Слово Митрополита Львівського на 26-тю неділю по Зісланні Святого Духа

Еф 5,9-19;

Лк 12,16-21.

Достойні молільники, дякую вам за те, що ви прибули в цю церкву, щоб стати перед обличчям Бога й заносити до нього свої прохання. Усі ми прибули молитися за себе, за рідню, ближніх, за потреби нашого краю, за мир в нашій Україні, взагалі, щоб «усі були спасенні й прийшли до пізнання правди».  Отримати спасіння – найголовніше завдання кожної людини і це відбувається через вірне служіння Богові. Що означає вірно служити Богові? – Постійно стояти на колінах й молитися, постити, ніколи не сміятися, ходити понурими, не піднімаючи очей тощо? – Ні! Ісус Христос, наш Спаситель, такими словами звертається до нас, якими давно промовляв до своїх слухачів: «… Дочко, тебе спасла віра твоя…» (Мр 5,34). В інших місцях навчав: «Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр 8,35). Необхідна дієва віра в Бога та душа, яка виконуватиме волю Бога об’явлену в Євангелії. Дуже важливо вірити словам, якими промовляв Ісус Христос і чесно сповняти волю Господню, яка запропонована в десяти Заповідях Божих.

Святий апостол Лука записав притчу про багату людину, яку розповів не хто інший, а сам Ісус Христос, наш Спаситель, який з любові до нас помер на хресті. Син Божий відкупив нас, помираючи на хресті, це – найвищий та неосяжний нашому розуму рівень любові Бога до своїх створінь! Спаситель розказав притчу про одну багату людину, якій Господь благословив дуже багатий урожай, якого ще ніколи не збирав цей багач. Земля вродила дуже рясно! Очевидно, розуміємо, що усі погодні умови та родючість землі благословив Господь. Ми цього свідомі, а цей чоловік, багач, не розумів чи не бажав цього прийняти. Нива вродила так щедро, що він не посідав приготованих приміщень, не був готовий, щоб помістити це зерно у своїх клунях. Усе приписував собі та вирішував сам. Не дякував Богові, не радився зі своїми управителями та слугами, – постановив повалити усі дотеперішні клуні й збудувати значно більші, щоб помістити дуже багато зібраного збіжжя. Неймовірно радів такому багатому й неочікуваному урожаю. Не міг зрозуміти, звідки походить такий щедрий врожай ниви. Жаль, що поза нивою не бачив головної Особи, Бога, навіть, не зауважував робітників, які працювали на цій землі, лише зосередився на собі й уявляв своє майбутнє розкішне життя повне достатку: «спочивай, їж, пий, веселися». Планував життя на довгі роки, уважаючи себе розпорядником і паном свого життя, не допускаючи можливості швидко відійти у вічність. Своє панування над працівниками та землею переніс на довге життя. Виключав можливість втручання Творця в його життя. Ця людина думала лише за тіло, щоб любуватися в достатку їжі, напоїв та веселощів. На початку Ісус назвав цю особу багатим чоловіком, а після певних  прийнятих рішень заможною людиною відносно урожаю, Син Божий окреслив його словом «нерозумний». Коли посідав менше, тоді був розумніший, ніж після великого збагачення. Втратив розум, бо мислив не тільки про розбудову своїх стодол, але керував своє життя на втрату дорогоцінного часу, який дарував йому Господь. Вирішив віддатися лінивству, а ще гірше те, що за пиятикою та веселощами тягнеться гріховне життя. Вседержитель дав людині життя, щоб любити Господа Бога всім серцем, усією душею, усім людським єством, а також, ближнього як себе (пор. Мр 12,30-31). А людина нерозумно постановляє, тобто обмежує себе до «їсти, пити й веселитися». Господь наголосив, що таке життя нерозумне, так жити – означає втрачати, що й грозило тій багатій особі. Чоловік виключив Бога зі свого життя, не бажав Господнього втручання, а Творець пам’ятав про нього, постановляючи забрати душу й нагромаджене багатство. Великий урожай не принесе йому жодної користі, бо Господь кличе його до вічності. Чоловік думав про земні багатства, забуваючи про розкоші небесні, які пропонує Бог кожній людині, яка приходить на світ. Ось слова Ісуса Христа, нашого Спасителя: «…  Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу» (Мт 25,34). Слід, жити так, щоб постійно перебувати у Божому благословенні, як наголошував сам Христос: «І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде» (Лк 12,40). Очікуймо Господа, як добрі його діти в кожній годині, бо це обов’язково станеться з нами.

Сьогодні наша Церква згадує про святого Прокла, улюбленого учня святого Івана Золотоустого. Він був поставлений єпископом в місті Кизиці. Був змушений залишити своє служіння у цьому місті й повернути в Царгород. Тут прилюдно виступав проти єресі патріарха Несторія. Після смерті патріарха Миксиміана (434р.), святий Прокл залишив патріархію і засіяв великою святістю життя. За його старань мощі святого І. Золотоустого були перенесені з міста Комани до Царгороду. В 430 році, коли в Царгороді був землетрус, св. Прокл з усім народом вчинив хресні обходи і за нього було введено в Богослужіння пісню «Святий Боже…» Цей святий не шукав багатства та признання, лише, Божої волі, яку старався чесно виконувати. Був матеріально убогий, а багатий в духовні дари.

Зараз, після закінчення Служби Божої, усім миром візьмемо участь у відкритті пам’ятника патріарху Йосифу (Сліпому). Цей побожний муж посідав великий пост у нашій Церкві та був одним, в числі перших богословів, що написав знамениті трактати про Святого Духа. Його несправедливо засудили і сімнадцять років карався в радянських в’язницях й таборах. Не нарікав, не відрікся своєї Церкви та святої віри; цінив й любив Бога та Церкву, народ, за що тяжко страждав. Багатів у Бога і Господь допоміг йому звільнитися від ув’язнення після довгого терміну випробування. Отримав ім’я великого мужа Церкви і слуги Божого. Гідно закінчив біг свого життя, зберігаючи віру. Стараймося пізнавати волю Бога, яку він пропонує нам, гідно сповнити її, щоб у любові до Господа закінчити наше життя на землі. Наше завдання не збирати земних багатств, які швидко залишимо, подібно, до багача із притчі, а зростати в любові до Бога та ближніх. Хай пресвята Богородиця допомагає нам у виконанні Божої волі.

 

 

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

 

 

3 грудня 2017 р. Б., м. Трускавець

АРХИЄПИСКОП І МИТРОПОЛИТ ІГОР
«Дякую Богові,
якому я служу»
II Тим. 1.3
Життєпис
ОНЛАЙН ТРАНСЛЯЦІЯ
Львів.
Собор Святого Юра
БЛОГИ
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарії
Митрополит Ігор
17/03/2017
Семінар для катехитів Львівської Архиєпархії
вл. Володимир
17/03/2017
Єпископ-помічник Львівьскої Архиєпархії звершив пастирський візит до Семінарі
МИ У СОЦМЕРЕЖАХ
facebook twitter google+ youtube