Слово Митрополита Львівського у празник Введення у храм Пресвятої Богородиці

Євр 9,1-7;

Лк 10,38-42; 11,27-28.

Доброчесні отці, преподобні сестри і брати, достойні молільники, дякуємо Богові, що зволить нам приходити у церкву, щоб його прославляти, перепрошувати, дякувати, звертатися з різними потребами, виявляти любов до нього та приймати Христа у святому Причасті! Така постава перед Богом називається молитвою. Господь любить нас такими, якими ми є насправді, очевидно, він бажає, щоб людина ставалася досконалішою. Колись, у давнину Бог звертався до Аврама: «…  Ходи зо мною і будь бездоганний» (Бут 17,1). Ступінь досконалості чи, бажаємо сказати, святості, різний у людей, але він не вимірюється жодним приладом чи інструментом. Про стан людського духа добре знає лише Господь! Хтось, для прикладу, вчинив тяжкі злочини, як грабунки, кривди, крадежі тощо. Коли така особа не кається, тоді перебуває в злочинному стані перед Богом, коли ж покається, стає досконалим у якійсь мірі, бо через покаяння наступає примирення з Господом. Духовний стан особи міняється, але не вимірюється, бо існує різний рівень покаяння. Коли покаяння дуже сердечне, тоді Господь відгукується щедрішими духовними дарами. Одного разу Ісус Христос був у домі фарисея на гостині, туди прибула непрошена жінка, грішниця, як оцінювали її. Певний Симон судив жінку в своєму серці, коли вона плакала в ногах Ісуса, цілуючи їх та, намащуючи пахучими олійками. А Син Божий знав осудливі мислі фарисея. Вказав Симонові на жінку, повідомляючи його та присутніх: «… прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить» (Лк 7,47). Люди бачили дію жінки й осуджували її, а Бог дивися по-іншому: простив їй багато гріхів! Ця особа щиро й глибоко жаліла за свої гріховні вчинки, тому отримала велике прощення, особа, яка менше кається перед Богом, отримує менше прощення.

Наша Церква пропонує нам роздуми про подію Введення у храм Марії, малої, як твердить передання, трилітньої дочки Йоакима та Анни, згодом, матері Сина Божого, Пресвятої Богородиці. Святе Писання промовчує цю подію, зрештою, у Святому Писанні мало знаходимо текстів про Марію, матір Ісусову. У данину існував звичай та можливість віддати малих дітей на виховання у святиню (пор. 1Сам 1,27-28). І батьки Марії, Йоаким та Анна, віддали свою малу дочку, яку довго очікували, на виховання у святиню. Нам нічого не відомо про спосіб виховання у святині малих дітей. Чим вони займалися? Який був їхній денний розпорядок? Можемо ствердити лише те, що на Марію перебування у святині вплинуло дуже позитивно. Здогадуємося, що її серце проявляло постійну чуйність з Богом. До неї віднесемо святі слова «Я сплю, та моє серце не засинає…» (Пп 5,2). Господь від віків вибрав її на матір свого Сина, Ісуса Христа. Нам відомі особи зі святинь та синагог, покликані Богом пророки та судді, священики й левіти, які служили Богові й виховувалися при святих домах, однак, не усі були праведниками, як священик Захарія, батько святого Івана Хрестителя. А Марія, перебуваючи на вихованні у святині, гідно та вміло використовувала час для пізнання Бога та зростання у його любові. Вона, хоч мала, однак її серце чувало, не марнувала часу, не ховалася за осіб старших віком, навпаки, виконувала усе їй доручене, служила гарним прикладом любові ближніх та поклоніння Богові. Пресвята Марія не тільки зростала віком у святині, але мудрістю й ласкою в Бога та людей (пор. Лк 2,52).

Не усі, хто виховувався у святині чи для святині, були праведними особами та відзначалися любов’ю до ближніх. Згадаємо слова Ісуса Христа, який охарактеризував певних служителів святинь такими словами: «На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять» (Мт 23,2-3). Однією із притч Ісус Христос відобразив поставу певних священиків та левітів до особи, яка знаходилася в крайній нужді, будучи побита й покалічена розбійниками (пор. Лк 10,25-32). Священик й левіт, слуги Бога, святого храму служителі, які бачили закривавлену людину, не змилосердилися над нужденною особою, не похилилися над нею, просто, пройшли мимо, не запитуючи про небезпечний стан здоров’я. Для багатьох осіб знання Святого Писання, виховання й служіння у храмі, мало що означало. Відношення служителів святині до людей та служіння Богові, було мінімальне, часто, поверхневе. Відомо, що Бога так любимо, як практично й теоретично любимо ближніх, усіх, хто трапляється на життєвому шляху.

Ми, також, приходимо у храм, щоб виховуватися на добрих. Чуємо повчання, як необхідно жити, щоб свою душу вчинити щасливою у вічності. Стараймося, щоб почуті Божі слова, які проголошує священик, впроваджувати в життя. А святий апостол Павло пригадує нам ще більше: «Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?» (1Кр 3,16). Дбаймо за добрий стан храму нашої душі, щоб у ньому постійно перебував Христос.

Помолімося за наших сестер, які сьогодні будуть проголошувати перед Богом й людьми присягу вірно служити Господу, його любити й витривати в цій любові аж до останнього віддиху. Хай пресвята Богородиця надихає їх у цьому й допомагає гідно виконати волю Бога у Згромадженні.

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

 

4 грудня 2017 р. Б., храм Покрову Пресвятої Богородиці, м. Львів

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube