними дітьми. Плакали матері, батьки, сумувала уся рідня від вбитих дітей. Пізніше, на суді, Пилат запитував Ісуса Христа – чи він цар? Спаситель дав йому чітку відповідь: «Царство моє не від світу цього…» (Ів 18,36). А Ірод наважився воювати проти Царя-Бога. Віддавши себе в руки злій силі, лихий цар чинив те, що нашіптував диявол, не опирався спокусі, не шукав правди, лише відразу вирішив покінчити з народженим царем всесвіту, Месією. Більше любив трон та похвалу, як життя людей. Небесний Отець, натомість, послав ангела, який під час сну сказав Йосифові, щоб втікав у Єгипет, у далекий край. Господь не вчинив чудесних заходів, наприклад, міг засліпити очі воїнам та цареві, щоб не могли знайти народженого Сина Божого. Усе відбувалося своєю чергою. Правда, що святий Йосиф та Марія, праведні особи, спокійно виконували волю Бога. Вони не вживали своєї людської мудрості, не заперечували Небесному Отцеві, коли він велів тікати у Єгипет, не пропонували свого погляду, лише поспіхом виконували те, що їм повелів ангел Божий. Повставали уночі, щоб негайно виконувати волю Бога, рятуючи Сина Божого від загрози. А Ісус, правдивий Бог, Друга Особа Божа, міг сам себе захистити, але «дитя росло» і лише, в міру дозрівання Син Божий проявляв свою мудрість та силу. Не спішив проявляти Божих дій у віці немовляти, бо сам сказав: «Бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав» (Ів 6,38). Був слухняний своєму Отцеві і це приклад для нас, щоб ми шукали волі Бога та виконували її. Бо хто не виконує волі Бога, той противиться Господові! Ірод постав проти волі Бога, уважав себе «всемогутнім царем» й уважав, що йому все дозволено. Трони, посади, псують багатьох осіб, коли вони не чинять правди й не шукають волі Бога. Ми кожного дня про те переконуємося, що не усі, але багато із посадових осіб, уважають уряд вищим від любові до ближніх. Їм здається, що вони усе можуть, а тим часом кожна людина обмежена, смертна своїм тілом, теж відповідальна перед Богом за усе своє життя, тим самим і за спосіб урядування. Сам Ісус сказав Пилатові: «… Не мав би ти наді мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори…» (Ів 19,11). Отже, влада від Бога, хоч людина може її надуживати, неправильно нею користуватися, кривдити осіб та ціле суспільство, як це чинив Ірод, але настане час відповідальності перед Господом, який поручав владу. Бог дає владу, щоб нею служити людям, а не скеровувати її проти суспільства. В одній із притч Ісус Христос сказав про управителя, якого покликав вельможа: «… Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити» (Лк 16,2). Такий звіт очікує кожну людину, яка навіть не займає суспільної урядової посади. Перед Богом необхідно здати звіти про використаний на добро час, з життя в родині та у сім’ї, звіт батька й матері, сина, дочки, зі своєї відповідальності на праці тощо.

У Євангелії йдеться про невелику сім’ю, за яку відповідав святий Йосиф. Цей праведний чоловік довіряв Богові, вслухувався у його голос, старався, не лише почути його, але гідно виконати волю Бога. Хоч та воля видавалася складною, не простою, праведник не радив Богові нічого, тільки слухав та виконував. Праведний Митрополит Андрей написав наступне: «Святий Йосиф був головою дому і наказував. Але як наказував, коли знав, що Ісус Христос – то Син Божий, а Пречиста Діва – Мати Божа?! … завжди наказував на добре і заодно з любов’ю»  (Митроп. Андрей «Християнська родина» п.12, 1900р). Кожен батько та мати повинні дбати, насамперед, щоб виховати із дітей гідних людей, християн, які знатимуть Бога,  свідомість про вічність, нагороду чи покарання за пристойне життя, за виконання волі Бога. Праведний Митрополит Андрей у свій час звертався до жінок: «Як матері, як сестри, як християнки дбайте про те, щоб діти знали святу віру. Всі разом подбайте про те, щоб й у школі вчили катехизму. Будьте апостолками Ісуса Христа, ширіть Його царство, працюйте для Нього й у своїх родинах, і в цілій громаді» (Митроп. Андрей, «Про виховання у родині», листопад 1939, том III). А праведний Йосиф дочекався повідомлення від ангела, щоб повертатися назад в Ізраїльську землю. Не спішив, не радив Богові, але очікував, що скаже Господь. Пізнавав волю Бога. Дуже важливо дбати про єдність та любов у сім’ї. Старайтеся про гідне життя у подружжі, хто перебуває у такому стані, споглядайте на життя святої Родини й просіть їх допомоги, щоб в такому стані гідно сповнити Господню волю.

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

8 січня 2018 р. Б., с. Соколівка

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube