Слово Митрополита Львівського на реколекціях для дружин священиків

Гл 5,22-6,2;

Лк 10,19-21.

Доброчесні отці, достойні учасниці духовного дня відновлення духу, вітаю усіх вас, які прибули у святиню, щоб спільно молитися та прославляти нашого Бога. Це – реколекційний день, тобто час, у якому маємо можливість глибше приглянутися до нашого життя, особливо стану нашого духа. Реколекції – означає збирати, зв’язувати докупи, в нашому випадку, щиро поглянути на свій духовний доробок. Зауважуємо, що наше життя мчить швидше від сучасних електричок чи навіть літаків та ракет, бо вони рухаються з великою швидкістю по землі чи у повітрі, а людська душа іншими просторами відразу переноситься до неба, до Бога. Люди не завжди думають про їхню швидку зустріч з Богом, а найважливіше, забувають про здачу звіту зі свого життя. А про це не годиться забувати, бо ми – тимчасові мешканці на землі, Господь приготував для людства небо. Бог чекає нас у щасливій вічності, якою бажає нагородити кожну добру людину! Усілякі розкоші у вічності чекають на особу, на кожну людину, яка змагається бути вірною Господу, кається за свої гріхи та примирюється з ним. Життя людини на землі – недовге, ось слова Мудреця, що твердить: «… Коротке й журливе життя наше, і нема ліків на кончину людині…» (Мудр 2,1). В іншому місці Святого Писання знаходимо переконливе  твердження:  «Людського життя дні обраховані…» (Сир 36,25). Церква пропонує своїм вірним духовні дні, щоб подивитися на себе збоку, в тиші на розмові з Богом, вникнути у свою духовну спадщину, в душу духовну. Звертаюся до вас, дружин священиків, що ділите частку свого життя з чоловіком, якого Бог покликав  до свого служіння і носить ім’я священик. Ясно, що вірні бажають бачити добрий приклад не тільки від священика, але від його дружини та дітей. Коли син Президента вчинить лихо, майже усі знають в державі, завдяки засобам масової інформації. Але йдеться не про засоби інформації, а про увагу людей до особи, яка стоїть на чолі країни. І коли  син чи донька священика скоїть погане діло, вірні сприймають це дуже критично. Не говоримо про справу судити ближніх, це – інший аспект, лише про зло, яке чинить особа й тим погано впливає на спільноту. Краще послухаймо слів Спасителя, який про цю матерію так відзивається: «Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, – краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та кинуто в море» (Мр 9,42). Дуже строге порівняння, у якому кладеться на шальки духовних терезів поганий вчинок особи, яка спокушає інших і порівнюється з людиною, що з прив’язаним каменем тоне у воді. Трудно думати про таке, але Бог не жартує, він – путь, правда й життя! За поганий вчинок перед очима інших, покарання: втопити у морі з прив’язаним до шиї каменем!? І  Спаситель твердить, краще було б таку особу втопити, ніж вона мала б спокушати малих гріховним життям. Це порівняння, що втопити людину великий гріх, а спокушати менших – ще більший. І вірні, мабуть, часто каються за промахи свого життя. Але тут виникає інше питання: чи люди каються за поганий, також, спокусливий приклад, що впливає на ближніх? Святий апостол Петро з апостолами, звинувачений в синедріоні промовив: «… Слухатися слід більше Бога, ніж людей!» (Ді 5,29). Велика мудрість: прислухуватися до голосу сумління, через яке промовляє Господь.

Уривок Святого Писання пригадує, щоб пам’ятати про те, що наші імена записані у небі. Це значить, що Бог пам’ятає про нас, що ми для нього не байдужі, ми його створіння, діти, він очікує гідного життя від кожної особи. Записані на небі імена людей потребують підтвердження достойного життя на землі відносно Господа, виконання його волі, щоб, відповідно, нагородити людей у вічності. Знати про Бога – добре, але, лише  за сповнення його волі, за практичну пошану до Заповідей Бога, за любов до нього та ближніх, також до ворогів, дається нагорода. Ось, слова притчі, яку розповів Ісус Христос про використання талантів: «… Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана» (Мт 25,23). «У малому ти був вірний», Господь не вимагає у людини чогось такого, що їй не під силу, лише малого, простого, вірного служіння йому кожного дня. Від Бога походить сила проганяти злих духів, чинити їх підневільними його словам, однак більша радість від того, що людина перебуває у мирі з Господом, яка виконує його заповіді та зростає у любові.

Свята Церква кожного дня пропонує когось із святих, які були вірні Богові, це особа, як усі інші. Святі відзначалися різним способом життя, багатьох переслідували, гонили, жорстоко мучили за віру в Бога, вони ж, помираючи в муках, не нарікали на Бога, не злословили мучителям, лише, за прикладом Христа, просили, щоб Господь помилував їх (пор. Лк 23,34). Чи вони, мученики, своєю силою здолали муки й поводилися так, ніби не відчували болів? Ні! Надіялися на Бога, довірили йому своє життя і він давав їм силу, духовну енергію, витривати в доброму до кінця. Святий Аліпій, втративши батька, був відданий матір’ю в опіку єпископа Теодора. Був дуже вірний Богові й поступав у святості життя. Залишив місто, знайшов поганську гробницю, звідки злі духи лякали людей, став жити у ній. Встановив на цій гробниці хрест, замість попереднього пам’ятника. Поряд спорудив стовп, на якому прожив 53 роки. Народ приходив до нього, а Господь дав йому силу чинити чуда. 13 років перед смертю терпів страшні болі від ран на ногах. Не звинувачував нікого, не нарікав на Бога. Не міг навіть стояти, лежав на одому боці. Прожив 119 років в таких трудних обставинах, без лікарів і ліків, без м’якої постелі, без смачних страв та вигідного вбрання… Господь дав цілющу силу мощам святого Аліпія (+632) оздоровляти хворих. Люди користали з цього, прославляючи Господа та подивляючи строге життя преподобного Аліпія. Коли подивимося на життя цього святого, лякаємося строгості, але Господь від нас такого не вимагає. Такий приклад повинен заохочувати до гідного життя, до вірності Богові в різних життєвих й трудних обставинах. Хай пресвята Богородиця благословить нам  й допомагає здобувати щасливу вічність!

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

 

9 грудня 2017 р. Б., Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube